⚡Бен-Метірі - українське селище в Тунісі у 1947-1956 роках. А також викопане Чорне Море та Крим в африканській пустелі😊

📌У 1947—1948 роках понад сто українців, що перебували в таборах «переміщених осіб» Німеччини й Австрії, виїхали зі своїми родинами будувати греблю на річці Уед-ель-Ліль, коло містечка Аїн-Драгам в горах Північного Тунісу (на той час французький протекторат). Там вони будували греблю, щоб створити на річці штучне озеро для продукування електроенергії й постачання води до столиці протекторату — міста Туніс.

Згідно з контрактом, фірма прийняла на працю групу українських фахівців, звівши для них селище Бен-Метір, де вони разом з родинами заснували окреме поселення з власним священиком, лікарем, школою і навіть проводом "Пласту", який мав статут, затверджений французькою Дирекцією Уряду Безпеки в Тунісі.

Цікаво, що штучне озеро українці назвали "Чорним морем", а насип з піщаного відвалу у ньому - "Кримом" 😊.

Український характер селище зберігало фактично до початку 1950-х років. Але завершення будівельних робіт призвело до активного виїзду поселенців з Тунісу у Канаду і США, на пошуки кращого життя.

Більше про українську колонію в Тунісі можна дізнатись у праці А. Гладовича "Українці в Тунісі" (Дрогобич, 2005), та на сайті Історія пласту (за посиланням)👇:

https://100krokiv.info/2014/04/plast-u-tunisi/

#стаття #українці #діаспора #Туніс #Африка #Україна #пласт

"Китай хоче зробити своїх християн більш китайськими". Репортаж The Economist, про історію християнської общини в Китаї та сучасну конфесійну політику Піднебесної.

Кілька цікавих тез:

📌 Сьодні, християнська община в Китаї нараховує близько 60-80 мільйонів вірян. Вона не просто швидко зростає у чисельності, по-при десятиліття заборон комуністичною партією. За різними прогнозами, на 2030 рік саме Китай стане світовим лідером за кількістю християн.

📌 "Стати християнином - значить стати іноземцем. Плюс один християнин значить мінус одного китайця". Так китайські чиновники ще століття тому оцінювали перехід своїх співвітчихниів у християнську віру. Цей погляд на християнство, як на щось "заморське", "чужоземне", "західне", навіть сьогодні визначає політику Піднебесної до вже давно місцевої спільноти.

📌Офіційна заборона сповідувати християнство була знята у 1976 році, вже після смерті Мао Цзедуна. У 2018 році був прийнятий п'ятирічний план "китаїзації" християн. З поміж ішого, він передбачає інтеграцію християнського богослов'я у соціалістичну ідеологію, використання в проповідях цитат вождів Партії та трактування Біблії на користь зміцнення віри в соціалізм.

📌Не менш важливе місце посідає і боротьба з агентами "зовнішнього впливу". У цьому напрямку уряд вважає за потрібним контролювати релігійне навчення християн за кордоном та діяльність іноземних місій в Китаї.

📌 Цікаво, що християни Китаю (особливо протестанти, які становлять близко 1/4 загальної чисельності) історично вже давно практикує "китаїзацію" самостійно. Зокрема, використовує традиційну архітектуру при будівництві церков, музику для гімнів, каліграфію й живопис у іконописі, а також одяг, зачіски, домашні вівтарі й багато іншого.

Чим закінчиться прагнення контролю за християнами сказати важко. Але у 2018 році Ватикан пішов на великі поступки Сі Цзіньпіну, погодивши вплив держави на затвердження єпископів. А це значить, що жодний "нелояльний" до Партії католик не може стати єпископом у Китаї.

Детальніше про це можна прочитати у статті "China wants to make its Christians more Chinese", за посиланням:

https://www.economist.com/china/2021/04/03/china-wants-to-make-its-christians-more-chinese

#стаття #репортаж #Китай #християнство #соціалізм #церква #релігія

І трохи актуального😌.
📌"Будда київського гідропарку". 2021 рік.
Фото одного з підписників каналу.

#Будда #Україна #фото #актуальне #погляд

🖼️ Закохані намагаються напоїти півня саке, щоб той проспав світанок і їх нічне побачення тривало хоча б трохи довше😊

📌 Сузукі Харунобу, 1768 рік.

#мистецтво #Японія #Харунобу #закохані

🎙️ Гастрономічні традиції Лівану. Інтерв'ю Марини Гримич на "Радіо Культура".

https://ukr.radio/schedule/play-archive.html?periodItemID=2779301

#інтервю #радіо_культура #Ліван #гастрономія

У когось бог помер... і не так як у Ніцше.
Досить цікавий репортаж
https://www.bbc.com/ukrainian/features-56709660

"Як сприймають Україну в Туреччині?". Запис презентації результатів дослідження від Українського Інституту.

📌 У обговоренні окрім авторів проекту прийняли участь також надзвичайний повноважний посол України в Туреччині Андрій Себіга, та український тюрколог, осамніст Олександр Галенко.

#відео #презентація #Україна #Туреччина #погляд

https://www.youtube.com/watch?v=vhWJIa3WNPY&ab_channel=UkrainianInstitute

Тут має бути цікавий семінар і презентація книги про Джайнізм. https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSdTxFl77mLY3htzML10Myd_e8HQeZtdN704Jm2xvFyFpuFX_w/viewform

📌 Ви можете не знати цього художника, але ви точно бачили його картини. Так можна сказати про Леона Карре (1878-1942 роки) - французького художника, ілюстратора та орієнталіста. Для тих, хто любив в дитинстві читати казки (або й тих, хто досі їх любить), Карре запам’ятався своїми ілюстраціями до 12-и томного перекладу «Книги тисячі й однієї ночі», здійсненої Джозефом Мардрю з 1898 по 1904 року.

Важко переоцінити те, наскільки образи й символи «1000 й 1-ї ночі» вплинули на уявлення про Схід. Як і важко знайти художній твір, кіно чи анімацію про «арабський Схід» і Персію, де б не було «пасхалки» до типажів чи сюжети з цієї збірки. І саме завдяки роботам Карре, цей "казковий Схід" візуально осмислювався поколіннями європейців.

📌 Леон Карре народився на півночі Франції в родині нормандців. Свою художню кар’єру він починав з зображень повсякденного вуличного життя парижан. Саме подібні сюжети стали найбільш характерними для його творчості навіть після занурення в орієнтальне мистецтво.
Вперше він відвідав Схід у 1905 році. Тоді, його картина «Арабський ринок» (написана в Алжирі) здобула престижну «Відзнаку Шенавара».

📌 Після шлюбу з художницею Анною-Марі Ледерер він все частіше відвідував Алжир. З 1909 рокі подружжя перебралось туди на постійне проживання, деякий час свого мешкаючи на Абд-ель-Тіфа – знаменитій віллі для митців, переможців спеціальної премії від генерал-губернатора французького Алжира.
У портфоліо художника багато орієнтальних проектів: «Цигани Гранади», «Араб у молитві», «Жінка з бубном», «Євреї Марокко» та інші. Він брався і за комерцію – оздоблював зали палаців, розробляв туристичні плакати, моделі поштових марок і навіть лайнер «Іль-де-Франс».

Помер Карре у Алжирі в розпал ІІ світової війни. Серед своїх картин у майстерні, будучи вже одним з найвідоміших художників-орієнталістів свого часу.
#мистецтво #погляд #орієнталізм #Карре #Алжир #Франція