річард із бері, пишучи книжку про любов до книжок (вона так і звалася, «філобібліон»), зупиняється на питанні про те, як дізнаватися про нові рукописи і де їх брати. бо ж який ви бібліофіл, якщо постійно не шукаєте нового.

у нього є кілька рецептів, зокрема — дружити з чернечими орденами, бо ченці не тільки самі переписують тексти, а ще й завжди в курсі, що там понаписували інші (надто якщо воно не зовсім ортодоксійне).

але нині, в принципі, можна обійтися й без знайомих ченців, бо в нас є @chytomo — медіа про літературу, яке за 14 років свого існування встигло вибудувати спільноту, зібрати авторів і зав’язати контакти, які точно допоможуть читачам орієнтуватись у книжковому світі. тут можна знайти анонси, огляди, інсайди, дослідження ринку і критичні статті — і все це без потреби пертися через пів континенту в монастир, де, кажуть, роздобули нового арістотеля.

підписуйтеся, річард вам заздритиме.

(на маргінесі рукопису 1410-х років читають усі. і слушно).

#іншілюди #куточокбібліофіла

емблема лицарського ордену дракона, заснованого 1408 року. сам орден був світський, а хрест, який притискає драконову спину, — це данина традиції духовних хрестоноських орденів.

до ордену належали тільки монархи й окремі обрані аристократи, тож вони цілком могли собі дозволити отаку брошку заввишки 27 сантиметрів, розшиту шовком і сріблом (ця, що на фотографії, походить десь із 1430-х років — як каже музейний коментар, інших емблем ордену з того періоду не збереглося). цікаво, як її носили.

#геральдичне

лицар на конику, домальований на маргінесі юридичного трактату середини xiii століття — схоже, хтось узявся за перо, коли йому стало нудно читати про правничі казуси.

#домальоване

свята анна навчає свою дочку, майбутню божу маму, — і ще кількох сусідських дівчат, бо чого б не скористатися нагодою, — читати на мініатюрі до часослова генріха viii, створеного близько 1500 року.

#домашнійзатишок #куточокбібліофіла

добра жінка яела (або, в інших версіях, яїл) спочатку дає ханаанському воєначальникові сісері попити, а потім пробиває йому голову кілком і розповідає всім, що так і було.

сюжет, описаний у книзі суддів, 4, розгортається на дванадцятий рік перебування юдеїв під ханаанським гнітом. сама яела, що цікаво, юдейкою не була — навпаки, між її родом і ханаанським царем панував мир (саме тому сісера опинився в її наметі й навіть вирішив там поспати) — але вся ця ситуація з утисками їй не подобалася. тож вона взялася за молоток, щойно отримала таку нагоду.

коміксова мініатюра походить із виготовленої в 1240-х роках біблії мацейовського, ілюстратор якої, схоже, любив малювати радісних людей, тому вони в нього навіть у сценах різанини всміхаються.

#старозавітне

коронація богородиці, з нагоди якої навіть ангели вдягли гаптовані шати, хоча насправді більше люблять світлий льон.

(робота італійського художника джентіле да фабріано, приблизно 1420 рік).

#гарнеякбожамама #требабільшезолота

десь 1170 року вбога жінка приїхала в шартр купити вовни, але спершу пішла на могилу святого ґільдвіна помолитися — зокрема про те, щоб того дня їй добре торгувалося. одну монетку вона пожертвувала святому, ще одну віддала жебракові; та коли дійшла на ринок, виявилося, що якраз цих грошей їй забракло на покупку. утім, зазирнувши в гаманець іще раз, вона побачила, що там значно більше грошей, ніж потрібно на вовну, тож змогла вповні розрахуватись і врешті-решт залишилася з тою самою сумою, із якою прийшла спочатку.

розповідь про це чудо завершується прекрасною, дуже логічною реакцією жінки: «о, якби я віддала богові й святому більше, мені напевно більше дісталося б від них!»

на мініатюрі з рукопису середини xv століття пілігрим мандрує собі, сподіваючись, що і йому щось приємне дістанеться.

#чудотворення

химера з арбалетом на маргінесі фламандського часослова кінця xv століття.

#маргіналії #бабевини

домашня сценка з малюком, песиками і грою в карти з бельгійського часослова 1520-х років.

#домашнійзатишок #песики