ось Дім, що зводять для себе джек та джейн.
ось кіт, у домі для двох, кота заводять для себе джек та джейн.
ось чайник, що зранку, доки джейн спить, ставить для них обох джек.
ось яєчня, з яєць курей від сусідів, котру смажить для джейн та для себе джек.
ось паркет, що разом натерли мастикою джек та джейн.
ось улюблені штори джека, ось улюблені штори джейн.
ось крісло для спини, на котре в супермаркеті переконує джейн джек,
ось картини на стінах, до життя джека їх, звісно, принесла джейн,
ось дзеркало, в яке невдоволено дивиться кожного ранку джейн.
ось дзеркало, в якому захопленно бачить щоранку джек джейн.
ось несмішні і абсурдні жарти, з яких джейн сміється,
ось джейн сміється.
ось ще сміється.
ось ще сміється.
ось ще.
ось сміх джейн, що наповнює джека.
ось сміх джейн, що наповнює джека.
ось лавка в парку, на котрій джек та джейн влаштували пікнік.
ось ще одна така лавка. ось цілий парк для джека і джейн.
ось маленькі кухонні ваги, котрими користуються кіт, джек та джейн.
ось стейки, що добре зайдуть до яєчні для джека та джейн.
ось мариноване м'ясо, що старанно готує джек тільки для джейн
ось домашні робочі місця для джека та джейн, ось стіл, що дарує для джейн джек,
ось капці, що дарують на двох родичі джека та джейн. ось доріжка у парку, ось кафе, до якого ходять джек та джейн.
ось деруни, ледь не з кожного закладу міста джека та джейн.
ось ковдра, під котрою сплять обійнявшись джек та джейн.
ось щось, що залишу за кадром, магічне та затишне і симетричне для джека і джейн.
ось плани, з якими не завжди справляються, та успішно будують для двох джек та джейн.
ось лежанка та іграшки для кота, якими з ним бавляться джек та джейн.
ось спільні фото, на котрих завжди такі щасливі залишаться джек та джейн.
ось зміна кадрів, ніби провалюєшся на іншу сторону джека та джейн.
ось чорне і невимовне, що ховають у своїх серцях джек та джейн.
ось голоси в головах, котрі ненавидять джека та джейн, а ті їх у відповідь.
ось страхИ джека та джейн, які інколи травляться, інколи перетравлюють джека та джейн.
ось маленькою купкою в куток ховається джейн. ось згорбленою собакою до неї тиснеться джек намагаючись заховати
(від світу в якому доводиться жити джеку та джейн)
і не розуміє кому з них гірше.
добре що люди не вміють зростатись думками, бо хто його знає в що б це могло прорости.
ось таблетки для джека. ось таблетки для джейн.
ось дві таблетниці з днями тижня джека та джейн.
ось розірваний вузол, котрий в'язали усі роки разом джек та джейн.
ось джек, котрий переконаний, що вузол цей не порвати.
ось джек розгублено дивиться, як сам його розірвав.
ось сльози джейн. ось сльози джейн, від яких панікує джек. ось брехня джека, від якої все сильніше закривається джейн.
ось алкоголь джека, ось алкоголь джейн. ось як кохаючи одне одного вони ледве терплять одне одного п'яними. та все ще джеком і джейн.
ось п'яний джек знову не справляється з самим собою. і знову. і знову. ось знову брехня джека, від якої закривається джейн.
ось джейн виходить за двері.
ось зубна щітка, котру по собі залишила джейн.
ось.
ось.
ось.
ось двері, крізь які джейн більше ніколи не зайде. на них не дивиться джек.
ось ліжко, в якому джек не може спати один і виносить його на смітник.
ось джек, що намагається відкритися абсолютно кожному, залишившись один, і ось той самий джек мовчки дивиться в дзеркало тільки згадати, як в нього дивилась джейн.
ось джейн, що віднині ще більше боїться відкритись будь-кому. ось джейн, що, втім, як і завжди, сильніша ніж вона думає.
і ось джек, що як завжди слабший ніж думає.
ось джейн, попеклась і відчайдушно болить.
ось джек. так голосно себе знищує у своїй голові, що ледве тримається на ногах, і боїться ступити кроку за двері, бо ж раптом джейн.
ось джек горбиться над її столом і пише цей вірш.
ось джек. і ось джейн.
і більше не джек і джейн.
і ось кіт, котрого тепер щоранку самотньо годує джек.
ось щось болюче пронизує джека і розпускає гілки, залишаючись там назавжди.
всередині джека проростає терен. від серця до низу живота джека пронизує терен.
і ось джек не зміг дописати вірш.
ось кіт, у домі для двох, кота заводять для себе джек та джейн.
ось чайник, що зранку, доки джейн спить, ставить для них обох джек.
ось яєчня, з яєць курей від сусідів, котру смажить для джейн та для себе джек.
ось паркет, що разом натерли мастикою джек та джейн.
ось улюблені штори джека, ось улюблені штори джейн.
ось крісло для спини, на котре в супермаркеті переконує джейн джек,
ось картини на стінах, до життя джека їх, звісно, принесла джейн,
ось дзеркало, в яке невдоволено дивиться кожного ранку джейн.
ось дзеркало, в якому захопленно бачить щоранку джек джейн.
ось несмішні і абсурдні жарти, з яких джейн сміється,
ось джейн сміється.
ось ще сміється.
ось ще сміється.
ось ще.
ось сміх джейн, що наповнює джека.
ось сміх джейн, що наповнює джека.
ось лавка в парку, на котрій джек та джейн влаштували пікнік.
ось ще одна така лавка. ось цілий парк для джека і джейн.
ось маленькі кухонні ваги, котрими користуються кіт, джек та джейн.
ось стейки, що добре зайдуть до яєчні для джека та джейн.
ось мариноване м'ясо, що старанно готує джек тільки для джейн
ось домашні робочі місця для джека та джейн, ось стіл, що дарує для джейн джек,
ось капці, що дарують на двох родичі джека та джейн. ось доріжка у парку, ось кафе, до якого ходять джек та джейн.
ось деруни, ледь не з кожного закладу міста джека та джейн.
ось ковдра, під котрою сплять обійнявшись джек та джейн.
ось щось, що залишу за кадром, магічне та затишне і симетричне для джека і джейн.
ось плани, з якими не завжди справляються, та успішно будують для двох джек та джейн.
ось лежанка та іграшки для кота, якими з ним бавляться джек та джейн.
ось спільні фото, на котрих завжди такі щасливі залишаться джек та джейн.
ось зміна кадрів, ніби провалюєшся на іншу сторону джека та джейн.
ось чорне і невимовне, що ховають у своїх серцях джек та джейн.
ось голоси в головах, котрі ненавидять джека та джейн, а ті їх у відповідь.
ось страхИ джека та джейн, які інколи травляться, інколи перетравлюють джека та джейн.
ось маленькою купкою в куток ховається джейн. ось згорбленою собакою до неї тиснеться джек намагаючись заховати
(від світу в якому доводиться жити джеку та джейн)
і не розуміє кому з них гірше.
добре що люди не вміють зростатись думками, бо хто його знає в що б це могло прорости.
ось таблетки для джека. ось таблетки для джейн.
ось дві таблетниці з днями тижня джека та джейн.
ось розірваний вузол, котрий в'язали усі роки разом джек та джейн.
ось джек, котрий переконаний, що вузол цей не порвати.
ось джек розгублено дивиться, як сам його розірвав.
ось сльози джейн. ось сльози джейн, від яких панікує джек. ось брехня джека, від якої все сильніше закривається джейн.
ось алкоголь джека, ось алкоголь джейн. ось як кохаючи одне одного вони ледве терплять одне одного п'яними. та все ще джеком і джейн.
ось п'яний джек знову не справляється з самим собою. і знову. і знову. ось знову брехня джека, від якої закривається джейн.
ось джейн виходить за двері.
ось зубна щітка, котру по собі залишила джейн.
ось.
ось.
ось.
ось двері, крізь які джейн більше ніколи не зайде. на них не дивиться джек.
ось ліжко, в якому джек не може спати один і виносить його на смітник.
ось джек, що намагається відкритися абсолютно кожному, залишившись один, і ось той самий джек мовчки дивиться в дзеркало тільки згадати, як в нього дивилась джейн.
ось джейн, що віднині ще більше боїться відкритись будь-кому. ось джейн, що, втім, як і завжди, сильніша ніж вона думає.
і ось джек, що як завжди слабший ніж думає.
ось джейн, попеклась і відчайдушно болить.
ось джек. так голосно себе знищує у своїй голові, що ледве тримається на ногах, і боїться ступити кроку за двері, бо ж раптом джейн.
ось джек горбиться над її столом і пише цей вірш.
ось джек. і ось джейн.
і більше не джек і джейн.
і ось кіт, котрого тепер щоранку самотньо годує джек.
ось щось болюче пронизує джека і розпускає гілки, залишаючись там назавжди.
всередині джека проростає терен. від серця до низу живота джека пронизує терен.
і ось джек не зміг дописати вірш.
👍6
Forwarded from UGames
Шось дуже довго мовчав, І збір зупинився, треба повертатись і зі звітами і з новинами.
Ми перезібрали реби на які ви назбирали , в направлений варіант, і ми досягли доволі цікавих результатів.
На жаль початок року ознаменувався посиленням тиску на нашому напрямку, і ми все ще займаємось демедж контролем. Обстріли Краматорську посилились , по кілька кабів на день прилітає по місту. На жаль поки управи на них немає. Є теоретичні наробки як на це можна повпливати , та поки не в сфері наших можливостей. Викликів стаж ще більше, а можливостей наших все менше. Плюс у світі все почало напрочуд швидко нестись.
На фоні цього всього закликаю вас донатити на наш збір. Нагадую що на кону стоїть мотоцикл, а також ряд плюшок.
🎯Ціль: 3 000 000.00 ₴
🔗Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/3J8iTFCUYS
💳Номер картки банки
4874 1000 2231 1842
Долучайтесь та поширюйте збір!
Ми перезібрали реби на які ви назбирали , в направлений варіант, і ми досягли доволі цікавих результатів.
На жаль початок року ознаменувався посиленням тиску на нашому напрямку, і ми все ще займаємось демедж контролем. Обстріли Краматорську посилились , по кілька кабів на день прилітає по місту. На жаль поки управи на них немає. Є теоретичні наробки як на це можна повпливати , та поки не в сфері наших можливостей. Викликів стаж ще більше, а можливостей наших все менше. Плюс у світі все почало напрочуд швидко нестись.
На фоні цього всього закликаю вас донатити на наш збір. Нагадую що на кону стоїть мотоцикл, а також ряд плюшок.
🎯Ціль: 3 000 000.00 ₴
🔗Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/3J8iTFCUYS
💳Номер картки банки
4874 1000 2231 1842
Долучайтесь та поширюйте збір!
Forwarded from о ско ма 💊 (служба моніторингу станів)
І все це знову спливає.
Ліза, таку пам'ятаєш? Вихід з торгівельного центру, прямо на камери
Ти з ґлузду з'їхала? Йобнута?
Вона тоді, пам'ятаю, мала житло, з перемінно поплавленою проводкою,
постійно приходили гості, сусідки завжди невдоволено кривились,
Житло було більше схоже на пекло, але їй подобалось що воно двокімнатне,
їй було до вподоби, що вона собі може дозволити
жити у двокімнатному.
Щось потім змінилось в ній,
Щось змінилось в Марії,
Щось змінилось в Насті,
а в Юлі і взагалі ніби щось зламалось
і відключилось.
Хто ці привиди, чому вони збирають шабаш в моїй голові,
ніколи до них нічого не відчував, ніколи з ними нічого не було,
хоч і бачив їх всіх оголеними й на мою думку - шалено прекрасними,
я не можу розплутати цей клубок, це переплетіння волосся на моїй підлозі,
певно сам приєднатись повинен.
Нам потрібні спільні оголені фото, зачепитись в моменті, мовби
Нам потрібні спільні слова та татуювання, щоб більше ніколи не бачитись,
хіба на фестивалі сидру, де на барі чоловік однієї з них щойно наповнив мені бокал,
а вона підбіжить й жартома цілуватиме мене, доки п'яна, а я тверезий і злий.
Потім трамвай дзвенітиме, що відвозить мене додому, у весь біль, страх і попіл.
І цей маленький шмат в горлі, легеньке першіння нагадає мені про всіх, хто був поруч тоді,
а серед них мала значення тільки одна людина.
і як безумно і беззмістовно знати напевно що її не вистачить,
що її не витримає,
що я не витримаю, як та язичниця Аня в тринадцятий місячник сонцестояння
що я буду королевою хаосу, з скуйовдженним волосям, готовий на тут і зараз і вже.
Усвідомлюючи власну мелодраму переоцінювати свою вагомість, свої нитки, зачіплені за кожен вигин,
коли майстер ляльок спостерігає як сам стає лялькою, єдине бажання - рвати нитки.
І все це постійно спливатиме в моїй пам'яті, ніби багато драм-н-бейсу в мотелі бейтсу,
багато страху й огиди у собі, котру, не віриш, та не контролюю.
Мені справді потрібно щоб всі позникали з кутиків мого погляду, так,
Я помічаю як ваші невловимі посмішки гучно падають з ваших обличь, щойно я пройду по інший бік вулиці.
Я чую вас, де б ви не були, з ким би і яким б пристрасним сексом не займались,
А все тільки тому що потім дзвенів трамвай, як вийшов і мені заболіло. мені по злому заболіло.
дуже по злому.
За кожну з нас, я просто зрозумів, що нічого в нас не змінилось, тільки нитки підведені до суглобів,
непомітно для мене, невідчутно для вас - рвались. І ось - я більше не друкую вам приворотів-заклять у особисті,
а ви - простуєте далі, ніби ніколи мене в вашому житті і не було. А й справді.
Я ніколи не зможу собі пояснити, що відбувається під дротяним каркасом під моїм клаптяним корпусом-лялькою,
Я ніколи не зможу собі пояснити, що відбувається.
Тобі - і тим більше.
Не через те що ми рідні, однакові, різні, чи ще що,
А тому що не можеш описати шмат в горлі, що стає поперек, коли думаю про твоє ім'я.
коли вимальовую його фарбою на спині оголеної, доки їбу її ззаду,
а вона погодилась прийти й роздягнутись лише тому, що я обіцяв їй чудес.
й чудеса склались, але тільки зі мною, зрозумівшим, наскільки цей шмат в горлі гіркий, як він зростає
і перетворюється прокочуючись горлом, метафорично перетворюючись у шмат котрий мені вже не проковтнути.
я й задихаюсь під сигнал потягу, а глядачі нажахано вилітають з залу.
Ліза, таку пам'ятаєш? Вихід з торгівельного центру, прямо на камери
Ти з ґлузду з'їхала? Йобнута?
Вона тоді, пам'ятаю, мала житло, з перемінно поплавленою проводкою,
постійно приходили гості, сусідки завжди невдоволено кривились,
Житло було більше схоже на пекло, але їй подобалось що воно двокімнатне,
їй було до вподоби, що вона собі може дозволити
жити у двокімнатному.
Щось потім змінилось в ній,
Щось змінилось в Марії,
Щось змінилось в Насті,
а в Юлі і взагалі ніби щось зламалось
і відключилось.
Хто ці привиди, чому вони збирають шабаш в моїй голові,
ніколи до них нічого не відчував, ніколи з ними нічого не було,
хоч і бачив їх всіх оголеними й на мою думку - шалено прекрасними,
я не можу розплутати цей клубок, це переплетіння волосся на моїй підлозі,
певно сам приєднатись повинен.
Нам потрібні спільні оголені фото, зачепитись в моменті, мовби
Нам потрібні спільні слова та татуювання, щоб більше ніколи не бачитись,
хіба на фестивалі сидру, де на барі чоловік однієї з них щойно наповнив мені бокал,
а вона підбіжить й жартома цілуватиме мене, доки п'яна, а я тверезий і злий.
Потім трамвай дзвенітиме, що відвозить мене додому, у весь біль, страх і попіл.
І цей маленький шмат в горлі, легеньке першіння нагадає мені про всіх, хто був поруч тоді,
а серед них мала значення тільки одна людина.
і як безумно і беззмістовно знати напевно що її не вистачить,
що її не витримає,
що я не витримаю, як та язичниця Аня в тринадцятий місячник сонцестояння
*, що я буду королевою хаосу, з скуйовдженним волосям, готовий на тут і зараз і вже.
Усвідомлюючи власну мелодраму переоцінювати свою вагомість, свої нитки, зачіплені за кожен вигин,
коли майстер ляльок спостерігає як сам стає лялькою, єдине бажання - рвати нитки.
І все це постійно спливатиме в моїй пам'яті, ніби багато драм-н-бейсу в мотелі бейтсу,
багато страху й огиди у собі, котру, не віриш, та не контролюю.
Мені справді потрібно щоб всі позникали з кутиків мого погляду, так,
Я помічаю як ваші невловимі посмішки гучно падають з ваших обличь, щойно я пройду по інший бік вулиці.
Я чую вас, де б ви не були, з ким би і яким б пристрасним сексом не займались,
А все тільки тому що потім дзвенів трамвай, як вийшов і мені заболіло. мені по злому заболіло.
дуже по злому.
За кожну з нас, я просто зрозумів, що нічого в нас не змінилось, тільки нитки підведені до суглобів,
непомітно для мене, невідчутно для вас - рвались. І ось - я більше не друкую вам приворотів-заклять у особисті,
а ви - простуєте далі, ніби ніколи мене в вашому житті і не було. А й справді.
Я ніколи не зможу собі пояснити, що відбувається під дротяним каркасом під моїм клаптяним корпусом-лялькою,
Я ніколи не зможу собі пояснити, що відбувається.
Тобі - і тим більше.
Не через те що ми рідні, однакові, різні, чи ще що,
А тому що не можеш описати шмат в горлі, що стає поперек, коли думаю про твоє ім'я.
коли вимальовую його фарбою на спині оголеної, доки їбу її ззаду,
а вона погодилась прийти й роздягнутись лише тому, що я обіцяв їй чудес.
й чудеса склались, але тільки зі мною, зрозумівшим, наскільки цей шмат в горлі гіркий, як він зростає
і перетворюється прокочуючись горлом, метафорично перетворюючись у шмат котрий мені вже не проковтнути.
я й задихаюсь під сигнал потягу, а глядачі нажахано вилітають з залу.
*див. фільм "He died with a felafel in his hand"👍5
Forwarded from їде і швидка, і священник (ірон ірен)
Telegram
марко і крапка
❗Україна готується зробити повне виключення ЛҐБТІК+ з галузі сімейних прав, анулювавши навіть невеликі наявні досягнення!
Прошу не мовчати, поширюйте!
Зараз на розгляд Верховної Ради внесений проєкт нового Цивільного кодексу (зп №14394), який фактично скасовує…
Прошу не мовчати, поширюйте!
Зараз на розгляд Верховної Ради внесений проєкт нового Цивільного кодексу (зп №14394), який фактично скасовує…
👍1
Forwarded from stavozero 2.0
📜 Ско Рик (нар. 22.10.1993, Львів) — поет і культуртреґер, один із помітних представників альтернативної поезії Львова 2010-х. Працює переважно в самвидаві, принципово поза інституційними й видавничими рамками. Тексти — на межі поезії, перформансу та живої мови, з акцентом на ритм, паузу й фізичну присутність; стилістично близький до умовних «десятників», із впливами футуристичної традиції та американської spoken word / слем-поезії. У 2007–2018 роках активно діяв у літературному середовищі: учасник і співзасновник мистецьких угрупувань та ініціатив («АлЧа», Hide&Seek, «Лід9»), співорганізатор поетичних і просвітницьких проєктів («поетичний квадрат», «друк»), учасник і фіналіст поетичних конкурсів та фестивальних сцен (U.Rock, «Ї», Razomfest, Frankoфест, «Тарас Бульба», «КОЛЕСО» тощо), організатор понад 120 літературних подій, часто з використанням аудіо- та відео як частини художнього жесту. Автор поетичних збірок Lustra, масиви, причини та наслідки, Яма, учасник антології No Name Stations, перекладав сучасну американську перформативну поезію. Особистий досвід криз і лікування органічно присутній у текстах без прямої автобіографічності. Нині — вільний митець; виступає рідко й вибірково.
💬 Ско Рик був одним з перших авторів, з якими я познайомився наживо. Це було в квітні 2016 року, тоді мене запросили на літчитання в ресторані "Мамонт" (найперші читання для мене). Вже тоді від мене вразив не тільки тематикою власних текстів, а й подачею, емоційністю, схожої на яку важко навчитись, як на мене. Власне, і тематично Ско Рик — дуже гостросоціальний та різкий на слово, але водночас багатий на художні тропи.
#WikipediaPoet
💬 Ско Рик був одним з перших авторів, з якими я познайомився наживо. Це було в квітні 2016 року, тоді мене запросили на літчитання в ресторані "Мамонт" (найперші читання для мене). Вже тоді від мене вразив не тільки тематикою власних текстів, а й подачею, емоційністю, схожої на яку важко навчитись, як на мене. Власне, і тематично Ско Рик — дуже гостросоціальний та різкий на слово, але водночас багатий на художні тропи.
#WikipediaPoet
о ско ма 💊
stavozero – 9нульнуль (текст: Ско Рик)
Маю думку, що в Юрія Ігоровича надто буквально начитано без того почуття паніки і нерозуміння як реагувати і дуже сильно здається, ніби він не матюкається в житті на регулярній основі, але мій запис теж дуже слабенький в порівнянні як цей текст відчувався коли він щойно був написаний, мене ще тиждень коробило тоді і мене дико попаяв мужик що крав яйця під час хвилини мовчання.
о ско ма 💊
Маю думку, що в Юрія Ігоровича надто буквально начитано без того почуття паніки і нерозуміння як реагувати і дуже сильно здається, ніби він не матюкається в житті на регулярній основі, але мій запис теж дуже слабенький в порівнянні як цей текст відчувався…
Буквально в мене стався розрив шаблону що хтось використовує хвилину мовчання для того щоб красти в супермаркеті, а вилилось це в текст, в котрому на це немає навіть натяку. Я їбав те як працює людський мозок
👍1
Forwarded from Хімерійська бібліотека (Андрій Химерний)
Що ж, як то кажуть no rest for the wicked.
Я тут спитав у ротного чи не буде він проти, якщо я організую в учебці бібліотеку. Ну бо люди без телефонів страждають фігнею пару годин коли не на заняттях, а так може щось і прочитають. Можливо деякі вперше в житті)))
Кілька десятків книжок я пришлю з власних запасів, а вам хочу запропонувати от що.
Якщо у вас є художка, яку ви прочитали вже і готові відправити наблагодійність, то ви можете прислати її на мою адресу в Харкові, а там спеціально навчені люди перешлють це в учебку. І буде в учебці нацгвардії під містом Рівне своя бібліотека. Я сам може і не встигну толком скористатись звісно, але мене буде гріти думка, що воно є)))
Які книжки:
- українською мовою
- художні
- досить хороші, щоб хотілось поділитись
- але мабуть не аж надто високу полицю
Куди слати:
+380672611466 Лілія Петренко, м. Харків поштампт нп26224
Увага! Є дедлайн!
Прошу відіслати до цієї неділі (22.02.2026). Якщо не встигаєте, не переймайтесь, відправте на якійсь іншій такий проект, вони існують.
Можна репостити в усі дружні книголюбні чатики, я не проти (сподіваюсь тільки книжок не виявиться більше ніж місця тут в шафі😂). Звіт з фотогрфіями буде обов'язково!
Промені добра всім хто доєднається!
Я пішов грітись і буду без мережі або з дуже повільною мережею, але завтра всім відпишусь.
Я тут спитав у ротного чи не буде він проти, якщо я організую в учебці бібліотеку. Ну бо люди без телефонів страждають фігнею пару годин коли не на заняттях, а так може щось і прочитають. Можливо деякі вперше в житті)))
Кілька десятків книжок я пришлю з власних запасів, а вам хочу запропонувати от що.
Якщо у вас є художка, яку ви прочитали вже і готові відправити наблагодійність, то ви можете прислати її на мою адресу в Харкові, а там спеціально навчені люди перешлють це в учебку. І буде в учебці нацгвардії під містом Рівне своя бібліотека. Я сам може і не встигну толком скористатись звісно, але мене буде гріти думка, що воно є)))
Які книжки:
- українською мовою
- художні
- досить хороші, щоб хотілось поділитись
- але мабуть не аж надто високу полицю
Куди слати:
+380672611466 Лілія Петренко, м. Харків поштампт нп26224
Увага! Є дедлайн!
Прошу відіслати до цієї неділі (22.02.2026). Якщо не встигаєте, не переймайтесь, відправте на якійсь іншій такий проект, вони існують.
Можна репостити в усі дружні книголюбні чатики, я не проти (сподіваюсь тільки книжок не виявиться більше ніж місця тут в шафі😂). Звіт з фотогрфіями буде обов'язково!
Промені добра всім хто доєднається!
Я пішов грітись і буду без мережі або з дуже повільною мережею, але завтра всім відпишусь.
👍2
маю трохи апдейт по своєму життю, всім п+п, але є і щось з чим можна мені допомогти, а цим і користь принести:
я купив 3д принтер собі невеликий, щоб друкувати для ЗСУ всякі важливі штуки, зареєструвався на ДрукАрмії, але щось трошки мутно наразі і натикаюсь на багато так-собі відгуків, якщо в вас є контакти кому можна друкувати і приносити відчутну хорошу користь - будь-ласка діліться в коментах або @imzion.
я купив 3д принтер собі невеликий, щоб друкувати для ЗСУ всякі важливі штуки, зареєструвався на ДрукАрмії, але щось трошки мутно наразі і натикаюсь на багато так-собі відгуків, якщо в вас є контакти кому можна друкувати і приносити відчутну хорошу користь - будь-ласка діліться в коментах або @imzion.
👍2
друкую модельки для друкармії і бачу, як же людям похуй на те що б принести користь. буквально похєрити модель і збільшити час друку на 40хв-2години (в залежності від принтера) через бажання бахнути туди тризуб - ізі катка. для людей з одним принтером це норм так падіння корисності бо хтось вирішив "зрабить патріотичніше" коробочку що викидається коли виюзяна. і при цьому ці пластмаски потрібні 24/7 і їх не вистачає напостой
о ско ма 💊
друкую модельки для друкармії і бачу, як же людям похуй на те що б принести користь. буквально похєрити модель і збільшити час друку на 40хв-2години (в залежності від принтера) через бажання бахнути туди тризуб - ізі катка. для людей з одним принтером це норм…
при тому що на модельці вже є тризуб з боків, але треба ще й на кришку бахнуть величезного, ну хоч вотермарки з своїми тг каналами і мемами не ставлять.