Коли заходить мова про родину Байденів, одразу чомусь починається: "А ось Трамп, він же такий та сякий!"

У мене до Трампа є безліч претензій. Але ж ми про Байдена розмовляємо, про його дітей, про українських олігархів і про путінські гаманці, які перераховували гроші.

І в усій цій ситуації мене турбує не Трамп, і навіть не причини та нюанси нашої війни - там, схоже, все зрозуміло. Лише одне просте питання: цікаво, скільки грошей свого часу перерахувала на рахунок Хантера компанія Файзер за примусове просування своєї ковідної вакцини?

Подробиці американського шкандалю, що триває, тут.

Позивний “Буданов”

Цей величезний пес породи німецька вівчарка дивує своєю ввічливістю, виваженістю та внутрішнім спокоєм. Він ніколи не лає і не рикає. Дивлячись ззовні, можна сказати, що він «опанував Дзен» — складається таке враження, що ніщо не може вивести його з рівноваги.

Бійці дали йому позивний “Буданов” — за спокійний оптимізм та відсутність прояв емоцій в будь-яких непередбачуваних ситуаціях.

Село на Донеччині, де він живе, зруйновано майже повністю: лінія фронту проходила тут двічі. Схоже, саме через це собака кульгає на задню ногу, а єдине, чого боїться — гучних звуків, особливо грому та близьких прильотів.

Наш “Буданов” — розумний собака. Він знає, де ховатися, і після першого вибуху або гуркоту грому одразу біжить в дальній куток бліндажу. Найспокійніше для нього в таких ситуаціях — звернутися там клубком і притиснутися до ноги нашого військового, ще й так щільно, що відчувається, як швидко б’ється його серце.

Потім, після закінчення обстрілу або грози, ця величезна доросла вівчарка ненадовго перетворюється на кумедного песика: на радощах нарешті починає виказувати свої емоції і весело грається з нашими військовими, немов радіючи тому, що вижив.

Проте такий грайливий настрій триває в нього недовго. Вже за кілька хвилин наш “Буданов” згадує, що насправді він — величезний, ввічливий, спокійний та флегматичний. Пес надягає звичну маску і знов стає таким, яким ми його всі знаємо.

Тимчасовий пост. Потім закрию і приберу.

Якщо маєте можливість і вважаєте за доцільне - долучайтеся.

Дякую.

https://facebook.com/story.php?story_fbid=pfbid0y18ejB6LDV82KbRDRMNTdSFC6RibeFaJTXAqReGK6TiUZFvYnPFLs57pu9UVVdpYl&id=1010467874

Я здогадуюсь, кому вони пишуть.
І формулювання приблизно уявляю.

https://facebook.com/story.php?story_fbid=pfbid0heJmVie12NjxeaA4QYLTNwMdFdsYNQtvxozeqv1MkJZqkFBTUgg5kRFipWXW1Aqol&id=100044846901654

До історії Одеси цей акт російського сказу увійде як "Обстріл Судного дня".

А будинок той, що на морвокзалі, нехай так і стоїть погорілий. Не треба його відновлювати або зносити

Чудова буде пам'ятка двом нашим віковічним ворогам - безкарній корупції і безкарній росії.

СААКАШВІЛІ І АЕРОПОРТ

Просто зараз НАБУ активно розслідує справу про заволодіння Міжнародним аеропортом "Одеса".

Збитків багато: більш як 100 млн привласненого майна, ще 2,5 млрд - привласнений прибуток від діяльності аеропорту.

Аеропорт вкрали у 2011-му. Під підозрою — двоє бізнесменів, про яких відомо, що на той момент вони були компаньйонами “Саші Стоматолога” — Олександра Вікторовича Януковича.

Але я хочу нагадати про ще одну людину, причетну до цієї афери - колишнього голову Одеської ОВА Михайла Саакашвілі.

У 2013-му, під час затвердження нового Генплану міста, я як секретар погоджувальної комісії розбирався в ситуації і намагався бодай якось протидіяти в межах можливого на той момент.

Саакашвілі став губернатором в 2015-му. Фактично одразу після його призначення я детально, з документами, розповів його довіреній особі Сашку Боровіку про те, яка афера відбувається з аеропортом. Повідомляли про це і інші люди.

Що сталося далі? А далі все було тривіально.

Спочатку Саакашвілі гучно заявив, що аеропорт вкрали.
Потім він зустрівся з тими двома бізнесменами.
Після зустрічі він зненацька заявив, що ці бізнесмени "роблять важливу справу", але "їм заважають".

Потім він, використовуючи свій вплив як голова ОВА, фактично почав кришувати цей їх бізнес. Так, він наказав прокуратурі відкликати позов до суду, і це було зроблено. Тобто держава відмовилася від намагань повернути аеропорт громаді рішенням суду. Це готовий склад злочину — втручання в діяльність правоохоронного органу.

Після цього губернатор фактично став партнером цих двох бізнесменів. Зокрема, був укладений договір оренди будинку, який їм належав, для розміщення незаконно (я це знаю) заснованого обласною адміністрацією Центру адмінпослуг. Ціна оренди була астрономічною, економічне обґрунтування відсутнє. Наслідок: десь за рік центр опинився без фінансування і банкрутів, а власники отримали ремонт у своєму будинку.

У відповідь губернатор отримав чартерні перельоти на літаках, які належали тим бізнесменам, і внески до благодійного фонду "На благо Одеси", з якого фінансували забаганки і політичну рекламу амбітного губернатора.

Зараз бізнесмени під слідством, а Саакашвілі відбуває покарання в Грузії. Україна вимагає його повернення. Але, не виключаю, може так статися, що він поміняє грузинську камеру на українську.

ПОМЕР ВІД СТАРОСТІ, НЕ НАРОДИВШИСЯ

Сьогодні - негучна, але знакова дата.
День, коли закінчився ленд-ліз.

Закон, який був підписаний Баденом 9 травня 2022 року і давав йому повноваження передавати Україні військові матеріали та техніку на умовах позички або лізингу протягом 2022 та 2023 років, відсьогодні припинив свою чинність.

Навіть процедуру передачі, яку за цим законом Байден повинен був прописати, не створили. Sad bit true.

Зауважу: я дуже дякую друзям України за їх щире намагання нам допомогти.

Про друзів можна прочитати в статті, яку ми зі Світланою Павленко оприлюднили в день підписання цього закону.

ЖИВА СТОРІНКА ІСТОРІЇ ОДЕСИ

Це не секрет. Так, це я знайшов цього офіцера.

Він служить в нашій бригаді. Познайомилися випадково: до нас завітав Колін Фрімен, журналіст британської The Telegraph, і попросив дозвіл на відвідування наших артилерістів. Ми разом поїхали до батареї "Градів".

Розговорилися з командиром. Дізнавшися, що я з Одеси, він розповів мені фантастичну історію. Я зрозумів, що розмовляю з людиною, про яку буде згадка в підручнику історії мого міста.

Після моєї публікації у відомчому виданні колеги з "Думської" вирішили написати про нього статтю, за що їм величезна подяка.

Читаємо тут:
https://dumskaya.net/news/nevidomiy-geroy-yak-kapitan-didichuk-odesu-vid-n-179050/ua/

Головной висновок зі статті генерала Залужного в The Economist, який я для себе зробив - що найкращим механізмом для допомоги Україні міг би стати ленд-ліз.

Саме на підставі цього закону Сполучені Штати могли передавати велику кількість зброї - у достатній кількості, тому що вона є на складах, і швидко, за рішенням однієї людини, без тривалих слухань в Конгресі і очікувань закінчення сенатських канікул.

Чому ленд-ліз не став таким інструментом, чому ми не отримали в такий спосіб даного патрону, чому війна затягнулася на роки і перейшла в позиційну фазу - наразі то вже риторичне питання.

УКРАЇНА — ДВОПАРТІЙНА КОЗИРНА КАРТА

Коли я півтора року тому пояснював читачам Думської нюанси двопартыйної підтримки України в Конгресі, то окремо зауважив на "мексиканському факторі".

"В отличие от далекой Украины, в отношении которой в американском политикуме сложился консенсус, вопрос нелегальных мигрантов — это самая настоящая «линия политического фронта»", — писав я у травні 2022-го.

Тоді, півтора року тому, порядок денний в Конгресі визначали демократи. В пакет "допомоги Україні" вони додавали фінансування підтримки мігрантів та спрощення їх легалізації. Це відповідає їх політиці та їх стратегічним інтересам: легалізований іммігрант з великою ймовірністю буде голосували за демократів.

Для республіканців все це неприпустимо. Тому вони гучно обурювалися, вимагали розділити пакет — і одразу отримували клеймо "ворогів України".

Зараз диспозиція змінилася: більшість в Конгресі у республіканців. Тому тепер в пакет до допомоги Україні вони вимагають додати законопроєкти, які ускладнять перетин кордону і легалізацію іноземців. Крім того, вони не збираються погоджувати запит Байдена про збільшення числа посадовців міграційної служби та додаткове фінансування міст, які приймають біженців з Латинської Америки.

Республіканці мотивують об'єднання питань України і власного південного кордону так: обмеження багатомільйонного потоку мігрантів, як і військова допомога Україні — це все є питання національної безпеки, і тому мають бути в пакеті.

Своєю чергою, демократи категорично проти, і знов таки аргументують це Україною. Мовляв, ускладнення правового режиму для іммігрантів стане перешкодою для 150 тисяч біженців з нашої країни, які знайшли притулок в США. А кілька мільйонів мігрантів з Латинської Америки — то таке, дрібниці.

(Від себе зауважу: українці, які знайшли в США притулок під час масштабного вторгнення, не отримують статусу біженців. Лише тимчасовий захист)

Подивимося, що буде далі. Якщо тепер проти такого пакету будуть голосувати демократи — клеймо "вороги України" можуть отримати вони. Хоча навряд: у демократів медійні ресурси потужніші, і вони будуть ретельно пояснювати, чому вороги України — то насправді респи.

Але для нас головний висновок в тому, що підтримка України з боку США базується не на особистій приязні чи великій любові до нашої країни і нашого народу з боку окремих політиків або партій. Фундамент цієї підтримки не політичний — це громадська думка американського суспільства.

Суспільний запит на допомогу Україні був сформований навесні 2022 року. Створили його журналісти та блогери, фахова робота президента і його команди, міцна позиція американських і світових “селебрітіз”. І головне — цей суспільний запит відповідає глибинному розумінню добра, зла і справедливості, яке у пересічного американця сформовано в першу чергу під впливом християнського світогляду.

Допоки цей запит тримається — американська влада буде діяти на допомогу Україні. Особливо зараз, коли напередодні президентських виборів розклад в Конгресі та Сенаті близький до 50/50. Допоки цей запит тримається — для американської політики питання України буде козирною карта, перебити яку досить важко, і до якої можна "вішати" інші питання і інтереси, дуже далекі від України. Ми бачимо, як це роблять представники обох партій. Власне, це і є "двопартійна підтримка Конгресу".

А для нас головне — не втратити ту підтримку. Наразі це наша найвразливіша точка, в яку ворог буде бити щодня і повною силою. І дуже прикро, коли ми йому в цьому допомагаємо.