КРУТИТЬ ЛИ ПЛЕНКУ?

Фотография – несомненный сертификат реальности прошлого вещи; иными словами: если нечто есть на фото, оно обязательно было. Отраженный однажды вещью свет застывает навечно в фотокарточке.

С одной стороны, так у нас в руках остается лишь эпитафия по вещи: то, что фото – свидетельство ее прошлого (она была такой), наталкивает на мысль об изменчивости (она больше не такая) и смертности (ее больше такой нет) изображенного. Даже если мы видели вживую объект съемки, это чувство сохраняется. В фотографии заключен навечно некий мгновенный жест вещи, безвозвратный, [на]всегда прошедший – отсюда и меланхолия при контакте со снимками.

С другой же стороны, выхваченный из лап времени момент, зафиксированный в фото, остается быть свидетельством о снятой вещи. Так она, можно сказать, воскресает для нас в обновленном, двухмерном уже, теле; получает новое, загробное и неизменное, бытие.

Фотография фиксирует момент и только его. На снимке будет запечатлен лишь один миг вещи и, сколько не разглядывай, он не сменится другим. При этом фотография лишь молча указывает на вещь: «смотри, она была». Тщетно ждать от снимка, что он навяжет изображенному значение; фотограф лишь ловит отраженный свет и может сказать: его было столько-то и такого-то (но сказать неопровержимо). Фото – немой факт.

Кино, напротив, снимает фотографию.

Во-первых, это достигается движением: кадры, вместо того чтобы застыть и корпеть над свидетельством о миге, пускаются в пляску, уничтожая каждый своего предшественника в качестве фотографии.

Во-вторых, действует двойственность изображенного: фотография являет лишь запечатленную вещь; в кино мы видим прошлое (как это было) одновременно актера как своего персонажа и как человека. Театральная составляющая кинематографа является также и игровой: съемочная площадка – она же и игровая. Отсюда «как в кино» и в словоупотреблении противопоставляется миру реальных вещей (где владычествует достоверное фото).

В-третьих, кино произвольно творит жизнь внутри жизни. Достоверность фотографии (это правда бывшие вещи) для нас неопровержима, что достигается монархией наличного в ней бытия. В кино же мы (подобно кадрам) обречены скакать между островками сознательной задумки режиссера; его снов; случайно оброненных на съемочной площадке фраз, ставших частью сценария; обрывков утренних газет; случайных ляпов и оммажей в пользу умерших классиков. Что при этом где и не переплелись ли эти пути, до конца зрителю вряд ли известно.

Вряд ли нам хватит воздуха, чтобы добраться до последнего потаенного дна за одно погружение. Установим знамя на достигнутых рубежах – как ориентир для следующих попыток.

Посредством воспроизведения света фотограф преобразует органичное течение жизни в его замерший срез; целиком помещает извлеченный момент в покоящийся продукт; умертвляет его и уносит с собой, как добычу. Фотография таким образом есть доступная форма убийства – не даром съемка именуется shooting.

Заметьте: в мире всеохватной инклюзии и недопустимости войн люди в путешествии уже не способны наблюдать новинки без посредства видоискателя камеры. Последним пристанищем хищнического инстинкта в мирных странах становится фотография.

Граждане, не направляйте фоторужье на людей, даже если оно не заряжено!

"Несправедливість"

@nechto_nichto

​​#після_титрів невдоволені глядачі покидають сеанс, нарікаючи:

“Йшов на кіно про атомну бомбу, а тут 3 години показували звичайну бюрократію”. Зізнаюсь, також хотів вийти зі залу ще на початку картини, втім коли почали “показувати бюрократію” - бажання піти відпало.

Замість властивого крайнім картинам Нолана нудного пережовування порожніх питань “Оппенгеймер” дійсно бʼє у стик. Чи не вперше режисер зайнятий не безплідними спекуляціями тупиковими формами науки, ні властивим американським лицемірним моралізаторством, а формулює справжню проблему.

Знання як форма влади та наслідки пактів, укладених з владою, навіть (особливо!) з найбільш благих мотивів. Це кіно не про грандіозну катастрофу, яка відбулась, а про можливість апокаліпсису, що не стався, але обовʼязково настане трішки пізніше.

Гадаю, Фуко, якби міг переглянути цю картину, то неодмінно оцінив би її по заслузі.

Сайт, Інстаграм, Телеграм, ТікТок

Оголошуємо набір звʼязківців до тактичної групи «РЕВАНШ»

Професійно встановлені та налаштовані засоби звʼязку — запорука успішної комунікації. Успішна комунікація — вдала координація сил на полі бою. Вдала координація — успішне виконання бойового завдання.

Війна вимагає внеску кожного, і якщо ти маєш натхнення здобути навички звʼязківця та проявити себе – долучайся до наших лав!

З питаннями вступу:

@revanche_nabir

Або телефонуй за номером:

+380730935588

@revanche_tactical

Presente!

Work/life balance

@nechto_nichto

Два роки без Деймоса.
Presente!

Ну і раз мені вже нагадали за Лану Дель Рей.

Американські студенти з відставанням роки в 4 від українських, коли Лана вже стала мілленіалкою на оземпіку (just rumors), вирішили записати її до правого крила (а нам ніхто не вірив).

#болото_мистецтва

Рекламлю тіпів, які реально шарять в кіномистецтві. Особисто їх знаю, так що гарантую - найкраще що є в сфері.

Вони дійшли у кіно до краю. І мають, що запропонувати: тексти, інтерв’ю, репортажі, переклади та живі показах у кінопросторі “Край”. 

Підписуйтеся!

​​ВІДЕОГРА (ДО ПИТАННЯ ПРО ОБ'ЄКТИВНИЙ ГЕНЕЗИС ОБРАЗІВ)

Дивлячись кіно, ми занурені в кіно, ми захоплені і розтерті історією, що розгортається. Але кіно ніяк на нас не реагує. Кіно ігнорує спроби нашого втручання у свій власний хід. Кіно має неймовірну внутрішню владу. (Кіно володіє насамперед самим режисером). Але що якби це було б можливо? Що якби воно перетворилося на живу стихію, з якою можливо взаємодіяти? Наприклад, втручатися в сюжет того, що відбувається на екрані? Що якби, дивлячись як кіногерой гуляє садом, ми змогли б прогулятися за ним слідом, зупиняючись, коли нам захочеться, роздивляючись рослини і навіть торкаючись їх? Що якби ми змогли поговорити з героєм, відрадити його чинити ті чи інші дії або, навпаки, порадити йому що-небудь? А якби ми самі змогли стати героєм історії? Ким би ми стали? Віртуальними акторами або просто гравцями?

Читати текст

Сайт, Інстаграм,Телеграм, ТікТок