Кришмітки: #вірші, #ЩоТамУсусідів, #Mina.

Кришмітки: #слуханка, #соловʼїною, #ОдинВканое #ЩоТамУсусідів, #Віка.

Михайль Семенко. Я палю свій «Кобзар». Лютий 1914 р.

 
        Ей ти, чоловіче, слухай сюди! Та слухай же — ти, чудовий цілком! Я хочу сказати тобі декілька слів про мистецтво й про те, що до нього стосується, — тільки декілька слів. Немає нічого ліпшого, як розмовляти з тобою про мистецтво, чоловіче. Я берусь руками за боки й регочусь. Я весь тремчу від сміху — вигляд твій чудовий, чоловіче! Ой, та з тобою ж пекельно весело!
        ...Ах, з тобою страшенно тоскно... Я не хочу з тобою говорити. Ти підносиш мені засмальцьованого «Кобзаря» й кажеш: ось моє мистецтво. Чоловіче, мені за тебе соромно... Ти підносиш мені заялозені мистецькі «ідеї», й мене канудить. Чоловіче. Мистецтво є щось таке, що тобі й не снилось. Я хочу тобі сказати, що де є культ, там немає мистецтва. А передовсім воно не боїться нападів. Навпаки. В нападах воно гартується. А ти вхопивсь за свого «Кобзаря», від якого тхне дьогтем і салом, і думаєш його захистить твоя пошана. Пошана твоя його вбила. Й немає йому воскресіння. Хто ним захоплюється тепер? Чоловік примітивний. Якраз вроді тебе, показчиком якого є «Рада». Чоловіче. Час титана перевертає в нікчемного ліліпута, і місце Шевченкові в записках наукових товариств. Поживши з вами, відстаєш на десятиріччя. Я не приймаю такого мистецтва. Як я можу шанувати тепер Шевченка, коли я бачу, що він є під моїми ногами? Я не можу, як ти, на протязі місяців витягувати з себе жили пошани до того, хто, будучи сучасним чинником, є з’явищем глибоко відразливим. Чоловіче. Я хочу тобі сказати, що в сі дні, коли я отсе пишу, гидко взяти в руки нашу часопись. Якби я отсе тобі не сказав, що думаю, то я б задушився в атмосфері вашого «щирого» українського мистецтва. Я бажаю йому смерти. Такі твої ювілейні свята. Отсе все, що лишилось від Шевченка. Але не можу й я уникнути сього святкування.
        Я палю свій «Кобзар».

Кришмітки: #Семенко, #цитата.

«Ліліт», Джон Коллієр, 1887.

Кришмітки: #мальованє, #живопис, #Коллієр.

Обітниця.
Се лірика в прозі, котру написала я ще там дамненько, читати ся взяла цієї прекрасної днини.

Кришмітки: #лірикаВпрозі, #МарійчинаЛірика, #чИтанє.

До речі, там з'явилася затишна бесіда для обговорення всілякого естетичного, мистецького, ліричного і культурного. Припрошую до госпóди, :).

Сьогодні

Я сьогодні курю і курю папіроси
Я сьогодні смутний
Я сьогодні смутний я сьогодні
смертельно смутний
Бо люблю її коси

Вечір притих зачарований місяцем сонним
Де самотить наш парк
Я сьогодні не там ах я хочу у парк
Хочу бути розмовним

Але буду мовчать поки прийде четвер
Кілька стоскнених день
Бо не можу ж я перший — який зараз день
Місяць вечір завмер

За одною — одна — я курю папіроси
Я сьогодні смутний
Я сьогодні смертельно смертельно смутний
Я люблю її коси.

Кришмітки: #вІрші, #Семенко.

«Портрет О. М. Нестерової», Олександр Мурашко.

Кришмітки: #мальованє, #живопис, #Мурашко, #руский_живопис.

У кращій якості, ☺️.

Він чи вона?

Ich habe auf тебе чекала,
Du bist учора не прийшов.
Die Mutter на ніч не пускала:
Der Regen сильний з неба йшов.

Кришмітки: #вІрші, #німецьке.

Відповідь: вона, ☝️.
Олександр Мурашко, портрет художниці Л. Н. Ковалевської-Рик.

Кришмітки: #мальованє, #портрет, #живопис, #Мурашко.

Спробуйте пригадати твори української літератури без журби (!) і напишіть їх у бесіду.

P. S.: Епікуреці, мовчіть, 🌝. Я знаю, що ви знаєте, ☺️.

Соломія Крушельницька в ролі Ельзи з опери Р. Ваґнера «Лоенґрін».

Кришмітки: #знимка, #Крушельницька.

​​10×9

Ваших губ вино сп'янить і сонце,
Зашаріється поміж хмарок.
Ви як сіль на рану; Ви — як поміч;
Ви як благодать; Ви як порок.

Кришмітки: #МарійчинаЛірика, #вІрші, #знимка.

«Але через сніги, сніги, сніги...
Ішла до мрії ти, зоря весни.»

Кришмітки: #цитата, #невідомий, #знимка, #СамаСвітлила.