Під кількома останніми відосами і навіть трохи тут є коментарі, «а коли буде відео про Маркуса і ситуацію в 47 бригаді???». При чому так типу з претензією, чому досі не прокоментував і коли я це зроблю.

Доповідаю: з ймовірністю в 90% — ніколи.

Я чесно не розумію людей, які зараз коментують цю історію, дають свої оцінки, визначають правих і винуватих, і при цьому ніколи не були дотичні ані до 47-ї бригади, ані до армії загалом.

Це історія про конфлікт конкретних військових у конкретній військовій частині. Якщо ви не були учасниками подій, не працювали зі сторонами конфлікту чи хоча би не перетинались із ними по службі — яку цінність має ваша думка?

Так, озвучене Маркусом — це про совок і опір реформам, але це також і про персоналії і особистий конфлікт. А про всіх трьох дійових осіб — Маркуса, Шаламагу і Сака — я чув і багато позитивного, і багато критики. Від людей, яким довіряю, яких поважаю і які мають право на такі оцінки.

З цих трьох у мене є досвід взаємодії лише з Маркусом: +- 10 хвилин спілкувались в грудні 2021. Три роки тому. Справив дуже приємне враження. Але більше ми ніколи не бачились і ніколи не спілкувались.

Звідки мені знати, що відбувалось всередині бригади, які були внутрішні розклади, хто правий і хто винуватий? Звідки про це знати будь-кому взагалі не дотичному до війська? Для чого тут потрібна моя оцінка чи будь-якої іншої цивільної людини?

Я знаю декількох людей, які служили або служать у 47-й бригаді і були там з моменту її створення. Нехай вони це і коментують, якщо вважають за потрібне. Ось, наприклад, прокоментував мій друг Богдан Тищенко, «талановитий молодий чоловік зі своїми приколами» із відео Маркуса. Почитайте краще його думку.

Деяких із 47 бригади я, на жаль, знав. Наприклад, Олександра Сокоренка, який загинув минулого року в Оріхові під час контрнаступу. До речі, у нього сьогодні мав бути день народження. Він уже не прокоментує. Ця історія і про нього. І про всіх інших загиблих бійців. Не хочеться танцювати на їхніх кістках заради хайпу.

10% залишаю на те, що ця історія вийде за армійський контекст або за межі особистого конфлікту конкретних військових конкретної військової частини, і думка цивільного раптом тут стане доречною. Сподіваюсь, цього ніколи не станеться.

Якщо не заблокують усі наміри – думаю, це не остання посада Драпатого.

Російська опозиція moment

План боротьби з режимом: переїжджаємо в Америку, захоплюємо там владу, жахаємо ядеркою по пітуну.

Нічний кошмар Кремля. Їх боялись навіть чеченці.

Приниження наших дипломатів.

Приниження громадянського суспільства.

Приниження Нідерландів.

Башар Асад брехав своїм підлеглим та навіть родичам, що допомога від росії от-от прибуде, однак сам втік, нікому про це не повідомивши — пише Reuters.

За даними видання, напередодні втечі Асад зібрав командування своєї армії та закликав війська триматися, бо військова підтримка від росії вже на підході.

Асад сказав керівництву свого офісу, що їде додому, але замість цього він вирушив до аеропорту.

Водночас він закликав свою радницю приїхати до нього додому, щоб написати промову, але коли та приїхала в будинку вже нікого не було.

Про свій намір втекти Асад не сказав навіть молодшому брату, командувачу елітної 4-ї бронетанкової дивізії та двоюрідним братам.

За непідтвердженною інформацію, двоюрні брати намагалися виїхати з Дамаска машиною, але потрапили у засідку. Одного з них вбили, іншого — поранили

Мнє нє нужна аружиє, мнє нужна таксі — Башар Асад

Хто ще не бачив це інтервʼю – обовʼязково подивіться, там має бути мільйон переглядів.

Новий сезон Погляду обʼєктивно мій улюблений, хоча там і не такі попсові гості. Після кожного випуску купа нотаток і думок. Антон і команда дуже стараються, на мій смак виходить топово.

Якщо не займатись гігієною – покриєтесь фурункулами. Ось один вилізає на нашому тілі.

Я зранку кидав тут відео про суспільний договір. Це теж, насправді, про нього.

Суспільний договір війни і після неї мав би виглядати так: держава забезпечує справедливість. Зрадники отримують покарання, а не індульгенцію. Внутрішні вороги знищуються, а не йдуть на вибори. Пособники Росії відповідають перед законом або щонайменше сидять мовчки під плінтусом, а не качають ворожу пропаганду в тилу. Держава з ними бореться, а не покриває.

Ці люди привели війну. Вони мають бути покарані. Відсутність покарань призводить до безкарності. Безкарність призводить до реваншу.

Та питання не лише в безкарності, дисфункції інститутів чи відсутності політичної волі. Питання в наєбалові. Безкарність Бойка і бойкоподібних – це порушення суспільного договору, на який є запит в активної частини суспільства – тієї, яку найобувати не можна, бо на ній тримається все.

Якщо часи безкарності і вільного розгулу агентури не пройшли, то нахуя це все потрібно? За що загинули десятки тисяч людей? Щоб Юрій Бойко мав фракцію в наступному парламенті?

Це відповідальність влади – забезпечити справедливість. Провал цієї відповідальності призведе лише до двох речей:

1) Зневіра, відсторонення або радикалізація тих, на кому все тримається;

2) Тріумф тих, хто прагне знищити нас зсередини.

Президенту і підконтрольним йому спецслужбам і правоохоронцям треба пояснювати, до чого призведуть ці речі?

Як це можна вирішити швидко без складних багаторічних судових і правоохоронних реформ?

Законом про люстрацію проросійських політиків.

Беремо список партій, заборонених судом. Ось він:
1. Держава
2. Комуністична партія України
3. Наші
4. Опозиційний блок
5. Русь єдина
6. Ліва опозиція
7. Прогресивна соціалістична партія
8. Партія Шарія
9. Соціалістична партія України
10. Опозиційна платформа – За життя
11. Щаслива України
12. Соціалісти
13. Партія регіонів
14. Блок Володимира
15. Союз лівих сил
16. Партія справедливості та розвитку
17. Робітнича партія України
18. Велика Україна

Беремо всіх людей, які з 20 лютого 2014 року (дата початку російської агресії, визначена законодавством України) входили до їхніх керівних органів, обирались їхніми висуванцями на посади будь-якого рівня.

І розстрілюємо довічно забороняємо їм обіймати будь-які виборні чи державні посади в Україні. Крапка.

Декілька тисяч проросійських політиків одним рішенням опиняються за бортом. Усі їхні потенційні наступники вивчають урок: ну його нафіг, залишусь ні з чим.

Не повірите, але такий законопроєкт (трошки мʼякший) у Верховній Раді лежить. Розкритикований Венеційською комісією (лол). І похований у комітетах. Ні в кого немає політичної волі за це голосувати, бо ж у Юрія Бойка є пара десятків депутатів, без яких не прийняти чергову маячню.

Ще один сука виліз

Пощастило, звісно, Україні, що я народився на 20 років пізніше. А то першим же указом створив би новий зоопарк, посадив би там цих уйобків в клітки і за 100 грн давав би кожному охочому тикать в них палки і кидать целофанові пакети з гамном. Туристам – за 500. Всі гроші на ЗСУ.

В ЄС і НАТО нас би ніколи не взяли.

Як називається ця хвороба?

Мурахи були в захваті

Донька Кіта Келлога, представника Трампа щодо України

Ще таке в інтернетах пишуть

Я ненавиджу наших хайпожерів. Вас чекає довічне пожирання вонючих шкарпеток у пеклі.