🎙️На радіо "Культура" трохи поговорили з Василем Шандро, про феномен татар липків, а також участь кримських і служивих татар в буремних подіях Хмельниччини, Руїни та Польсько-турецької війни другої половини XVII століття. Випуск просвітницького характеру, тому пройшлись і загалом по відомих стереотипах в українсько-татарських відносинах.
🖼️Ілюстрація: Татарський ротмістр. 1660-ті роки.
📌Запис ефіру за посиланням:
https://www.nrcu.gov.ua/schedule/play-archive.html?periodItemID=2946554&fbclid=IwAR0fmnG83kEbjHYJ915dtwBwToxHtZlUivcZBs00a1fDJIeHosS099EoMUo
#інтервю #татари_липки #кримські_татари #Річ_Посполита #ВКЛ #Гетьманщина

⚡Як в Гетьманщині готували кадри для «східної» дипломатії? Або з досвіду вивчення кримськотатарської мови полковником Іваном Нечаєм:
✍В "Актах АЮЗР" зафіксовано цікавий епізод з біографії козацького полковника Івана Нечая, молодшого брата знаменитого й популярного серед козаків Данила Нечая, полковника брацлавського. У 1654 р. російські воєводи повідомляли про те, що Іван Нечай повернувся з Криму, де провів останні 4 роки. З його ж слів відомо, що відправив його туди старший брат для вивчення кримськотатарської мови й перекладу. В 1654 р. Іван Нечай був відкликаний з Криму й отримав важливу посаду «білоруського полковника» на Стародубщині. Він також одружився на Степаніді, одній з доньок Богдана Хмельницького, увійшовши до найближчого кола козацької еліти. В документі повідомляється, що спочатку його не хотіли відпускати з Криму на це «підвищення», щоб не втрачати такий цінний кадровий актив під рукою у хана: «…його бусурманили й хотіли його у себе в Криму затримати навічно, але нині він з Криму пішов…».
Зв’язки з Кримським ханатом для Гетьманщини були одними з пріоритетних напрямків. Але їх підтримка потребувала кадрового складу на різних рівнях, які знали не лише мову, а й інший дипломатичний етикет, спосіб життя, етику, культуру. Ну і звісно - могли орієнтуватись в «змінах настрою» при ханському/султанському дворі, мати там «друзів», ділові контакти, інформаторів. Іноді цю нішу займали «нації професійного спрямування»: польсько-литовські татари (липки), вірмени, греки, для яких подібна робота часто була спадковою. Але готували й нових «фахівців» (писарів, дипломатів), яких потребувало як гетьманське оточення в Чигирині, так і при полковнику, в даному випадку брацлавськму, Данилі Нечаю – полк якого безпосередньо межував з ханськими володіннями.
#Україна #Крим #кримські_татари #Гетьманщина #дипломатія