сова з часослова 1460-х років (f. 137v) сьогодні не дуже виспана, не зовсім причесана і не цілком готова до початку нового робочого тижня, але однаково все зможе. ми віримо в тебе, сово ❤️

#совоньки #маргіналії #всебуденорм

кістяний чоловік із англійського медичного трактату закочує очі на всіх, хто не підписаний на «потішну кліо» — історичний канал, де зібрано безумовно більше цікавинок, ніж нараховували в людині кісток середньовічні дослідники.

автор каналу не зосереджується на якомусь конкретному періоді, а ділиться всім, що його зацікавило, — від, власне, медичних трактатів із хііі століття й до сучасних котиків подій — приправляючи зображення й тексти сухим історичним гумором. особливо раджу погортати дописи про мезоамериканську культуру — це ж теж по-своєму середньовіччя, тільки зовсім інше, ніж зазвичай тут у нас.

заходьте, підписуйтеся, насолоджуйтеся.

#іншілюди

чарівні збентежені адам із євою із ескоріальського беатуса 950-х років. здається, вони не дуже знають, чого від них хоче ця зміюка.

#райськанасолода #голілюди

сьогоднішній #конспект_про_непристойне теж стосується вступу (такими темпами я цю книжку до різдва конспектуватиму, але й гаразд). нікола макдональд починає розмову про обсценності з цікавого випадку в сувенірній крамничці британського музею, де з нагоди виставки на середньовічну тематику продавали відповідний мерч, зокрема — репліки сороміцьких паломницьких значків із вульвами-мандрівницями, крилатими пенісами, генітальними процесіями й усяким таким. і скидається на те, що сучасним продавцям ці значки здавалися значно сороміцькішіми, ніж середньовічним людям: поки інші, дорожчі предмети лежали собі вільно, доступні для мацання, вульви-мандрівниці й компанія, хоч і коштували всього-на-всього по кілька фунтів, були замкнені у спеціальних шафках за склом, і щоб роздивитися їх поближче, треба було спеціально про це попросити. «а можна, будь ласка, глянути отой значок, ні, не з одним пенісом, а сусідній, із трьома», — це фраза, яку навряд чи комфортно казати вголос незнайомій людині, але тут інших варіантів не було.

є, звісно, чимала ймовірність, що продавці просто реалістично оцінили відвідувачів музею, які навряд чи крастимуть великі тарілки по 20 фунтів, а от малесенький непристойний значок за шість — цілком можуть. утім, жест замикання мандрівних геніталій усе-таки дуже символічний і щось каже про зміни у світосприйнятті; на думку одразу спадає спроба поставити популярну середньовічну п’єсу про божу маму в британії на початку хх століття, яка гучно провалилася, коли режисера заарештували за богохульство.

дослідницький консенсус щодо сороміцьких значків стосується, в основному, того, що вони існували в пізньосередньовічних нідерландах і бельгії, дуже поодиноко — в решті європи; найімовірніше, їх приносили додому прочани, які поверталися з нідерландсько-бельгійських святинь. щодо мети значків є кілька припущень, але це, ну, суто припущення. можливо, вони виконували апотропічну (себто захисну) функцію — відводили вроки і пристріти, що дуже корисно на довгому паломницькому шляху; можливо, прикликали людську плідність і земну родючість, бо з такими запитами до святих зверталися регулярно; а може, як і сьогодні, були мерчем, який паломники купували, щоби потім хвалитися вдома незвичними штуками. до речі, є ще теорія, що ці значки — сатиричні / самоіронічні: у пізньому середньовіччі вже дуже поширений стереотип, що люди йдуть на прощу не заради спасіння душі, а щоб вирватися з-під спільнотного контролю й позайматися неподобствами (див. «кентерберійські оповідання»), то чом би не own it.

у кожному разі, археологи знаходять їх сотнями і в дуже різних дизайнах — самих версій крилатих пенісів і вульв-прочанок є по кількадесят. пороздивлятися цю красу можна в нідерландській базі паломницьких значків (за посиланням — повний каталог; щоб побачити саме сороміцькі, у пункті «category» введіть «sexuality»; перейшовши на вкладку з мапою, можна простежити, звідки саме які походять).

бог творить світ одразу в кольорах українського прапора на мініатюрі до «історичного дзерцала» 1470-х років.

із днем незалежності нас усіх.

#райськанасолода

жаба, гадюка і лелеки, які скористалися можливістю, коли застали цих двох in flagrante delicto.

мініатюра з виготовленого в xiv столітті трактату про соколине полювання, автором якого був імператор фрідріх іі (там на сторінці по сусідству ще ціла купа качечок).

#бестіарії

святі юліана з християною і їхній домашній улюбленець біс нагадують, що вже найближчої середи (30 серпня) ми збираємося поговорити про драми гросвіти гандерсгаймської в англійських перекладах. якщо ви ще не встигли дістатися до тексту, не переймайтеся: п'єси коротенькі, разом із передмовами ледве 30 тисяч слів, то чи за вихідні, чи навіть за вечір вівторка їх цілковито можна подолати (надто якщо пропускати монологи про математику). скачати можна отут або отут.

обговорення почнеться о сьомій вечора і триватиме, доки нам не набридне. зустрічаємося в гугл.міті. приєднуйтеся, буде весело.

#місяцьперекладнихжінок
#страшнийкнижковийклуб

діва марія з ісусиком насолоджуються літнім ранком: вона щойно вибрала собі соковите яблуко погризти, він просить іще раз прочитати історію з улюбленої дитячої книжки, подушка на лавці зручна, сонце тепле і лагідне.

німецька скульптура з 1440-х років.

#гарнеякбожамама

пекельне спа: знизу підігрів, зверху — лизь.

фрагмент мініатюри з часослова 1460-х років, на якій архангел михаїл лупить бунтівних ангелів, а вони перетворюються на демонів. якщо подивитися на оці вирази пислочків, то здається, що їм так цілком норм.

#біси #війнавнебесах

форма для печива (а точніше, відбиток із неї), виготовлена в німеччині на початку xvi століття. маленька, всього 13,4 см в діаметрі, зате з сюжетом: вишукані дами роздивляються асортимент ділдо в мандрівного торговця і, схоже, так зосереджено торгуються, що й не помічають песика внизу форми, який украв один екземпляр і вже кудись його несе.

#свояатмосфера