«Коханці моєї дружини», Карл Калер.

Кришмітки: #мальованє, #живопис, #мур.

Знимкар — @Ishnbb.

Кришмітки: #знимка, #котик, #мур.

Кришмітки: #знимка, #мур, #котик.

Кришмітки: #знимка, #котик, #мур.

Кришмітки: #мальованє, #Японія, #мур.

Знимкарка — @Sonoraeth.

Кришмітки: #знимка, #кицик, #мур.

«Чаювання котиків», Генрієтта Роннер-Кніп.

Кришмітки: #мальованє, #живопис, #мур, #Кніп, #чай.

Кришмітки: #мальованє, #живопис, #мур.

Аліса, 17 рочків.

Знимкувала — @chlhpua.

Кришмітки: #мур, #знимка.

Віскас для кошенят.
(Ліпша якість)

Кришмітки: #мур, #видиво.

Обідний сон.

Кришмітки: #знимка, #СамаСвітлила, #мур.

Обідний сон. Кицик.

Кришмітки: #знимка, #СамаСвітлила, #мур.

Кришмітки: #мур, #знимка, #СамаСвітлила.

Франкотик, автор невідомий, ХХІ століття.

Кришмітки: #мальованє, #Франко, #мур.

«Під ялинкою», Генрієтта Роннер-Кніп.

Кришмітки: #мальованє, #живопис, #мур, #Кніп.

«Гра кошеняти», Генрієтта Роннер-Кніп.

Кришмітки: #мальованє, #живопис, #мур, #Кніп.

#Котик
#вІрші, #інтимне, #Масляк, #мур
1.

В віконци сама лиш сидїла
І наче ягíдка була‌,
В очицях синь неба краснїла,
Грудь крилась у бíлє рубця.

Дві рожі пишались в волосю:
Червона і біла як снїг;
А котик-пещоха дві коси
Негречний собою прилїг.

Сидїла так може годину —
Я бачив ті очі, той рай,
Смотрив я на личко дївчини
Крізь листя зелений розмай.

Звернула ті сині очицї
На неба широке русло;
Щось мрака явилась на личку
І сумом покрилось чоло.

І вийшов з зелени, з гущави
І станув так просто вікна
І впив ся в ті очи слезаві,
Хтїв хмари прогнати з чола.

Узріла недобра — зжахнулась;
І чим я хоч погляд дістав,
Лиш біла суконка майнула,
А котик лиш моркнув: — мі-яв!

Володимир Масляк.
Більше галицких віршів.

#Котик
#вІрші, #інтимне, #Масляк, #мур
2.

І з тої то хвилї що днини
Ставав я все против вікна,
Смотрив на те личко дївчини,
На хмари — задуму чола.

Бувало погляне на мене,
Аж серце здрогне ся цїле;
Часом же і в цвіти зелені —
Надїі — віконце вбере.

Що днини, що хвилї смілїйше
Слїдила з віконця мій слїд;
Що днини в волосє гарнїйшій
Вплїтала листочок і цвіт,

Раз тямлю, о Боже, зітхнула!
Хотїв я вклонитись єї,
Та видно, чийсь голос зачула,
І вже єй не було в вікнї.

Вітрець лиш легонькій з віконця
Дзвінкій голосочок підняв,
А котик, що грів ся до сонця,
Піднїс ся і моркнув: — мі-яв!

Володимир Масляк.
Більше галицких віршів.

#Котик
#вІрші, #інтимне, #Масляк, #мур, #зняток.

Вололимир Масляк.
Більше галицких віршів.