#china #history

- Я дивлюсь історичну китайську дораму і не розумію. Чому у них кронпринц не найстарший серед принців?!

Люди, виховані на європейській культурі та історії, при знайомстві з китайськими історичними дорамами можуть піймати легкий когнітивний дисонанс - як одна моя знайома, яка задала мені це питання. Я ж сам не міг зрозуміти, чому як не подивишся - кронпринц не обов'язково найстарший, найрозумніший, нахитріший, чи син імператриці, чи син коханої конкубіни. Чому?
Я розібрався, тож трошки розкажу про це.

Річ у тому, що в імператорському Китаї ніколи не було сталої традиції престолонаслідування, хоч трохи схожої на звичну для нас. Кронпринца, свого наступника, завжди вибирав імператор на свій розсуд.
В принципі, полігамія - досить звична для давнього Китая штука. Та на відміну від звичайних людей, імператор міг мати не просто декілька дружин - він міг мати дуже багато дружин та конкубін-наложниць. І лише одну імператрицю.
Всі ці жінки, звісно, жили в імператорському палаці без можливості вільно виходити і взагалі вільно та на свій розсуд зустрічатись з іншими чоловіками, крім самого імператора. Причина цьому була дуже проста: кожна дитина, яку народить така жінка, вважалась дитиною імператора. Положення жінок в імператорському гаремі зазвичай мало строгу ієрархію - імператриця, дружини, конкубіни, і ой хто це така, якась служниця.
Принци та принцеси отримували свій порядковий номер в залежності від порядку народження - статус матері на це ніяк не впливав. Син нікому не відомої конкубіни, якщо він народився раніше за сина імператриці, все одно був за нього старшим за віком, і в ієрархічній конфуціанській системі ігнорувати старшинство було немислимо.
Системи нумерації були незалежними одна від одної - принців рахували окремо, принцес окремо. З нумерації випадав лише кронпринц - він вже ставав хазяїном Східного Палацу, а не п'ятим чи десятим принцем. Втім, якщо він втрачав цю посаду, то номер собі повертав (навіть якщо втрачав посаду разом з життям).
Статус матері впливав на положення дитини - але і сам факт наявності дитини впливав на положення матері. Тож досить звичною штукою було усиновлення - навіть імператриця могла всиновити сина наложниці, якщо була бездітною. Або просто щоб мати більше "своїх" синів.
На позиції кожного принца впливала не стільки родовитість походження матері, скільки підтримка, яку могли йому виявити (і виявляли) материні родичі. Про клановість та принцип "сім'я понад усе", через що так ставалося, я розповім якось іншим разом.
Звісно, з такими практиками звичною ситуацією була наявність у імператора цілого табуна принців. І гіпотетично кожен з цього табуна мав право посісти трон після свого батька. А враховуючи, що імператор у будь-який момент міг позбавити кронпринца його статусу, досить логічним розвитком подій була власне смерть імператора або просто його відсторонення силами кронпринца.
Тому найкращою стратегією для імператора раз у раз виявлялась така: зробити кронпринцем середнячка серед своїх синів, і далі дозволити їм конкурувати за статус кронпринца між собою.

Втім, час від часу деякі імператори, бажаючи правити якнайдовше, робили своїм наступником когось з наймолодших синів, зовсім дітей, найчастіше від найбільш улюбленої конкубіни, ще й на старості своїх літ - і це не раз приводило до ситуації, коли на троні опинялась дитина... а потім починався очікуваний для такої ситуації розгардіяш в країні. Наприклад, саме через таку ситуацію полководець Чжао Куаньїнь захопив трон Північної Чжоу та став засновником імперії Сун.

Приблизно так.

#china #актуальне

Деякий час тому мені задали одне цікаве питання: "А чи не вважаєш ти, що цікавитись Китаєм та писати про нього зараз зашкварно, враховуючи, що він підтримує Росію і взагалі вони комуністи?".
А тут і чудові BambooUA підняли в своєму каналі дотичне питання.

Що ж, думаю, варто написати досить розлого свою думку на цю тему.
1. По-перше, характеризувати Китай лише через слово "комуністи" - це досить вузько. В першу чергу Китай - вкрай імперіалістична, колонізаторська країна, яка натягнула комунізм на свої дуже давні та стійкі історичні патерни. Хоча треба відзначити, що свого часу єбанулись вприсядку цілим поколінням (за метким виразом Ольги Чигиринської) вони настільки знатно, що більшість комуністичних режимів тихо курить десь у стороні. Ну, крім Камбоджі.
2. По-друге, китайська культура - це не лише КНР. Ще це демократичний Тайвань. У нього свої приколи, звісно - але це не менше Китай в культурному плані, ніж материк.
Це Гонконг, це Макао, це величезні діаспори в різних країнах світу - від Малайзії та Сингапуру до США та країн Південної Америки.
3. А ще китайська культура дуже серйозно вплинула на величезні території та значну кількість народів. Неможливо вивчати, наприклад, історію Кореї чи Японії без періодичних звернень до Китаю та його культури і історії. Власне, через це і виникло поняття "конфуціанського світу".
4. Ми дуже мало знаємо про Східну та Південно-Східну Азію. Це наслідок в тому числі специфіки викладання історії в наших школа. А ще - прихованого расизму, який притаманний багатьом країнам та народам, що довго перебували під владою або значним впливом Росії.
Те, що ми нічого не знаємо про історію та культуру великої частини земної кулі - до того ж культуру, яка впливає на значну кількість людей, - приводить до зверхнього ставлення до них. Це не личить культурним сучасним людям.
5. Те, що ми не знаємо про історію відносин Китаю з навколишніми народами - наприклад, з тими ж уйгурами чи Тибетом, або з Японією чи Кореєю, - часто приводить до позиції "та фіг його знає, що там, краще не лізти". Тобто до байдужості. Тож чим більше ми знаємо про Азію - тим краще ми можемо розуміти процеси, які там відбуваються - і які, хочемо ми того чи ні, впливають на весь світ.
6. Інтерес до культури не дорівнює підтримці чинного режиму. Мій особистий важливий виняток - Росія, російська мова та російська культура. Ми й так настільки довго перебували під її впливом, що подальший інтерес до неї та її просування безпосередньо загрожує нашим життям та українській ідентичності. З Китаєм же ситуація для нас інша.
7. Китай підтримує Росію. Як і дуже багато інших країн - відкрито чи приховано. Для того ж Тайваню, для багатьох країн Європи бізнес є бізнес. Так, це дуже сумно, подекуди це боляче, але у цьому плані щось змінити можна, на мій погляд, лише ширшим розголосом про війну у цих країнах. А для цього - сюрпрайз! - варто знати їхню культуру.
8. Окремо виділю ще раз: я вважаю, що єдина культура, яку нам зараз варто кенселити та не підтримувати навіть своїм інтересом, не те що грошима - це російська.
9. А чи варто дивитись китайські дорами? Кожен вирішує сам. Я дивитись їх буду (в першу чергу тому, що мені цікаво дізнаватись про Китай більше). Але купляти наприклад підписку на якийсь китайський стрімінговий сервіс - ні.

Дякую, що прийшли на мій тед-ток.

#china #history #culture

Історія маньчжурів та їхньої мови - це яскравий приклад того, як давня та могутня китайська культура поглинає інші.
Маньчжури (давня назва - чжурчжені) - це корінний етнос території Північно-Східної Азії, наразі розділеної між Китаєм та Росією. Їх дуже часто помилково вважають кочовиками і "просто монгольським племенем". Але маньчжури були переважно землеробами, і хоч вони і мають з монголами спільних предків - але це зовсім інший народ. Маньчжури зіграли величезну роль в історії цього регіону, вони вплинули і на Китай, і на Корею, і навіть до Японії дотягнулись - наприклад, ще у X ст. чжурчженські пірати допливали до острова Кюсю і захоплювали там здобич та рабів.
Власне, в XVII сторіччі саме маньчжури захопили Китай та заснували династію Цін, що проіснувала аж до 1912 року. Це була остання імператорська династія Китаю. Практично до падіння династії саме маньчжурська знать була елітним прошарком суспільства.

Але, незважаючи на це, маньчжурська мова практично вимерла.
Вона була під загрозою вже у другій половині XIX ст., а зараз існує лише як літературна, а не розмовна. Зберігаються лише декілька діалектів, які досить сильно відрізняються саме від маньчжурської мови.
І це незважаючи на те, що маньчжурська мова мала свою писемність (адаптоване під неї старомонгольське письмо, нащадка арамейського письма), та офіційний статус в імперії Цін.
Маньчжурська еліта китаїзувалась настільки впевнено, що зараз маньчжурська мова цікавить лише ентузіастів цього народу та вчених - для яких вона грає величезну роль в дослідженнях власне історії імперії Цін. А весь 10-мільйонний маньчжурський етнос тепер розмовляє китайською мовою у якості рідної, лише декілька тисяч людей володіють маньчжурською як другою мовою.

Хоча не останню роль у цій ситуації зіграло ще два фактори:
1) після повалення династії етнічні маньчжури зазнавали значних утисків від ханьців;
2) з кінця 50-х і до 80-х років XX ст. у КНР проводилась агресивна політика відносно національних меншин, особливо відносно маньчжурів. Їм навіть не дозволяли створити національну автономію.

Власне, через це дуже багато маньчжурів приховували свою національність та продовжували китаїзуватись.

З цим пов'язаний історичний курйоз: коли в 80-х роках у КНР почались послаблення відносно національних меншин (зокрема, їм дозволялось мати більше дітей), багато маньчжурів стрімко почали повертати свою національність у документах. Це привело до цікавого демографічного стрибка: з 4 млн 300 тис. у 1982 р. - до 9 млн. 800 тис. у 1990 р. Тобто за вісім років чисельність етносу збільшилась більш ніж у два рази.

(в мене щось настрій на лонгріди, перепрошую))) хоча технічно це все ж шортрід)

💥Важливо💥
Перейдіть за посиланням та натисніть поскаржитись! Причину можете за бажанням обрати, але краще плагіат. Це русняві патарочі, що забанили бамбусят, не дамо їм жити після цього.
https://t.iss.one/start_shows

Уф, перепрошую за тимчасове мовчання — я був зайнятий зубрінням правил дорожнього руху. Але нарешті їх здав і можу знов приділяти увагу всякому цікавому.
Сьогодні розкажу вам про умовно нашого земляка, який зіграв дуже важливу роль у знайомстві європейців з Китаєм та його культурою.

#china #history

Міхал Боїм (1614 - 1659) - уродженець Львова, син львівського війта, з родини Боїмів, шляхтичів угорського походження.
В 16 років він став єзуїтом, вивчав філософію, медицину, теологію. А в 1643 році в складі місії єзуїтів відплив з Лісабона до Макао (який був португальською колонією).
Протягом наступних років він був місіонером при дворі останнього імператора династії Мін (місіонерам вдалося навернути у християнство багатьох високопоставлених осіб імператорського двору, включаючи двох вдів попереднього імператора, імператрицю та кронпринца). Потім Боїм активно займався дипломатією, намагаючись отримати у Європі допомогу для династії Мін проти маньчжурів. Він помер у Гуаньсі під час спроби повернення до імператорського двору.

Міхал Боїм написав велику кількість робіт про флору, фауну, географію і культуру Китаю і Південно-Східної Азії. На його картах, як ми знаємо вже сьогодні, були правильно вказані багато китайських міст, про місцерозташування яких до того європейці не знали. Також він вперше правильно позначив Корею як півострів, а не острів.
Найбільш відома його праця - Flora Sinensis. Вважається, що це була одна з перших європейських робіт, що використовувала слово "флора" у сучасному значенні, як опис рослинного світу регіону (хоча насправді книга містила не лише описи рослин).
Також Боїм створив перший китайський словник для європейської мови - китайсько-французський, опублікований вже після його смерті.
Крім іншого, Боїм активно вивчав китайську медицину - зокрема, саме він привіз у Європу метод діагностики за пульсом.

Звісно, за сучасними мірками Боїм не був українцем, враховуючи його угорсько-польське походження. Але це для мене, крім іншого, один з яскравих прикладів того, що у XVII сторіччі українські землі були активно включені в загальноєвропейську культурну та освітню сферу.
Та й просто дядька крутий.

Новий канал улюблених BambooUA ❤️🖤

Уже не перший рік ми створюємо україномовний контент, здолали довгий і тернистий шлях, проте ніколи не здавалися і завжди продовжували йти визначеною стежкою. 24 лютого життя багатьох українців змінилося, проте ми все одно продовжували свою роботу, аби наші глядачі могли відчути підтримку та хоч на деяку мить відволіктися від реальності та емоційних гойдалок. Проте боротьба триває, і не тільки в реальному житті, але і в інформаційному просторі. Буквально вчора через якихось невідомих зловмисників полягли наші файлообмінники, а разом з тим – наша нова домівка (сайт), на яку ми так довго чекали. Через ще декілька годин вони посміли накласти свої зловонні лапи на нашу групу в тг, і таким чином нам вдалося вичислити ворогів. Ними виявилися ті самі зловмисники, що не дають нам жити і в реальності, а саме рашисти. Зранку з’ясувалося, що все ж наші сховища живі і сайт разом з ними. Це ще один доказ, що нас не здолати і ми знову відродимося з попелу, як фенікс, як наша ненька Україна. Тому віримо, працюємо і продовжуємо надавати цим рашистам по сраці. Вони лише шкіряться, проте їхні ікла – то лише суцільна гумова фальш і не більше. Не йміть віри в їх оскал, разом ми сила, нас не перемогти. Все буде Україна!

П.С.: Залишайтеся з нами, ми триматимемо вас у курсі подій.

#china #culture

Бренд Dior звинувачують в культурній апропріації — спідниця з їхньої нової колекції виглядає точно як традиційна китайська спідниця mǎmiànqún.
Втім, проблема не в тому, що вона так виглядає — а в тому, що Dior не вказав про китайське походження такого (досить специфічного) силуету.

А написав я це, тому що чудова дорамо-блогерка AvenueX відволіклась від дорам та записала невелике відео, у якому пояснює цю ситуацію та показує, як власне влаштована ця спідниця mǎmiànqún.

https://youtu.be/Chyma67-PMY

#korea #music #culture

Changgwi / 창귀 — дух людини, вбитої тигром. Після смерті він заманює інших людей, щоб тигр також їх убив.
І вся пісня, власне — від імені цього духу.

Я люблю Ahn Ye Eun не лише за її складні та чудові композиційні рішення — але ще й за вокал, який разюче відрізняється від більш звичного естрадного звучання. Вона активно та дуже майстерно використовує традиційну манеру співу, що створює абсолютно шаманський ефект у поєднанні з її діапазоном та власне музикою.

https://youtu.be/zcyn9HZZ6vs

#japan #history

Цікаве відео про легенду японського селища Сінго, за якою в цьому селищі жив та був похований Ісус.
І трохи про історію християнства в Японії )

https://youtu.be/KN8D9bvcp6A

#даоська_шмаль

Початок першої ночі, довга поїздка автівкою, ще сто кілометрів до фінішу.
Чим я розважаю водія та маму? Правильно, історичними байками про жінку-імператора У Цзетянь та норовливого коня (от розберусь зі справами і напишу байку сюди) та японською мудрістю про те, що не варто розводити вогонь у будиночку танукі (тому що цей будиночок танукі робить зі своєї гммм мошонки).

В принципі це все, що треба знати про мій діапазон прохолодних історій на тему Сходу.

#korea #movie

Netflix міцно взявся за корейців — видно, їм дуже сподобались високі рівні переглядів корейських дорам.
Ось наприклад який цікавий трейлер фільму на мене випав:
https://youtu.be/lTMz8eC5Wos

Про сюжет Seoul Vibe / 서울대작전 щось сказати поки що важко, але ну, який драйв! І гарний Yoo Ah In, дуже яскравий актор, що вміє грати неоднозначних персонажів.
(що особливо радує — те, що Netflix віднедавна свої новинки випускає з українськими сабами)

#china #history #актуальне

Пробачте, поки люди з усього світу напружено слідкували за літаком Ненсі Пелосі, я був трохи зайнятий сімейними справами.
Тож тепер спробую надолужити і в двох словах розказати, в чому заруба між КНР та Тайванем. А то мені вже довелось почути аналогії "Ну Тайвань типу чи то Косово, чи то ДНР" та інше дивне про "молоду невизнану республіку".

Був такий крутий дядька Сунь Ятсен. На початку XX ст. він доклав значних зусиль до створення Революційного альянсу та повалення імператорської влади. Власне він і заснував партію Гоміньдан. Зараз пам'ять Сунь Ятсена дуже поважається і комуністами в КНР, і на Тайвані.

Саме у 1912 році і була проголошена Китайська Республіка.
Як ведеться, після повалення влади маньчжурської династії Цін серед переможців почались чвари, спроби переворотів, подрібнення партій та несподівані альянси. Саме Гоміньдан у 20-х роках налагодив гарні відносини з СРСР. Наприклад, наступник Сунь Ятсена - Чан Кайші, - вчився у Москві на партійних курсах.
У кінці 20-х років Гоміньдан добряче настукав по головам бандам мілітаристів та нарешті об'єднав майже весь Китай під своєю владою. Зробив він це, знову ж таки, при значній підтримці СРСР. Тим часов Китайська Комуністична Партія також давала жару і контролювала частину Китаю.
Наступні двадцять років пройшли під девізом "закляті друзі". Гоміньдан та КПК то об'єднувались проти японців, то знову сварились і починали воювати один з одним. Але після капітуляції Японії у Другій Світовій війні КПК набрали неабияку силу та врешті-решт громадянська війна закінчилась тим, що залишки Гоміньдану та їхніх військ відійшли на острів Тайвань.
У 1949 році на материку КПК проголосила Китайську Народну Республіку, а Китайська Республіка (тобто Гоміньдан) з того часу контролює лише острів Тайвань.

Далі КНР почала поступово витискати Тайвань з міжнародної арени. Чим більше комуністи налагоджували стосунки з Заходом - тим більше країн не ризикували визнавати уряд Тайваню. У 1971 році Тайвань попросили з ООН, і його крісло віддали КНР. Що, між тим, не завадило Тайваню стати одним з "азіатських тигрів" та розвивати економіку.
До 90-х років Тайвань був досить авторитарною країною - поки Гоміньдан не змусили посунутись та ввести реальну багатопартійну демократію. Що характерно, після цього саме Гоміньдан час від часу намагається домовитись з КНР про пошук шляхів об'єднання Китаю.

Зараз Тайвань фактично вже багато років рухається в бік проголошення незалежності та відмови від претензій на материк. Проте, звісно, це не влаштовує КНР, яка від своїх претензій на "провінцію Тайвань" поки що відмовлятись не збирається.

Основна проблема між Тайванем та КНР - те, що обидва уряди формально претендують на владу над "усім Китаєм". Тобто Тайвань не відділявся, не проголошував незалежність - конституційно він продовжує вважати, що материкові території просто тимчасово контролюються комуністами.
В свою чергу КНР позиціонує Тайвань як "бунтівну провінцію", яка тимчасово не підкорюється Пекіну.
Це не заважає КНР та Тайваню мати досить тісні економічні, транспортні, культурні та інші зв'язки. Китайці досить прагматична нація, для них в цілому політика політикою, а торгівля потрібна.

Через всю цю ситуацію іншим країнам важкувато одночасно визнавати легітимною владою Китаю і комуністів, і Тайвань. Доводиться обирати, або хоча б акуратно балансувати. А візит настільки високопоставленої особи як Ненсі Пелосі - це вже не про "акуратне балансування", звісно. Тому на материку і почали кричати та топати ніжками активно обурюватись.

Я постарався написати коротко суть, але якщо щось залишилось незрозуміло - будь ласка, задавайте питання в коментах.

#korea #history #movie #Hansan

Поки я через навалу справ не дуже пишу в канал — приніс вам трейлер свіжого історичного фільму про І Сун Сіна — легендарного та обожнюваного корейцями чосонського адмірала, який свого часу знатно дав прикурити японцям.
Сам фільм я ще не дивився, але збираюсь.

https://youtu.be/pfk20N9JlBQ