У продовження теми про культуру «запахів» (бахурів, пахощів) у різних народів і спільнот:
Сарматський золотий флакон для ароматичних речовин, з колекції Скарбниці НМІУ в Києві. І-ІІ ст. н.е. Знайдений під час розкопок кургану на Донеччині (с. Чугуно-Крепинка). Детальніше про знахудку тут:
https://m.facebook.com/442617565773530/posts/pfbid0JsA4asoTT827SDMt981Bk8wLeryoCYhaPCFK3nn8qMkBoZeMeUUPUP5S5iye9YpVl/?d=n
#бахури #музей #МІСТ #сармати #Україна

🎥Запальний індійський танець на фоні Маріїнського палацу у Києві сьогодні залітає у тренди. Пісня «Танцюй, танцюй» (Naatu naatu) до фільму «RRR» (2022 р.), одного з найдорожчих блокбастерів в історії індійського кіно, отримала відзнаку «Золотого глобусу» за найбільш оригінальну пісню.
Сцену танцю головних героїв знімали в центрі Києва у 2021 р. через пандемію COVID-19. У її постановці були також задіяні українські хореографи. Через те, що частина акторів стрічки (переважно британці) не змогли заїхати в Індію через новий штам коронавірусу, а знімальна група – в’їхати у країни ЄС, режисер Раджамолі хотів навіть побудувати декорації подібного палацу в Індії, але побачивши на фото Маріїнський палац вирішив зупинитись саме на цій локації.
https://www.youtube.com/watch?v=XW8OTy-VM-8&ab_channel=NetflixIndia
#кіно #Індія #Україна #відео

📚Історія подорожі Агмеда Ібн-Фадлана до Волзької Булгарії у Х ст. є безперечно цінним та відомим джерелом. Але самі обставини видання цієї пам’ятки харківським сходознавцем Андрієм Ковалівським (1885-1965) в свій час мене вразили найбільше. Повідомляє їх Омелян Пріцак у передмові до праці Елли Циганкової «Сходознавчі установи в Україні. Радянський період» (Київ, 2007). Деталі цієї історії він дізнався у Львові в 1937-1940 роках, спілкуючись з Вячеславом Заїкиним (1896-1940), харківським істориком та другом Ковалівського:

📜Закі Тоган Валідов (1890-1970) був талановитим башкирським сходознавцем та військово-політичним діячем. Після поразки антиросійського виступу в Башкирії у 1923 р. він з товаришами знайшов прихисток в Ірані, осівши на деякий час у м. Мешгед. Знання арабської та перської мов дало змогу Валідову виявити в одній з місцевих бібліотек раніше невідому арабську збірку географічних творів XII-XIII ст., в якій містився детальний опис подорожі (рисале) Ібн Фадлана. Перебравшись до Європи, Валідов розпочав роботу над коментарями й перекладом твору німецькою мовою, обравши згодом дослідження цього рукопису темою своєї дисертації у Відні. Факт знахідки такого цінного джерела з історії Східної Європи став сенсаційним. І його видання (на випередження з Валідовим) стало справою державного значення для СРСР.

В 1934 р., після розгрому радянською владою сходознавчого осередку в Харкові, на запрошення арабіста Іґнатія Крачковського до Ленінграду перебрався український вчений Андрій Ковалівський. Невдовзі його заарештували за «антирадянську діяльність» та відправили до одного з таборів у Чувашії. Шанс врятувати життя досліднику з’явився після того, як до річниці святкування 1000-ліття епосу Фіродоусі «Шаг-наме», радянські дипломати все ж змогли здобути у 1935 р. мікрофільм твору Ібн Фадлана з тієї самої бібліотеки в Мешгеді.

Керувати проєктом видання подорожі Ібн Фадлана доручили Іґнатію Крачковському. Він, у свою чергу, наголосив на потребі залучити свого товариша Андрія Ковалівського, який на той момент вже перебував у таборах Чувашії. Українського вченого перевели до в’язниці в Ленінграді, обладнавши для нього робочий кабінет в Інституті сходознавства. Так і працював Ковалівський над перекладом – зранку його привозили з в’язниці до Інституту, а ввечері відвозили назад до камери. Інститут сходознавства АН СРСР все ж видав Ібн Фадлана у 1939 р., на кілька тижнів випередивши Закі Валідова (хоча дисертацію про подорож Ібн Фадлана він захистив раніше – у 1935 р.). Щоправда, книга в Ленінграді вийшла без згадки імені українського вченого. Друге видання «подорожі» побачило світ вже після того, як у 1943 р. Ковалівський зміг повернутись до Харкова…

✍️Для мене цей сюжет актуалізує одну важливу річ: професійний дослідник – це в першу чергу особистість. І його роботу завжди треба сприймати у тому історичному контексті, в якому (або в супереч якому) ця особистість живе й працює. А ще, не варто забувати дорогу ціну, яку платили українські науковці за «видатні досягнення радянської науки».
#текст #книга #сходознавство #Україна #Іран #Башкирія #Ібн_Фадлан

Те саме видання Ібн-Фадлана, про яке йшла мова: "Путешествие Ибн-Фадлана на Волгу". Перевод и комментарий под ред. академика И.Ю. Крачковского. Издательство АН СССР, 1939.
#книга #Ібн_Фадлан

✍«Преріями та джунглями Біробіджану» (Харків-Одеса, 1931), Івана Багмута (1903-1975). Фрагмент з літературного репортажу про подорожі українського письменника на Далекий Схід, а також спроби радянської колонізації майбутньої «Єврейської автономної області» на кордоні з Китаєм:

📝«Їх було 16. З болот Білорусії, з колоній і містечок України позбирались вони в школу. Якраз почалася колонізація Біробіджану. Вирішили їхати гуртом і закласти там зразкову сільсько-господарську комуну. Хлопці палали ентузіязмом, мали сільсько-господарське знання, мали практику. Приїхали разом з першими піонерами в Біробіджан 1928 року, заснували комуну. Привезли з собою 11 корів, двоє поросят. Незабаром хліб виріс під руки. Корови ходили повні, нагулюючи жир… Раділи хлопці, і з більшим завзяттям брались до праці. На кредит купили трактора, розкорчували під посів кілька гектарів лісу… Мошка не давала жити – забивалась в ніс, в очі… Та хліб ріс, корови прибавляли молока, завоювання дикої природи надавало нових сил…».

Іван Багмут писав атмосферні й талановиті тексти, сповнені глибиною, подорожньою романтикою та почуттям гумору. Біографія письменника, як і його творчість - це злети й падіння. З 1927 по 1935 роки він випустив 5 книжок про подорожі до Середньої Азії, Далекого Сходу, Карелії та Кольського п-ова. За звинуваченнями у антирадянській діяльності відбув 6 років таборів на півночі Комі. У Другу світову втратив ногу в боях за Харків 1943 р. Після війни знову пише, зосередившись на творах для/і про дітей. Повертається до мандрівок, під час яких відвідує Японію, Індію, Кубу, Середземномор'я...

📚«Преріями та джунглями Біробіджану» (1931) має риси тревелогу. Колоніальної літератури, з допомогою якої радянська влада формувала потрібний образ Далекого Сходу - «дикого краю» (орієнтальної категорії) з численними викликами, який існує лише для того, щоб буди приборканим. Нові поселенці на кордоні цивілізованого світу терплять незручності, а захват і надії часто змінюються у зневіру та безсилля. І так із року в рік, у безкінечних гойдалках… Але для тих сміливців, яким пощастить окультурити це місце, дістанеться достойна винагорода - «край меду й молока», де «випадково кинуте насіння перетворюється за тиждень у буйну рослину (с).
#текст #колоніалізм #репортаж #Україна #Далекий_Схід

Хроніки колоніальної війни та культурна спадщина:
✍️«Російські війська викрали десятки тисяч різних музейних предметів, у тому числі авангардні картини і скіфське золото. Експерти кажуть, що це найбільше пограбування витворів мистецтва та історичних цінностей з часів нацистів під час Другої світової війни, яке має на меті позбавити Україну її культурної спадщини»:
#новини #спадщина #музей
https://www.nytimes.com/2023/01/14/world/asia/ukraine-art-russia-steal.html?fbclid=IwAR3GzmIiUmky3XBEaV1fJXPkjGnCS5fyfjKEecNm1QktVepZ5QPYr9BXXBA

✍️«Я купую роботи у студентів і доставляю їх до Японії. В Японії організовую виставки, на яких всі охочі можуть підтримати молодих художників. Адже багато українських студентів потрапили в скрутне становище».
📌Інтерв’ю з японським волонтером з міста Фукуока, який з квітня 2022 року живе в Україні та керує проєктом підтримки українських студентів-митців.
#текст #Україна #Японія
https://thepage.ua/ua/experts/yak-yaponec-pereyihav-v-ukrayinu-pid-chas-vijni-vchit-ukrayinsku-ta-volonterit?fbclid=IwAR14aNYRGFW6_cfUU0TQ7Y9ycuZyH9eIhUaulsfWL8z6uj2Z9pvony1utZc

📷«Листоноша», або ж «Обід у ресторані Невшехір». Каппадокія, Туреччина. 1969. Фото від Білла Рея (1933-2020), відомого американського фотожурналіста. У 60-х роках він працював в Азії для журналу Life (у В’єтнамі, Туреччині та на Тибеті), знімаючи «гарячі точки планети»(с). Також, був автором десятка культових фото.
#фото #Туреччина #обід

🖼«Лист» (1928), від Окади Сабуросуке (1869-1939). Ще одна чудова робота від японського художника у т.з. «західному стилі» живопису, популярному в еру Мейдзі і Тайсьо.
#мистецтво #Японія