Багато хто сьогодні говорить, що Україна рухається до диктатури. Хтось розповідає про неймовірну цензуру, хтось — про те, що влада переслідує опозицію. Чесно? Мене це вже втомило.

Тож зараз я вам трохи нагадаю, як виглядали цензура, централізація влади та економічні обмеження у демократіях під час війни. Перенесімося трохи назад у часі — Друга світова, демократична Британія та США.

***
Громадянські права.

Британський парламент ще у 1939 році ухвалив Defence Regulations 1939 — документ, який надав уряду можливість обмежувати пересування людей, вводити комендантську годину, інтернувати осіб без суду.

Так, Велика Британія, країна habeas corpus, затримувала своїх же громадян без обвинувачення, якщо вважала їх небезпечними. А підозрюваними могли бути не лише нацистські симпатики, а й пацифісти або, наприклад, ірландські активісти. Що вже казати про німецьких, італійських або угорських іммігрантів — їх ізолювали тисячами.

Також британці запровадили систему масової цензури. Усі листи, радіо, газети проходили перевірку через Міністерство інформації. Слово “поразка” було майже заборонене. Репортери мали писати лише про “тимчасові труднощі”.

“Критикуєш — граєш на руку ворогу.”

У США пішли ще далі. Після нападу на Перл-Гарбор було видано наказ 9066, підписаний Рузвельтом. Він дозволив виселення понад 110 тисяч громадян японського походження з Західного узбережжя, інтернування у табори — навіть тих, хто мав американське громадянство з народження.

Ці люди не мали права на суд. Їм не довели жодного злочину. Просто вони були етнічні японці.

***
Економічні обмеження.

І США, і Британія запровадили централізований контроль над виробництвом, розподілом товарів, ціноутворенням, оплатою праці та споживанням.

У США створено War Production Board — кожна фабрика переходила на воєнні рейки: від холодильників — до гвинтівок.

Запроваджено Office of Price Administration — контроль цін на базові продукти та товари.

Існувала система раціонування: громадяни отримували купони, без яких не могли купити бензин, м’ясо, шини.

У Великій Британії — повна карткова система, яка регулювала все — від цукру до мила. Розподіл харчів за категоріями населення. Люди стояли в чергах по “списках”, а не за бажанням.

Людям нагадували: “Ваша тарілка — теж поле бою”.

***
Централізація влади.

В обох країнах відбулася спрощення процесів управління. Демократія залишилась на рівні законів, але на практиці — зникла в оперативному режимі.

У Великій Британії уряд отримав надзвичайні повноваження, які дозволяли обійти парламент у певних рішеннях.

Усі ключові міністерства — від оборони до харчування — отримали право видавати накази, що мали силу закону, без необхідності схвалення Палатою громад.

Створено Міністерство праці та національної служби, яке могло перенаправляти робітників із одного заводу на інший, в інше місто — без їхньої згоди.

У США Рузвельт мав повноваження — видавав укази без участі Конгресу.

Відбулося розширення повноважень федеральної адміністрації: створені агентств із виключними повноваженнями.

Державна пропаганда і контроль над інформацією стали нормою. Окремий офіс керував тим, як подавалися новини.

***
Оце те, що я вам написав — це приклад того, що свободи — не догма, а механізм, ринок — не сакральний, а інструмент, демократія — не гарантія, а суспільний договір, який можна поставити на паузу для виживання.

Це не означає, що свободи неважливі. Головне — повертати їх, коли буря минає.

І що я вам скажу? Україна — це, мабуть, найдемократичніша країна, яка коли-небудь воювала. Те, що на четвертому році повномасштабної війни ми маємо таку свободу слова — це диво.

Цінуймо це. Але водночас — пильнуймо, що ми транслюємо у світ. Бо межа між свободою і хаосом, який може йти від неї до суспільства, — дуже тонка.

Так само, як і тонка грань між безпекою і диктатурою. Але якщо кричати постійно: «Вовк!.. Вовк!.. Вовк!..», то коли настане момент, коли треба гучно про це заявити — люди перестануть вірити.

P.S.
Приймаймо обмеження свобод зараз, щоб потім усі ми знову могли мати їх. Бо в ₚосії цих свобод у нас точно не буде.

Дружній збір, де лишилося зібрати всього 23 000 грн. На ремонт автопарку для 104 бригади ТрО.

Допоможіть закрити, бо треба:

https://send.monobank.ua/jar/Rti3WUCrt

Ці дебіли знову брови піднімають, цього разу в бік Азербайджану

У Кличка заявили, що для розміщення мобільних укриттів у столиці немає повноважень.

Роман Ткачук, директор Департаменту муніципальної безпеки КМДА і також мій фактично підлеглий публічно висловив щирий подив моїй “свіжій” ідеї про встановлення мобільних укриттів у столиці. Мене ж така реакція, натомість, не дивує..

Ми це вже проходили.

В них не було повноважень евакуйовувати занедбані автівки, ми запустили цей процес. Вже більше 600 авто вивезли на майданчики. Механізм ми зробили, і він працює.

В них не було повноважень для відкриття мостів. За моїм дорученням відкрили, але вони потім одразу почали його ремонтувати. Дійсно, раніше не можна було, коли він був обмежений для потоку киян.

В них не було повноважень розібратися із роботою громадського транспорту під час тривог. А потім ми зробили механізм. Транспорт курсує.

В команди Кличка є повноваження організовувати п'янки на закритих стратегічних об'єктах. З цим проблем немає. Допомагати Комарницькому грабувати Київ і будувати з туалетів висотки - аж гай шумить. Рятувати киян - вам, на жаль, повноважень бракує.

Мобільні укриття - не моя забаганка. Це сувора вимога воєнного часу. Не треба прикриватися папірцями. Папір не захистить від ракети чи дрона. Маємо діяти на випередження, маємо рятувати життя. Бо ми могли б це зробити, якби не публічна профанація з боку деяких осіб.

Сука, це просто звучить як анекдот. В принципі як і все управління Києвом.

Американські законодавці пропонують передати Ізраїлю бомбардувальники В-2 і антибункерні бомби.

America First! 🫡

Трамп про свою розмову з путіним: Ми також говорили про війну з Україною, і я цим не задоволений...

Репортер: Ви досягли якогось прогресу?

Трамп: Я сьогодні взагалі не досяг жодного прогресу з ним

Дубльовано🔊

Останній Капіталіст | Twitter | Instagram | Twitter (eng) | FB

Та я помітив

Що мене в цій історії веселить, то це отака дурка:
«Міністр оборони США одноосібно вирішив призупинити допомогу Україні». Што?

Є державна політика Штатів, визначена на президентському рівні – передача американської зброї Україні для відсічі агресії. Рішення схвалені Президентом Байденом, гроші на конкретні програми затверджені обома палатами Конгресу.

Президент Трамп, виходячи з «одноосібності» рішення Гегсетта, не переглядав цю політику. Отже, залишив її в силі. Передача зброї Україні лишається державною політикою США, визначеною на президентському рівні.

І тут всі ЗМІ в одне рило: Міністр оборони одноосібно прийняв рішення призупинити допомогу Україні.

Що ще, на думку шановних оглядачів, він може зробити одноосібно? Передати зброю Білорусі? Розбомбити Мексику? Відправити ВМС США на штурм Одеси?

Оці інсайди про «одноосібне» рішення Гегсетта – або спроба Білого дому відпетляти від і звалити все на Пентагон, або ще одна ознака тотального управлінського хаосу і прийняття стратегічних рішень без участі президента.

Не впевнений, які стратегічні рішення може ухвалювати Гегсетт, крім обсягів спожитого алкоголю на найближчий вечір.

Але з трампівського бажання допомогти нам з ППО вже навіть не смішно. Звісно, легко допомогти, коли тільки що це забрав. Головне щоб дав хоча б стільки ж, скільки було призначено до скасування.

Але якби там хтось одноосібно прийняв рішення збільшити постачання зброї – я б і слова кривого не сказав

Передайте хтось будь ласка редакції Дзеркала тижня, що поважному виданню з історією пасувало би відмічати джерела, де вони взяли ту чи іншу цитату.

Ці слова пан Тихий, наприклад, дослівно озвучив для Медіа «ҐРУНТ» на моєму крайньому подкасті.

Вибачень не чекаю, можна просто додати джерело через функцію «редагувати». А я зроблю вигляд, що жоден журналістський стандарт не постраждав.

Дякую)

Молодці, на перший раз пробачаю. Цього разу без штрафу, надалі будьте обережні!