Легенди про Кьорт-Айку, геря комі-зирянських переказів про Стефана Пермського, спочатку були відомі лише серед мешканців села Корткероса. Перша письмова згадка та публікація історії про Корт-Айку датується серединою XIX ст. Що вказує на сконструйований образ збедбільшого етнографами. Тому багато чого про цього "лиходія" можна дізнатися лише у християнізованих версіях.

Кьорт-Айка володів жахливою силою та чаклунськими здібностями. Його тіло було залізним, він носив одяг і шапку з заліза, а його дім, човен, лук і стріли також були виготовлені з заліза. «Він створив собі залізний одяг, носив залізну шапку, а через річку Ежву протягнув залізний ланцюг, який викував сам… Його хата, лук і стріли також були залізними». Основним заняттям Кьорт-Айки було грабування суден і човнів, що пливли по Вичегді, які він зупиняв за допомогою залізного ланцюга, натягнутого через річку.

Кьорт-Айка був першоковалем серед комі-зирян, оскільки до нього ніхто не вмів обробляти залізо, і своїми знаннями він ні з ким не ділився. Він мав необмежену владу над стихіями. За його словом сонце й місяць темніли, день перетворювався на ніч і навпаки. Він міг змусити річку текти вгору чи викликати рясний дощ під час посухи (трішки шаманського спадку), а також одним словом зупинити човен на річці.

Згідно з легендою, Стефан Пермський, плив човном вгору по Вичегді, як і багато інших до нього, був зупинений залізним ланцюгом, натягнутим через річку неподалік від житла Кьорт-Айки. Перехрестившись, Стефан ударив хрестом по ланцюгу, той тріснув і опустився на дно річки. Побачивши це, Кьорт-Айка почав читати заклинання, і на річці піднялися величезні хвилі, буря перекинула човен. За допомогою хресного знамення Стефан заспокоїв воду та пристав до берега. Кьорт-Айка кинувся на святителя з сокирою, але Стефан пішов йому назустріч і вдарив хрестом у лоб. Кьорт-Айка впав, наче підкошений, не видавши жодного звуку, і помер. На місці його поховання згодом виникло село Корткерос.

Бурсілись (комі бурсьылысьяс — «співаки добра») — течія у православ'ї серед комі-зиряні. Дослідники відзначають виникнення руху з незадоволенням селян-комі офіційною церквою та русифікаторською політикою, яку вона проводила. Однак після встановлення влади більшовиків, рух також набув антирадянської соціальної та політичної спрямованості, та зберігає національний характер.
Рух бурсілись виник в останні роки ХІХ ст. у зв'язку з діяльністю мешканця села Мийолдино (Усть-Куломський район) Степана Єрмоліна, який був залучений місцевим священиком для перекладів проповідей мовою комі. Пізніше він почав робити письмові переклади біблійних текстів самостійно, писати власні релігійні пісні і тексти та проводити релігійні бесіди із селянами.
Головним елементом релігійної практики стали «бур кывзöм» (духовні бесіди) — зібрання, які відбувалися вдома у послідовників Єрмоліна і тривали зазвичай цілий день. Під час зборів проводилися проповіді та роз'яснення писання, читалися релігійні тексти, виконувалися складені Єрмоліним та іншими проповідниками пісні та гімни.
Ведучий зборів сидів в кутку під іконами, у перших рядах перед ним сиділи жінки, подалі — чоловіки. Щоби не відволікатися під час співів, чоловіки затуляли собі обличчя руками, жінки — хустками.
Проявом особливої благодаті вважалися видіння та пророцтва. Єрмолін стверджував, що «як сонце не видно через хмари, так де в кого на очах та серці є полуда, щоб не зрозуміти явища духовні».
У 1920-х рр., після смерті Степана Єрмоліна, з'явився новий елемент релігійної практики — «розпинання». Під час зустрічей послідовників бурсілись деякі її учасники падали на підлогу без свідомості, а за деякий час «воскресали», розповідаючи про свої видіння.
Після 1917 і до сер. 1920-х рр. кількість послідовників бурсілись зростала. Під час зібрань громад течії почали обговорюватися господарчі та політичні питання. Бурсілись зазнали репресій, у 1930-х активність руху помітно зменшилася, хоч він і не був остаточно знищений. Окремі групи послідовників бурсілись зберігалися у 1960-х. Наприкінці 1960-х помер останній пророк руху.

Гарранійські сабійці (al-sabi’a) вірили, що всі події в земному світі зумовлені конфігурацією планет і що кожна планета та небесна сфера 💫 були одухотворені рух фалакі або руханіят (небесними духами або душами). Вважалося, що ці душі можна використовувати для отримання влади над земним світом через ритуали, прагнучи уподібнитися небесним душам і керувати рухом небесних сфер. У своїй праці "Прихована таємниця" (‘al-Sirr al-Maktūm’), Фахр ад-Дін ар-Разі (пом. 1210) розглядає, як оволодіння цим мистецтвом дозволяє людині піднятися над власною людською природою і досягти досконалості душі, або «досконалої природи» (al-tiba ‘ al-tamm).

Фреска із зображенням Діоніса та Везувія, знайдена в Помпеях (дім IX 8 6) і зараз збережена в Національному археологічному музеї в Неаполі 🇮🇹 (інвентарний номер 112286), є унікальним прикладом давньоримського мистецтва. Ця настінна картина датується періодом до виверження Везувію в 79 році нашої ери, яке зруйнувало Помпеї.

Фреска зображує Діоніса, бога вина, рослинності та життєвої насолоди, у супроводі Везувія. Вулкан зображений у незвичній для нас формі — як зелений, покритий виноградниками пагорб, що символізує родючість і зв’язок з виноробством, яке процвітало в цьому регіоні. Сцена демонструє єдність між природними та божественними силами, а також важливість сільського господарства та вина у повсякденному житті давніх мешканців Кампанії.

Картина не лише має естетичну цінність, але й відображає тогочасні релігійні та культурні уявлення про Везувій як джерело родючості, що підтримувало місцеву економіку, поки не стало причиною катастрофи.

Шановні колеги!
Повідомляємо, що Інститут релігієзнавства – філія Львівського музею історії релігії, Львівське відділення Інституту української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського НАН України, Відділення релігієзнавства Інституту філософії НАН України розпочинають підготовку до друку двох наукових збірників:
1. «Науковий щорічник “Історія релігій в Україні”. Вип. ХХХV», який є фаховим науковим виданням (реєстрація ДАК МОН за категорією «Б»). Щодо детальнішої інформації (умови публікації та вимоги до оформлення текстів) просимо писати нам на електронну адресу [email protected].
Статті до збірників будуть прийматися до 1 січня 2025 р.
2. Збірник статей «Історія релігій в Україні: актуальні питання. Вип. 7», вимоги до якого є спрощеними. Щодо детальнішої інформації (умови публікації та вимоги до оформлення текстів) просимо писати нам на електронну адресу [email protected].
Статті до збірників будуть прийматися до 1 січня 2025 р.
Робочі мови збірників: українська, польська, англійська.
Тематика збірників охоплює широке коло питань історії релігійного розвитку від найдавніших часів до сьогодення. Розглядатимуться різноманітні аспекти політичного, правового й культурного становища православ’я, Римо-католицької та Греко-католицької церков, протестантизму, східних релігій, а також державно-церковних відносин в Україні. Будуть обговорюватись актуальні питання музейництва, сакрального мистецтва, проблеми збереження духовного й культурного надбання.
Пропоновані напрямки публікацій:
1. Методологія дослідження історії релігії.
2. Історіографія та джерела до вивчення релігійних процесів.
3. Історія релігійно-філософської думки.
4. Дохристиянські культи.
5. Суспільно-історичний розвиток християнства на українських землях Х–ХІХ ст. Монастирі. Парафії.
6. Історія протестантизму в Україні.
7. Аврамістичні релігії. Іслам. Іудаїзм.
8. Буддизм. Індуїзм.
9. Виклики ХХ ст.
10. Політологія та соціологія релігії.
11. Релігійна міфологія та символіка.
12. Історичний розвиток сакрального мистецтва. Іконографія. Сакральна архітектура. Духовна музика.
13. Музейництво та охорона сакральних пам’яток.
Інститут релігієзнавства ЛМІР також планує проводити ХХХV Міжнародну наукову конференцію «Історія релігій в Україні» в 2025 р. Про дату проведення заходу буде повідомлено додатково.

Молитва святого Брендана

Господи, я покладаюся на Тебе
Допоможи мені вирушити за межі знайомого
і увійти в невідоме
Дай мені віру, щоб залишити старі шляхи
і з Тобою прокладати нові
Христе таїнств, чи можу я довіритися Тобі,
щоб Ти був сильнішим за кожну бурю всередині мене?
Чи все ще прагну Твоєї слави, щоб вона осяяла мене?
Я покажу іншим ту турботу, яку Ти дарував мені.
Я вирішую серед усієї непевності
завжди довіряти.
Я обираю жити без жалю
і дозволяю Тобі оновити моє життя
Вірю, що Ти знайдеш для мене шлях
і забезпечиш мене,
якщо тільки довірюся Тобі
і буду слухняний.
Я буду вірити в темряві й знати,
що мої часи все ще в Твоїй руці
Я віритиму Тобі за майбутнє,
главу за главою, поки вся історія не буде написана.
Зосередь мій розум і серце на Тобі,
щоб моя увага завжди була звернена на Тебе без змін.
Зміцни мене Своїм благословенням
і признач мені завдання
Навчи мене жити з думкою про вічність
Налаштуй мій дух на музику небес
Нагодуй мене,
і якось
зроби так, щоб моя слухняність мала значення для Тебе

О Царю таємниць, чи маю я залишити затишок рідного дому? Чи маю відвернутися від своєї землі і звернути погляд до моря?

Чи маю віддати себе повністю на Твою милість, без срібла, без коня, без слави, без честі? Чи маю кинутися у Твої обійми, без меча і щита, без їжі та питва, без ложа для відпочинку? Чи маю попрощатися з прекрасною країною, вкладаючи себе під Твоє ярмо?

Чи маю викласти перед Тобою своє серце, визнаючи численні гріхи та просячи прощення, поки сльози стікатимуть моїми щоками? Чи маю залишити сліди своїх колін на піщаному березі, як свідчення останньої молитви на рідній землі?

Чи маю тоді витримати всі рани, що завдасть море? Чи маю у своєму маленькому човні перетнути широкий сяючий океан? О Царю Славного Неба, чи маю за власним бажанням вирушити у море? О Христос, чи допоможеш Ти мені на диких хвилях?

(Приписується св. Брендану, яку він виголосив перед подорожжю через Атлантику.)

✍️«Музейні колекції й артефакти нерозривно пов’язані людьми та їхніми долями. Як і «Спадщина» в цілому. Із тими, хто в різний час створював, використовував, досліджував та зберігав подібні речі. Ми намагались створювати видання й виставку так, щоб за речами історичної чи мистецької вартості завжди можна було побачити людей. Розказати про їхні долі. Саме цей контекст і відрізняє живу спадщину від, так би мовити, «археологічних культур», які залишились лише на сторінках історії…».
📝Дякую команді «Кримськотатарський ресурсний центр» за інтервʼю. Говорили про виставку, видання та їх концепцію. Читайте за посиланням:
#інтервю #Крим #кримські_татари #музей #Miras
https://ctrcenter.org/uk/vydannya-miras-spadshhyna-the-heritage?fbclid=IwZXh0bgNhZW0CMTEAAR00UQ_NsI0Xq6fCF-cjpfjx4hMnpPpmissWJaJPgkqDKclkWn20Ns_LR8I_aem_EFX__4y15C75kRMV8ixbag

Дерев’яна ритуальна чаша із зображенням духу предка. Приблизно початок 1800-х років, Фіджі 🇫🇯.

Колодний Анатолій Миколайович.
Українське релігієзнавство в його історії, особистих і спільнотних виявах. Монографія. Київ: Інститут філософії імені Г.С. Сковороди НАН України, 2024. 182 с.

Нова праця професора Анатолія Колодного увібрала насамперед дослідження ним питання ролі видатних осіб в їх баченні в різні вікові часи самобутньої духовної історії релігій України. Автором виокремлюються етапи розвитку українського релігієзнавства – богословський, релігійного вільнодумства, початки світського релігієзнавства, атеїстично-інституційний і світсько-інституційний періоди. Професор є самодостатній у своїх оцінках і не підлаштовувався під те чи інше конфесійне бачення постаті, під якийсь авторитет. Головне для нього – з’ясувати наскільки той чи інший мислитель прислужився своїм талантом українській історії, з’яві і розбудові українського релігієзнавства.