Заволока отримав звинувачення по двом статтям. Думаю, в нього зараз нелегкий вибір - присісти на зону або мобілізуватись на фронт. Яка іронія долі

Друзі, до нас звернулись хлопці з 208 Зенітно-ракетної бригади (ПВО південь), яким ми допомагаємо на регулярній основі із невтішними новинами, адже бус, що ми передавали їм на початку літа розбито вщент ворожим нальотом.

Зараз запит від хлопців куди скромніший - треба, насправді, будь що, на ходу, для виконання бойових завдань.

Прошу вас допомогти зі збором на бляшанку. Ціна питання 2-2,5 тис євро. Що в еквіваленти із пригоном буде близько 100 тис грн.

Цільова банка 5375411208930466
https://send.monobank.ua/jar/2RWC1Av8YN

Якщо ви або ваша дитина хочете політати на симуляторі FPV-дрона з пультом та окулярами, приходьте на KyivBookFest | Книжковий фестиваль | Київ

Ми знаходимось на 3 поверсі, Pochayna Event Hall, ТЦ «Gorodok Gallery», проспект Степана Бандери, 23 (схема в коментах)

8-10 вересня з 10:00 до 19:00

Підготовка до опалювального сезону 2021:
викопувати труби

Підготовка до опалювального сезону 2023:
йобнути підлодку, носій калібрів

Літак, який буквально суне свій ніс не в свої справи (EL/M-2075 Phalcon - радіолокаційна система раннього попередження)

жінку неввічливо запитувати про її вік, а українського чоловіка — як він виїхав за кордон

(c) Руслан Молодик

Ми їх душілі, душілі…

Одна з великих проблем псевдогуру, що вони спираються не науковий підхід чи авторів, що спираються на науку, а на своє відчуття світу і прекрасного. На свою власну фантазію про «правильний» світ.

Ці фантазії - прекрасна проективна методика зрозуміти чим саме живе пацієнт. По суті, він на велику аудиторію, не соромлячись видає власний психічний матеріал.

Люся виділяє так багато і рясно, що кваліфікований психіатр може достатньо легко провести попередній аналіз.

Я не психіатр, а клінічний психолог, але з тих уривків, що я побачив, можна розмірковувати в сторону комплексу Мадонни-повії, нарцистичного розладу з великою психопатичною частиною і просто нереально великою частково витісненою люттю до жінок.

Якщо такі роздуми правда, то маємо справу з нарцистичним абʼюзером, що не тільки компенсує свою внутрішню крихкість за рахунок емоційного та фізичного насилля над жінками, але й легалізує і нормалізує такі самі прояви у своєї аудиторії, надаючи цим людям своє «благословіння» та моральне виправдання.

Проблема не в Люсі, а в цій легалізації та нормалізації тих його послідовників, що кучкуються навколо нього, підтримують його і захищають. Бо в іншому випадку їм треба визнати, що з ними щось не так і звернутись за допомогою до справжніх спеціалістів з психічного здоровʼя.

І наостанок. У кожного з нас є певні фантазії, сни, витіснений матеріал в підсвідомості які не є соціально, культурно чи кримінально прийнятними. Але в більшості людей, завдяки культурі в широкому сенсі цього слова, є розуміння того, що є табу, фантазією і повинно нею залишитись і максимум - не виходити за межі кабінету психотерапевта, а що - може бути реальністю.

І от ця культура в широкому сенсі, набір правил, норм поведінки і визначення того, що підпадає під табу - не є чимось сталим і постійно змінюється. Кордон між фантазією і реальністю постійно змінюється. Чи готові ми прийняти насилля над жінками в якості норми і зробити частиною нашої культури - це питання до всіх нас.

Запускаю чоловічу терапевтичну групу

Будемо працювати з темами страху, втрат, провини, сорому, стосунків, ідентичності.

Онлайн. Щовівторка о 20:00. Тривалість - 2.5 години. Кількість учасників - до 6. Тривалість групи - 6 місяців. Вартість - 1200 грн за зустріч.

Початок - 31 жовтня. Запис - в особисті повідомлення.

Про себе:
Магістр психології, клінічний психолог, працюю в методі гештальт-терапії, працюю як з військовими так і цивільними
5 років власної індивідуальної терапії
Був двічі одружений, маю двох доньок
Співвласник та директор школи #brobots
Ветеран ЗСУ, 110 ОМБр, Авдіївка, перша лінія
Коротше, життєвого досвіду трохи є )

Розмова з клієнтом на терапії:
- А хто в твоєму житті приймав тебе таким який ти є?
- Офіцер мобілізаційного відділу

В 2019 році ми відкрили школу #brobots. Тоді у мене було багато гучних постів про зміну підходів у навчанні дітей, про новий формат, що школа повинна мати практичну складову, а не тільки косінуси і сінуси. Що наша шкільна освіта безнадійно відстає і її треба міняти.

Пройшло 4 роки і ми зробили те, що хотіли. У нас вийшло! Незважаючи на Ковід, широкомасштабну війну і купу інших проблем.

Ми спитали цьогорічних і минулорічних випускників нашої школи чим вони зараз займаються. Ось деякі відповіді:

1. Андрій. Програміст, тімлід, менторить джуна на проекті. Два роки тому Liga зробила з ним інтервʼю. Навчається в університеті в Польщі.

2. Михайло. Програміст, працює ML-інженером в українській компанії. Навчається в КПІ, кафедра штучного інтелекту. Я вже писав про проєкт Михайла 3 роки тому. Проєкт тоді не вийшов, але це були важливі досвід і знання, які зрештою, визначили напрям розвитку.

3. Вовіч. Навчається в Бельгії на програміста, працює програмістом на фрилансі

4. Темік. Працює в #brobots викладачем, навчається в КНТЕУ

5. Рома. Працює в бельгійській компанії програмістом, навчається в бельгійському університеті

6. Ілля. студент бельгійського університету

7. Мага. вчиться в Академії мистецтв у Вроцлаві (ASP) на напрямку продакт дизайн. Проекти, які вона робила в #brobots включила у своє портфоліо і на кваліфікаційній розмові екзаменатори були у захваті і розпитували детально що це за школа.

8. Даня. Навчається в польському університеті. Говорить, що багато вже знає з того, чого зараз вчать. Сперечається з викладачем по програмуванню, як "правильно" ))

9. Дмитро. Навчається на аерокосмічному факультеті в НАУ

10. Даша та Любомир навчаються в Могилянці

11. Діма - Інститут в Ірландії, Назарій - Університет в Литві, Максим університет в Бельгії

Звичайно, результати, що ми отримали - це спільна робота школи, учнів, батьків. Але зі свого боку ми докладаємо максимум зусиль і залишаємось вірними свому головному принципу, що “школа має готувати до життя, а не до іспитів”

Шукаєте нову школу офлайн для вашої дитини? Але вагаєтесь, адже незрозуміло наскільки обіцянки школи відповідають дійсності?

У нас є рішення - безкоштовний пробний місяць навчання в інжиніринговій школі brobots без будь-яких фінансових зобовʼязань з вашого боку.

Що отримає ваша дитина?
⁃ Навчання загальноосвітнім предметам у відповідному класі
⁃ Навчання технічним предметам (робототехніка, програмування, гейм-дизайн, 3D-графіка) відповідно до класу навчання
⁃ Безкоштовний полуденок в школі
⁃ Наш фідбек по закінченню пробного періоду

Пробний місяць триває до 25 грудня 2023 р

Для запису заповніть, будь ласка, анкету внизу сторінки

Контрнаступ не дав очікуваних результатів. Ми переходимо в оборону з поодинокими контрнаступальними діями. Це вже війна на витривалість і тривати вона може десятиліттями з періодами затишшя і активних фаз.

Чим далі, тим більше у західного світу буде "втоми" від нашої війни. І тим менше допомоги нам будуть давати. Чим далі - тим більше ми мусимо спиратись на власні сили. На власну оборонну промисловість, на власну економіку, на власну готовність роками втрачати українців на фронті.

Ми маємо бути готовими до того, що будемо продовжувати цю війну самотужки, а території, що зараз під окупацією - так і залишаться під окупацією на довгі роки. І це ще найкращий сценарій. Найгірший - втрата ресурсів для продовження війни, внутрішня дестабілізація і втрата державності.

Надмірний оптимізм, це звичайно, прекрасно і стимулює підняття духу. Але це працює на досить короткому проміжку часу. Нам не вдалось цим скористатись. І тепер питання виходу на кордони 1991 року - питання кропіткої і тривалої роботи, спрямованої як на послаблення росії, так і на зміцнення України зсередини.

Друга теза, яка не сподобається багатьом - наше покоління не побачить розквіту України. Повторюсь, в кращому випадку, що нас чекає - збереження того, що ми маємо зараз. Але те, що ми можемо зробити - це закладання основ для виховання наступного покоління.

Як казали данці в роки найбільшого відчаю "що ворог забрав у нас силою ззовні, ми повинні повернути собі через освіту з середини". Так, для нашого виживання як нації нам треба перевинайти більдунг, створити новий підхід до виховання наступного покоління.

Хочеш змінити країну - вчи дітей.

Другим пріоритетом після армії має бути освіта та виховання наступного покоління українців.

Скажу третю не дуже приємну тезу. Ми не справились. Наше покоління було занадто пасивним, занадто зацикленим на власних справах, на пошуку винних, на перекладанні відповідальності і на відігрування власних афектів. Ми помилились, проспали серйозну небезпеку і були до неї не готові. За 30+ років ми не змогли побудувати країну з сильною економікою, інституціями, міцною армією, знайти внутрішній консенсус, не змогли виростити нове покоління політиків. Так, ми багато чого зробили, але цього виявилось дуже мало.

Причина - в нашому вихованні і нашій освіті. Бо можна скільки завгодно перейменовувати вулиці, але совок досі живе в нас, нашому способі взаємодії між собою, з державою, підходах до виховання.

Ми так багато скаржимось, що маленька совкова армія не зможе перемогти велику совкову армію.

А чи сильно змінилась наша школа? Підходи, та принципи, що там використовуються, мотивація викладачів?

Ця система дає збій. Нам треба змінюватись і самим і підходи до того як виховувати і вчити наших дітей. І тоді у нас зʼявиться шанс років через 30 стати розвиненою країною з високим рівнем життя, а головне - з високим рівнем розвитку (як ментальним, так і психологічним) наших громадян.

В психології є поняття резильєнтності. Якщо просто, то це здатність витримувати сильний стрес, не втрачаючи при цьому функціональності.

Резильєнтність ще асоціюють з еластичністю, тренована здатність стикатись з важкими переживаннями і проживати їх не вдаючись активно до психологічних захистів.

Тобто нам може бути погано, неприємно, але ми не є поглиненими сим станом, а зберігаємо субʼєктність.

Є певні фактори, що підвищують нашу резильєнтність і один з них - реалістичний оптимізм. Ключове слово тут - реалістичний. Тобто ми намагаємось визнати і прийняти реальність такою яка вона є, не намагаючись втекти від цієї зустрічі, але незважаючи на обставини, продовжуємо зберігати надію на краще.

Зустріч з реальністю дозволяє приймати більш виважені та адекватні рішення, запобігати проблемам які виникають в подальшому. При цьому ця реальність не завжди є приємною і доводиться переживати не дуже приємні емоції. Наприклад, безсилля, розпач, смуток, відчуття власної вразливості, недосконалості.

Втеча від реальності, навпаки, хоч і дає деяке полегшення в короткостроковій перспективі, але стратегічно в довгостроковій веде до зустрічі з набагато більшим обʼємом переживань (в кращому випадку), а в гіршому - укріплення захистів та ригідності (сталості) дезадаптивної та деструктивної поведінки. Що, в свою чергу, зменшує резильєнтність і здатність витримувати стрес.

З того, що я помічаю, найпопулярнішим захистом є пара ідеалізації-знецінення. Більшість коментаторів, яким не сподобався вчорашній пост, користувались саме ним.

Окрім всього, ідеалізація-знецінення веде до розщеплення, підсилює межовість, коли залишається тільки чорне і біле без напівтонів. Виникає ситуація (для краткості не буду зараз розписувати цей механізм) коли критично важливим стає підтримання власної позитивної самооцінки (ідеалізації) за рахунок звинувачень і нападок на інших (знецінення).

При цьому головним стає не вирішення питання, досягнення консесусу, зустріч з різністю, підтримання виваженої дискусії та опрацювання рішення, а саме вкласти якомога більше провини в іншого.

Давайте ще раз:
1. У нас немає достатніх людських ресурсів для проведення повномасштабного контрнаступу. У нас, навіть, немає ресурсу для проведення демобілізації тих, хто воює майже два роки, а це - дуже нагальне питання. Хлопці вже не витримують. Ні фізично, ні емоційно.

2. У нас немає достатньої кількості озброєння для проведення контрнаступу, а особливо - боєприпасів. Їх вже зараз ледь вистачає. А при контрнаступі треба розбирати бетонні укріплення метр за метром і потрібні мільйони снарядів. А ще є мінні поля. Тонни ворожого мʼяса та їх достатньо боєздатна артилерія та авіація.

3. У нас немає виробництва потрібного обсягу озброєння та боєприпасів, а те, що надає захід - не вистачає.

З врахуванням тільки цих пунктів все, що нам зараз доступно - оборона з точковими контратаками та війна на виснаження.

Я розумію, що це все не дуже вʼяжеться з очікуванням швидкої перемоги та звільнення Криму в наступному році, але це - неприємна реальність.

Але прийняв цю реальність, ми можемо почати готуватись до цієї реальності і тривалої війни на виснаження. І це зовсім інший підхід та зовсім інша стратегія. І чим швидше ми це зрозуміємо, тим більше шансів у нас на перемогу і тим менше буде розчарування і "втоми від війни".

Приїхали результати оцінювання учнів за тестом PISA в 2022 році.

Оцінювання відбувається за трьома шкалами - математика, читання та природничі науки. При цьому оцінка відбувається не за знання формул, а за здатністю використовувати ці знання в реальному житті. Наприклад, в читанні оцінювалось не швидкість читання, а здатність зрозуміти прочитаний текст. Тест проводився серед 15-річних.

Результати:
Україна (в дужках - середній бал розвинутих країн та для порівняння - Польщі)
математика - 441 (472, П - 489)
читання - 428 (476, П - 489)
природничо-наукові дисципліни - 450 (485, П - 499)

Це означає, що наші діти відстають від Польщі по математиці на 2,5 роки, читанні - 3 роки, природничі предмети - 2,5 роки). А якщо брати відставання по розвинутим країнам, то математика - 1,5 роки, читання - 2,5 роки, природничі - 2 роки.

В 2018 році відставання від розвинутих країн було 1 рік по всім трьом тестам.

Це, звичайно, катастрофа.

Але, якщо порівняти українських школярів з міст і сіл, то ми побачимо, що учні із сільської місцевості відстають від своїх однолітків з великих міст у математиці на 4,5 роки, читанні - на п’ять років, у природничо-наукових дисциплінах - на 4 роки.

В великих містах України, наприклад, середній бал з математики становить 506.

Тобто розрив між українськими учнями з міст та сіл майже вдвічі вищий ніж розрив між середнім балом України і Польщі.

Це говорить не про те, що наші погані показники викликані, перш за все, низьким рівнем якості освіти в селі та невеликих містах. Припускаю, що це повʼязано як і з низьким рівнем надання освіти в селах та невеликих містах, так і з соціально-демографічними умовами дітей там.

В 2018 році цей розрив між великими містами та селами становив 2,5 роки в читанні та 3 роки в математиці. Тобто розрив виріс в 1,5-2 рази.

От це, дійсно, катастрофа.

Давайте трохи приємних новин. Окупована частина Херсонської області. Колону виродків накрили касетами

Нещодавно клієнт на терапії спитав для чого потрібна терапія, адже люди до Фрейда якось давали раду собі і своєму психологічному стану.

Причин багато, але я б виділив 4 основні:

1. Суспільства довгий час тримались на авторитетах. Авторитеті церкви, правителів, шаманів, вождів, що були провідниками вищих сил на землі. Це давало неабияку опору і підтримку. Зараз цього немає. Суспільство стало індивідуалістичним і атомарним, соціальні звʼязки і трансцендентні опори втратили своє значення. Терапевти не замінили шаманів та священників, але стали тими людьми, хто допомагає психологічно виживати в світі, що змінився.

2. Відчуття власної гідності - одна з основних потреб людини. Коли ми жили в невеликих спільнотах, у кожного була можливість бути в чомусь унікальним, щось вміти робити краще за інших, чимось відрізнятись і таким чином підтримувати відчуття власної гідності.

Сучасний світ - глобальний. Завдяки соцмережам у нас є можливість бачити життя мільйонів інших людей. І всі вони чимось кращі за нас. Демонструють своє життя. Ми, наче, зменшуємось, стаємо незначними, непомітними, втрачаємо себе в цьому великому світі

І як відповідь, спосіб психологічного захисту - в світі розгортається пандемія нарцисизму. Якщо немає способу підтримати самоповагу в реальному житті - не проблема, на допомогу прийде світ власних фантазій про себе, інших людей, навколишній світ та соцмережі.

3. Криза фігури батька. На це впливає як попередні пункти, так і збільшення самодостатності жінок. Чоловіки втрачають своє звичне місце в соціумі та сімʼї, звичні стереотипи і сценарії поведінки вже не працюють. Збільшується кількість сімей, де дитина росте без батька і без прикладу стосунків між чоловіком і жінкою. Багато розгубленості, невпевненості в собі і розуміння - а як це бути чоловіком?

4. Додайте сюди складність світу, швидкість змін, обсяг інформації з яким ми стикаємось, постійні стресогенні фактори та збільшення важливості комунікації. Раніше можна було отримати професію і решту життя не сильно паритись. Сьогодні треба швидко бігти аби тільки не відставати від інших. Додайте сюди кризу середнього віку, до якої раніше просто не доживали.

Тому психотерапія це не про моду чи черговий нарцистичний спосіб бути краще, це про турботу про себе, що стає невідʼємною частиною нашого життя і чим далі - тим більше.

Якщо у вас є бажання та цікавість дізнатись більше про свій внутрішній світ, подивитись що в реальності відбувається в ваших стосунках з людьми, зробити власне життя повноціннішим та наповненим - приходьте в терапію. Деталі - в приваті.

Трошки вже починає втомлювати той цирк.
Дивіться, Бузугла ніколи не служила в лінійних підрозділах ЗСУ. Вона останні дні почала писати що була мобілізована в 15 році і служила в ЗСУ. Це для того щоб у цивільних склалося враження що вона має право на критику військових і що вона начебто знає про що каже. Насправді її родичі їй нарішали посаду в затишному кабінеті медичного департамента в міністерстві оборони. Тобто є невеличка різниця. Мобілізували і сама відмобілізувалася для того щоб зайняти військову посаду. Вона відмобілізувалась задля того щоб отримати посаду в МО.
А що ж то була за посада? Аж цілий керівником програми «Реформа системи медичного забезпечення Збройних сил» в Міноборони. Тобто весь той сатанізм який творився в меддепартаменті МО, то опосередковано робота Безуглої.
Якщо ви загуглите прізвище генерала Верби та джгути ейсмарха, то знайдете скандали коли в 16 році (якраз час роботи Безуглої) МО закупало за завищеною ціною джгути замість турникетів. Тоді було багато скандалів навколо медицини. Але в тих скандалах ви не знайдете прізвище Безуглої. Там були волонтери і громадські діячі які боролися з тими реформами від РККА які впроваджувала саме Безугла. З 15 по 19 роки ви не знайдете ані слова про медицину, стандарти НАТО і всяке в ЗСУ від Безуглої. Відсутність до 22 року стандартизації, відсутність адаптації настанов ТССС, ТЕСС, ігнорування протоколу MARCH це і є фаховий внесок Безуглої в обороноздатність. Більше того, з 19 по 22 рік їй теж не була цікава медицина і ЗСУ.
Зараз Безугла створює собі легенду. Точніше хтось розповідає як треба створювати легенду. Такий собі противсіх від ЗСУ.
Така собі кармана опозиція, яка між рядками ховає російськи нарративи та сіє зневіру до ЗСУ.

Ми говоримо, що всі росіяни несуть відповідальність за те, що робить їх країна, і на них лежить провина. Не на хуйлі. І це правильно, так має бути.

Але якщо говорити, що всі ми не справились в побудові економічно, військово, політично сильної країни та інституцій - одразу починаються хвилі обурення.

Ні так не працює. Не можна застосовувати різну логіку до однакових ситуацій, бо так зручно. Зміни якраз і починаються в моменті, коли ми приймаємо власну відповідальність. Не тільки за себе, свою сімʼю, свою роботу, а й за свою державу.

Давайте поясню цю ідею на конкретному випадку.
Тест PISA говорить нам про те, що в середньому 15-річний українець читає на рівні 12-річного поляка. А 15-річний українець з села - на рівні 10-річного українця з великого міста.

(так, я знаю, що ваші діти, а також діти маминої подруги на три голови вище за німецьких, польських, іспанських та інших європейських дітей, але ж тут мова не про ваш особистий досвід і досвід вашого оточення, а про загальну картину)

Тест PISA на читання - це не про читання як таке. Це - про розуміння написаного. Про здатність брати закодовані в буквах сенси, ідеї, аналізувати їх, усвідомлювати і компонувати поруч з іншою інформацією у себе в голові, а за потреби - змінювати власну точку зору. Вміти критично мислити кінець кінцем. Я вже мовчу про емоційний досвід, здатність формувати образи з букв та інше.

Загалом, писемність - це те, що і зробило нашу цивілізацію. Тварини вчаться через споглядання та наслідування. У людей додається здатність кодувати свій досвід, навички, вміння, інформацію текстом і звуками, записувати й передавати іншим. Без цієї навички ми будемо деградувати.

І років через 10 ці самі діти, що не здатні працювати з інформацією, мислити, підуть на виборчі дільниці і оберуть знаєте кого? Не душного політика, що звертається до раціональної частини, а популіста, що грає на емоціях і обіцяє все, що від нього очікують. При цьому у таких виборців не буде, навіть, змоги зрозуміти нереалістичність всього обіцяного.

І в цей момент можна довго і нудно сратись в соцмережах, звинувачувати Петю, Вову, Васю, Колю, ділити українців на відсотки і всіма силами ідеалізувати себе, знецінюючи якусь іншу групу.

Але це не змінить того факту, що наш майбутній Президент фігурально вже десь сидить за партою в школі. І саме звідти все і починається.
І єдина можливість це змінити - зупинитись в киданні лайна. Прийняти нашу колективну відповідальність і сказати "добре, ми проїбали, давайте подумаємо як це виправити"

Але перед тим як вирішувати що саме робити, треба зробити зусилля і прийняти власну відповідальність

Дитячий садок (
Образи, пасивна агресія, переведення стрілок

Запрошуємо ветеранів, діючих військовослужбовців та волонтерів долучитись до БугуртСіч

По собі знаю - повертатись з фронту і адаптуватись до цивільного життя важко. Особливо коли це супроводжується проявами ПТСР. Не всі готові працювати із психологом, або при роботі з психологом і потрібна додаткова підтримка.

Бугуртний спорт і спільнота дає хороші умови для фізичного і психоемоційного відновлення, з урахуванням індивідуальності та особливостей кожного

Зокрема, бугурний спорт і перебування в колі однодумців може допомогти:
🟢 зняти стрес;
🟢 скинути негативні емоції;
🟢 створити нове коло спілкування, яке включатиме як військових, так і цивільних;
🟢 віднайти нові цілі;
🟢 використати свій досвід на практиці: тренуватися, готуватися до спарингів, відточувати пильність, відрізняти своїх та чужих, прикривати побратима;
🟢 навчитись долати страхи та тривогу в безпечних обставинах.

Запис на тренування за посиланням