Шукаєте нову школу офлайн для вашої дитини? Але вагаєтесь, адже незрозуміло наскільки обіцянки школи відповідають дійсності?

У нас є рішення - безкоштовний пробний місяць навчання в інжиніринговій школі brobots без будь-яких фінансових зобовʼязань з вашого боку.

Що отримає ваша дитина?
⁃ Навчання загальноосвітнім предметам у відповідному класі
⁃ Навчання технічним предметам (робототехніка, програмування, гейм-дизайн, 3D-графіка) відповідно до класу навчання
⁃ Безкоштовний полуденок в школі
⁃ Наш фідбек по закінченню пробного періоду

Пробний місяць триває до 25 грудня 2023 р

Для запису заповніть, будь ласка, анкету внизу сторінки

Контрнаступ не дав очікуваних результатів. Ми переходимо в оборону з поодинокими контрнаступальними діями. Це вже війна на витривалість і тривати вона може десятиліттями з періодами затишшя і активних фаз.

Чим далі, тим більше у західного світу буде "втоми" від нашої війни. І тим менше допомоги нам будуть давати. Чим далі - тим більше ми мусимо спиратись на власні сили. На власну оборонну промисловість, на власну економіку, на власну готовність роками втрачати українців на фронті.

Ми маємо бути готовими до того, що будемо продовжувати цю війну самотужки, а території, що зараз під окупацією - так і залишаться під окупацією на довгі роки. І це ще найкращий сценарій. Найгірший - втрата ресурсів для продовження війни, внутрішня дестабілізація і втрата державності.

Надмірний оптимізм, це звичайно, прекрасно і стимулює підняття духу. Але це працює на досить короткому проміжку часу. Нам не вдалось цим скористатись. І тепер питання виходу на кордони 1991 року - питання кропіткої і тривалої роботи, спрямованої як на послаблення росії, так і на зміцнення України зсередини.

Друга теза, яка не сподобається багатьом - наше покоління не побачить розквіту України. Повторюсь, в кращому випадку, що нас чекає - збереження того, що ми маємо зараз. Але те, що ми можемо зробити - це закладання основ для виховання наступного покоління.

Як казали данці в роки найбільшого відчаю "що ворог забрав у нас силою ззовні, ми повинні повернути собі через освіту з середини". Так, для нашого виживання як нації нам треба перевинайти більдунг, створити новий підхід до виховання наступного покоління.

Хочеш змінити країну - вчи дітей.

Другим пріоритетом після армії має бути освіта та виховання наступного покоління українців.

Скажу третю не дуже приємну тезу. Ми не справились. Наше покоління було занадто пасивним, занадто зацикленим на власних справах, на пошуку винних, на перекладанні відповідальності і на відігрування власних афектів. Ми помилились, проспали серйозну небезпеку і були до неї не готові. За 30+ років ми не змогли побудувати країну з сильною економікою, інституціями, міцною армією, знайти внутрішній консенсус, не змогли виростити нове покоління політиків. Так, ми багато чого зробили, але цього виявилось дуже мало.

Причина - в нашому вихованні і нашій освіті. Бо можна скільки завгодно перейменовувати вулиці, але совок досі живе в нас, нашому способі взаємодії між собою, з державою, підходах до виховання.

Ми так багато скаржимось, що маленька совкова армія не зможе перемогти велику совкову армію.

А чи сильно змінилась наша школа? Підходи, та принципи, що там використовуються, мотивація викладачів?

Ця система дає збій. Нам треба змінюватись і самим і підходи до того як виховувати і вчити наших дітей. І тоді у нас зʼявиться шанс років через 30 стати розвиненою країною з високим рівнем життя, а головне - з високим рівнем розвитку (як ментальним, так і психологічним) наших громадян.

В психології є поняття резильєнтності. Якщо просто, то це здатність витримувати сильний стрес, не втрачаючи при цьому функціональності.

Резильєнтність ще асоціюють з еластичністю, тренована здатність стикатись з важкими переживаннями і проживати їх не вдаючись активно до психологічних захистів.

Тобто нам може бути погано, неприємно, але ми не є поглиненими сим станом, а зберігаємо субʼєктність.

Є певні фактори, що підвищують нашу резильєнтність і один з них - реалістичний оптимізм. Ключове слово тут - реалістичний. Тобто ми намагаємось визнати і прийняти реальність такою яка вона є, не намагаючись втекти від цієї зустрічі, але незважаючи на обставини, продовжуємо зберігати надію на краще.

Зустріч з реальністю дозволяє приймати більш виважені та адекватні рішення, запобігати проблемам які виникають в подальшому. При цьому ця реальність не завжди є приємною і доводиться переживати не дуже приємні емоції. Наприклад, безсилля, розпач, смуток, відчуття власної вразливості, недосконалості.

Втеча від реальності, навпаки, хоч і дає деяке полегшення в короткостроковій перспективі, але стратегічно в довгостроковій веде до зустрічі з набагато більшим обʼємом переживань (в кращому випадку), а в гіршому - укріплення захистів та ригідності (сталості) дезадаптивної та деструктивної поведінки. Що, в свою чергу, зменшує резильєнтність і здатність витримувати стрес.

З того, що я помічаю, найпопулярнішим захистом є пара ідеалізації-знецінення. Більшість коментаторів, яким не сподобався вчорашній пост, користувались саме ним.

Окрім всього, ідеалізація-знецінення веде до розщеплення, підсилює межовість, коли залишається тільки чорне і біле без напівтонів. Виникає ситуація (для краткості не буду зараз розписувати цей механізм) коли критично важливим стає підтримання власної позитивної самооцінки (ідеалізації) за рахунок звинувачень і нападок на інших (знецінення).

При цьому головним стає не вирішення питання, досягнення консесусу, зустріч з різністю, підтримання виваженої дискусії та опрацювання рішення, а саме вкласти якомога більше провини в іншого.

Давайте ще раз:
1. У нас немає достатніх людських ресурсів для проведення повномасштабного контрнаступу. У нас, навіть, немає ресурсу для проведення демобілізації тих, хто воює майже два роки, а це - дуже нагальне питання. Хлопці вже не витримують. Ні фізично, ні емоційно.

2. У нас немає достатньої кількості озброєння для проведення контрнаступу, а особливо - боєприпасів. Їх вже зараз ледь вистачає. А при контрнаступі треба розбирати бетонні укріплення метр за метром і потрібні мільйони снарядів. А ще є мінні поля. Тонни ворожого мʼяса та їх достатньо боєздатна артилерія та авіація.

3. У нас немає виробництва потрібного обсягу озброєння та боєприпасів, а те, що надає захід - не вистачає.

З врахуванням тільки цих пунктів все, що нам зараз доступно - оборона з точковими контратаками та війна на виснаження.

Я розумію, що це все не дуже вʼяжеться з очікуванням швидкої перемоги та звільнення Криму в наступному році, але це - неприємна реальність.

Але прийняв цю реальність, ми можемо почати готуватись до цієї реальності і тривалої війни на виснаження. І це зовсім інший підхід та зовсім інша стратегія. І чим швидше ми це зрозуміємо, тим більше шансів у нас на перемогу і тим менше буде розчарування і "втоми від війни".

Приїхали результати оцінювання учнів за тестом PISA в 2022 році.

Оцінювання відбувається за трьома шкалами - математика, читання та природничі науки. При цьому оцінка відбувається не за знання формул, а за здатністю використовувати ці знання в реальному житті. Наприклад, в читанні оцінювалось не швидкість читання, а здатність зрозуміти прочитаний текст. Тест проводився серед 15-річних.

Результати:
Україна (в дужках - середній бал розвинутих країн та для порівняння - Польщі)
математика - 441 (472, П - 489)
читання - 428 (476, П - 489)
природничо-наукові дисципліни - 450 (485, П - 499)

Це означає, що наші діти відстають від Польщі по математиці на 2,5 роки, читанні - 3 роки, природничі предмети - 2,5 роки). А якщо брати відставання по розвинутим країнам, то математика - 1,5 роки, читання - 2,5 роки, природничі - 2 роки.

В 2018 році відставання від розвинутих країн було 1 рік по всім трьом тестам.

Це, звичайно, катастрофа.

Але, якщо порівняти українських школярів з міст і сіл, то ми побачимо, що учні із сільської місцевості відстають від своїх однолітків з великих міст у математиці на 4,5 роки, читанні - на п’ять років, у природничо-наукових дисциплінах - на 4 роки.

В великих містах України, наприклад, середній бал з математики становить 506.

Тобто розрив між українськими учнями з міст та сіл майже вдвічі вищий ніж розрив між середнім балом України і Польщі.

Це говорить не про те, що наші погані показники викликані, перш за все, низьким рівнем якості освіти в селі та невеликих містах. Припускаю, що це повʼязано як і з низьким рівнем надання освіти в селах та невеликих містах, так і з соціально-демографічними умовами дітей там.

В 2018 році цей розрив між великими містами та селами становив 2,5 роки в читанні та 3 роки в математиці. Тобто розрив виріс в 1,5-2 рази.

От це, дійсно, катастрофа.

Давайте трохи приємних новин. Окупована частина Херсонської області. Колону виродків накрили касетами

Нещодавно клієнт на терапії спитав для чого потрібна терапія, адже люди до Фрейда якось давали раду собі і своєму психологічному стану.

Причин багато, але я б виділив 4 основні:

1. Суспільства довгий час тримались на авторитетах. Авторитеті церкви, правителів, шаманів, вождів, що були провідниками вищих сил на землі. Це давало неабияку опору і підтримку. Зараз цього немає. Суспільство стало індивідуалістичним і атомарним, соціальні звʼязки і трансцендентні опори втратили своє значення. Терапевти не замінили шаманів та священників, але стали тими людьми, хто допомагає психологічно виживати в світі, що змінився.

2. Відчуття власної гідності - одна з основних потреб людини. Коли ми жили в невеликих спільнотах, у кожного була можливість бути в чомусь унікальним, щось вміти робити краще за інших, чимось відрізнятись і таким чином підтримувати відчуття власної гідності.

Сучасний світ - глобальний. Завдяки соцмережам у нас є можливість бачити життя мільйонів інших людей. І всі вони чимось кращі за нас. Демонструють своє життя. Ми, наче, зменшуємось, стаємо незначними, непомітними, втрачаємо себе в цьому великому світі

І як відповідь, спосіб психологічного захисту - в світі розгортається пандемія нарцисизму. Якщо немає способу підтримати самоповагу в реальному житті - не проблема, на допомогу прийде світ власних фантазій про себе, інших людей, навколишній світ та соцмережі.

3. Криза фігури батька. На це впливає як попередні пункти, так і збільшення самодостатності жінок. Чоловіки втрачають своє звичне місце в соціумі та сімʼї, звичні стереотипи і сценарії поведінки вже не працюють. Збільшується кількість сімей, де дитина росте без батька і без прикладу стосунків між чоловіком і жінкою. Багато розгубленості, невпевненості в собі і розуміння - а як це бути чоловіком?

4. Додайте сюди складність світу, швидкість змін, обсяг інформації з яким ми стикаємось, постійні стресогенні фактори та збільшення важливості комунікації. Раніше можна було отримати професію і решту життя не сильно паритись. Сьогодні треба швидко бігти аби тільки не відставати від інших. Додайте сюди кризу середнього віку, до якої раніше просто не доживали.

Тому психотерапія це не про моду чи черговий нарцистичний спосіб бути краще, це про турботу про себе, що стає невідʼємною частиною нашого життя і чим далі - тим більше.

Якщо у вас є бажання та цікавість дізнатись більше про свій внутрішній світ, подивитись що в реальності відбувається в ваших стосунках з людьми, зробити власне життя повноціннішим та наповненим - приходьте в терапію. Деталі - в приваті.

Трошки вже починає втомлювати той цирк.
Дивіться, Бузугла ніколи не служила в лінійних підрозділах ЗСУ. Вона останні дні почала писати що була мобілізована в 15 році і служила в ЗСУ. Це для того щоб у цивільних склалося враження що вона має право на критику військових і що вона начебто знає про що каже. Насправді її родичі їй нарішали посаду в затишному кабінеті медичного департамента в міністерстві оборони. Тобто є невеличка різниця. Мобілізували і сама відмобілізувалася для того щоб зайняти військову посаду. Вона відмобілізувалась задля того щоб отримати посаду в МО.
А що ж то була за посада? Аж цілий керівником програми «Реформа системи медичного забезпечення Збройних сил» в Міноборони. Тобто весь той сатанізм який творився в меддепартаменті МО, то опосередковано робота Безуглої.
Якщо ви загуглите прізвище генерала Верби та джгути ейсмарха, то знайдете скандали коли в 16 році (якраз час роботи Безуглої) МО закупало за завищеною ціною джгути замість турникетів. Тоді було багато скандалів навколо медицини. Але в тих скандалах ви не знайдете прізвище Безуглої. Там були волонтери і громадські діячі які боролися з тими реформами від РККА які впроваджувала саме Безугла. З 15 по 19 роки ви не знайдете ані слова про медицину, стандарти НАТО і всяке в ЗСУ від Безуглої. Відсутність до 22 року стандартизації, відсутність адаптації настанов ТССС, ТЕСС, ігнорування протоколу MARCH це і є фаховий внесок Безуглої в обороноздатність. Більше того, з 19 по 22 рік їй теж не була цікава медицина і ЗСУ.
Зараз Безугла створює собі легенду. Точніше хтось розповідає як треба створювати легенду. Такий собі противсіх від ЗСУ.
Така собі кармана опозиція, яка між рядками ховає російськи нарративи та сіє зневіру до ЗСУ.

Ми говоримо, що всі росіяни несуть відповідальність за те, що робить їх країна, і на них лежить провина. Не на хуйлі. І це правильно, так має бути.

Але якщо говорити, що всі ми не справились в побудові економічно, військово, політично сильної країни та інституцій - одразу починаються хвилі обурення.

Ні так не працює. Не можна застосовувати різну логіку до однакових ситуацій, бо так зручно. Зміни якраз і починаються в моменті, коли ми приймаємо власну відповідальність. Не тільки за себе, свою сімʼю, свою роботу, а й за свою державу.

Давайте поясню цю ідею на конкретному випадку.
Тест PISA говорить нам про те, що в середньому 15-річний українець читає на рівні 12-річного поляка. А 15-річний українець з села - на рівні 10-річного українця з великого міста.

(так, я знаю, що ваші діти, а також діти маминої подруги на три голови вище за німецьких, польських, іспанських та інших європейських дітей, але ж тут мова не про ваш особистий досвід і досвід вашого оточення, а про загальну картину)

Тест PISA на читання - це не про читання як таке. Це - про розуміння написаного. Про здатність брати закодовані в буквах сенси, ідеї, аналізувати їх, усвідомлювати і компонувати поруч з іншою інформацією у себе в голові, а за потреби - змінювати власну точку зору. Вміти критично мислити кінець кінцем. Я вже мовчу про емоційний досвід, здатність формувати образи з букв та інше.

Загалом, писемність - це те, що і зробило нашу цивілізацію. Тварини вчаться через споглядання та наслідування. У людей додається здатність кодувати свій досвід, навички, вміння, інформацію текстом і звуками, записувати й передавати іншим. Без цієї навички ми будемо деградувати.

І років через 10 ці самі діти, що не здатні працювати з інформацією, мислити, підуть на виборчі дільниці і оберуть знаєте кого? Не душного політика, що звертається до раціональної частини, а популіста, що грає на емоціях і обіцяє все, що від нього очікують. При цьому у таких виборців не буде, навіть, змоги зрозуміти нереалістичність всього обіцяного.

І в цей момент можна довго і нудно сратись в соцмережах, звинувачувати Петю, Вову, Васю, Колю, ділити українців на відсотки і всіма силами ідеалізувати себе, знецінюючи якусь іншу групу.

Але це не змінить того факту, що наш майбутній Президент фігурально вже десь сидить за партою в школі. І саме звідти все і починається.
І єдина можливість це змінити - зупинитись в киданні лайна. Прийняти нашу колективну відповідальність і сказати "добре, ми проїбали, давайте подумаємо як це виправити"

Але перед тим як вирішувати що саме робити, треба зробити зусилля і прийняти власну відповідальність

Дитячий садок (
Образи, пасивна агресія, переведення стрілок

Запрошуємо ветеранів, діючих військовослужбовців та волонтерів долучитись до БугуртСіч

По собі знаю - повертатись з фронту і адаптуватись до цивільного життя важко. Особливо коли це супроводжується проявами ПТСР. Не всі готові працювати із психологом, або при роботі з психологом і потрібна додаткова підтримка.

Бугуртний спорт і спільнота дає хороші умови для фізичного і психоемоційного відновлення, з урахуванням індивідуальності та особливостей кожного

Зокрема, бугурний спорт і перебування в колі однодумців може допомогти:
🟢 зняти стрес;
🟢 скинути негативні емоції;
🟢 створити нове коло спілкування, яке включатиме як військових, так і цивільних;
🟢 віднайти нові цілі;
🟢 використати свій досвід на практиці: тренуватися, готуватися до спарингів, відточувати пильність, відрізняти своїх та чужих, прикривати побратима;
🟢 навчитись долати страхи та тривогу в безпечних обставинах.

Запис на тренування за посиланням

Давайте ще раз.

Є компромісне рішення про демобілізацію в 2025 році. Хлопці на фронті сильно втомлені. По хорошому їх треба міняти вже зараз.

В армії у нас близько 1 млн. Хтось не демобілізується. Хтось до 2025 року буде 200, важкий 300. Дезертирство, звільнення за віком, сімейними обставинами, формування нових бригад, звільнення строковиків.

Тобто нам за два роки треба мобілізувати 1-1.5 млн. Це реальність. Одна з можливостей цього не робити - здатись. Частина емігрує. Частина - залишиться при новій владі жити в малоросії.

Інший варіант - морозити конфлікт, отримувати гарантії на неокуповані території.

Думаю, що це три найбільш реалістичних сценарії. І вибирати треба з них. Ви за який?

Добре, ви обираєте мобілізацію. Але добровольців вже не залишилось. Хто хотів - той пішов. Залишились ті, хто піде якщо дадуть повістку чи ті, хто буде ухилятись до останнього. Не знаю яка там воронка «продаж», але я думаю, що мільйони три повісток треба в цьому році видати.

Звідси маємо потребу поставити максимум чоловіків на облік. Звідси і ті обмеження, що прописані в законопроекті.

В цьому місці можна скільки завгодно шукати винного, але це не змінить того факту, що нам потрібно мобілізувати за два роки 1-1.5 млн.

Можливо у вас є особлива думка, як повинна воювати країна, щоб мобілізувати менше людей. Ну там треба якась дуже хитра стратегія чи супер технологічна вундервафля. Мушу вас засмутити. Це тільки ваша фантазія.Якщо б це можливо було реалізувати - це вже було б зроблено.

Можливо у вас є питання до форми проведення мобілізації, є пропозиції - чудово. Обʼєднуйтесь, отримуйте підтримку населення, комунікуйте з владою.

Розумію, що зараз у звʼязку з новим законопроектом є багато різних емоцій та переживань. Але спробуйте направити їх в конструктив. Це сильно вплине на вашу психологічну стійкість. Це те, чого нам зараз дуже не вистачає. Конструктиву та стійкості.

Мій спосіб тримати в рівновазі власне психічне здоровʼя - знаходити хороше в поганому. Звичайно, це не означає повністю ігнорувати і знецінювати негативні події, витісняти їх. Це, скоріше про те, що погане варто бачити і помічати, але при цьому варто помічати і хороше.

Наприклад, якщо раніше значення фізичної активності, харчування, сну, піклування про власне здоровʼя стояло десь на другому плані, то зараз - це просто необхідність. Не думаю, що я б цим всім займався в мирний час.

Моє перебування на фронті підняло для мене багато екзистенційних питань, а звідси - поштовх до вивчення філософії, пошук власного сенсу життя, усвідомлення власної смерті і цікавість до теми смерті взагалі.

Тобто це про зміну власної парадигми з "або-або" коли ситуація або хороша або погана на парадигму "і в той же час". Події можуть бути різними, і в той же час погана подія може містити в собі щось хороше. Не про завалення в якийсь один бік, а про намагання зустрітись з реальністю.

Прокинувся сьогодні від вибуху поруч. Можна було б, звичайно, розвернути з цього драму, бо це дійсно не дуже приємне переживання, тим більше що воно тригерить мій фронтовий досвід. І в той же час, я зрадів цій ракеті, як би це не звучало.

Річ в тім, що зараз я вивчаю полівагальну теорію і ставлю на собі експерименти. Кожного ранку вимірюю показники своєї вегетативної неврвової системи та вплив стресу на неї. Всі попередні ранкові заміри показували більш-менш однакові показники і це ставало вже нудним, а вимірювання зранку після прильоту показали зовсім інший результат.

Це викликало масу ентузіазму та мотивації продовжити вивчення цієї теми. Адже можна прослідковувати не тільки негативну, але й позитивну динаміку. Оцінювати позитивний вплив тих чи інших вправ або технік, ефективність терапевтичних інтервенцій і загалом всієї терапії на довгому проміжку. Це є дуже важливим для лікування того ж ПТСР, хронічного стресу, депресії, тривожності, контроль бойового стресу тощо, бо є вже обʼєктивні заміри в конкретних цифрах, а не субʼєктивні оцінки власного стану через тести та анкетування.

Таким чином, тривогу, що виникла внаслідок стресової ситуації зранку, вдалось направити в цікавість і мотивацію, а не ввалитись в апатію коли ця тривога дістане з мене всі сили.

Звичайно, це мій особистий досвід. Можливо він стане у нагоді вам і ви зможете помітити у своєму житті те, що раніше не помічали.

Прохання пройти опитування в рамках наукового дослідження. Мета - оцінити як змінюється психологічний стан українців в динаміці під час війни.

Всі, хто пройдуть опитування і залишать поштові адреси, отримають результати і зможуть оцінити свій психологічний стан.

Анкета для цивільних
Анкета для військових

Це друга хвиля опитування, перша проводилась восени 2022 року.

🔴 Зробіть, будь ласка, репост щоб якомога більше людей побачили і змогли прийняти участь.

Прохання не відкладати, відповіді прийматимуться до 25 квітня.

На фото - слайд з докладу на конференції за результатами першої хвилі

Вийшла моя наукова (перша) стаття про психологічний стан українців.
Було проведено три хвилі опитування і з кожна хвиля додає кількість даних та зʼявляються нові тенденції.

Якщо коротко: погано всім, але по-різному.

Було виділено чотири основні кластери: цивільні жінки, цивільні чоловіки, цивільні за кордоном та військові чоловіки.
Показники психологічного стану впали сильно у всіх. Але найбільше падіння у чоловіків. Як цивільні так і військові. Причому за показником невротичної депресії найгірше зараз цивільним чоловіками.

В розрізі сімейного стану найгірше розлученим та неодруженим. Соціальні звʼязки з близькими допомагають. В розрізі освіти найгірше людям із середньою освітою. Це не відповідає загальноприйнятому стереотипу, що чим вище рівень освіти, тим людина більш схильна до депресивних процесів
Гірше також тим, хто мав бойовий досвід до 24.02. З чим це повʼязано складно сказати. Можливо це повʼязано з перепроживанням минулого досвіду усвідомленням того чого можна чекати.

Звернення до психолога пов’язане зі зниженням рівнів тривоги, невротичної депресії та астенії, а також з меншими проявами ПТСР. А от прийом антидепресантів - ні. Це підтверджує теорію, що медикаменти при психологічних проблемах можуть стабілізувати стан, але без терапії не зможуть вирішити питань з психологічним станом.
Дуже сильно впливає на психологічний стан втрата близьких. Там суттєве погіршення майже за всіма показниками.

ВІйськові після демобілізації показують відчутно гірші показники психологічного стану ніж військові на передовій. Це повʼязано з тим, що на фронті діють захисні механізми, які в тилу слабшають, починається процес адаптації до цивільного життя і всі непрожиті процеси предʼявляються до проживання в умовно безпечній обстановці.

У військових дуже високий рівень вегетативних порушень, що свідчить про глибоке виснаження.

Поранення не сильно впливає на психологічний стан на відміну від контузії

Дякую всім, хто приймав участь в опитуванні, без вашої участі це дослідження було б неможливим

Повна стаття за посиланням:
https://doi.org/10.32782/2663-5208.2024.68.24

Нагадую, що військові, ветерани, колишні полонені, члени родин військовослужбовців, загиблих, зниклих безвісти, полонених та ветеранів, можуть отримати як юридичну, так і психологічну підтримку (15 безкоштовних сесій) від ВО "Vesta".

У нас працюють професійні психологи різних напрямків з величезним досвідом психологічної допомоги військовим, ветеранам та членам родин.
Посилання на запис

❗️❗️❗️ А ще ми потребуємо вашої фінансової підтримки для того аби ми могли охопити якнайбільше людей яким потрібна допомога.
Посилання на банку. За можливості, ви можете налаштувати регулярний платіж, бо кількість людей, що потребують нашої допомоги тільки збільшується.

Якщо ви представник компанії і або фізособа яка готова підтримувати надання психологічної допомоги військовим та членам їх родин на постійній основі і потребуєте відповідних звітів та документів, звʼяжіться, будь ласка, із засновницею та керівницею Вести Bohdana Levytska

Починаємо нову 4-ту хвилю дослідження психологічного стану українців. Опитування буде проходити місяць, до 25.06 включно

Потрібна ваша допомога в розповсюджені анкети. Чим більше заповнених анкет - тим точніше результати + можливість аналізу підгруп, про які ви питали (жінки-військові; жінки, що чекають; жінки ветеранів тощо)

Посилання на анкети:
Для цивільних
Для військових та ветеранів

Результати попередньої хвилі

Перестав писати в соцмережах свої думки. Таке враження, що мені нема що говорити. Та і нема бажання
Я говорю зі своїми клієнтами на сесіях. Про війну, про втрати, апатію, надію, тривогу і майбутнє. Про повагу до себе і оточуючих, про відчуття власної гідності, провину і сором. Ми разом шукаємо сенси, горюємо і радіємо
Говорю з близькими мені людьми, друзями і подругами про маленькі радості і великі втрати, про життя, мистецтво і війну
Говорю з тими, кого вже ніколи не побачу, не обійму і не скажу в очі як сильно їх люблю
Говорю з собою, власним тілом, питаю що ще я можу для себе зробити
Говорю з Богом і прошу ще трохи часу для своїх мирських справ
Говорю з котом, щось накшталт "відчепись від мене курдуплик, у тебе ж насипана повна тарілка, серло мале"
Життя зараз таке, що можна в будь-який момент втратити все. Єдине що вони у нас не можуть забрати - можливість говорити друг з другом

Коли хтось каже, що якийсь метод психотерапії ефективний, доказовий, тим більше - єдиний доказовий, найефективніший - стріляйте на звук. Бо ця людина або не розуміє про що говорить або маніпулює.

Наприклад, якщо брати дослідження про ефективність роботи з ПТСР, то, зазвичай, спираються на мета-дослідження, які в свою чергу включають в себе дослідження, проведені на ветеранах армії США, що воювали в Іраку та Афганістані. Але з наукової точки зору некоректно переносити ці дослідження на наші реалії, бо це зовсім інші умови:

1 Розрізняється характер війни, а значить і специфіка ПТСР, коморбітні стани та проблеми, з якими стикаються клієнти.
2. Інший менталітет, відповідно інший вплив інтервенцій
3. Інша вибірка. В США - це контрактна армія, що роками проходить підготовку. У нас - це широкий зріз суспільства, люди, що буквально вчора були айтішниками, будівельниками, водіями, фермерами тощо і не завжди попадають в армію по своїй волі.
4. Інший сеттінг. Одне діло досліджувати роботу терапевта в “лабораторних” умовах, інше діло - реальна робота, де вже є оплата сесій або їх безкоштовність через фонди, різна цінність процесу та інше ставлення до терапії та психологів. Банально організувати собі зустріч з терапевтом щоб тебе ніхто не чіпав годину, часто буває завданням із зірочкою для клієнтів.
5. Переважно онлайн формат роботи в Україні, тоді як в дослідженнях - офлайн
6. Інший рівень дропауту через вищевказані фактори
7. Різний рівень терапевтів через різні підходи до навчання та якість навчання. Неможливість гарантувати “чистоту” методу через принцип конфіденційності
8. Інший рівень інформаційного фону, впливу ІПСО, інший соціальний контекст
9. І ще багато інших факторів

Але головне - всі дослідження про ефективність роботи з ПТСР проводились ПІСЛЯ закінчення події, що несе загрозу життю і здоровʼю, а я і мої колеги вимушені зараз працювати ПІД ЧАС війни. А ще гірше, що часто терапія закінчується, а потенційно травматичний фон залишається. Може ви знайдете, але я не знайшов жодного великого дослідження по ефективності терапії коли у тебе над головою літають ракети, жужать шахеди, прилітає в сусідній будинок балістика, в новинах постійно фото тіл цивільних, включаючи дітей, руйнувань, а вдома не те що світла немає, а й подекуди опалення й води. І це стосується не тільки клієнтів, а й терапевтів. У нас багато колег мають близьких на фронті або власний бойовий досвід і часто не можуть відсторонено сприймати свою роботу з ветеранами. Особливо цікаво в таких умовах подивитись на follow up та зміни в списку очікування (контрольних групах)

І ще один момент про саме поняття ефективності. Як його виміряти? Переважна більшість досліджень міряє ефективність як зміну вираженості симптомів по шкалам. Але практично не міряє рівень адаптивності до цих симптомів. Умовно кажучи, в одному методі вдалось знизити тривогу з високого рівня до середнього і людина продовжує страждати від тривоги. А в іншому - рівень тривоги знизився незначним чином, але при цьому людина навчилася з цим жити і практично не страждає. Більшість сучасних досліджень покаже, що перший метод - ефективніший. Хоча, як по мені, у другого кращі результати якщо міряти субʼєктивним рівнем страждань людини. Я вже мовчу про субʼєктивність шкал і можливу схильність до перебільшення симптомів.

Тобто, говорячи про доказовість і ефективність, ми сподіваємось або беремо на віру, що те, що працювало з умовними ветеранами США в мирних умовах, так само буде працювати із середностатистичним ветераном ЗСУ під час війни. “Я точно знаю, але не можу довести"

Правда, дивно бачити в одному реченні слова “доказовість” та “беремо на віру”?

Це все-рівно, що бути впевненим в тому, що якщо апельсини ростуть в Каліфорнії, то з таким самим успіхом це можна робити в Житомирській області.

Тому якщо спиратись строго на науковий підхід, наразі ми не знаємо нічого про ефективність чи доказовість того чи іншого методу психотерапії в сучасному українському контексті. І той, хто стверджує що знає - як мінімум говорить неправду. А, враховуючи тривалість, складність та обмеженість таких досліджень - дізнаємось, скоріш за все, вже після війни. Можливо. Якщо буде фінансування.