📕Під кінець року отримав нове українське перевидання «Трубадури імперії. Російська література і колоніалізм», польсько-американської дослідниці Еви Томпсон. Авторка творчо застосувала до російської літератури підхід, запропонований Едвардом Саїдом у знаменитому «Орієнталізмі» (1978), зробивши на поч. 2000-х важливий крок у науковому осмисленні російського колоніалізму та ролі російської культури в його становленні, зміцненні і сприйнятті.
✍️Ева Томпсон детально розбирає конкретні сюжети й типажі в російській літературі, аналізуючи те, як розчерком пера талановитих письменників творився зручний образ підкорених народів, який закріплював міф про «цивілізаційну місію» російської культури на завойованих нею землях. Дослідниця також звертає увагу на те, що «західна» гуманітаристика багато років зосереджувалась на осмисленні власного колоніального досвіду. А це призвело до хибних уявлень про колоніалізм, як лише «заморську справу». Насправді, російський імперський та радянський досвід показують, що у становищі колонізованих народів цілком можуть опинятись не лише далекі племена умовних «дітей лісу» (за Е. Саїдом), але й сусідні спільноти, які мають давні політичні, мистецькі, літературні традиції, а також крупні міста, науку та інші атрибути тогочасних уявлень про «цивілізованість».
Раджу книгу не лише фахівцям, але й тим, хто хоче більше дізнатись про теоретичну основу постколоніальної теорії та деколонізації, до яких все частіше звертаються у контексті витоків сьогоднішньої російської агресії в Україні.
#чтиво #книга #колоніалізм

Цікаве видання від колег. Замовив кілька і собі😊:
⚡️В Музеї Ханенків відбудеться презентація видання, присвяченого історії азійської колекції музею.
✍️У ньому представлені описи та оновлені атрибуції понад 150 творів азійського мистецтва, здійснені на основі сучасних сходознавчих досліджень.
На презентації видання можна буде дізнатися:
- як відбувався процес створення книги;
- найцікавіші аспекти роботи над текстами та макетом;
- особливості дослідження творів азійського мистецтва.
📌Четвер, 8 лютого, 18:00
#анонс #музей #книга
https://facebook.com/events/s/%D0%BF%D1%80%D0%B5%D0%B7%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F-%D0%B2%D0%B8%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F-%D0%BC%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B5%D1%86%D1%82%D0%B2%D0%BE-/727852892776405/

📚В основу роману "Бірманські будні" (1934) Джорджа Орвелла покладений особистий досвід письменника. Окрім того, що він народився в Індії, у 19 років він вступив на службу до імперської поліції колонізованої Бірми. Батько Еріка Блера (справжнє ім'я Орвелла) був збирачем опійного податку в Індії, а мати належала до заможної родини підприємців та торговців деревиною. Соціальне становище молодого хлопця обіцяло йому гідне життя й карє'ру в колонії. Але після 5 років служби відбувся перелам у його світогляді: образи екзотичних магараджів та тріумфів британського війська вивітрились після споглядання наслідків "темної сторони" імперської політики. У "Бірманських буднях" можна побачити прояви тих рис і відчуттів, які виразно упізнаються в знаменитих "1984" та "Колгоспі тварин". Зневіра, розчарування і самотність людини, яка опинилась у чужому туземному середовищі, ставши водночас частиною ненависної для себе управлінської системи. "Бірманські будні" Орвелла нагадують, що колоніальний досвід рано чи пізно повертається до колоніста у найрізноманітніших проявах та наслідках...
✍Цей твір містить дуже цікавий діалог між головним героєм Флорі, який до глибини душі розчарований колоніальною політикою своєї вітчизни, та туземним лікарем Верасвамі, вірним підданим Корони, який захоплюється позитивними впливами Битанії в Бірмі. Два полярні погляди на колоніалізм на його наслідки:
📌«…Ще жодного індійця не навчено справді корисного ремесла. Ми не наважуємося на це з огляду породження конкуренції в галузі. Деякі галузі ми навіть знищили. От скажіть мені, куди дівся індійський муслін? Якщо не помиляюся, ще в 40-х роках індійці будували морехідні човни й навіть спромогалися добирати до них екіпажі. Нині ж ви не здатні склепати навіть нещасної рибальської шлюпки… У 18 столітті індійці виливали гармати, які цілком відповідали євопейським стандартам. Однак відтоді, як ми (британці – авт.) припхались сюди, на всьому континенті не знайдеться жодного ремісника, спроможного виготовити нікчемну латунну гільзу. З усіх східних народів розвинутися вдалось лише тим, хто зберіг незалежність. Не буду ставити у приклад японців, але візьміть хоча б Сіам… Правда в тому, що перш ніж ми доведемо все (модернізацію – авт.) до логічного завершення, зруйнуємо всю бірманську національну культуру… Куди приведе вас цей семимильний прогрес? До нашого доброго старого свинюшника, напханого грамофонами й капелюхами-котелками…».
📌«…Ах, містаре Флорі, на жаль ні! Ви не можете збагнути однієї речі: навіть у найгіршому її вияві, ваша цивілізація для нас – велике досягнення. Грамофони, котелки, «Події у світі» (газета – авт.) – усе ліпше за страшне байдикування азійців. Як на мене, навіть найменш завзяті британці це… факелоносці, які осяюють шлях прогресу…».
#колоніалізм #Індія #Бірма #книга #текст

⚡Ще трохи цікавих анонсів. Сьогодні у Києво-Могилянській бізнес-школі відбудеться презентація цікавої збірки інтерв'ю та дописів українського сходознавця Омеляна Пріцака, оприлюднені у ЗМІ від часу його повернення до України на початку 1990-х років.
✍"Висловлені 30 років тому погляди й роздуми вченого про проблеми української та світової науки, роль науки і вченого у суспільстві, взаємовідносини українців із сусідніми народами не втратили своєї актуальності й сьогодні. Особливістю цього видання є не лише сама книга, а й запис аудіофрагментів з неї, що дозволить вам почути думки Омеляна Пріцака...".
📌Київ, вул. Волоська, 8/5 (Києво-Могилянська бізнес школа);
📌13 травня о 18.30;
Деталі та реєстрація за посиланням:
https://www.facebook.com/events/s/%D0%BF%D1%80%D0%B5%D0%B7%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F-%D0%BA%D0%BD%D0%B8%D0%B3%D0%B8-%D0%BE%D0%BC%D0%B5%D0%BB%D1%8F%D0%BD-%D0%BF%D1%80%D1%96%D1%86%D0%B0/981623273566582/
#анонс #книга #офлайн

📕Книга – один з найважливіших винаходів, що змінив світ. Мішель Фуко у знаменитій розмові з Жаном-Клодом Карр’єром говорили про те, що книги подібні до писемних приладів, молотка, колеса чи інших предметів, які за тисячі років мало змінили свій функціонал: «допоки вони виконують свою функцію, їх важко покращити». Минулий тиждень мав можливість трохи зануритись у книгу «Подорож книги: від папірусу до кіндла», від Ірене Вальєхо. Іспанської дослідниці, яка через власний досвід роботи з давніми рукописами ділиться «історією писаного тексту». На прикладі знаменитої Александрійськї бібліотеки в Єгипті вона розповідає про давню мрію Птолемеїв – зібрати книжки та їх переклади з усіх куточків відомого світу. Книга сповнена багатьма практичними деталями про те, як створювались стародавні тексти? Як працювали давні писарі, бібліотекарі й чиновники? Цікавими фактами про давніх правителів і книги. Але головне у ній – увага до сили писаного слова, а також його впливу на поширення ідей у просторі й часі.

📝«Пристрасть колекціонера книжок схожа на завзяття мандрівника. Кожна бібліотека – це подорож; кожна книжка – паспорт без терміну дії. Александр Македонський пройшов шляхами Африки та Азії, не розлучаючись зі своїм томом «Іліади», у якому він, за словами істориків, шукав поради та поживи для прагнення вищості. Читання, ніби компас, відкривало йому шляхи до невідомого… Александрійська бібліотека відбивала широту зовнішнього світу. Там були найважливіші іншомовні праці, перекладені грецькою. Один візантійський автор пише про ті часи: «З кожного народу запросили мудреців, які знали не лише свою мову, а й досконало володіли грецькою; кожній групі доручили відповідні тексти…». Так з’явилася відома грекомовна версія юдейської Тори, яку знають під назвою Септуагінта (зібрання перекладів Старого Заповіту давньогрецькою – авт.). Переклад іранських текстів, автором яких вважають Заратустру – згадували ще кілька століть як видатний проєкт. Єгипетський жрець Манетон уклав для Бібліотеки (Александрійської - авт.) перелік династій фараонів і їхні подвиги – від міфічних часів і до завоювання Александром. Пишучи хрестоматію з історії Єгипту грецькою мовою, він шукав, читав і запозичував уривки з оригінальних документів, які зберігалися в десятках храмів. Берос, також двомовний жрець і знавець клинописних текстів, відтворив грецькою вавилонські традиції. У Бібліотеці не могло не бути й трактату про Індію, який, спираючись на місцеві джерела написав грецький придворний посол у Паталіпутрі, місті на північному заході Індії, на берегах Ганзу. То був перший перекладацький проєкт такого розмаху… У Бібліотеці здійснилось найкраще з того, про що мріяв Александр: всеосяжність, жага до пізнання, його дивовижний потяг до злиття. На полицях Александрійської бібліотеки кордони було скасовано…».
#текст #чтиво #книга

✍️«На якийсь короткий час унаслідок лібералізації політичного життя після смерті Сталіна 1953 року та вступу Монголії до ООН 1961 року монголи віднайшли сміливість і відчували свободу, щоб досліджувати власну історію. Країна підготувала серію марок 1962 року, щоб відсвяткувати 800-річчя від народження Чингісхана. Тумур-очир, другий за рангом член парламенту, дозволив звести бетонний монумент, щоб відзначити місце народження Чингісхана біля р. Онон, і фінансував конференцію дослідників, щоб вони могли оцінити добрі та погані сторони Монгольської імперії в історії. Як на марці, так і на простому графічному рисунку монумента було зображено втраченого «сулда» Чингісхана – Бойове Знамено з кінського волоса, з яким він робив завоювання, та місце, де спочила його душа. Після майже восьми століть «сулд» мав дуже глибоке емоційне значення… тож росіяни трактували саме його зображення на марці як акт національного відродження й потенційну агресію. Совіти зреагували з нераціональною злістю через страх, що їхня держава-сателіт могла піти незалежним шляхом, або… стати на сторону іншого сусіда – Китаю… Комуністична влада в Монголії проводила репресії проти марок і дослідників. За злочинну зраду, яка полягала в тому, що Тумур-очир продемонстрував «тенденції, спрямовані на ідеалізацію ролі Чингісхана», влада усунула його від посади, відправила у внутрішнє вигнання і, зрештою, його зарубали сокирою. Після чисток у власній партії комуністи сфокусували увагу на роботі монгольських дослідників, яких партія назвала «антипартійними елементами» чи «паразитами». Після чого почалась антинаціоналістична кампанія, у межах якої влада кинула археолога Перле у в’язницю за те, що він навчав Тумур-очира й таємно досліджував історію Монгольської імперії (в тому відому писемну пам’ятку «Таємна історія монголів» - авт.)... Учителі, історики, художники, поети та співаки були в небезпеці, якщо були пов’язані з історією епохи Чингісхана…».
#марки #текст #книга #чтиво #фото #Монголія

📚«Ґереї та Османи. Історія династії Кримського ханства в Османській імперії». Книжкова новинка від Хакана Киримли, відомого турецького дослідника кримськотатарського походження, проф. Ун-ту Бількент.
✍️Книга присвячена особливостям тривалих історичних та культурних взаємин між Османами та Ґереями. Багато нового документального матеріалу й фактажу, польових поїздок (у майже 200 населених пунктів), а також цінних узагальнень, концептуальних думок, що проливають світло на багатогранний і складний характер зав’язків між цими правлячими династіями. Значна частина книги присвячена Ґереям за межами Криму – зокрема на Північному Кавказі та Балканах: як до, так і після 1783 р. Їх діяльності у якості військових, політичних, суспільних діячів. Важливими і дуже цікавим для мене також є відомості про сучасних нащадків кримськотатарської правлячої династії в Туреччині, а також їх «спадщину», що залишилась у пам’ятках, місцях, похованнях, документах, тощо.
Сам дослідник в одному з інтерв’ю звертає увагу на те, що: «Ґереї – одна з найважливіших правлячих династій в ісламському світі. Її діяльність виходить значно далі за межі лише Криму… і одна з найбільших помилок полягає в тому, що Ґереїв часто сприймають лише як династію, в той час як цей розгалуджений рід складався з тисяч людей…».
#чтиво #текст #книга #Туреччина #Крим #Україна #кримські_татари #Кримський_ханат