у всіх понеділок, однак античний художник зевксіс любить свою роботу й нічого проти понеділка не має. а от його натурниці, мабуть, уже й не раді, що погодилися на цю халтурку.
#увсіхпонеділок #голілюди

усі апокаліптичні звірі як звірі, і тільки вавилон у сердечка.
(ясно, що художник із хі століття не планував малювати сердечка вавилонові, бо поняття не мав про цей символ — для нього це, імовірно, були листочки якісь. але все одно чарівно вийшло).
#бестіарій #апокаліпсис #примаченконамінімалках

трошки любовної магії вам у стрічку. щоправда, не про ту любов, яку тома аквінський окреслив як «пристрасне прагнення блага іншому», а про ту, яка секс.

щоб розпалити в жінці пристрасть, якій вона не зможе опиратися, середньовічні посібники радять:

- підкрастися, коли вона спить, і покласти їй під голову пучок вовни, просякнутий кажанячою кров'ю;
- підкласти їй у купіль мурашиних яєць;
- написати на палиці з горіхового дерева «pax + pix + abyra + syth + samasic», тричі стукнути обраницю цією палицею по голові й одразу її (жінку, не палицю) поцілувати.

рецепт із мурашиними яйцями, хоч який дивний, у цьому переліку здається найменш травматичним, хіба що мурахи приповзуть мститися.

(на ілюстрації ґвіневера тягне в ліжко ланселота. тут, мабуть, і кажанів калічити не довелося).

#отівсялюбов

блогерки ловлять нові вподобайки.

чи якось так могли б ідентифікувати цю сценку читачі, якби в xv столітті існували вподобайки — чи блоги, чи інтернет. і, знаєте, інтерпретація була б не вкрай далека від оригінального задуму, бо на мініатюрі зображені алегорії хороших манер і доброго гумору, які майстерно ловлять людську прихильність.

червоні фігурки на картинці, до речі, уже мають сучасний сенс і позначають серце — символ з'являється трошки раніше, та якраз у xv столітті набуває популярності.

#алегоріявспідниці

на сторінці манускрипту з 1548 року мерці б'ють вази, грають якусь подобу музики і всіма підручними засобами привертають увагу читачів до швидкоплинності життя.

#всітамбудемо