Forwarded from Никогда/Снова
НЕБАНАЛЬНОСТЬ ЗЛА
Завтра на фестивале документального кино в Тель-Авиве пройдет премьера израильско-американского документального фильма "Исповедь дьявола: утраченные записи Адольфа Эйхмана" (“The Devil’s Confession: The Lost Eichmann Tapes”). Многочасовое интервью Эйхмана, записанное в Аргентине за четыре года до его поимки и процесса в Иерусалиме, впервые будет предъявлено публике.
Эти интервью опровергают миф о том, что Эйхман был простым бюрократом, исполнителем приказов, винтиком в машине "окончательного решения еврейского вопроса". Этот образ создал сам Эйхман на процессе над ним, а книга Ханны Арендт превратила его в культурный феномен - такие привычные рассуждения о банальности зла держатся на этой книге Арендт.
Но штука в том, что Арендт не были доступны метериалы, свидетельствующие о том, что это все была маска. Главное свидетельство такого рода - интервью, которые брал у Эйхмана в 1957 году (по выходным большую часть года, то есть там очень много) также бывший нацист и даже офицер СС Виллем Сассен (Willem Sassen) - Эйхман там вполне обладает субъектностью, гордится тем, что он делал, говорит, что если бы удалось уничтожить не 6, а 10 млн евреев, было бы лучше итд.
Получается, это сенсация? Как бы да, потому что впервые мы услышим эти интервью в звуке, но как бы и нет. Дето в том, что расшифровки этих интервью (Сассен их расшифровал, а Эйхман авторизовал) были доступны для судей на процессе, только они не приняли их во внимание в полном объеме. (Отдельный и самый интересный вопрос - почему, и об этом кажется есть в фильме.) А в 2011 году германская исследовательница Беттина Стангнет опубликовала книгу "Эйхман до Иерусалима", в которой использует интервью и опровергает миф Арендт. Книга стала бестселлером, а воз и ныне там. «Банальность зла» остается интернациональным общим местом, а винтик-Эйхман его примером и иллюстрацией.
То есть в каком-то смысле это история о том, как прихотливо формируется культурная память, и что мифы для нее всегда сподручнее фактов.
Вот трейлер: https://www.youtube.com/watch?v=wnXSUnWw0EU&feature=youtu.be
Вот публикация в газете Times of Israel: https://www.timesofisrael.com/new-film-brings-eichmanns-holocaust-confessions-to-life-using-his-own-voice/
Вот публикация на израильском сайте про доккино: https://www.docaviv.co.il/2022-en/films/the-devils-confession-the-lost-eichmann-tapes/
Завтра на фестивале документального кино в Тель-Авиве пройдет премьера израильско-американского документального фильма "Исповедь дьявола: утраченные записи Адольфа Эйхмана" (“The Devil’s Confession: The Lost Eichmann Tapes”). Многочасовое интервью Эйхмана, записанное в Аргентине за четыре года до его поимки и процесса в Иерусалиме, впервые будет предъявлено публике.
Эти интервью опровергают миф о том, что Эйхман был простым бюрократом, исполнителем приказов, винтиком в машине "окончательного решения еврейского вопроса". Этот образ создал сам Эйхман на процессе над ним, а книга Ханны Арендт превратила его в культурный феномен - такие привычные рассуждения о банальности зла держатся на этой книге Арендт.
Но штука в том, что Арендт не были доступны метериалы, свидетельствующие о том, что это все была маска. Главное свидетельство такого рода - интервью, которые брал у Эйхмана в 1957 году (по выходным большую часть года, то есть там очень много) также бывший нацист и даже офицер СС Виллем Сассен (Willem Sassen) - Эйхман там вполне обладает субъектностью, гордится тем, что он делал, говорит, что если бы удалось уничтожить не 6, а 10 млн евреев, было бы лучше итд.
Получается, это сенсация? Как бы да, потому что впервые мы услышим эти интервью в звуке, но как бы и нет. Дето в том, что расшифровки этих интервью (Сассен их расшифровал, а Эйхман авторизовал) были доступны для судей на процессе, только они не приняли их во внимание в полном объеме. (Отдельный и самый интересный вопрос - почему, и об этом кажется есть в фильме.) А в 2011 году германская исследовательница Беттина Стангнет опубликовала книгу "Эйхман до Иерусалима", в которой использует интервью и опровергает миф Арендт. Книга стала бестселлером, а воз и ныне там. «Банальность зла» остается интернациональным общим местом, а винтик-Эйхман его примером и иллюстрацией.
То есть в каком-то смысле это история о том, как прихотливо формируется культурная память, и что мифы для нее всегда сподручнее фактов.
Вот трейлер: https://www.youtube.com/watch?v=wnXSUnWw0EU&feature=youtu.be
Вот публикация в газете Times of Israel: https://www.timesofisrael.com/new-film-brings-eichmanns-holocaust-confessions-to-life-using-his-own-voice/
Вот публикация на израильском сайте про доккино: https://www.docaviv.co.il/2022-en/films/the-devils-confession-the-lost-eichmann-tapes/
YouTube
אייכמן - ההקלטות האבודות The Devil’s Confession: The Lost Eichmann Tape
Enjoy the videos and music you love, upload original content, and share it all with friends, family, and the world on YouTube.
👍1
Это полный пиздец. Потому что дальше т.н. "тайна усыновления" и полная невозможность найти своих настоящих родителей даже во взрослом возрасте.
Forwarded from Oceans rise, empires fall
Це великий пост про різні способи якими наші тіла реагують на стрес. Він написаний в контексті США, а в Україні усі поточні глобальні і локальні кризи накладаються ще й на наш різний і спільний досвід війни, тому не все буде однаково релевантно, але просто побачити список можливих реакцій може комусь допомогти розпізнати що відбувається. Дбаймо один про одного і тримаймося.
https://annehelen.substack.com/p/thats-a-stress-response
Є ще важлива книга на цю тему The Body Keeps the Score Бессела ван дер Колка (рос. "Тело помнит все", український переклад готується у видавництві Віват, наскільки я розумію), її теж хочу прочитати але не знаю коли дійду.
https://annehelen.substack.com/p/thats-a-stress-response
Є ще важлива книга на цю тему The Body Keeps the Score Бессела ван дер Колка (рос. "Тело помнит все", український переклад готується у видавництві Віват, наскільки я розумію), її теж хочу прочитати але не знаю коли дійду.
Дуже важлива петиція про те щоб іноземні військові за бажанням автоматично отримували громадянство України, або інший статус який надаватиме відповідну соціальну та правову допомогу.
Зараз в ЗСУ десятки, якщо не сотні людей, які мають громадянство РФ, але є українцями і багато років живуть в України. Один з них молодший брат моєї знайомої - її родина вже 15 років живе в Україні, громадянство досі не отримали. Я не розумію, чому можна надавати громадянство усіляким невзоровим, а військові мають мудохатися з міграційною службою і хвилюватися що їх депортують одного дня.
Ось, наприклад, історія Юлії "Валькірії" Толопи - громадянство їй врешті решт надали, але я вважаю, що наші військові взагалі не мають проходити через принизливі бюрократичні забобони, а мають отримувати громадянство автоматично.
Зробить мені ласку, підпишіть петицію
https://petition.president.gov.ua/petition/144410
Зараз в ЗСУ десятки, якщо не сотні людей, які мають громадянство РФ, але є українцями і багато років живуть в України. Один з них молодший брат моєї знайомої - її родина вже 15 років живе в Україні, громадянство досі не отримали. Я не розумію, чому можна надавати громадянство усіляким невзоровим, а військові мають мудохатися з міграційною службою і хвилюватися що їх депортують одного дня.
Ось, наприклад, історія Юлії "Валькірії" Толопи - громадянство їй врешті решт надали, але я вважаю, що наші військові взагалі не мають проходити через принизливі бюрократичні забобони, а мають отримувати громадянство автоматично.
Зробить мені ласку, підпишіть петицію
https://petition.president.gov.ua/petition/144410
Пише Валерія Палій:
"Сьогодні особливий день. Ми із великим задоволенням можемо оголосити завдяки кому наша ініціатива знайшла втілення.
Команда Національної психологічної асоціації впроваджуватиме пілотний проєкт із надання всебічної психологічної підтримки українцям за сприяння Програми розвитку ООН (UNDP Ukraine / ПРООН в Україні) та за фінансової підтримки Європейського Союзу, що надається в межах Програми ООН із відновлення та розбудови миру.
Професійна супервізійна підтримка спеціалістів лінії забезпечується завдяки співфінансуванню Американської психологічної асоціації American Psychological Association.
Технічне рішення для роботи мережі надано компанією Amazon Amazon.com.
Я неймовірно щаслива, що ми маємо таку потужну підтримку! Працюємо разом задля підтримки психічного здоров‘я нашого суспільства"
УПД: якщо немає можливості подзвонити, ви можете написати на [email protected], і вам підберуть спеціалиста
"Сьогодні особливий день. Ми із великим задоволенням можемо оголосити завдяки кому наша ініціатива знайшла втілення.
Команда Національної психологічної асоціації впроваджуватиме пілотний проєкт із надання всебічної психологічної підтримки українцям за сприяння Програми розвитку ООН (UNDP Ukraine / ПРООН в Україні) та за фінансової підтримки Європейського Союзу, що надається в межах Програми ООН із відновлення та розбудови миру.
Професійна супервізійна підтримка спеціалістів лінії забезпечується завдяки співфінансуванню Американської психологічної асоціації American Psychological Association.
Технічне рішення для роботи мережі надано компанією Amazon Amazon.com.
Я неймовірно щаслива, що ми маємо таку потужну підтримку! Працюємо разом задля підтримки психічного здоров‘я нашого суспільства"
УПД: якщо немає можливості подзвонити, ви можете написати на [email protected], і вам підберуть спеціалиста
Под ковром
Пише Валерія Палій: "Сьогодні особливий день. Ми із великим задоволенням можемо оголосити завдяки кому наша ініціатива знайшла втілення. Команда Національної психологічної асоціації впроваджуватиме пілотний проєкт із надання всебічної психологічної підтримки…
З’явились телефони гарячої лінії психологічної допомоги українцям для деяких інших країн:
• Чехія +420 800 012 058
• Польша +48 800 088 141
• Франція +33 805 080 466
• Чехія +420 800 012 058
• Польша +48 800 088 141
• Франція +33 805 080 466
Forwarded from Життя у Своїй Голові. Просто про Психологію (Anastasiia Fff UA)
Нарешті знайшла!
Психологічна допомога українкам та українцям у Німеччині.
Окрім контактів загалом по німеччині, тут є контакти 3-х груп-підтримки у Берліні. Вони також шукають волонтерів, щоби допомагали з організацією. Ну і професіоналок, звісно.
Пишіть їм!
Знайшла посилання тут - Німеччина: що потрібно знати біженцям з України. Тому нехай буде і цей сайтик
Психологічна допомога українкам та українцям у Німеччині.
Окрім контактів загалом по німеччині, тут є контакти 3-х груп-підтримки у Берліні. Вони також шукають волонтерів, щоби допомагали з організацією. Ну і професіоналок, звісно.
Пишіть їм!
Знайшла посилання тут - Німеччина: що потрібно знати біженцям з України. Тому нехай буде і цей сайтик
Forwarded from Дима Горелышев (Дмитрий Горелышев)
Повторы и простые вещи
Преподавателю нужно быть готовым повторить одно и то же столько раз, сколько потребуется. Не уставать от этого и не раздражаться. Действительно содержательных и объективно полезных советов в нашем деле не так много. Бо́льшая часть моей работы заключается в повторении подобных по сути советов или заданий. А интерес работы не в том, чтобы каждый раз говорить что-то новое, а в том, чтобы найти подходящую форму, метафору и интонацию для конкретного студента. Помочь ему «увидеть», сделать это частью его личного опыта, а не пустой теорией.
Мой преподаватель по рисунку в Строгановке, скульптор Лев Дмитриевич Михайлов, все пять лет говорил в основном о трех вещах — о наполненности формы, о ракурсе формы и о разнице глубин между точками формы. На словах очевидно, но мне потребовались годы, чтобы увидеть это самому. В свою очередь, Лев Дмитриевич рассказывал, что у одного из его преподавателей был один комментарий для любых случаев, он говорил «это тут, а это там», указывая на разную глубину рельефа на фигуре.
#преподавание
Преподавателю нужно быть готовым повторить одно и то же столько раз, сколько потребуется. Не уставать от этого и не раздражаться. Действительно содержательных и объективно полезных советов в нашем деле не так много. Бо́льшая часть моей работы заключается в повторении подобных по сути советов или заданий. А интерес работы не в том, чтобы каждый раз говорить что-то новое, а в том, чтобы найти подходящую форму, метафору и интонацию для конкретного студента. Помочь ему «увидеть», сделать это частью его личного опыта, а не пустой теорией.
Мой преподаватель по рисунку в Строгановке, скульптор Лев Дмитриевич Михайлов, все пять лет говорил в основном о трех вещах — о наполненности формы, о ракурсе формы и о разнице глубин между точками формы. На словах очевидно, но мне потребовались годы, чтобы увидеть это самому. В свою очередь, Лев Дмитриевич рассказывал, что у одного из его преподавателей был один комментарий для любых случаев, он говорил «это тут, а это там», указывая на разную глубину рельефа на фигуре.
#преподавание
Forwarded from СУСПІЛЬНЕ НОВИНИ
Верховна Рада ратифікувала Стамбульську конвенцію, повідомив нардеп партії «Голос» Осадчук.
⬆️ Чи я радію? Ні.
Це безумовно добре, і краще пізно ніж ніколи, але... Минулого року була чергова кампанія за ратифікацію, яка вчергове ні до чого не призвела. Чому раптом це зробили саме зараз? Думаю, це жест для наших європейських партнерів, спрямований на збільшення підтримки - військової, економічної, гуманітарної - і на те щоб нам надали статус кандидату в ЄС.
А це в свою чергу означає, що тієї роботи, яка мала б бути зроблена після ратифікації Стамбульської конвенції, від змін у Кримінальному кодексі до публічних кампаній для населення ніхто робити не буде. Звісно, ті самі ГО та активістки, які більш ніж десять років лобіювали ратифікацію Стамбульської конвенції, будуть працювати над тим, щоб цього все ж таки досягти, але на це піде ще 10+ років.
Приклад - зміни в кримінальному кодексі законів щодо домашнього насильства та сексуального насильства. Зміни були прийняті ще в кінці президенства Порошенко, і ці зміни власне відповідали положенням Стамбульської конвенції. Досі про них не знають не те що громадяни, а навіть більшість поліцейських і адвокатів. Бо на загальну кампанію потрібні кошти яких у ГО немає.
Буду рада помилятися, звісно, але не вірю в це. Коли прийняли зміни до КК щодо сексуального насильства, я так раділа, що навіть заплакала, і зараз через кілька років очевидно, що не було там чому радіти. Пиздець як був так і залишився, вчителі гвалтують учениць, українськи громадяни пишуть до цих новин коментарі "самадуравинна"
Тож поки не буде змін на практиці, а не на папері, я не радію, вибачте.
Це безумовно добре, і краще пізно ніж ніколи, але... Минулого року була чергова кампанія за ратифікацію, яка вчергове ні до чого не призвела. Чому раптом це зробили саме зараз? Думаю, це жест для наших європейських партнерів, спрямований на збільшення підтримки - військової, економічної, гуманітарної - і на те щоб нам надали статус кандидату в ЄС.
А це в свою чергу означає, що тієї роботи, яка мала б бути зроблена після ратифікації Стамбульської конвенції, від змін у Кримінальному кодексі до публічних кампаній для населення ніхто робити не буде. Звісно, ті самі ГО та активістки, які більш ніж десять років лобіювали ратифікацію Стамбульської конвенції, будуть працювати над тим, щоб цього все ж таки досягти, але на це піде ще 10+ років.
Приклад - зміни в кримінальному кодексі законів щодо домашнього насильства та сексуального насильства. Зміни були прийняті ще в кінці президенства Порошенко, і ці зміни власне відповідали положенням Стамбульської конвенції. Досі про них не знають не те що громадяни, а навіть більшість поліцейських і адвокатів. Бо на загальну кампанію потрібні кошти яких у ГО немає.
Буду рада помилятися, звісно, але не вірю в це. Коли прийняли зміни до КК щодо сексуального насильства, я так раділа, що навіть заплакала, і зараз через кілька років очевидно, що не було там чому радіти. Пиздець як був так і залишився, вчителі гвалтують учениць, українськи громадяни пишуть до цих новин коментарі "самадуравинна"
Тож поки не буде змін на практиці, а не на папері, я не радію, вибачте.
😢1
Я не хочу сказати, що в цьому немає сенсу, чи що немає різниці, чи ратифікована Стамбульска чи ні.
Різниця є, але це така різниця що вчора рівень моєї безпеки через мій гендер по шкалі від 0 до 10 був -100, а тепер -87
ну спасіба канєшно держава що ти про мене дбаєш, тепер я спокійна блядь. Нарешті за майже 32 роки за мої податки трапилось щось що безпосередньо впливає на якість мого життя, заєбісь
Різниця є, але це така різниця що вчора рівень моєї безпеки через мій гендер по шкалі від 0 до 10 був -100, а тепер -87
ну спасіба канєшно держава що ти про мене дбаєш, тепер я спокійна блядь. Нарешті за майже 32 роки за мої податки трапилось щось що безпосередньо впливає на якість мого життя, заєбісь
Forwarded from авторка негодует
верховный суд сша отменил решение в деле роу против уэйда, которое фактически легализовало аборты в 1973-м году
теперь отдельные штаты смогут по своему усмотрению ограничивать или запрещать аборты, и, как сказано в статье bbc, половина из них так и сделает
штат миссури, например, уже
теперь отдельные штаты смогут по своему усмотрению ограничивать или запрещать аборты, и, как сказано в статье bbc, половина из них так и сделает
штат миссури, например, уже
Forwarded from Contact 🇺🇦 (Tengro)
Ну, доброе утро, граждане свободной Украины и сочувствующие!
Я к вам с очень простой просьбой на 10 минут вашего времени буквально.
Вот мы сегодня (многие из нас) попросыпались либо от взрывов, либо от звонков от родных и близких "как вы там", либо от новостей о взрывах, после которых пошли звонить родным и близким - как они там?
А это сейчас лето, каникулы, дети под присмотром родителей, студенты поразъезжались в родные города.
Представьте себе масштабы нервотрепки, которые происходили бы, случись большой обстрел россиян в условиях очного обучения. Когда что-то жахнуло, и родители по всему городу или стране седеют - потому что неясно, куда прилетело, и может быть даже в школу или учебный корпус университета, сотни погибших вот они...
Ну, в общем, вы это представляете. А наше украинское МОН - не очень. С его распоряжением о начале очного обучения в сентябре. "Ну, в школах же есть подвалы, будут укрытия!" и прочий уровень глупости, выходящий на уровень саботажа.
В общем, добрые люди создали петицию об этом.
Я попрошу от вас двух вещей: подписать и распространить.
Потому что это - глупость, и с ней надо бороться.
https://petition.president.gov.ua/petition/145004
Я к вам с очень простой просьбой на 10 минут вашего времени буквально.
Вот мы сегодня (многие из нас) попросыпались либо от взрывов, либо от звонков от родных и близких "как вы там", либо от новостей о взрывах, после которых пошли звонить родным и близким - как они там?
А это сейчас лето, каникулы, дети под присмотром родителей, студенты поразъезжались в родные города.
Представьте себе масштабы нервотрепки, которые происходили бы, случись большой обстрел россиян в условиях очного обучения. Когда что-то жахнуло, и родители по всему городу или стране седеют - потому что неясно, куда прилетело, и может быть даже в школу или учебный корпус университета, сотни погибших вот они...
Ну, в общем, вы это представляете. А наше украинское МОН - не очень. С его распоряжением о начале очного обучения в сентябре. "Ну, в школах же есть подвалы, будут укрытия!" и прочий уровень глупости, выходящий на уровень саботажа.
В общем, добрые люди создали петицию об этом.
Я попрошу от вас двух вещей: подписать и распространить.
Потому что это - глупость, и с ней надо бороться.
https://petition.president.gov.ua/petition/145004
petition.president.gov.ua
Заборонити очне навчання у всіх навчальних закладах до закінчення воєнного стану і військових дій Електронні петиції — Офіційне…
однажды у меня был бойфренд, который очень котировал римминг и стимуляцию простаты, но отказывался заниматься со мной анальным сексом потому что не мог тыкать своим precious хуем _туда_
больше мне нечего сказать про концепцию коллективной ответственности
больше мне нечего сказать про концепцию коллективной ответственности
я довольно часто высказываюсь против обобщений, против того, чтобы мыслить других людей как массу, и призываю строить отношения с каждым человеком отдельно.
и хотя для меня это правда ценность, сегодня я хочу написать про ровно противоложное - про то, что уровень восприятия я - группа такой же важный как я - другой.
Что отрицание того, что кроме межличностной динамики есть групповая, и грустно, и опасно.
Я часто говорю - если я вас раздражаю, просто отпишитесь. И если кто-то ещё вас раздражает или бесит, тоже первым делом советую отписаться или забанить. И во многих случаях это правда работает. Например, когда-то я была очень дурного мнения о феминизме, потому что так исторически сложилось, что первые феминистки с которыми я столкнулась, были жжшные радфем, которые в основном занимались хейтом всех кругом. Потом мне кто-то сказал что это вот такая субгруппа, а вообще феминистки разные, я стала банить бесячих и подписываться на тех кто им возражал. Результат вы знаете
Но что если ты банишь человека с людоедским мнением, а на его месте мгновенно оказывается следующий такой же? В какой момент "не все такие" из честного наблюдения становится уловкой о ненастоящих шотландцах или способом снять с себя ответственность?
У разных людей, естественно, эта граница пролегает по-разному, но если вы вообще не задаётесь этим вопросом, то как вы поймёте, что вы оказались в плохом обществе?
К. С Льюис писал:
"Порою мы попадаем в карман, в тупик мира - в училище, в полк, в контору, где нравы очень дурны. Одни вещи здесь считают обычными (“все так делают”), другие - глупым донкихотством.
Но, вынырнув оттуда, мы, к нашему ужасу, узнаем, что во внешнем мире “обычными вещами” гнушаются, а донкихотство входит в простую порядочность. То, что представлялось болезненной щепетильностью, оказывается признаком душевного здоровья"
Для меня таким "внешним миром" стала работа в США. Как будто переключили рубильник, и я уже не "странная", "черезчур чувствительная", "сумасшедшая sjw" и так далее, а самый обычный человек очень средней неравнодушности.
И каждый раз когда я об этом говорю, кто-нибудь обязательно находит нужным заметить, что в Штатах тоже есть люди, которые обязываются сумасшедшими sjw, а в Украине есть нормальные люди.
Да, есть. Но в Украине я не знаю ни одной айти компании, работая в которой не будешь еженедельно спотыкаться о сексизм, гомофобию, расизм, предложения применять к детям физическое насилие и так далее. А в США я за полтора года работала на трёх проектах, и таких случаев было ровно ноль.
Конечно, в этом есть и элемент везения, но есть и элемент моих усилий - когда меня на собеседованиях спрашивают про хобби, я рассказываю про активизм, и меня скорее возьмут на проект люди, для которых это тоже ценность. В Украине я не один раз слышала совет убрать из портфолио волонтерство в КиевПрайд, потому что "опыт конечно крутой и релевантный но вы понимаете, многих работодателей это оттолкнет".
И этот опыт - не про конкретных людей, а про разницу в обществах.
Если вас один раз изнасиловали, это может быть нелепая несчастная случайность, которая никогда в жизни не повторится. Если сексуальное насилие повторяется снова и снова, в разных обстоятельствах, от разных людей - то это не случайность.
Это значит, что здесь так принято.
и хотя для меня это правда ценность, сегодня я хочу написать про ровно противоложное - про то, что уровень восприятия я - группа такой же важный как я - другой.
Что отрицание того, что кроме межличностной динамики есть групповая, и грустно, и опасно.
Я часто говорю - если я вас раздражаю, просто отпишитесь. И если кто-то ещё вас раздражает или бесит, тоже первым делом советую отписаться или забанить. И во многих случаях это правда работает. Например, когда-то я была очень дурного мнения о феминизме, потому что так исторически сложилось, что первые феминистки с которыми я столкнулась, были жжшные радфем, которые в основном занимались хейтом всех кругом. Потом мне кто-то сказал что это вот такая субгруппа, а вообще феминистки разные, я стала банить бесячих и подписываться на тех кто им возражал. Результат вы знаете
Но что если ты банишь человека с людоедским мнением, а на его месте мгновенно оказывается следующий такой же? В какой момент "не все такие" из честного наблюдения становится уловкой о ненастоящих шотландцах или способом снять с себя ответственность?
У разных людей, естественно, эта граница пролегает по-разному, но если вы вообще не задаётесь этим вопросом, то как вы поймёте, что вы оказались в плохом обществе?
К. С Льюис писал:
"Порою мы попадаем в карман, в тупик мира - в училище, в полк, в контору, где нравы очень дурны. Одни вещи здесь считают обычными (“все так делают”), другие - глупым донкихотством.
Но, вынырнув оттуда, мы, к нашему ужасу, узнаем, что во внешнем мире “обычными вещами” гнушаются, а донкихотство входит в простую порядочность. То, что представлялось болезненной щепетильностью, оказывается признаком душевного здоровья"
Для меня таким "внешним миром" стала работа в США. Как будто переключили рубильник, и я уже не "странная", "черезчур чувствительная", "сумасшедшая sjw" и так далее, а самый обычный человек очень средней неравнодушности.
И каждый раз когда я об этом говорю, кто-нибудь обязательно находит нужным заметить, что в Штатах тоже есть люди, которые обязываются сумасшедшими sjw, а в Украине есть нормальные люди.
Да, есть. Но в Украине я не знаю ни одной айти компании, работая в которой не будешь еженедельно спотыкаться о сексизм, гомофобию, расизм, предложения применять к детям физическое насилие и так далее. А в США я за полтора года работала на трёх проектах, и таких случаев было ровно ноль.
Конечно, в этом есть и элемент везения, но есть и элемент моих усилий - когда меня на собеседованиях спрашивают про хобби, я рассказываю про активизм, и меня скорее возьмут на проект люди, для которых это тоже ценность. В Украине я не один раз слышала совет убрать из портфолио волонтерство в КиевПрайд, потому что "опыт конечно крутой и релевантный но вы понимаете, многих работодателей это оттолкнет".
И этот опыт - не про конкретных людей, а про разницу в обществах.
Если вас один раз изнасиловали, это может быть нелепая несчастная случайность, которая никогда в жизни не повторится. Если сексуальное насилие повторяется снова и снова, в разных обстоятельствах, от разных людей - то это не случайность.
Это значит, что здесь так принято.
👍3