А в кінці вони жорстко їбуться

Увага! Дякую за увагу

Викликав на килим

Пітун, ти був в Києві? Ні? А я був. Єбало?

https://t.iss.one/faridgovorit/9010

Мобілізація це політична проблема, і проблеми з мобілізацією теж політичні. В широкому сенсі питання «ефективності мобілізації» це питання здатності держави

1. Зібрати дані та статистику по соціодемографічним ресурсам, структурі і типам занятості, віковій структурі і ранжуванню важливості для економіки (важливості не підприємства - а от конкретно працівника).
2. Сформувати чіткі правила мобілізації, які будуть упиратися в короткий перелік документів, які будуть діяти однаково. Окрім цього, контролювати аби ці правила виконувалися і тлумачилися однаково. Наразі в кожному ТЦК свої окремі правила поводження з правилами які надходять згори, тому здебільшого «Бог знає що і де і як» - це загальна рамка.
3. Задіювати засоби ефективного примусу. Я знаю що усім не подобається це слово, але «ефективний примус» це те, що є доступною межею між свободою та абсолютним насильством. Основне завдання навіть не у тому аби рубати незаконні методи відкосу - це питання додаткове, хоча і важливе. Основне завдання полягає у впливі на суспільні настрої.

Початкова медійна рамка війни, де все трималося на добровольчо-паиріотичних поривах уже не актуальна. Телемарафон не те що не справляється - радше навіть йому ніхто ніколи і не думав ставити задачі по реальному контролю за настроями людей. Позитивом неможливо перебити негатив. Тому позитив і негатив в медіа ніколи в умовах війни не будуть конкурувати просто так: завжди буде перемагати негатив. Але до негативу можливо відрізати частину доступу, задля збереження психіки людей, на яких щодня під виглядом актуалу виливається відро з помиральної ями.

В умовах війни це складна політтехнологічна, соціологічна робота яка упирається у високий рівень знання теорії масових комунікацій і реалій роботи ринку. У нинішніх умовах цього немає, тому що державна комунікація це «писати тексти керівнику» і «робити релізи від сторінки установи в Фейсбуці».

4. Не вірити в ідею, що гроші вирішують питання мобілізації. У військовій соціології існують два напрями - «армія як робота» і «армія як соціальний інститут». Перше для мирного часу заможних країн НАТО і деяких інших, друге - дешевший і інакший за дизайном структури варіант. Нашу армію старанно позабували характеристики соціального інституту, вимиваючи різні форми автономності від політикуму. Армію 30 років незалежності перетворювали на «просто роботу», а це взагалі не воно. Матеріальна мотивація з часом втрачає вирішальне значення для мобілізації в таких кількостях.

Грошей обʼєктивно кажучи немає, тому насильство так чи інакше буде застосовуватися. Це не питання вибору. Якщо грамотно застосовуються методи впливу і контролю за інфопростором, то градус насильства легше зменшити. Через зниження опору і формування більш лояльних засновків для прийняття рішень. У тому числі через медіа, і телемарафон тут є не те що недолугим - він є дещо небезпечним.

Ми огородили телепростір, у той час як по-серйозному держава не навчилась взаємодіяти з блогерами довгостроково. В реальності людей які створюють соціально і політично значимий контент із значними охопленнями в Україні не більше 5000 осіб і робота з ними це ледве не основна задача для такого контролю.

Я не збираюсь розповідати хто правий, а хто винний - бо це лише завадить вам читати текст. Усі шукають в текстах відповідь на питання «за кого голосувати», а я всього навсього хочу плюнути на такий підхід згори.

Є можливість робити ефективніше і з меншими наслідками. Але для цього треба політичні рішення, і в тому числі такі, які виключають можливість перемоги на виборах тих, хто їх проведе. Але вони все ще вартують того.

Про мобілізацію мають розмірковувати лише військові.

Про міжнародну політику мають розмірковувати лише дипломати.

Про економіку і податкову політику мають розмірковувати лише податківці.

Про судову реформу та очищення судів мають розмірковувати лише судді.

Про боротьбу з пʼятою колоною та покарання зрадників мають розмірковувати лише депутати ОПЗЖ.

Про роботу влади і провали ОП може розмірковувати лише керівник ОП. Інколи ще президент.

Безбожно маніпулюю і доводжу до абсурду, але все ж не настільки дико, як деякі коментатори.

Словацький студент з українською стрічкою відмовився потиснути руку проросійському президенту Пеллегріні

Сімон Оманік звинуватив Пеллегріні у використанні антиукраїнської риторики та брехні для перемоги на виборах

Студент отримав бронзову медаль на Центральноєвропейській олімпіаді з математики.

Дубльовано🔊

@OstanniyCapitalist

Слухання в Сенаті США щодо затвердження нового міністра оборони. Атмосфера порядок.

Головуючий на засіданні сенатор-республіканець Роджер Уікер

Мешканці Суджі просять опублікувати.

@operinform

Найбільш опущене непорозуміння з усіх світових лідерів

А тим часом саме цим законом:

1) Дозволили акредитованим журналістам пересуватись в комендантську годину для здійснення журналістської роботи, тобто за потреби робити розслідування проти фігурантів які в комендантську, наприклад, тусуються в ресторанах чи ще щось;

2) Зобовʼязали Верховну Раду публікувати відео засідань своїх комітетів.

Крутий закон для підвищення прозорості ВР і покращення роботи журналістів. Мабуть тому і пішла дискредитація.

— Нотевський, а коли ж наші люди перестануть нести зраду, поширювати фейки і почнуть читати далі заголовку?

— Коли на цьому каналі буде 1 млн підписників, а Труха буде заблокована, любий друже.

(с) Діалоги в ліфті

Щодо зупинки громадського транспорту під час повітряних тривог. Іще раз підкреслю: міська влада керується виключно рекомендаціями військових, які безпосередньо відповідають за оборону міста, захист мешканців під час атак. Адже люди в громадському транспорті теж є мішенню для ворога.

І рішення щодо безпеки ухвалює Рада оборони міста, а не якісь окремі особи. 

Популістичні рішення про те, що громадський транспорт має рухатися під час тривог, можуть призвести до трагедії. І відповідатимуть же не ті, хто вимагає не зупиняти транспорт. І не ті, хто роздає обіцянки це зробити, заради того, щоб збирати лайки, сподобатися. Найстрашніший популізм - це популізм під час війни. Я ним не займаюся і не буду! Головне - зберегти життя людей. 

Зауважу, що від початку повномасштабного вторгнення 4 рази уламки ворожих боєприпасів виявляли на наземних ділянках метро. Також виявили частину ракети, яка дивом не здетонувала біля опори мосту Метро. 

У Миколаєві, Херсоні, Запоріжжі були трагічні випадки внаслідок влучань в рухомий склад громадського транспорту. 

У столиці ворожими обстрілами пошкоджені 22 одиниці рухомого складу КП «Київпастранс». 

Занила, падла. Значить скоро щось буде.

Чому скасувати зупинку громадського транспорту в повітряні тривоги треба було ще 2 роки тому розповідав у цьому відео.

А чому Кличко пєтух буду розповідати поки не викинемо його з посади.

Клоун, Київ – єдиний обласний центр на всю Україну, де в тривогу зупиняється громадський транспорт, трафік колапсує, а лівий берег опиняється в блокаді. При цьому маючи найкращий захист ППО/ПРО.

Харків, Дніпро, Суми, Херсон, Миколаїв – усе працює, бо давно пересвідчились, що жодних аргументів зупинятись нема. Крім лоббі маршрутчиків, звісно.

Всіма містами керують популісти, один Кличко технократ і державник. Навіть звучить смішно.

А кандидат в президенти Польщі, якого підтримує партія Дуди, наполягає, що Україні «не місце в ЄС і НАТО, поки не вирішимо історичні проблеми».

Однією дупою на всіх стільцях складно, але думаю їхня до виборів і порветься.