Мурашка
489 subscribers
509 photos
4 videos
2 files
124 links
Муращин дописник. Житє́, ві́рші, му́зика, книжки́, мальо́ванє.
@maria_vlokh.

Мовознавчий потік — @linguistics_study

Підтримати — https://t.iss.one/molodenjka/633.

Мітки: #МарійчинаЛірика, #вІрші, #знимки
Download Telegram
Людина сама себе не розуміє і не знає, доки инша не почине її розпитувати, казати пояснити себе.

#Марійчині_думи
Кобзар Михайло Кравченко.
«Українські народні думи», Філярет Колесса, Львів, 1920 р.

Кришмітки: #знимка, #зняток.
Леся Українка та її тїтка О. А. Косач-Шимановська. Фото 1906 р.

Кришмітки: #знимка, #Українка, #Косачі.
Леся Українка із сестрою Ольгою Косач (псевдо — Олеся Зірка).
Берлін, весна 1899.

Кришмітки: #знимка, #Українка, #Зірка, #Косачі.
«Органний гравець», 1898 р. Знимкар — Єжен Атже.

Кришмітки: #знимка, #Атже, #Париж.
#пИтанє

У вас є дім?

.
Квітки на слїдах куль. Гостомель, весна 2022 р.

Кришмітки: #знимка, #природа, #україньска_лють, #Гостомель.
«Интерєр у Шамполуку (Валь д’Аоста)», Чесаре Саккаджі, 1925.

Кришмітки: #мальованє, #живопис, #интерєр, #Саккаджі.
Ізидора Косач-Борисова, найменьша сестра Лесї Українки. У 1940-х покинула Україну. Востатні десятилїтя провела в Канадї. Прожила 92 роки. Написала спогади про свою сестру, М. Лисенка, Олену Пчілку.

Кришмітки: #знимка, #Дора, #Косачі.
На мить посмів
із Богом стати поруч...
О, Господи, прости –
Благослови
Це слово;
Душу,
сумнівами хвору,
Зціли
весняним голосом трави.

Час повертатися.
До себе.
Шлях порожній
Очікує за колом суєти.
Не папороть шукаю, —
подорожник.
О, Господи!
Прости мені, прости...

Олександр #Абліцов, #вІрші.
#пИсанє
.
Я все платила десятками.
.
Все, коли в Києві їхала в маршрутцї й мала копійки по 10 гривень, платила ними.
.
Ладила ся наперед, ще до входу, або, коли сьпішила (а се було частїше), прилїтала всередину й доставала з гамана.
.
Зараз не їжджу в київських маршрутках.
Проте відставила десятки в окрему кешеню.
Приберегла.
.
.
.
У цьому полі, синьому, як льон,
де тільки ти і ні душі навколо,
уздрів і скляк: блукало в тому полі
сто тіней, В полі синьому, як льон.
А в цілому полі синьому, як льон,
судилося тобі самому бути,
аби спізнати долі, як покути,
у цьому полі синьому, як льон.
Сто чорних тіней довжаться, ростуть
і вже, як ліс соснової малечі,
устріч рушають. Вдатися до втечі?
Стежину власну, наче дріт, згорнуть?
Ні. Вистояти. Вистояти. Ні —
стояти. Тільки тут. У цьому полі,
що наче льон. І власної неволі
спізнати тут, на рідній чужині.
У цьому полі, синьому, як льон,
супроти тебе — сто тебе супроти.
І кожен супротивник — у скорботі,
і кожен супротивник, заборон
не знаючи, вергатиме прокльон,
твоєю самотою обгорілий.
Здичавів дух і не впізнає тіла
у цьому полі синьому, як льон.

#Стус, #вІрші, #стоя, #україньска_лють.
Любі читачі,
.
Спóдїваю ся, що ви в безпецї і з вами все добре, що ви можете внести свою лепту, жеби підтримувати економику країни зараз.
Зробила-єсьм інстаґрамну крамницю одежі в старім стилї. Публїкувати му сорочки, спідницї, капцї, сумки, прикраси, в перспективі — чоловічі також. Часто знаходжу красу, що її б не могла носити через розмір або тканину. Дїлити му ся нею там.
.
Бережіть себе,
Мурашка.
— Я Вас люблю́!
— Чого?
— Бо Ви чудова!
— З якого боку?
— З-од усїх сторин.
— Котрих?
— Де Ви: бо все, чого доткнете, стане чудом.
— Яким то чудом?
— Радосним, ясним, як Ви.
— Але ж у ми‌нї стіко темних вроків.
— Ви всї їх бачите, виносите на світ.
— Та я буваю дивна, крутобока.
— Се саме те, що я од Вас хотїв.
— А що, коли я стану буркотлива,
Стара, негарна і нечула, зла?
— А я не дам, щоб Ви така зробились.
Ви будете красива і чуткá,
Я вбережу од вад.
— Я лю‌блю Вас...
— А чом?
— Бо Ви чудові.
— Пояснїть.
— Бо тіко Ви так можете любить.

#вІрші, #МарійчинаЛірика #інтимне
«Птиця на зьвері єде катаєця іздєваєця», Марія Примаченко, 1992 р.

Кришмітки: #руський_живопис, #Примаченко, #мальованє, #живопис, #звірине.