Цікава стаття.

В ній оцінювали вплив пандемії COVID-19 в умовах обмежень охорони здоров'я на смертність серед людей, які були не інфіковані вірусом, але мали різні неінфекційні хвороби (серцево-судинні, психічні, діабет та ін.).

Порівнювалися однорідні когорти людей 2020 р. (пандемія) та 2018 р. (допандемічний період).

Смертність у когорті 2020 р. була у 3,2 рази вищою, ніж у контрольній групі 2018 р. Найбільше зростання смертності спостерігалося серед людей, у яких своєчасно не були діагностовані указані вище патологічні стани (в 7 разів вище). Найбільше абсолютне зростання смертності було у людей із серцево-судинними захворюваннями. Психічні розлади були найбільш поширеною групою серед неінфекційних хвороб зі зростанням смертності у 2,5 рази.

❗️Непряма надмірна смертність склала щонайменше 6,5 на 10,000 у загальній популяції, що утричі перевищує пряму смертність від COVID-19 (1,9 на 10,000).

Автори роблять висновки, що обмеження в наданні медичної допомоги хворим без COVID-19 призвели до значної смертності. Пандемія виявила необхідність балансу між боротьбою з новим патогеном та підтримкою лікування існуючих захворювань.

https://bmcpublichealth.biomedcentral.com/articles/10.1186/s12889-025-21782-9

21 окрема механізована бригада починає громадське обговорення пропозиції про присвоєння почесного найменування.

Офіційне оголошення та форма для відгуків - за посиланням на сторінці бригади:
https://www.facebook.com/21ombr/posts/pfbid0DikVYMdWqgiEjWXC5fPWohXj8q82AHs4Sc3LEWycCf5B3g2b8FB2nJ3k73cnnceSl

Кожен день о 9 ранку в Україні - хвилина мовчання в пам'ять про загиблих в цій війні.

Сьогодні, 25 червня 2025 року, в 9:00 в Сумський області почалася повітряна тривога.

Це сплетіння звуків - державного гімну України та сирен повітряної тривоги - можливо, найбільш яскраве акустичне відображення сьогоднішніх подій в Україні і настроїв українців.

Моє включення до ефіру марафону "Єдині новини" дещо затримується через пряму трансляцію офіційних заходів.
Всіх зі святом!

ЧОМУ ВАСИЛЬ КУК
(запрошення до дискусії)

Триває громадське обговорення ініціативи про присвоєння 21 окремій механізованій бригаді почесного найменування на честь генерал-хорунжого УПА Василя Кука.

Я є відповідальним за проведення цього громадського обговорення, тому маю утриматися від ідеї подачі пропозицій самому собі. Але вважаю за доцільне поділитися думками про це з вами. Тим більше, що читачі моєї сторінки, скоріш за все, принаймні чули про пана Василя раніше.

Ні, я не буду зараз розповідати біографію генерала. Я не історик і не біограф, його життєписи є у вільному доступі. Я хочу лише поділитися власними думками, а потім спитати у вас про пораду.

Не є секретом, що то я подав ідею на розгляд бригади. Чому?
Почну, на мій погляд, з головного.

Давно, двадцять років тому, пан Василь сказав комусь з відносно молодих людей приблизно таке: «Ти часто кажеш, що готовий померти заради України. Але ж Україна не кровожерлива, їй не потрібна твоя смерть. Для України треба, щоб ти був живий і діяв заради неї. А помирати мають вороги — в тому числі твоїми стараннями».

Під час дискусій навколо постаті Василя Кука регулярно виникають питання: «Чому не загинув? Чому його не підірвали, як Коновальця, не застрелили, як Шухевича, не отруїли, як Бандеру? І взагалі, чому його після шести років за ґратами амністували — в той час, коли десятки тисяч людей, якими він керував і командував, перебували в таборах та на засланнях?»

Тобто, за великим рахунком, «провина» Кука в очах сучасних «суддів» полягає в тому, що він не загинув в тюрмі або не помер десь у Сибіру.

Наскільки я пам’ятаю, пан Василь ніколи не виправдовувався з цього питання. Єдине — він казав, що своїм життям вдячний Степанові Бандері: після його вбивства в КДБ зрозуміти, що в такий спосіб не послабили, а навпаки — посилили український націоналістичний рух.

Кук залишився живим Він пережив і Сталіна, і Хрущова з Брежнєвим, і Щербицького з Андроповим, і КДБ з Радянським Союзом. Читаю розсекречені документи, матеріали його кримінальної справи, і все більш переконуюся: все, що він робив, завжди було заради України і на користь українській справі.

Я у захваті від того, як майстерно Кук використовував для цього ресурси КДБ — єдині, які тоді були у нього в досяжності. Але то є темою окремої, довгої та цікавої, але окремої розмови. Зараз я про інше.

Присвоєння бригаді імені Кука — це стане в тому числі визнанням того, що героїчна смерть за Україну не є обов'язковою умовою для українського діяча, щоб потрапити у пантеон Героїв.

Далі буде. А зараз цікаво послухати: що ви думаєте з цього питання?

Що було б корисніше для України: щоб пана Василя таємно розстріляли десь на Лук'янівці у 1954-му чи стратили за вироком радянського суду у 1975-му, або ж - щоб він вижив, після цього ще 50 років "залишався націоналістом-фанатиком", як писали про нього в секретних доповідях, працював заради України і виховував тисячі таких, як я?

ЦІКАВА УКРАЇНСЬКА

Давайте спробуємо. Одне просте питання.

Як правильно писати українською слово "екіпаж" в родовому відмінку (кого/чого): "екіпажа" чи "екіпажу"?
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
ПРАВИЛЬНА ВІДПОВІДЬ.

Обидва варіанти можуть бути застосовані.

АЛЕ: для кожного конкретного випадку є лише один правильний варіант, який залежить від семантики, тобто використання слова в даному конкретному випадку.

Є два слова-омоніма.

Є "екіпаж" як корабельна команда, особовий склад судна, літака, космічного корабля. І є "екіпаж" як транспортний засіб, кінна карета.

Так ось: якщо ми кажемо про "екіпаж" як групу людей, то правильно "екіпажУ", а якщо про карету - то "екіпажА".

Навідник танка входить до складу екіпажу.
Чотири колеса входять до складу екіпажа.

Або:
Це мастило для екіпажа.
Це масло для екіпажу.

Цікаво? Мені теж.
А ще цікавіше, що у цього багатозначного слова є ще одне значення - "місце проживання моряків на суші".

І як правильно писати в такій ситуації? "Я мешканець екіпажа" чи "я мешканець екіпажу"?

СМЕРДЮЧА HAUTE CUISINE

Сьогодні під час приготування вечері подумалося мені: те, що ми вважаємо національною "високою кухнею" (haute cuisine) - це їжа навіть не бідняків, у суцільних злиднів.

Чи ви вважаєте, що французи від щасливого та безтурботного життя почали їсти равликів та жаб? Або, може, швейцарці не викидали сири з пліснявою виключно через прагнення до експериментів? А піцца? Це ж простий та доступний спосіб утилізації всього, що є в домі, і що вже починає псуватися.

Такі цікаві думки прийшли мені в голову з простої причини - я готував сьогодні вечерю з сюрстрьоммінгом. В такий несподіваний спосіб ми відсвяткували отримання чергової партії FPV-дронів від шведської організації Blågula Styrkorna.

Так ось, моя думка протягом всього часу приготування та поїдання вечері була проста: "Це ж наскільки треба було зголодніти!.."

Але ж - дякую шведським друзям за сувенір. Було цікаво та наприкінці навіть смачно. Повторювати не буду.

І того собаку на банці я зараз добре розумію. Сам такий сьогодні був.