​​​​​​​​Завмирають слова на папері,
Самота зазирає до вікон.
У провулках буденних феєрій
Я не знаю цього чоловіка.

Ніч ковта кольорові пастелі,
Дрімота на солоних повіках,
У замріяно-білій постелі
Я чекаю цього чоловіка.

Пересуди видряпують двері,
У долонях спокуса велика,
В хуртовині незнаних містерій
Я кохаю цього чоловіка.

Ліна Костенко.

Фотографиня: @rissssss.

Кришмітки: #вІрші, #Костенко, #знимка.