Про двушку в Москву він вочевидь ще не чув. Може воно і на краще.

Якби я був Зеленським і прагматично подумав про:
а) своє хоча би тактичне політичне виживання,
б) стабілізацію політичного клімату,
в) шанси на вибори будь-якої перспективи,

то я би запропонував очолити уряд Валерію Залужному.

Частково перетрусити склад Кабміну, віддати кілька міністерств людям поза своєї політичної сили, зафреймити це як єднання головних авторитетів суспільства.

Чи був би Залужний ефективним премʼєром для нинішнього часу?

Субʼєктивна думка – ні. Ймовірно, за скілами і досвідом, навіть гіршим за Свириденко. І без власного політичного тилу, що природньо робило би його вразливим в апаратній боротьбі.

Але не існує ефективнішого способу заспокоїти кризу і спалити свого головного конкурента на посаді, що має найбільшу властивість нищити рейтинги.

Чи треба це Залужному? Якщо має політичну чуйку – 150 разів ні. Але все, що ми про нього знаємо, підказує, що такої чуйки немає. А месіанство для «порятунку країни» і різних форм служіння – є. Тому ймовірність, що погодився би на цю пастку – не нульова.

Звісно, є ризик повністю повторити історію Кучма/Ющенко. Але в нинішніх умовах ризиків для президента набагато більше, і впиратись рогом в поточну владну модель – суїцид.

Єрмака при таких розкладах можна залишати, звільняти якимось спецпосланником або звільняти в нікуди – ймовірно, такий крок медійно перебив би ініціативи по голові ОП. Хоча зараз вже може бути запізно.

Вибачте, надивився Карткового будинку і забув, що ми живемо в Україні. Спостерігаємо далі.

З задоволенням читаю в телеграм-каналах інсайди, як Зеленський послав нахуй позафракційну депутатку Марʼяну Безуглу на зустрічі фракції «Слуга Народу», і думаю, що це прекрасна нота піти спать. Добраніч!

Дякую за апдейт, раз такий двіж, то наступного разу і мене кличте, чо

Президент вперше за цей рік прямо і публічно заявив, що американці тиснуть на нас щодо капітулянтського миру.

Ми це знали завжди, але вголос від президента воно прозвучало вперше.

Отже,
- або цього разу тиск американців значно сильніший, ніж в попередні,
- або це спроба змістити фокус з внутрішньої кризи на зовнішню загрозу.

Друга версія звучить привабливо для репостів і набору аудиторії, але я не вважаю її пріоритетною, бо не знаю всі закриті деталі.

Зате точно знаю, що за обох варіантів наріжне питання – це вихід із кризи, стабілізація і перезавантаження.

Президенту потрібна міцна обʼєднана держава для гідної відповіді на тиск і захисту національних інтересів. Він не зможе впевнено казати «Ні», якщо за ним не стоїть обʼєднана і вмотивована нація.

В Овальному кабінеті він мав на руках ці карти. Зараз вони слабшають із кожним днем.

Оновлення уряду, перезавантаження ОП, відмова від офісно-президентської республіки, нульова толерантність до корупціонерів, нульове втручання в діяльність НАБУ і САП. Це ті пункти, з якими президент зможе відбити 28 американських пунктів.

В наших і його інтересах це зрозуміти.

А тим часом Трамп заявив, що незабаром прийме «надзвичайно потужні» санкції проти росії

Дід вирішив єбашити всіх!

Повідомлення в робочий чат політичного YouTube-каналу в пʼятницю be like:

Президент дав чітко зрозуміти, що українці не можуть втратити три речі: гідність, свободу і Андрія Єрмака.

Юра Гайдай пише: «Сьогодні в Британії засудили до 10,5 років ув'язнення колишнього депутата Європарламенту та лідера валійського Reform UK, Натана Гіла, за те, що він отримав 40к фунтів від росіян за промови на користь Росії, зокрема - за критику закриття медведчуківських каналів.

Суддя, обґрунтовуючи такий жорсткий вирок, зауважила, що він не просто "завдав непоправної шкоди своїй гідності", а нашкодив демократії Королівства та зрадив довіру виборців, викривлюючи сприйняття через поширення російської дизінформації. Класна мотиваційна частина вироку!

І чудовий прецедент. 10,5 років за 40к фунтів і промови у Європарламенті. Трохи змусить задуматися бажаючих продавати свій рот росіянам за копійки».

Не пощастило. Не фартануло.

Скільки наших проросійських мудаків сидять хоча би з якимось вироком, соромлюсь спитати?

Тут чувак отримав 10,5 років за промови з поширенням російської пропаганди. Тобто за британськими стандартами сіла би половина нашого парламенту.

В той час як у нас діяли і діють цілі структури прямої агентурної діяльності, які не обмежувались риторикою.

Зараз запустили хвилю провладними каналами, що треба відкинути всі претензії і підтримати президента найближчий тиждень, бо йому треба чинити опір американському і російському тиску.

Вони праві в тому, що ми маємо бути єдині, коли йдеться про відсіч зовнішньому тиску і загрозам.

Вони не праві в тому, що зміщують фокус з внутрішніх проблем і використовують Трампа і росіян як рятівну паличку.

Я підтримую президента, коли він відстоює національні інтереси на міжнародній арені і протистоїть тиску.

Я не підтримую президента, коли він зариває голову в пісок, називає запит на перезавантаження «срачем», який треба припинити, і продає нам збереження Єрмака в одному пакеті зі свободою і гідністю.

Жодних протиріч тут немає.

Нам треба зберегти суверенітет і відбити чергове навʼязування капітуляції.

Нам так само треба:
- перезавантажити владу без виборів під час війни,
- прибрати ручне управління,
- звільнити всіх відповідальних за нинішню неефективну систему,
- переформатувати Кабмін і ОП,
- дати автономію правоохоронним органам.

Цього разу буде в сто разів складніше досягнути першого, не задовільнивши запит на друге. Бо зараз не лютий 2025.

Перезавантаження і відповідь на суспільний запит не послабить, а значно посилить позиції України загалом і Президента України зокрема. І всередині держави, і ззовні.

Заривання голови в пісок – погубить нас всіх.

Фух, слава Богу, це було дуже вчасно

Найбільша проблема з гарантіями безпеки навіть не в тому, що їх (не) готові надати, а в тому, що суспільству досі нормально не пояснили, що таке «гарантії безпеки».

У нас досі діє міфологізоване сприйняття 5 статті Вашингтонського договору, згідно з якою напад на одну з країн НАТО означає вступ в війну всіх інших країн НАТО. Насамперед, США. І не просто вступ, а саме американські ракети і винищувачі з американськими операторами і пілотами, які прикривають американських морських котиків на умовному узбережжі Азовського моря.

Все інше в межах такого сприйняття апріорі не розглядається як гарантія безпеки.

Проблема в тому, що в 5 статті НАТО немає нічого і близько подібного. Вона за своїм текстом мало чим відрізняється від Будапештського меморандуму, Договору про ЄС чи навіть наших «безпекових угод» з 30+ державами. Цитувати зараз лінь, та і робив це, наприклад, тут.

Важливо: те, що його там немає, не означає, що цього не могло би відбутись на практиці. В ту саму минулу дотрампівську добу. Зараз, здається, навіть в межах Альянсу ніхто не вірить у саме таке прочитання Статуту НАТО. Починаючи з Трампа, який у своїх 28 пунктах хоче виступити «посередником» між Росією і НАТО – так, наче США звідти вже вийшли.

І ось читаєш інсайди про гарантії безпеки для України, «аналогічні 5 статті НАТО», порівнюєш і дивишся – реально, аналогічні. Саме дослівному вордінгу. А не міфу довкола цього вордінгу.

Але суспільству не подобається, бо за нас ніхто не обіцяє воювати. За такою логікою, членство в НАТО не сподобалось би також. Бо і там ніхто не зобовʼязаний воювати.

Справжні гарантії безпеки – це сильна українська армія з розвинутим ВПК. Далекобійні ракети, винищувальні авіація, мільйони дронів, власне і партнерське виробництво, безперебійне постачання зброї.

Проблема в тому, що немає грошів. Вирішується європейськими інвестиціями в наше і спільне виробництво і контрактами на роки/десятиліття вперед – те, що в нас уже підписано в десятках екземплярів з різними країнами за останні два роки.

Німці не готові відправляти сюди Бундесвер, але вклали мільярди євро в нашу далекобійну ракету. Шведи і французи не готові відправляти сюди пілотів, але підписали продаж і постачання сотні винищувачів протягом найближчих років. Норвежці не готові воювати за нас, але готові покрити грошима ризики і гарантії за заморожені російські активи, з яких ми зможемо виробляти стільки дронів, на скільки вистачить бабла. Тощо, тощо, тощо.

Це – гарантії безпеки. І ще десятки інших угод, партнерств і інвестицій, де реальні пораховані гроші вкладаються в реальні виробничі проєкти на роки вперед.

Сильна армія і сильний ОПК. Росія 100 разів зважить наступне вторгнення, якщо її тут зустріне дві сотні винищувачів, мільйони дронів і кілька сотень далекобійних ракет на тисячі кілометрів.

Саме тому вони ніколи не приймуть угоду, де немає жорстких обмежень на нашу армію і нашу зброю.

І саме тому ми не повинні витрачати свій ресурс на ниття через те, що ніхто не піде за нас воювати (оце сюрприз), а маємо рахувати інвестиції в нашу зброю і вкладати всі вільні ресурси в виробництво і модернізацію армії.

Взяв ручку і особисто викреслив всі 9. Без метушні, мовчки, холоднокровно.

На жаль не висплюсь

Що буде далі по переговорному треку?

Ми вийшли з американцями на прийнятну для нас версію угоди. Вона передана росіянам.

Далі росіяни від неї відмовляться, бо вона прийнятна для нас.

Питання в тому, як саме відмовляться:
— нахабно і з понтом, як в серпні, розізливши Трампа негайно
— чи дипломатично і завуальовано, як в квітні, вступивши в безкінечні обговорення деталей і розізливши Трампа через пару місяців

Залежно від цього вибору – Трамп введе нові санкції. Або скоро, або нескоро. Анонс цього – законопроєкт Грема-Блументаля, готовий до розгляду за відмашкою.

Тож чи є взагалі хоч якась користь і інформаційна цінність від нинішніх процесів?

Тут я не погоджусь з більшістю оглядачів і скажу, що є.

1. Ми вперше побачимо конкретні умови миру, під якими готова підписатись України. Не теоретично в загальних рисах, а в форматі пунктів плану.

2. Ми побачимо, які саме умови миру будуть готові підтримати американці і щодо яких будуть тиснути.

3. Побачимо, на що будуть готові європейці і яку частку відповідальності і зобовʼязань реально погодяться взяти на себе.

На цьому, в принципі, все. Завершення війни наближається не планами, а остаточним виснаженням однієї зі сторін. Ігнорування величезного комплексу проблем всередині і свідоме зміщення фокусу назовні різко зменшує шанси, що це буде російська сторона.

FT: Україна погодилася обмежити чисельність армії до 800 тисяч.

За даними видання, про це повідомили українські чиновники, знайомі з перемовинами в Женеві, на основі анонімності. Офіційно наразі інформацію не коментували.

Цей пункт включили в оновлену «рамку», яку далі мають обговорювати вже Зеленський і Трамп. Інші найчутливіші питання — території та гарантії безпеки — поки винесені на рівень президентських переговорів.

Можна сказати, що будь-які обмеження на розмір армії – чи 80, чи 800 тисяч, чи 8 мільйонів – це порушення суверенітету, на який принципово неможливо погодитись.

Можна сказати, що це фейкове обмеження, бо 800 тисяч – це пʼята за розміром армія в світі, перша на континенті після росії, в 3 рази більша, ніж ми мали до повномасштабки, в 10 разів більша, ніж вимагали в Стамбулі, що ми ніколи не дозволимо собі такий розмір, а як дуже треба, то всіх можна безлімітно набирати в Нацгвардію.

Обидва аргументи валідні і обґрунтовані.

Але росії похуй. Вона на це не погодиться. Наша дискусія неактуальна.