добра жінка яела (або, в інших версіях, яїл) спочатку дає ханаанському воєначальникові сісері попити, а потім пробиває йому голову кілком і розповідає всім, що так і було.

сюжет, описаний у книзі суддів, 4, розгортається на дванадцятий рік перебування юдеїв під ханаанським гнітом. сама яела, що цікаво, юдейкою не була — навпаки, між її родом і ханаанським царем панував мир (саме тому сісера опинився в її наметі й навіть вирішив там поспати) — але вся ця ситуація з утисками їй не подобалася. тож вона взялася за молоток, щойно отримала таку нагоду.

коміксова мініатюра походить із виготовленої в 1240-х роках біблії мацейовського, ілюстратор якої, схоже, любив малювати радісних людей, тому вони в нього навіть у сценах різанини всміхаються.

#старозавітне

коронація богородиці, з нагоди якої навіть ангели вдягли гаптовані шати, хоча насправді більше люблять світлий льон.

(робота італійського художника джентіле да фабріано, приблизно 1420 рік).

#гарнеякбожамама #требабільшезолота

десь 1170 року вбога жінка приїхала в шартр купити вовни, але спершу пішла на могилу святого ґільдвіна помолитися — зокрема про те, щоб того дня їй добре торгувалося. одну монетку вона пожертвувала святому, ще одну віддала жебракові; та коли дійшла на ринок, виявилося, що якраз цих грошей їй забракло на покупку. утім, зазирнувши в гаманець іще раз, вона побачила, що там значно більше грошей, ніж потрібно на вовну, тож змогла вповні розрахуватись і врешті-решт залишилася з тою самою сумою, із якою прийшла спочатку.

розповідь про це чудо завершується прекрасною, дуже логічною реакцією жінки: «о, якби я віддала богові й святому більше, мені напевно більше дісталося б від них!»

на мініатюрі з рукопису середини xv століття пілігрим мандрує собі, сподіваючись, що і йому щось приємне дістанеться.

#чудотворення

химера з арбалетом на маргінесі фламандського часослова кінця xv століття.

#маргіналії #бабевини

домашня сценка з малюком, песиками і грою в карти з бельгійського часослова 1520-х років.

#домашнійзатишок #песики

котячі дверцята в ексетерському соборі, збудованому наприкінці xiv століття, і їхній сучасний користувач на ім'я стейплдон. він навіть часом лишає дописи в кафедральному блозі.

часи змінюються, котики залишаються.

#котики

серпень — це місяць не тільки жнив і молотіння (про що нагадують середньовічні календарі), а й читання перекладних жінок. ця ініціатива, звісно, не така давня, як польові роботи, їй пішов усього-на-всього десятий рік, але вона добряче розширює читацькі горизонти, надто якщо братися за переклади з не дуже знайомих мов і культур.

зазвичай я серпневі книжки читаю сама, але нас тут уже достатньо багато, щоб спробувати формат книжкового клубу. що скажете на те, щоб узяти переклад якогось середньовічного жіночого тексту, прочитати його за серпень, а наприкінці місяця обговорити?

єдина проблема в тому, що українських перекладів немає. тому на вибір можу запропонувати хіба англомовні варіанти — зате які.

по-перше, вкрай куртуазні оповідки марії французької (хіі століття), із яких стає зрозуміло, що коли знайомляться лицар і дама, благородніших за яких світ не бачив, то до сексу між ними лишається години зо дві (книжку можна позичити в онлайн-бібліотеці / купити / скачати у вільному доступі, але у віршованому перекладі).

по-друге, латинські драми гросвіти гандерсгаймської (х століття), де є розкаяні розпусниці, відважні мучениці, які не бояться найбрутальніших (і дуже видовищних) тортур, роздуми про математику і навіть трошки некрофілії (переклад є у вільному доступі).

по-третє, алегорична «книга про град жіночий» христини пізанської (xv століття), у якій авторка на історичних і міфологічних прикладах (і, здається, з дуже втомленим виразом обличчя) пояснює, що жінки — теж люди (можна позичити онлайн один із трьох примірників: 1, 2, 3 / купити).

під цим дописом буде голосувалка. у п’ятницю зроблю пост про книжку, яка переможе, і закріплю його, щоб у коментарях можна було складати цитати / враження / запитання. а ввечері 30 серпня зберемося онлайн із людьми, які підпишуться на цю авантюру, і поговоримо про чудових середньовічних жінок.

приєднуйтеся, буде весело.

#місяцьперекладнихжінок

співочі янголи з ілюстрованого псалтиря генріха viii (1540–1541 роки), у яких є власний ілюстрований псалтир (може, навіть із генріхом на мініатюрі?).

#гарнібукви #звукимузики

у голосуванні з невеличким відривом перемогла гросвіта, то в серпні ми читатимемо її. утім, христина і марія не дуже відстали, то можна буде продовжити ними книжковий клуб, якщо перша зустріч виявиться достатньо феєрична.

гросвіта була німецькою черницею і прожила не дуже довге (приблизно з 935 до 973 року), але творчо насичене життя: писала латиною, була першою німецькою поеткою, першою історичкою з нам відомих (це якщо прив’язуватися до статі) і загалом авторкою найперших драм у постантичній європі.

ми знаємо, із якими намірами писала гросвіта, бо вона, як відповідальна авторка, полишала передмови для своїх текстів. за драми вона взялася, щоб говорити на релігійні теми, здебільшого про «гідні похвали чесноти християнок», у популярній серед читачів формі (тут авторка покликається на драми теренція, який писав, зокрема, про «безсоромні вчинки хтивих жінок»). у гросвітиних руках ці не дуже захопливі теми стають дивні, навіть дикі, тож на нас чекають шість коротеньких чудернацьких п’єс.

відскановане видання 1923 року лежить отут; скачати його ж, але в гнучкіших форматах, можна отут. мініатюра зі святою маргаритою, топтальницею дракона, розповідає зовсім іншу історію, але натякає на те, чого чекати, тому хай буде.

#місяцьперекладнихжінок