#Орієнт_і_мистецтво #Кіно_і_Схід
Про те, як допомагали уявляти європейцям "пряний" та "екзотичний" Схід художники ХІХ-ХХ ст. пишуть сьогодні доволі часто. Але, рідко хто замислюється про східні мотиви в "Західному кіно" - сучасному і добре відомому.
⚡ Працювники кіноіндустрії Голівуду (оператори, сценаристи, режисери, костюмери, дизайнери) в повсякденному житті іноді теж цікавляться Сходом, надихаючись класичними творами про цей регіон. У їх роботах можна помітити "пасхалки" (відсилки) до своїх улюблених творів мистецтва. Східних образів, які вони бачили в музеях і приватних колекціях.
⚡ Так працює і американський режисер Джо Джонстон - крутий художник-концептуаліст та майстер візуальних ефектів.
🐪 Якщо звернути увагу на його режисерську роботу в "Ідальго" (2004 р. - з Віго Мортенсеном в головній ролі), то можна помітити, як одна з ключових сцен у фільмі - перегони в пустелі і "самум" (піщана буря) частково відтворюють дуже атмосферну картину Ежена Фромантена (1820—1876) - "Вершники у піщаній бурі". Про це він згадує у одному зі своїх інтерв'ю.
☀ Режисер також прославився роботою з Джорджом Лукасом, якому ставив художні ефекти у легендарних "Зоряних війнах" та "Індіано Джонсі". Образи піщаної планети Татуїн, де проходило дитинство Енакіна Скайвокера, було запозичено з пейзажів Марокко і Тунісу, де ці сцени були і відзняті.
⚡ Індіано Джонс також чудово відображає пригодницький дух, що охопив вчених, натуралістів і мандрівників колоніальної епохи, які заполонили Схід у пошуках скарбів та вражень👌
Ілюстрації:
Ежен Фромантен "Вершники у піщаній бурі".
Постер до фільму "Ідальго" (2004) з Віго Мортенсеном
Кадри з фільму "Зоряні війни" та "Індіано Джонс"

🎥«Теодор Рузвельт в Африці» (1909).

📝В 1909 році розпочалась грандіозна експедиція-сафарі в Африку, ініційована Смітсонівським інститутом з метою формування колекції Музеї природничої історії (Вашингтон, США). Її очолив екс-президент США Теодор Рузвельт, який разом зі своїм сином, групою вчених-натуралістів та знаменитих мисливців (Філіпом Персивалем, Річардом Каннінгемом) за рік пройшов шлях від кенійського порту Момбаси (узбережжя Індійського океану) до Бельгійського Конго та Хартума (у Судані).

📌Сафарі детально фільмувалося. Вже у 1910 році вийшло 13-хвилинне німе кіно «Теодор Рузвельт в Африці», яке висвітлювало окремі епізоди мандрівки, а також сцени повсякденного життя й звичаїв корінних народів Африки.
Сафарі стало популярним і елітарним «колоніальним спортом» у часи «Великого переділу» Африки. Не дивно, що ця стрічка спричинила шалений ажіотаж серед глядачів, сформувавши набір кліше про цей континент і його мешканців.

📌Переглянути цю стрічку можна онлайн за посиланням:
https://www.youtube.com/watch?v=IJ_QeeHHEZw&ab_channel=LibraryofCongress

#відео #кіно #текст #орієнталізм #Африка #експедиція #сафарі #Теодор_Рузвельт #погляд #колоніалізм

🎥У міжнародному блоці програми "ІІ Міжнародного Етнографічного Кінофестивалю "ОКО" (11-18 серня)
цього року буде багато цікавих стрічок про країни та мешканців Азії й Африки: Ефіопію, Алжир, Того, Тайвань, Іран, Індію, Сенегал, та ін.
📝Повний перелік заходів на сайті проекту:
https://www.okofilmfest.com.ua/program-2021

📌"OKO" – це кінофестиваль етнографічного та антропологічного документального кіно, де глядачі мають змогу побачити та відчути повсякденне життя малих та великих народів, спільнот, мешканців сіл та міст. Окрім того, цього року ОКО презентує нову, позаконкурсну секцію, в якій можна буде побачити художні та документальні стрічки на теми етнографії, антропології, культури; а також ретроспективу «Африка у фокусі», до якої увійшли кращі роботи з африканського континенту з торішній едиції фестивалю".
#анонс #кіно #ОКО_2021 #Україна #Африка #Азія

"Дюна" - історія з сильним колоніальним духом, а Весь цикл книг Френка Герберта міцно просякнутий орієнтальними образами "загадкового іншого" (за Е. Саїдом). Цей еффект у кіно підсилив Вільньов, додавши ще й безмежні пустельні пейзажі та пірамідальну архітектуру колонізованої планети, на якій місцеві мешканці читають молитви під звуки азану та живуть за суворими законами честі. Такі асоціації викликані лише поверховим першим враженням від "Дюни", адже заглиблюючись далі у сюжет, починаєш звертати увагу на такі питання, як уявлення героїв про владу й титули, а також їхнє розуміння "спасіння", надприродного чи містичного.
Суттєво глибші рефлексії про "Дюну" можна прочитати у цікавій статті "Is Dune a White Savior Narrative?", від доцента університету Бакнелл, Алі Карджу-Раварі.
https://slate.com/culture/2021/10/dune-2021-movie-vs-book-white-savior-islam.html
#текст #Дюна #кіно #книга #рецензія #орієнталізм #постколоніалізм

🎥Поціновувачів кіно може зацікавити.
30 листопада буде відкриття фестивалю "Ізраїль: шість чуттів Сходу-2021". На ньому анонсовано онлайн-перегляд цікавого документального фільму «Арабське кіно», про кінокультуру і творчість Близького Сходу минулих десятиліть. А також - документальну стрічку про життя і культуру євреїв у арабських країнах та Ірані.
📌Реєстрація за посиланням:
https://211floor.com/stream/dokumentalnii-film-arabske-kino?fbclid=IwAR04qydLfdaHllQdr7q5Y0AQmySvene3LmSmJDI_wMlG9X8ob7QV5_r5Amc
#кіно #анонс

І знову для любетелів кіно: "Цей дощ ніколи не скінчиться". Документальна стрічка української режисерки Аліни Горлової, у якій розповідається про історію молодого волонтера "Червоного хреста" Андрія Сулеймана, сина сирійського курда та українки.

Юнак народився у Сирії, але у підлітковому віці його родина змушена була тікати від війни в український Лисичанськ. У 2014 році війна прийшла і туди.
Коли під час першої частини зйомок помер батького головного героя, родина вирішує поховати його в рідному місті Хасеке, у Сирії, а знімальна група наважується супроводжувати родину під час важкого шляху додому.

Світова прем'єра стрічки відбулась у 2020 році в Амстердамі, на найбільшому фестивалі документального кіно IDFA, отримавши нагороду «Найкращий повнометражний фільм» в секції «Перша Поява».
Поки якоїсь суб'єктивної оцінки цього кіно дати не можу, адже в український прокат стрічка має вийти весною 2022 року. Але на думку експертів - поки що це одна з найочікуваніших українських прем'єр року. Тож, чекаємо на вихід...
Інтерв'ю з режисеркою та трейлер - за посиланнями:
https://suspilne.media/182979-u-kievi-vidkrilasa-vistavka-golodomor-ocima-ukrainskih-hudoznikiv/
#кіно #анонс #інтервю #Сирія #Україна

⚡Велика Британія, Угорщина та Монголія працюють над зйомками фільму "1242 - Ворота на Захід".
✍️За стрічку відомо не багато. Вона розповідає про "західний похід" Батия до Східної та Центральної Європи. За фабулою, в Угорщині правитель Улусу Джучі зустрічає глибоко "духовну людину" - кардинала Сезареані (якого зіграє знаменитий Кевін Спейсі), який стає його протагоністом. Зйомки відбуватимуться в Монголії та Угорщині. Хоча й не чекаю нічого надзвичайного, але цікаво як на фоні Угорщини покажуть і інших учасників цих подій🙃
#новини #кіно

🎥Є цікава подія в українському культурному житті - «ОКО», міжнародний фестиваль етнографічного та антропологічного кіно, «де можна побачити і відчути повсякденне серцебиття малих та великих народів, спільнот, мешканців сіл та міст» (с).

Кожен рік у програмі фестивалю презентують великий сегмент цікавих для мене закордонних стрічок про народи й країни Азії, Океанії, Африки, а також колоніалізм, долю корінних народів та осмислення спадщини. В минулому році кілька короткометражок особливо запам’ятались.

📝Цього разу програма також заінтригувала: шукачі алмазів у Південній Африці; пост/колоніальний спадок у Папуа-Нова Гвінея; доля майже непомітної (але численної) китайської громади Сербії; а також почуття японських підлітків, які полишають свої домівки на маленькому острові Ямагуні (архіпелаг Рюкю), де минули їх дитинство та юність.
📌Ще багато цікавих тем у цьогорічній програмі фестивалю.
#анонс #кіно #фестиваль #Україна

Бедуїни, пустеля та гареми: як культовий фільм змушував американців шаленіти по «таємничому
Сходу». І до чого тут, у кінці-кінців, фініки?

🎥«Шейх» (1921) - американське німе кіно від режисера Джорджа Мелфорда, зняте за любовним романом британської письменниці Едіт Голл. Головну роль «шейха» у стрічці зіграв Рудольф Валентино (1895-1926) - американський секс-символ 1920-х., на прізвисько «Латинський коханець».

📝Сюжет типовий для свого жанру: молода британка Діана бунтує проти свого брата й тікає від заміжжя по-розрахунку, щоб у пошуках особистої свободи подорожувати північноафриканською пустелею. В неї закохується багатий і вродливий шейх Ахмед Бен Хасан (Рудольф Валентино), який викрадає дівчину й насильно переховує у своїй оазі, плекаючи надію, що вона з часом покохає його. Кілька невдалих спроб героїні втекти призводять до нового полону, але цього разу не в "чарівній оазі" шейха, а в фортеці жорстоких розбійників. Фінал теж очікуваний – шейх ціною тяжкого поранення перемагає бандитів та проявляє щирість почуттів. Діана закохується у нього та дізнається про його таємницю – «шейх» насправді європеєць, якого в дитинстві виховали сувора пустеля й бедуїни (насправді бербери, але кого обходили такі деталі🤔).

✍Американська публіка сприйняла кіно з великим ентузіазмом, а стрічка пережила продовження та численні ремейки, пародії й відсилки у масовій культурі («Шейх» навіть є талісманом однієї зі шкіл Лос-Анджелесу). Яскравий світ «безкраїх диких пустель, східних базарів, таємничих але підступних жінок та жорстких чоловіків з м’яким серцем» заполонив масову культуру. Кожне американське казино, курорт, готель, ресторан тепер просто мусили мати орієнтальний антураж, «східних танцівниць», офіціантів в чалмах чи «бедуїнське шатро», в якому «фараони-бармени» розливали напої. Обслуговувати ці костюмовані заходи часто підряджали корінних американців чи мексиканців, щоб додати подіям трохи екзотики. Більше того, біля пустелі в Арізоні та Каліфорнії (де знімали стрічку «Шейх») виростали елітні котеджі в «східному стилі», у яких любили проводити колоритні вікенди заможні американці.

Був ще один несподіваний наслідок популярності фільму «Шейх», тепер вже для господарства США. Попит на екзотичні фрукти стимулював фермерів вирощувати цитрусові - апельсини, лайми, грейпфрути, тангерини, а також фініки. Так, саме фініки… Уявіть собі, що численні ферм у Каліфорнії 1920-х років почали спеціалізуватись на фініках через популярність кіно. Цьому сприяли теплий клімат та пустельні ґрунти Каліфорнії. Тому, коли оглядатимете карту цього штату, зверніть увагу на десятки містечок, що мають назви «Оазис» (їх лише в Каліфорнії я нарахував близько 5-и), «Мекка», «Медина», «Аравія», «Багдад», «Дамаск», тощо.
#текст #кіно #орієнталізм #мистецтво #фініки #гастрономія #США

🎥Запальний індійський танець на фоні Маріїнського палацу у Києві сьогодні залітає у тренди. Пісня «Танцюй, танцюй» (Naatu naatu) до фільму «RRR» (2022 р.), одного з найдорожчих блокбастерів в історії індійського кіно, отримала відзнаку «Золотого глобусу» за найбільш оригінальну пісню.
Сцену танцю головних героїв знімали в центрі Києва у 2021 р. через пандемію COVID-19. У її постановці були також задіяні українські хореографи. Через те, що частина акторів стрічки (переважно британці) не змогли заїхати в Індію через новий штам коронавірусу, а знімальна група – в’їхати у країни ЄС, режисер Раджамолі хотів навіть побудувати декорації подібного палацу в Індії, але побачивши на фото Маріїнський палац вирішив зупинитись саме на цій локації.
https://www.youtube.com/watch?v=XW8OTy-VM-8&ab_channel=NetflixIndia
#кіно #Індія #Україна #відео

🎥Дональд Річі (1924-2013) - американський журналіст та режисер, який першим відкрив для «західного світу» японське кіно.

✍Дональд Річі потрапив у Японію в 1947 р., після служби на торгівельному флоті. Не бажаючи повертатись до рідного Огайо, він заробляв журналістикою та робив огляди на японські кіно-новинки. Під час підготовки сюжетів він близько потоваришував з Ясудзіро Одзу, Касіко Кавакіта та іншими сценаристами, режисерами й майбутніми «класиками» цього жанру.

Довгий час журналіст плідно працював у Токіо. Писав про індустрію кіно, культуру, повсякдення q подорожі Японією. У 1959 р. вийшла його книга «Японське кіно: мистецтво та індустрія» (у співавторстві з Джозефом Андерсоном), завдяки якій «західна» публіка вперше дізналась про історію й індустрію японського кіно (та й взагалі – що у цій країні існує кіно-мистецтво).

«Внутрішнє море» (1971) – тревелог, який Дональд Річі написав під час мандрівок островами Внутрішнього моря Сето. Цю книгу автор писав орієнтуючись на популярний японський літературний метод збирання думок і спостережень у те, що лише на перший погляд здається випадковим набором слів і сюжетів (с). Річі називав цей метод «Слідуй за пензлем». Праця є чудовим прикладом суб’єктивного погляду. Романтичного осмислення власних вражень і емоцій на межі між художньою літературою й документалістикою.

📌В 1991 р. на основі цього популярного тревелогу режисерка Люсіль Карра зняла однойменний документальний фільм. Насолодитись його чудовою естетикою та "випадковими контекстами" можна за посиланням:
#Японія #кіно #мистецтво #тревелог
https://www.youtube.com/watch?v=vRR8yMTYv2A&ab_channel=ATYEOJimmy