📷Шабля султана Мехмеда ІІ Фатіха (1432–1481), в колекції зброї палацу Топкапи, у Стамбулі. Фото з моєї минулої поїздки. Важка дворучна шабля, довжиною у 126 см. (однолезовий клинок довж. 106 см.). Датується 1444-1446 роками. Рукоятка виготовлена зі слонової кістки.

✍️Ця шабля була однією з важливих регалій султана й використовувалась на церемонії інтронізації (т.з. "оперезання мечем"), що пов'язувала нового правителя-газія з його героїчними предками та попередниками. Про це свідчить і напис на клинку, зроблений золотою насічкою:

"В ім'я Аллаха, Всемилостевого й Милосердного. Нехай влада буде щасливою для Аллаха, Всемогутнього, який зміцнює межі віри блискучими та ясними віршами та гострими та страшними лезами... Він Мехмед-хан, син султана Осман-хана, син Орхан-хана, син Баязид-хана. Нехай Аллах полиє землю на їхніх могилах прохолодними та солодкими водами, що течуть із мечів ветеранів, і нехай Він дозволить небесам під тінню мечів залишитися їхньою обителлю...".
#фото #музей #Османська_імперія #Стамбул

Волинський археолог Юрій Шумовський у західноафриканських колоніях Франції. Початок 1950-х

Роздуми про користь відносин України та Туреччини, у спогадах Олександра Лотоцького (1870-1939), новопризначеного голови дипломатичної місії УНР в Стамбулі (1919), а також письменника й громадського діяча:
✍️«По російській революції політичні взаємини між Туреччиною і Україною оживилися і безпосередньо, і шляхом преси. Завершилися вони обмінами дипломатичними представництвами. Була певність, що з замиренням, коли життя народів попливе своїм нормальним коритом, взаємна свідомість спільних інтересів Туреччини та України мусить повести до широкого здійснення їх добросусідських відносин у всіх ділянках життя. Туреччина – така ж натуральна союзниця України на півдні, як Польща на заході. Тяжкі її переживання в минулому багато залежали од того, що вони – усі три – не дійшли до розуміння взаємности своїх інтересів. І в майбутньому, на їх долі спільно заважить те, чи дійдуть вони до того розуміння та відповідно до того погодяться…».
📌О. Лотоцький. «В Царгороді», 1939 р.
#Стамбул #Туреччина #Україна

🖼️Яскраві кольори «гарячої Африки», у роботах польського орієнталіста Адама Стики (1890-1959 рр.).

✍️Родина митця була тісно пов’язана з Україною: його батько Ян Стика, знаменитий художник, народився й виріс у Львові, де згодом тримав галерею. Його син Адам певний час навчався у Колегії єзуїтів біля м. Хирів (Львівська обл.), а вже пізніше – закінчив Академію витончених мистецтв у Парижі. Французьке громадянство Адам Стика отримав разом з орденом «За заслуги», після героїзму на полях І-ї світової. Статус ветерана дав можливість подорожувати французькими колоніями в Африці. Це наповнило творчість художника орієнтальними сюжетами, які сильно полюбили за насичені кольори й живі сцени повсякденного життя.

Як віруюча людина, Адам Стика не обійшов увагою тему «Біблійного Сходу». Зокрема, він малював єгипетські сюжети для костелу у Варшаві.
#мистецтво #орієнталізм #Польща #Україна #Африка