Перемовини йдуть, проте досі невідомо, куди саме.

Передусім варто зазначити, що Україна не припускається жодних помилок у цій багаторівневій «кібершаховій» грі з елементами екшену. Наша стратегія зосереджена на утриманні США в процесі, паралельно ведеться серйозна робота із пошуку союзників у середовищі чинної американської адміністрації — попри всю складність цього завдання. Водночас відбувається зміцнення європейської коаліції. Навіть найцинічнішим гравцям уже не вдасться прикидатися, що Україна виступає проти миру.

Відбулась розмова президента Трампа з Путіним, і публічні коментарі залучених варіюються від «сумнівно» до відвертого «крінжу». Однозначно зрозуміло: я не маю ілюзій, що сталий режим припинення вогню — це щось моментальне. Це складний процес, що потребує створення робочих груп, чітких умов та, головне, ефективного моніторингу. Важко повірити, що подібного можна досягти за кілька годин.

Трамп у своїй заяві зазначив, що Україна та Росія мають розпочати перемовини про припинення вогню. Президент Зеленський підтвердив, що позицію Трампа було «важливо почути», й додав, що Україна очікує на російську версію відповідного меморандуму.

Ключовим буде побачити цю версію й оцінити, наскільки вона відірвана від реального мирного процесу, і головне — яка буде реакція США. (Уже як у мемі: «А ця американська реакція з нами в одній кімнаті?»). Варіантів такої реакції безліч, і всі вони — у голові Трампа. Тому залишається лише чекати.

Росія й надалі буде затягувати процес, маючи на меті персональне виснаження Трампа, який прагне швидких перемог і побоюється безсенсової рутинізації замирення України та Росії за перші 24 години на посаді.

Процес точно не завершено, і за ним варто уважно стежити. Зафіксую кілька моментів, які вселяють обережний оптимізм:
• публічна стриманість або навіть підтримка дій Трампа з боку європейських лідерів, які були попередньо поінформовані про розмову;
• витримана й зважена позиція України та особисто президента Зеленського в цей складний момент;
• зростання рівня раціональності в найближчому оточенні Трампа;
• досягнення домовленості щодо нових санкцій ЄС;
• публічна згадка про можливість подальших санкцій проти РФ;
• Трамп згадав, що розгляне варіант з нарощуванням поставок зброї Україні.

Водночас насторожує наступне:
• відсутність проактивної підтримки ідеї США щодо безумовного 30-денного припинення вогню, бо Росія в цей процес може втащити «першоджерела СєВєО»;
• спроби Трампа «продати» людожерам ідеї «спільного добробуту й процвітання»;
• персоналізоване загравання в публічному просторі: «ніхто не хотів першим класти слухавку», згадки про Меланію тощо;
• публічні роздуми, на межі з виправданням власного провалу, Трампа про вихід із процесу й передачу справ Європі.