«Мені вистачає енергії. Як казав Сталін, посилаючись на Антея, можна притулитися до землі — і буде енергія.
Я можу навіть підзаряджати інших — я люблю своїх людей. Люблю також своє село, де черпаю енергію. Люблю місто, в якому живу, попри те, що воно до мене жорстоко ставиться, попри те, що воно вбило мого сина. Я люблю Київ-убивцю. Намагаюся зрозуміти за що. Це трагічно і боляче.
Але так багато прекрасних речей навкруги. Я тішуся, що живу.»
З інтервю Івана Драча для газети “Українська правда. Життя”
Кришмітки: #Драч, #цитата.
Я можу навіть підзаряджати інших — я люблю своїх людей. Люблю також своє село, де черпаю енергію. Люблю місто, в якому живу, попри те, що воно до мене жорстоко ставиться, попри те, що воно вбило мого сина. Я люблю Київ-убивцю. Намагаюся зрозуміти за що. Це трагічно і боляче.
Але так багато прекрасних речей навкруги. Я тішуся, що живу.»
З інтервю Івана Драча для газети “Українська правда. Життя”
Кришмітки: #Драч, #цитата.
«Мені шістдесят років. З п'ятнадцяти літ не вірю в Бога і відтоді не був у церкві. Але у селі Покровському я пошкодував, що Бога нема.
Мені страшенно захотілося, щоб він з'явився хоча б на п'ять хвилин і, побачивши зруйнований негідниками пам'ятник давньої архітектури, споруджений на честь Його Божої Матері, покарав лютою смертю темних і підлих іуд, що скоїли цю мерзенну справу. Прощай, Покровське. Віри в неіснуючого Бога в тебе не зменшилося. Зменшилося краси.»
“Щоденник” Олександра Довженка.
Кришмітки: #цитата, #Довженко.
Мені страшенно захотілося, щоб він з'явився хоча б на п'ять хвилин і, побачивши зруйнований негідниками пам'ятник давньої архітектури, споруджений на честь Його Божої Матері, покарав лютою смертю темних і підлих іуд, що скоїли цю мерзенну справу. Прощай, Покровське. Віри в неіснуючого Бога в тебе не зменшилося. Зменшилося краси.»
“Щоденник” Олександра Довженка.
Кришмітки: #цитата, #Довженко.
Прокинулась, ніяк не розберуся, —
чого я тут,
хто вбивця,
хто Маруся?
Сама від себе ще така далека,
немов оце приніс мене лелека
та й опустив у мальвах і жоржинах
на тих ранкових росяних стежинах.
І я ще, як малесеньке дівчатко,
щоранку починаюся спочатку.
Лїна Костенко, уривок з «Марусї Чурай».
Кришмітки: #вІрші, #цитата, #Костенко.
чого я тут,
хто вбивця,
хто Маруся?
Сама від себе ще така далека,
немов оце приніс мене лелека
та й опустив у мальвах і жоржинах
на тих ранкових росяних стежинах.
І я ще, як малесеньке дівчатко,
щоранку починаюся спочатку.
Лїна Костенко, уривок з «Марусї Чурай».
Кришмітки: #вІрші, #цитата, #Костенко.
«Як римлянин і муж, щомиті й щосили дбай про те, щоб, раз уже взяв щось у свої руки, — діяти з бездоганною, невдаваною статечністю і дружньою приязню, чинити гідно вільної людини й по справедливості; а зі всіма іншими уявленнями — дай собі спокій. І матимеш від них спокій, якщо кожне діло робитимеш, наче воно — останнє в житті: відкинувши всяку безтямність, всяке пристрасне відхилення від розумного вибору, всяке лицемірство, самолюбство, невдоволення присудом долі.»
#цитата #Аврелій #стоя
Марк Аврелій, «Наодинці з собою», переложив на руску Ростислав Паранько.
#цитата #Аврелій #стоя
Марк Аврелій, «Наодинці з собою», переложив на руску Ростислав Паранько.
«Коли сходить уранці сонце й обіцяє ясний день, я не можу втриматися, щоб не вигукнути: знову людям послано небесний дарунок, який вони постараються відібрати один в одного! Вони все можуть відібрати один в одного: здоров'я, добре ім'я, радість, спокій! I здебільшого з дурості, з недоумства й обмеженості. А послухай їх, то з найкращими намірами.»
#Цитата, «Страждання молодого #Вертера», #Ґете, переклав М. #Лукаш.
#Цитата, «Страждання молодого #Вертера», #Ґете, переклав М. #Лукаш.
Що довше ми розлучені, то швидше стрінемо ся. Із кождою филею самітности я стаю на филину близша до нашого здибаня.
#інтимне, #цитата, #Марійчині_думи.
#інтимне, #цитата, #Марійчині_думи.
Жоден вітер сонця не остудить,
Півень землю всю не розгребе!
Україно! Доки жити буду,
Доти відкриватиму тебе.
В. #Симоненко.
#цитата, #вІрші.
Півень землю всю не розгребе!
Україно! Доки жити буду,
Доти відкриватиму тебе.
В. #Симоненко.
#цитата, #вІрші.
«До кухні ж бо звичаєвий кодекс родин дозволяє виходити в капотах жінкам, без піджаків чоловікам і незачесаним та заспаним без різниці статі. Спільність даху зближує людей не так тим, що вони можуть одне перед одним свої високі якості проявити, як тому, що незмога їм заховати брудних сторін свого життя, що, на жаль, належать до базисних. Кожне помешкання — це невеличкий гурт змовників, що мовчки дають згоду на взаємні пільги щодо пристойності, якої кожен з них уперто вимагає від того, хто вкупі з ним не має честі жити».
#цитата зо шкільного твору проґрами 11 кляси. Звідки, як гадаєте?
#цитата зо шкільного твору проґрами 11 кляси. Звідки, як гадаєте?
Люде кажуть: «де ж дїлись вихідні?»
А Кафка писав: «Для мене, принаймнї в остатні півтора місяця, щонедїлї — се диво, сяйво якого я бачу вже в понедїлок зранку, щойно прокинувшись. Головний же клопіт по сему — як протягнути цїлий тиждень до наступної недїлї, протягнути крізь усї сї буднї, коли до пятницї ти остаточно знемагаєш на силу».
#цитата
(Лист до Фелїциї Б. за 27.10.1912)
А Кафка писав: «Для мене, принаймнї в остатні півтора місяця, щонедїлї — се диво, сяйво якого я бачу вже в понедїлок зранку, щойно прокинувшись. Головний же клопіт по сему — як протягнути цїлий тиждень до наступної недїлї, протягнути крізь усї сї буднї, коли до пятницї ти остаточно знемагаєш на силу».
#цитата
(Лист до Фелїциї Б. за 27.10.1912)
«Опис моєї канцелярскої роботи не надто мене тїшить. Вона не варта того, щоб Ви про неї дізнавали ся, не варта й того, щоб я Вам про неї розповідав, бо не залишає менї нї часу, нї спокою писати Вам, доводячи мене, як ось зараз, до тупого і розсїяного зацїпенїня, за що я, на відплату зі свого боку, думками про Вас єї так скаламучую, що просто дуже любо дивити ся».
#Лист, що написав Франц #Кафка до Фелїциї Б., 02.11.1912
#цитата
#Лист, що написав Франц #Кафка до Фелїциї Б., 02.11.1912
#цитата