👀 У Підмосков'ї розбився військовий літак Су-57.

Пілот, попередньо, встиг катапультуватися.

Щоденно ми можемо спостерігати дані про втрати ворога, котрі публікують Генеральний Штаб, командування Сил та інші з'єднання. Ці дані використовуються в аналітиці, нерідко порівнюються з інформацією про рекрутинг ворога. Звучать заяви про те, що втрати противника вже перевищили кількість поповнення. Бачив навіть коментарі, що вони взагалі занижені. Водночас раз на місяць-другий Главком або інша посадова особа озвучують розмір угруповання ЗС РФ, й ці числа продовжують повільно, але зростати. Що протирічить заявам про те, що знищується більше, ніж рекрутується.

Давайте спробуємо розібратися в цьому питанні. Почну з фундаментальної тези.
Й втрати ворога, й розмір угруповання противника – не сфальсифіковані числа. Це дані, на збір яких витрачається дуже багато людино-годин. Проте є нюанси, пов'язані з методологією підрахунку цих чисел.

Найточніша методологія у даних, що публікуються як оцінка угруповання противника та обсяги поповнень ворога. У випадку поповнень є дані як закриті, так і з відкритих джерел (й вони сходяться). У випадку оцінки угруповання дані закриті. Вони достовірні, i will not elaborate. Й, врешті, є число втрат, яке рахується день-в-день. Не будемо підіймати тему того, як це відбувалось в минулому (в перші тижні війни очевидно відбувалась фальсифікація) й одразу перейдемо до сьогодення.

Зауважу, що не маю стосунку до чисел, які формують офіційну статистику, проте добре бачу, як здійснюється каталогізація втрат ворога, а також вогневе ураження та його підтвердження. Отже, спробуємо підбити тезово, що заважає точній оцінці:

• Плутанина з цифрою втрат ворога. На найвищому рівні постійно звучать фрази про «щомісяця знищується 30 тис. окупантів». Проте ця цифра втрат це не тільки знищені, але й поранені. Якщо точніше – це все «уражений» особовий склад противника. Наразі ворог несе втрати у співвідношенні 1:1 загиблих до поранених, де частина поранених – зворотні. Вони потрапляють в статистику, проте після лікування повертаються в стрій. Вже тільки цього фактору достатньо, щоб пояснити, чому угруповання противника збільшується, незважаючи на високий рівень втрат.

• Методологічно «ураження» цілі не є нанесенням противнику еквівалентних втрат. Наприклад, військовослужбовець противника йде полем, уражається (статистика: +1 уражено), проте отримує мінімальні поранення й успішно переховується в укритті. За два дні укриття виявляють й уражають, внаслідок чого легкі ушкодження стають середньої тяжкості (+1 уражено). Ще за два дні його свіже тіло виявляють за 100 м. внаслідок підриву на міні (+1 знищено). В результаті ми нарахували три випадки нанесення втрат ворогу, й все це один і той же військовослужбовець сил противника. Тобто, в більшій частині випадків ми не можемо належно диференціювати уражений о/с противника. Ніхто не знає, чи не вбивають сьогодні того ж персонажа, котрого ніби вбили ще вчора.

• «Кожна втрата ворога має відеопідтвердження». Це перебільшення. Частина цих відеопідтверджень не має об'єктивного контролю іншим бортом, відповідно наслідки ураження оцінити неможливо. Нерідко те, що подають як уражено, не викликає особливої довіри. А інколи банально не зрозуміло, що відбувається на відео. Наприклад, група противника була виявлена в щільних кущах, скільки – не ясно, скільки ліквідовано після комбінованого ураження – також. Ніби виявили одного, а ніби ефективних уражень було два.

• Нюанси з підрахунком втрат артилерії та інших стаціонарних об'єктів. Наприклад, певна частина ураженої артилерії – макети або вже знищені гармати. Противник активно створює хибні цілі й доволі ефективно вводить в оману.

Враховуючи все вищезазначене, може скластися враження, що наша оцінка втрат ЗС РФ дуже сильно перебільшена. Проте угруповання противника дійсно значно сповільнило своє зростання й балансує на одному рівні.

Справа в тому, що окрім «перерахунків» ще є «недорахунки»:

• Ми не можемо оцінити втрати ворога від мінування. А вони значні.

• Ми не можемо оцінити втрати ворога при ураженні ЛАТ/ВАТ. Борт відпрацював, але скільки людей було всередині – невідомо. А якщо це ВАТ в тиловому районі, то може бути багато. УАЗ СГР також може бути добре наповнений.

• Ми не можемо оцінити небойові втрати ворога. Загострення хронічних хвороб, небойові травми, суїциди, СОЧ – це не дуже великі, але постійні графи втрат противника.

Таким чином, наша оцінка втрат ворога не «максимальна» чи «мінімальна», а доволі немалий довірчий інтервал. Статистично ми можемо місяць-в-місяць побачити зростання втрат ЗС РФ, проте працювати з цими даними як з абсолютними показниками не вийде. Втім, значного зростання не спостерігаємо, оскільки основні втрати ворогу наносяться під час маневрів. Наші спроможності завдавати шкоди ворогу міцно прив'язані до інтенсивності його наступальних дій та відповідно рівню ворожих поповнень. Будуть менші поповнення – будемо наносити противнику менше втрат.

Ця система не ідеальна. Бо в ній є достатньо місця для того, щоб зростання чи падіння чисел відбулося внаслідок зміни методології, а не ситуації на полі бою. Що, мабуть, відбулося б для досягнення політичної цілі в 50 тис. знищених окупантів. Проте ця система – найкраща, що була у світовій військовій історії. Я впевнений, що за весь час існування людства ніхто не міг досягнути такої точності в підрахунку втрат противника, тим паче день-в-день. Навіть наш ворог, маючи для цього всі засоби, не особливо переймається й доповідає довільні числа.

Справа за малим – почати правильно використовувати ці дані, розуміючи їх обмеження.