Історія повторюється у вигляді фарсу.

Наприклад, через 80 років після розгрому Німеччини та Японії безпека і свобода демократичного світу в Європі нині залежить від Німеччини, а в Азії – від Японії. Анекдот же, ну.

Дуже цікава колонка, раджу.

Республіканці починають закликати Трампа скасувати рішення щодо зупинки військової допомогти та обміну розвідданими з Україною.

Вони визнають, що Трамп мав право ухвалити такі рішення, аби оцінити перебіг війни та натиснути на союзників НАТО.

Втім, республіканці застерігають, що довга зупинка постачання зброї може мати руйнівний вплив на боєздатність України, що послабить її позиції на переговорах із рф. Також наголошують, що обмін розвідданими має поновитися негайно.

Що говорять республіканці про зупинку допомоги⬇️

▪️«Це викликає занепокоєння для українського народу. Я більше хвилююся про те, що відчувають люди на фронті. Ця пауза може бути корисною для путіна. Я сподіваюся і молюся, що це триватиме недовго», — сенатор Том Тілліс, один із провідних прихильників підтримки України.

▪️«Я не думаю, що ми маємо зупиняти наші зусилля. Це українці проливають кров», — сказала республіканка Сьюзан Коллінз та назвала нинішній момент «критичним для України».

▪️Один із сенаторів-республіканців на умовах анонімності назвав загрозу депортації українських біженців надто «каральною».

▪️«Це пауза, що важливо, а не зупинка. Я вважаю, що це частина переговорів. І я сподіваюся, що зрештою ми зможемо зібрати всіх за стіл переговорів і досягти угоди, яка приведе до мирного врегулювання цього трирічного конфлікту, яка, сподіваюся, поважатиме суверенітет українського народу», — лідер республіканської більшості в сенаті Джон Тун.

▪️«Я дуже стурбований цим у довгостроковій перспективі. Сподіваюся, все це скоро проясниться», — сенатор Ліндсі Грем.

▪️«Розвіддані, які ми надавали українцям, були життєво важливими для їхньої здатності залишатися в бою. Я сподіваюся, що пауза буде скасована в певний момент. Це пауза, і я розумію, чому — поки немає угоди з українцями», — сказав сенатор Джон Корнін.

▪️«Я сподіваюся, що якщо є розвіддані, які були б дуже корисними для українців, їх буде передано», — сказала сенаторка Деб Фішер.

Оце набагато важливіше, ніж черговий кульбіт Трампа в повітрі. І ймовірно є прямий причинно-наслідковий звʼязок.

Існує лише 3 інструменти, здатні мінімізувати шкоду Трампа для нас або змусити його корегувати позицію:
1. Тиск якнайбільшої кількості країн
2. Тиск політичного класу і особливо партійного істеблішменту
3. Громадська думка в США

І то в обмежених обсягах і цілком не гарантовано. Скоріш за все ми спостерігаємо саме це.

Розумні думки переслідували його, але він був швидше

The Telegraph: Трамп розглядає виведення американських військ з Німеччини — передислокувати їх може, зокрема, до Угорщини.

Зазначають, що у Німеччині зараз близько 35 тис. американських військовослужбовців. Загалом за межами США розміщено близько 160 тис. військових.

Як зазначило джерело, Трамп все більше роздратований тим, що Європа «прагне війни», бо не хоче збільшувати витрати на оборону. Тому розглядає можливість передислокації американських військ у Європі таким чином, щоб вони концентрувалися в країнах НАТО, які збільшили витрати на оборону відповідно до цільових показників ВВП.

«Хоча жодних конкретних оголошень поки не очікується, військові США завжди розглядають можливість передислокації військ по всьому світу, щоб найкращим чином реагувати на актуальні загрози нашим інтересам», — заявив речник з питань нацбезпеки США.

З пʼятницею вас

Коли я зняв відео про те, що Україна не найбільш корумпована країна світу і масштаби нашої корупції роздуті в медіа — мене шакалили всім інтернетом, називали зєрмакакою, питали, скільки платять в ОП за таку пропаганду.

Чекаю коли ці люди доїбуться з такими ж претензіями до експосла США.

Кому було замало Нотевського (комусь же було?) — у нас тепер нова рубрика з дайджестом новин за тиждень.

Буде виходити кожної неділі, там говоримо одразу на декілька тем про найцікавіше, що відбулось за тиждень і не увійшло в окремі відео.

Тепер спілкуємось і по вихідних, тому ставте лайки, коментуйте і скидайте в свої чати ОСББ 🫶

Зеленський достатньо чітко артикулює, що Україна готова відмовитись від військового звільнення окупованих територій і заморозити війну за нинішньою лінією фронту. Але не готова юридично визнавати анексію і відмовлятись від своїх територій в Конституції.

З чого я роблю висновок: Трамп хоче, щоб ми офіційно визнали окуповані території російськими.

Блін, поляки там і на оборону 5% витрачають, і під Трампа з усіх сил підмазуються… це що, виходить, вони теж дякувати мають? Не допомагає з усіх сил стелитись під цю адміністрацію?

Дивина та й годі.

Двоюрідний брат віцепрезидента США Джей Ді Венса — Нейт Венс — воював за Україну у складі «Вовків да Вінчі». Переказуємо історію від Le Figaro.

▪️Нейт Венс 4 роки служив у морській піхоті США, після чого мешкав у Техасі та працював у нафтовій компанії. У березні 2022 року поїхав до Львова — хотів допомогти, бо «бачив, як пишеться історія».

Там познайомився з британським волонтером, який шукав охочих доєднатися до лав ЗСУ. Нейт Венс погодився — у червні вирушив на Донбас.

«Він був старший за нас. Ми пішли в тир, він узяв автомат Калашникова, без прицілу, поставив за 800 м від мішені. З нього всі сміялися. Коли 5 разів поспіль він влучив у ціль, сміятися перестали», — згадує Дмитро, його побратим.

▪️Нейт Венс воював у складі роти «Гонор». «Він чудовий боєць з холоднокровним характером. 15 разів ми мали б загинути — 15 разів нам пощастило вижити», — каже Сергій Філімонов.

У січні 2025 року боєць звільнився зі служби, але хоче продовжувати допомагати Україні й надалі. Каже, що Джей Ді Венс ніколи не намагався дізнатися про його історію на передовій і розчарований його ставленням до цієї війни.

«Ді Венс — хороша людина, розумна. Коли він критикував допомогу Україні, я думав, що це тому, що він мусить подобатися електорату, і це частина політичної гри. Але те, що вони зробили з Зеленським було засідкою з абсолютною недоброчесністю.

Те, що ми родичі — не означає, що я змирюся з тим, що ти сприяєш вбивству моїх товаришів», — каже Нейт Венс.

Син єбаната, антиваксера і українофоба Роберта Кеннеді-молодшого теж воював за Україну.

Готовий сюжет для кіно.

[1/4]

Мені досі люблять пригадувати мій оптимізм стосовно інтеграції України в НАТО після початку повномасштабного вторгнення. Тоді здавалося, що фундамент минулого світу зруйнований, отже, наступає момент повного переформатування. Втім, євроатлантична консервативність виявилась сильнішою, й вже за результатами першого року війни лінія фронту зав'язла, а союзники остаточно перейшли до політики стримування. Стратегічні цілі США та очолюваного нею альянсу зацементувалися на недопущення ескалації, де головною метою була не перемога України та пацифікація РФ, а уникнення розростання конфлікту. Це призвело до того, що шлях України в НАТО був заблокований навіть на післявоєнний період, поставки можливих озброєнь – значно кастровані, а використання певних видів озброєнь по території РФ – обмежені. Провоювавши в такій реальності роки, українці навчалися ненавидіти за нерішучість багатьох союзників. Заслужено. Адже поки американські політики планували невідомо що, українці платили життями за реалізацію планів "ну, воюйте, поки Путін не помре".

Втім, як виявилося, завжди може бути гірше. Як от прихід до влади в США зборища покидьків, що симпатизують РФ та з огидою ставляться до України. За інших обставин ситуація мала б бути катастрофічною, але навіть тут нам трохи пощастило – наші вороги вкотре виявилися круглими ідіотами.

Про некомпетентність та тупість адміністрації Трампа можна складати легенди. У 78-річного президента США (й так не обтяженого інтелектом) зниження когнітивних здібностей відбувається ледь не в прямому ефірі. Маючи достатньо влади, він сформував свій уряд з таких же ідіотів. Це призвело до вибухової суміші: наразі американці зайняті руйнуванням власної економіки та прийняттям шкідливих й непопулярних рішень, котрі, імовірно, призведуть до серйозної кризи. Враховуючи, що будь-яке компетентне керування в США фактично заборонене через те, що воно вимагає критики рішень старого самодура, очікувати зміни політик не варто, й цей тренд буде зберігатися. Втім, економіка – це питання вторинне, а от, де справді відбувається шкідництво, так це в зовнішній політиці США.

На даний момент, євроатлантична система безпеки в стані напіврозпаду. США (й до того досить непостійний партнер) остаточно зруйнували власну репутацію та перестали вважатися навіть умовно надійними. Трамп явно зацікавлений в континентальній експансії, першочергово на північ: він вважає, що ключ майбутньої могутності США розташований в Арктиці, тому бажає вже за своєї каденції отримати більшу її частину за рахунок Канади та Гренландської автономії Данії. Але, оскільки військові плани анексії поки тільки в розробці, а контакт з реальністю у маразматичного діда досить слабкий, він вигадав, що зможе примусити Європу та Канаду до бажаних результатів за допомогою «торгівельних війн». Повністю байдужий до недавнього союзництва, він агресивно атакує всіх, хто не готовий на васальну вірність, оскільки не зацікавлений більше в жодному союзництві. Замість цього він користується недавньою залежністю "партнерів" від двосторонніх відносин та активно шантажує їх – під удар потрапили навіть Японія та Південна Корея (через небажання фінансувати дивну ідею газопроводу з Аляски). Не враховуючи Ізраїль (завдяки тісним сімейним зв'язкам родини Трампів), зараз США готові пожертвувати всім накопиченим впливом заради короткострокових результатів для підживлення власного его та фанатизму прибічників.

[2/4]

Паралельно, Штати намагаються нормалізувати стосунки з РФ, оскільки вона може допомогти тиснути на Європу й, в їх уяві, не заважатиме експансії. Для цього почалась активна кампанія з примушування України до миру. Наразі американська адміністрація активно шантажує українське керівництво, відрізаючи його від каналів постачання, даних розвідки, та починає санкційну кампанію. Так, американська кампанія MAXAR, що забезпечувала Україну супутниковими знімками, отримала заборону на продовження цієї діяльності, й українські акаунти були заблоковані. Для створення ілюзії того, що це тимчасова й відворотня політика (інакше шантаж не працював би), тумблери вимикаються поступово, але через некомпетентність американського уряду процеси відбуваються занадто швидко, що скоріш за все скоро продемонструє українському керівництву безперспективність подальших перемовин. Проте, оскільки за кінцеву мету було взято встановлення керованого уряду, американська адміністрація вийшла на контакт з деякими українськими політиками та успішно завербувала їх, пообіцявши владу після капітуляції України. Початок пропагандистської кампанії щодо деморалізації українського суспільства ви вже можете бачити на їх публічних сторінках. Не соромлячись брехати в очі своїм співвітчизникам, багато з яких на фронті, вони цинічно перевертають все з ніг на голову, закликаючи до капітулянтського миру. "Здавайтеся, бо далі буде тільки гірше" – те, що постійно повторюють російські пропагандисти, щоб послабити наш спротив.

Тим часом Європа запускає програму переозброєння, планує або повертає обов'язкову службу, розширює фінансування України та намагається знайти шляхи послаблення власної та нашої залежності від американських озброєнь й технологій. Вже активно йдуть спроби замінити для нас Starlink, щоб убезпечитись від американського шантажу. Проте все виглядає не дуже обнадійливо. По-перше, військова залежність Європи від США дійсно доволі серйозна (хоча перспективи є, адже Європа має серйозну оборонно-промислову базу, тому за достатнього фінансування та наявності часу зможе позбутися цього ярма). По-друге, серед самої Європи немає єдності; так, хоч ми й маємо міцну підтримку майбутнього німецького уряду, Франції, Британії та скандинавських країн, значна кількість європейських рішень мають прийматися одноголосно.
Проблема в існуванні т. зв. "Угорщини". Віктор Орбан зацікавлений в анексії українських територій, тому всіма силами намагається заблокувати допомогу Україні в надії, що це призведе до нашої поразки, й територіальне надбання забезпечить імунітет йому та його сім'ї до кінця життя. Це дуже важливо, оскільки вже за рік він ризикує програти на чергових виборах. Втім, якщо він ризикне, це може зіграти нам на користь, оскільки будь-яка агресія з боку Угорщини завершиться необхідністю нової демаркації кордону по Тисі (від чого не врятує навіть американський контингент). Проте в усьому іншому, проблема цілком піддається вирішенню, хоч це й буде вимагати значних зусиль від Європи.

Загалом реальність доволі похмура, а короткотривалі наслідки рішень недавніх "союзників" – вкрай масштабні. Крім того, що США надавали чималі обсяги грошової допомоги, значною була й військова її частина, а низка зразків взагалі незамінна в найближчому майбутньому. Так, наприклад, MIM-104 Patriot забезпечували майже весь захист від балістичних ракет. Європа зможе закрити наші потреби, але це буде потребувати багато часу. Втім, є нюанси.

[3/4]

1) Почнемо з того, що обсяги переданої США військової допомоги не зовсім правильно оцінені. Цифри з офіційних прес-релізів не відповідали реальній вартості майна, бо в них зазвичай закладалися замовлення нової техніки замість старих запасів, що передавалися нам. Нерідко сама адміністрація знаходила "бухгалтерські помилки" у вже раніше оголошених пакетах допомоги.

2) Диверсифікація допомоги відбувалась постійно, адже американська допомога з часом стагнувала, затримувалась, а виділені Конгресом кошти не використовувалась у повній мірі. І тому є підстави вважати, що значні обсяги передавати вже ніхто не планував.

3) У той же час розмір допомоги європейців збільшувався; вони поступово перебирали на себе зобов'язання з підтримки та розширювали власні виробництва (наприклад, 155-мм боєприпасів). Європейці мають широку номенклатуру різного роду озброєнь, але їм потрібно масштабуватись та позбавитись залежності від низки американських компонентів.

4) Боротьба можлива й уже з переданим майном – повернути ніхто не вимагає й не зможе. Проблема в іншому, а саме у підтримці належного стану існуючого обладнання та його ремонті. Проте ми не самотні в цій ситуації – вся Європа стоїть перед стратегічним викликом зменшення залежності від американської зброї та її самостійного обслуговування. Рішення, напрацьовані великим конгломератом європейських оборонних агентств, будуть розповсюджуватися й на нас (наприклад, подолати проблему з припиненням підтримки комплексів радіоелектронної боротьби на F-16).

5) Не дивлячись на те, що повного еквіваленту Starlink наразі не існує, замінювати його й воювати далі цілком реально. Є європейські ініціативи, що потребують дофінансування й можуть виступити альтернативою. Але наш ворог так само активно користується старлінками, тож він також постраждає від подібного рішення, якщо воно буде.

6) Поле бою від початку війни змінилося вже не раз, й наразі найбільша кількість уражень відбувається засобами, що не залежать від поставок США. Європейські інвестиції у наші дрони зможуть істотно підтримувати боєздатність.

Проте не одними тільки колишніми та поточними союзниками. Є ще наш кровний ворог – Російська Федерація. Поки ми вирішуємо, які угоди підписувати з американцями, росіяни продовжують наступати, не рахуючись з втратами. У них один інтерес – знищення або максимальне послаблення української держави перед черговою спробою захоплення. Ворог вже не такий сильний, яким був на початку війни, він виснажує свій потік добровольців та вперся в стелю виплат, а бази зберігання бронетехніки стрімко пустіють. РФ не залишає нам іншого вибору, окрім як продовження спротиву всупереч обставинам – так само, як було на початку війни. Й так само як на початку війни наш ворог — сп'янілий від власної гордині. Не виключено, що через це РФ не зможе встановити дружні стосунки з адміністрацією Трампа, припуститься фатальних помилок, й цим поставить хрест на спробах нав'язати шантажем невигідний для України мир. Це дасть нам можливість вийти з поточної ситуації так, щоб поточний уряд США більше не заважав. Зрозуміло, що про будь-яку серйозну допомогу можна забути, але, якщо вийде зберегти комерційну співпрацю з американськими виробниками зброї, ми зможемо уникнути основних ризиків.

В кінцевому підсумку, не дивлячись на мільйон проблем, жодна з них не руйнує повністю нашу боєздатність й не робить спротив неможливим. Війна не закінчується: у нас залишається ресурс, союзники, кадри, що вбивали кацапів й продовжать вбивати. Але ми зазнали підступного удару в спину, який буде коштувати нам територій, людських життів та безцінного часу. Й удар цей нанесла американська рука. Поки наше керівництво намагається "петляти" та менеджити короткострокову шкоду, відкладаючи хоча б відключення старлінків, український народ має навіки запам'ятати, що США – бридка та чужа нам держава, котра не заслуговує на довіру. Закономірно, що політики, що закликають до підкорення цьому Левіафану, мають отримати ставлення як до зрадників української держави.

[4/4]

Доля мінлива, й ми знову зіштовхнулися з трагічним для нас збігом обставин: ±1,5% на виборах на іншому континенті й ми мали б зовсім іншу реальність. Втім, тепер маємо виходити з обставин та факту недружньої адміністрації, що збирається використовувати багаторічну допомогу нам як метод шантажу заради територіальних поступок. Це – черговий виклик нашій державності та нашому праву на існування, й нам доведеться стати сильнішими, щоб пережити й його.
Проте це випробування відкриває вікно можливостей. Ми більше не живемо в епосі, де стоїть питання прийому нас в НАТО, відтерміноване в безкінечне майбутнє, адже США самі руйнують альянс та більше не збираються захищати своїх минулих союзників. Заокеанська ядерна парасоля зникла, й ми знаходимось в реальності, де Європа залишилась наодинці з Росією. Саме це відкриває шлях до майбутнього України як гаранта континентальної безпеки, котрий потребує Європу так само, як Європа потребує його. Але, що більш важливо, відкриває шлях до глобалізації конфлікту з подальшою пацифікацією Росії та справжнім завершенням війни. РФ більше нічим не стримується для агресії проти послаблених європейських країн, що приведе нас в цікаві обставини.

Нам доведеться витримати ці виклики, щоб отримати солодкі плоди перемоги. Ми наближаємося до виконання нашого Manifest Destiny.
Ніхто не казав, що буде ставати тільки легше.