Часо́м бракує ча́су жити.
Учора ти брала урок мальо́ваня. Нинї занурувалась у синхронїйні аспекти морфонетики й морфотактики, готувала обід, перешивала петлї на портках, а під вечер оглядала ґраматику планових мов і міжнародні перспективи реконструйованих.
А завтра будеш і се, і все, і всїм, і не буде тебе.
Геть сї думи. Коли так палко сего хтїла й бачиш у сїм сенс, то спляновані пляни стають не обтяжливим обовязком, а зручними поличками, де поскладані твої бажаня.
Коли памятаєш навіщо. Коли в перервах дякуєш Богови. То підживлюєш ся від справ. Зак ти правиш справи, справи правлять тебе — витоншують, навчають, вистрончують.
Учора ти брала урок мальо́ваня. Нинї занурувалась у синхронїйні аспекти морфонетики й морфотактики, готувала обід, перешивала петлї на портках, а під вечер оглядала ґраматику планових мов і міжнародні перспективи реконструйованих.
А завтра будеш і се, і все, і всїм, і не буде тебе.
Геть сї думи. Коли так палко сего хтїла й бачиш у сїм сенс, то спляновані пляни стають не обтяжливим обовязком, а зручними поличками, де поскладані твої бажаня.
Коли памятаєш навіщо. Коли в перервах дякуєш Богови. То підживлюєш ся від справ. Зак ти правиш справи, справи правлять тебе — витоншують, навчають, вистрончують.
Фото Шефіки Гасприньскої.
Зроблене 1901, а народилась вона 1886, отже, їй тут 15 років! На вигляд не повіриш, що така юна.
У свої 17 вона написала першу статю в «Терджиман». У 20 очолила редакцию жоночого кримскотатарского часопису «Алем-і Нісван», що створив її батько Ісмаїл.
Праворуч фото 1910-х років. Цїкаво поспостерігати, як стончили ся молоденькі щічки, видовжив ся овал лиця (і став схожим на материн), увиразнив ся ніс. Але очі-бісеринки лишили ся.
Зроблене 1901, а народилась вона 1886, отже, їй тут 15 років! На вигляд не повіриш, що така юна.
У свої 17 вона написала першу статю в «Терджиман». У 20 очолила редакцию жоночого кримскотатарского часопису «Алем-і Нісван», що створив її батько Ісмаїл.
Праворуч фото 1910-х років. Цїкаво поспостерігати, як стончили ся молоденькі щічки, видовжив ся овал лиця (і став схожим на материн), увиразнив ся ніс. Але очі-бісеринки лишили ся.
Люде кажуть: «де ж дїлись вихідні?»
А Кафка писав: «Для мене, принаймнї в остатні півтора місяця, щонедїлї — се диво, сяйво якого я бачу вже в понедїлок зранку, щойно прокинувшись. Головний же клопіт по сему — як протягнути цїлий тиждень до наступної недїлї, протягнути крізь усї сї буднї, коли до пятницї ти остаточно знемагаєш на силу».
#цитата
(Лист до Фелїциї Б. за 27.10.1912)
А Кафка писав: «Для мене, принаймнї в остатні півтора місяця, щонедїлї — се диво, сяйво якого я бачу вже в понедїлок зранку, щойно прокинувшись. Головний же клопіт по сему — як протягнути цїлий тиждень до наступної недїлї, протягнути крізь усї сї буднї, коли до пятницї ти остаточно знемагаєш на силу».
#цитата
(Лист до Фелїциї Б. за 27.10.1912)
У вас бувало, щоб соцмережі набридали?
Я чи не щоранку, як встала, дивила ся стрічку інстаґрами, щоб красше прокинути ся. Я не втомила ся. Менї стало нецїкаво.
Видива з моїх інтересів (психольоґія, мови, одежа, готованє) — ринули й ринули, і що більше їх було, то менше нового я взнавала, менше якісного. Я стратила цїнність того, що споживала, і вже прожила сей етап.
Бльоґерки відтвор.ють образи зо старих фільмів, картин, знимок. Нащо менї бльоґерки? Я можу дивити ся на ориґіналь — фільми, картини, знимки.
Я розлюбила нїме відтворенє. Але досї люблю творчість. І що більше часу минає, то більше її цїную.
Я чи не щоранку, як встала, дивила ся стрічку інстаґрами, щоб красше прокинути ся. Я не втомила ся. Менї стало нецїкаво.
Видива з моїх інтересів (психольоґія, мови, одежа, готованє) — ринули й ринули, і що більше їх було, то менше нового я взнавала, менше якісного. Я стратила цїнність того, що споживала, і вже прожила сей етап.
Бльоґерки відтвор.ють образи зо старих фільмів, картин, знимок. Нащо менї бльоґерки? Я можу дивити ся на ориґіналь — фільми, картини, знимки.
Я розлюбила нїме відтворенє. Але досї люблю творчість. І що більше часу минає, то більше її цїную.
Добрий вечер, друзї!
Якщо ви поїхали на Різдво додому, у вас є батько-мати, баби-дїди чи навіть прабаби-прадїди, розпитайте їх про то, як колись було, як святкували. Як прикрашали, що стелили, що готували.
Спитайте про своїх пра і прапра: що вони носили, з якої материї, на чім готували їсти, що їли, які жарти/примовки казали.
А найкрасше — запишіть на диктофон. Се важливо, бо се часть вашої істориї, вашої традициї.
Якщо хочете, щоб записи потрапили до всеукраїньского диялєктольоґічного корпусу, пишіть в особисті @young_again_vm.
Якщо ви поїхали на Різдво додому, у вас є батько-мати, баби-дїди чи навіть прабаби-прадїди, розпитайте їх про то, як колись було, як святкували. Як прикрашали, що стелили, що готували.
Спитайте про своїх пра і прапра: що вони носили, з якої материї, на чім готували їсти, що їли, які жарти/примовки казали.
А найкрасше — запишіть на диктофон. Се важливо, бо се часть вашої істориї, вашої традициї.
Якщо хочете, щоб записи потрапили до всеукраїньского диялєктольоґічного корпусу, пишіть в особисті @young_again_vm.