"Чому тайванці при цьому дуже нервово реагують на слова “принцип одного Китаю”: це народжене в КНР формулювання полягає в тому, що як Тайвань, так і материковий Китай є невіддільними частинами єдиного Китаю. Уряд Гоміньдану, який за півстоліття встиг зробити поворот на сто вісімдесят градусів і зараз є головним рушієм на зближення острова з материком (на відміну від нинішнього демократичного керівництва Тайваню), уклав із Пекіном відповідну декларацію в 1992 році. Щоправда, в підписаному документі немає ні слова про те, який з двох Китаїв вважати справжнім Китаєм. І офіційна позиція сучасного Гоміньдану, висловлена нам перед виборами на камеру, полягає в тому, що треба просто пережити чергового імператора, а для цього - не злити його занадто сильно, щоб не пішов воювати.
За рахунок чого Тайвань досі зберігає фактичну незалежність можна говорити ще три таких пости. Це і американська зброя, і власна зброя, і виробництво 90% найсучасніших напівпровідників планети, що робить для всього цивілізованого світу дуже неприємною загрозу потенційного військового загострення в цьому регіоні. Ми все це спробували розлого пояснити ще навесні, коли зробили свій документальний проект. Є тайванці, які приїздять з гуманітаркою, є тайванці, які воюють в ЗСУ, був тайванець, який загинув під Кремінною, ми говорили з його мамою, яка досі не розуміє, чому він сюди поїхав, але сподівається, що ми переможемо.
Задовго до цього, ще на початку шістнадцятого сторіччя, німецький францисканець Томас Мурнер подарував західній культурі вислів das Kind mit dem Bade ausschütten, дослівно це перекладається: разом з брудною водою виплеснути дитину.
Мені тривожно, що саме це ми крапля за краплею можемо зробити в гонитві за бодай якимись здобутками. Бо китайське розуміння західного світу помітного виросло з того часу, коли, заходившись повертати собі Гонконг, тодішні партійні бонзи не на жарт боялися, що Британія забере (чи зруйнує) усі його банки, коли забиратиме звідти своїх чиновників.
Проблема в тому, що для Китаю ми – взірцева модель для пропаганди, якою вже третій рік системно годують Тайвань. Мовляв, дивіться: вони занадто покладалися на Америку, і що та Америка їм дала? Для цієї моделі Китаю вигідно, щоб Україна програла, бо тоді з Тайванем, може, і воювати не доведеться, все станеться якось саме.
І я відверто не розумію, чому ми досі цього не розуміємо."
⬇️

І навздогін посилання з оригінального посту:

https://www.youtube.com/watch?v=KAJP830rugE

#taiwan #china #history #актуальне

А також документальний фільм про Тайвань від авторки посту:

https://www.youtube.com/watch?v=wJbGeUMB5gw

ДОДРУК «Джвандзи»

Нарешті додруковуємо наше перше видання стародавньої китайської філософії, яке свого часу проклало нам шлях на книжковий ринок країни, та завоювало дуже багатьох читачів. 

Опублікований у 2019 році «Джвандзи» став першим фаховим перекладом давньокитайської філософії в Україні. Для українського сходознавства це однозначно стало подією. 

«Джвандзи» – класичний твір китайської літератури, написаний у 4-3 ст. до н.е. та один з основних першоджерел вивчення класичної китайської філософії. Як сказав видатний історик китайської філософії Фен Ю Лань, «без цього твору неможливо зрозуміти китайську культуру». Хоча пізніше «Джвандзи» стане, разом із «Даодедзін», канонічною книгою даоїзму, без нього не уявити ані буддизм, ані конфуціанство такими, як ми їх знаємо сьогодні.

В одній з перших рецензій на видання Микола Климчук зазначив: «Якщо відраховувати вік України від першої згадки – 1187 рік, якщо мені не зраджує пам’ять, – то «Джвандзи» старший за неї на півтори тисячі років. За цей час Дніпро встиг кілька разів змінити русло. Перекладачу вдалося архаїзувати текст, оминаючи біблеїзми і «очуднити» його, не впадаючи в котляревщину. Український «Джвандзи» – це зразок перекладацького мистецтва, вартий вивчення на філфаках. Обов’язкове читання для тих, хто хоче зрозуміти про Китай, дао і мистецтво перекладу».

Зіркова команда, яка працювала над текстом:
Переклад – Вон Гак
Наукова редакторка – Марта Логвин
Редактор – Олександр Стукало
Коректорка – Олена Подорожня

Тираж був давно розкуплений, і через повномасштабне вторгнення, лише зараз маємо змогу його додрукувати та повторно випустити на ринок. Тож чекаємо на ваші передзамовлення!

Очікується з друку 1 вересня
Ціна передзамовлення 340 грн
РРЦ 400 грн

Оформлюйте передзамовлення
https://safranbook.com/catalog/zhuangzi/

#k_drama #рецензія #JeongnyeonTheStarIsBorn

Я не писав сюди декілька місяців через абсолютний завал по всіх справах.
Але знайшов чудовий привід поновити життя каналу.

Додивився свіжу корейську дораму Jeongnyeon: The Star Is Born. Тож ось вам рецензія.

Мабуть, це найнезвичайніша дорама, яку мені довелося бачити. Але вона захопила мене буквально з першої серії та не відпускала ані на мить.

Місце дії: 50-ті роки, Південна Корея. Головна героїня - дівчина з неймовірної сили голосом, яка хоче потрапити в трупу театру Maeran. Виглядає досить стандартною зав'язкою, чи не так?

Але цей театр - це gukgeuk, маловідомий (причому, я так зрозумів, навіть серед корейців) феномен цього періоду. Чисто жіночий склад, традиційний спів pansori в поєднанні з танцями та акторською грою.
Gukgeuk пережив коротку, але бурхливу популярність - з моменту, як він відокремився від звичайного театру changgeuk (де, звісно, всім заправляли чоловіки) і до того, як у Південній Кореї стало популярним кіно.

Дорама відповідає цій особливості повністю. В ній немає жодного чоловіка в центрі розповіді - лише кілька на досить другорядних ролях, та епізодичні персонажі. В центрі розповіді - жінки в чисто жіночому колективі, жінки на сцені в жіночих та чоловічих ролях, творчі сутички та страждання, шлях опанування театрального мистецтва, шлях до слави - та до порозуміння з близькими.
Сам вихід такої дорами в дуже патріархальному суспільстві Південної Кореї - це неабиякий виклик. Але результат вийшов неймовірний. Я можу лише здогадуватися, як довго акторки готувалися до своїх ролей, освоюючи той же спів пансорі.
Втім, судячи з відгуків тих, хто читав першоджерело історії про Чоннян - вебтун, - дорама цензурно порізала всі квірні теми. Це виглядає місцями досить смішно - коли дві персонажки фактично говорять про те, що вони люблять одна одну, але іншими словами. Або коли дві персонажки живуть у власному домі, одна другу неймовірно ревнує до інших акторок, на сцені вони постійно грають пару... і при цьому максимум - дуже пристойненько обіймаються. Втім, уважному глядачу все зрозуміло.
Хімія між акторками неймовірна. І дружба-кохання, і суперництво-дружба, і зневага-дружба-кохання, і все інше.
Що мені особливо подобається - те, що персонажки, як і всі люди, роблять помилки (іноді жахливі), мають складні характери - в яких гарні риси поєднані з поганими. Ну і, звісно, сама головна героїня - смілива, нарвана, безросудна, оптимістична і дуже, дуже вперта в досягненні своєї мрії.
Можливо, саме тому те, що відбувається на екрані захоплює і не відпускає аж до самого кінця.

Трейлер: https://www.youtube.com/watch?v=l7moqXXeSBQ

В дорамі всього 12 серій, і трансляція завершилася.
Субтитрування українською вже почав робити "Чорний верес".

#актуальне

*дуже коварний я*

А якщо ви почитали і вам сподобалося — цей нікчемний просить у вас грошиків на свій збір для Третьої Штурмової.

Мені сказали, що класний був канал, і добре було б його оживити.
Що ж, чергова спроба (фіговий із мене блогер)

#china #culture

Читаючи статтю про батька художника Ай Вейвея — Ай Дзіна (Дзян Дженханя, Дзян Хайчена) — наткнувся на прекрасний момент щодо його псевдоніма.
Це, на мій погляд, дуже про синкретичний підхід до мистецтва.

In 1933, while being tortured and imprisoned by the Kuomintang and writing his book Dayan River — My Nanny, he went to write his surname (Jiang, 蒋), but stopped at the first component "艹" due to his bitterness towards KMT leader Chiang Kai-shek. He resented sharing the same surname (Jiang/Chiang) and simply crossed out the rest of the character with an "X". This happens to be the Chinese character ài (艾), and since the rest of his name, Hǎi Chéng meant the limpidity of the sea, it implied the color of limpid water qīng (青, turquoise, blue, or green), so he adopted the pen name Ai Qing.

Звідси

#c_drama #china #boys_love

Тим, хто любить китайські дорами та китайські ж BL-романи, давно відомо — срані комуністи декілька років тому прикрутили лавочку, і поклали на полицю вже відзняті екранізації найуспішніших BL-романів.
Першою ластівкою того, що дорамопром все ж хоче відбити бабло, був продаж японцям дорами Silent Reading. Вона вже успішно вийшла.

...а сьогодні на мене з ютуба вивалилося ОЦЕ.
Здається, дорамопром вирішив повернути тему BL з ноги. Тобто жахнути одразу все красіве — і BL, і омегаверс (якщо ви не знаєте, що таке омегаверс, то... я не впевнений, що ви хочете знати).
Цікаво, як будуть розвиватися події.
(Можливо, ми навіть дочекаємося виходу Immortality)

https://www.youtube.com/watch?v=ONNqzE2F4c8

#china #history #culture

Досить довге, але цікаве та змістовне відео про чоловіків — імператорських фаворитів у часи династії Хань.

https://www.youtube.com/watch?v=WMCl-4SKjbs