ластівки літають, бо літається, на мініатюрі з трактату про чесноти і вади, переписаного в 1530-х роках.

«ваду непостійності, — пише автор, — можна порівняти з ластівками, які все життя тільки те й роблять, що літають тут і там».

як людина, яка в дитинстві спостерігала за ластів’їним гніздом, куди з року в рік поверталися пташки, мушу сказати, що автор ластівок абсолютно не зрозумів. зате ілюстрація гарна.

(спонсор цього повідомлення — пісня «мертвого півня» на слова максима рильського).

#бестіарії

трійця грається в хованки з читачами релігійного збірника з 1300-х років (f. 100r), але все-таки виставляє зі сховку свої ручки й ніжки, щоб у людей був шанс її знайти.

#перстгосподній #зненацькабог

вусатий, зубатий, кудлатий насуплений лев із іспанської фрески хііі століття.

#котики

бог так наполохав мойсея, зненацька виставивши руку з охопленого вогнем куща, що мойсей аж черевика загубив.

а козам і песикам нічого, вони й не таке бачили.

мініатюра з іспанської гаґади, переписаної на межі xiii–xiv століть.

#старозавітне #перстгосподній #песики

дракон супроти базиліска на маргінесі апокаліпсису з 1330-х років.

а може, то якісь свійські тварини чубляться. хто їх зна.

#маргіналії #бестіарії

бог творить світ в ініціалі з часослова 1480-х років.

у руках у нього — ви правильно побачили — циркуль. ну бо ж архітекторові всесвіту потрібні відповідні інструменти.

#робочібудні #гарнібукви

янголи лоскочуть ісуса за стопи і попереджають апостолів, щоб добре поводилися, інакше їм теж таке буде. судячи з облич, апостоли таки сильно бояться лоскоту.

насправді це мініатюра з псалтиря середини хіі століття, і зображене на ній вознесіння (яке сьогодні святкують за західним календарем).

ми звикли, що художники, які пишуть вознесіння, зосереджуються на христі у славі, а всі, хто лишається на землі, — це так, масовка. середньовічні ілюстратори по-іншому розставляли акценти: вознесіння настільки перевершує людські уявлення про світ, що і сторінка його не вміщає; у центрі уваги опиняється не христос, який от-от зникне за кадром, а люди, яким із цим досвідом далі жити, й обличчя в них завжди збентежені, зачудовані, ошелешені.

за тегом #вознесіннязногами минулого року було ще кілька мініатюр.

схожий на котика агнець божий, вишивані дерева й дзьобаті риби з книги одкровення, переписаної в хіі столітті.

#апокаліпсис #примаченконамінімалках

сторінка з «етимологій» ізидора севільського, по якій потоптався середньовічний котик. (підглянуто в захопливому медієвістському блозі елеонор янеги).

до речі, саме з манускрипту, помережаного котячими слідами, цей канал і почався — якісь півтора року тому, а здається, що в минулому житті.

і раз я вже тут збираю сліди котячої присутності, то нагадаю іще й пост про котика, який лишив на сторінці не просто відбитки лапок, а щось значно, емм, відвертіше.

#котики