Я чую на собі Ваш зір,
Мене поймають Ваші очі,
Немов скляниї дві сороці
Між сяєва дніпрових гір.
У мене щось забрати хочуть.

Ваш дотик пахне близше, близше,
Уже було б на ня зійшов —
Я скажу тихим словом «гов» —
Понад річищем вітер свище,
Він чує моїх молитов.

Застигли всі: і я, і вітер,
І Ви, і дотик, морви віти,
Нема як свою волю діти,
Мені оддали замісь літер.
Чи я Вам свою непомітно?

#МарійчинаЛірика, #інтимне, #вІрші.

Осінь така мила,
осінь
славна.
Осінь матусі їсти несе:
борщик у горщику,
кашка у жменці,
скибка у пазусі,
грушки у фартушку.

Осінь така мила,
осінь
славна.
Прийде, поставить:
мамо, спите?
Підведуться мати:
— Це ти, моя доню?
— Я ішла все лісом,
дуб мене за хустку,
він хотів догнати,
борщик однять!

Осінь така мила,
осінь
славна:
— Мамо, мамусю, чом не їсте? —
Бистро подивились
очі матусі,
зсунулось тіло,
звісилась рука…

Осінь така мила,
осінь
славна:
— Мамо, мамусю, чом не їсте?

#Тичина, 1921, #вІрші.

Кетрин Мерфі.

#мальованє, #живопис, #Мерфі.

До богів подібний мені здається
Той, хто біля тебе, щасливий, сівши,
Голосу твого ніжного бриніння
Слухає й ловить
Твій принадний усміх: від нього в мене
Серце перестало б у грудях битись;
Тільки образ твій я побачу — слова
Мовить не можу.
І язик одразу німіє, й прудко
Пробігає пломінь тонкий по тілу.
В вухах чути шум, дивлячись, нічого
Очі не бачать.
Блідну і тремчу, обливаюсь потом,
Мов трава пожовкла, безсило никну,
От іще недовго й, здається, має
Смерть надлетіти...

Сапфо.

Кришмітки: #вІрші, #інтимне, #Сапфо.

Осени барви горать, догорають.

#знимка, #СамаСвітлила, #осень.

Кримські спогади
8. Татарочка

Там, за мiстом, понад шляхом битим,
По гарячiм каменистiм полi
Йде дiвча татарськеє вродливе,
Молоденьке, ще гуля по волi.

На чорнявiй смiливiй голiвцi
Червоніє шапочка маленька,
Вид смуглявий ледве прикриває
Шовком шитая чадра бiленька.

То закриє личко, то вiдкриє, —
А очицi, наче блискавицi,
Так i грають з-попiд брiвок темних!
Що за погляд в сеї чарiвницi!

Леся #Українка. #вірші.

Айстри

Опівночі айстри в саду розцвіли…
Умились росою, вінки одягли,
І стали рожевого ранку чекать,
І в райдугу барвів життя убирать…

І марили айстри в розкішнім півсні
Про трави шовкові, про сонячні дні, —
І в мріях ввижалась їм казка ясна,
Де квіти не в'януть, де вічна весна…

Так марили айстри в саду восени,
Так марили айстри і ждали весни…
А ранок стрівав їх холодним дощем,
І плакав десь вітер в саду за кущем…

І вгледіли айстри, що вколо — тюрма…
І вгледіли айстри, що жити дарма, —
Схилились і вмерли… І тут, як на сміх,
Засяяло сонце над трупами їх!..

Олександр Олесь.

Кришмітки: #Олесь, #вІрші, #осень.

18 падолиста 1860 року родив ся Михайло Ткаченко — україньский художник.
На зображенню відтворена його картина «Алея в парку» 1890 року.

Кришмітки: #живопис, #мальованє, #Ткаченко, #руський_живопис, #природа.

Зима
Сніг спадає і скрізь так біло
Ніби тіло
Лебідки білосніжної
Прозорий вітер з біловіт
На цілий світ
Скидає плями дивовижні.

Усе іскриться все кружляє
І ясно сяє
Блакитним вихором в душі
І сипле порох з неба зорями
Морозами
Шумлять крижані комиші.

Михайль Семенко, 1913, Київ.

Кришмітки: #природа, #Семенко, #вІрші, #аванґард.

Осене

Перед тобою, осене, стою.
Пред величчю, і можністю, і сном.
З любви‌ до тебе, шо в душі таю,
Я мовлю трепетом, тремчу теплом.

А ти, що листю згинути велиш,
Покривши го в солодку карамелю,
Послухаєш мене, що поміж тиш
Благати му не йти у руки Лелю?

Не йти, молю‌, благаю, ще лишись,
В безгóмонї до ніг твої‌х припáду,
Сповию їх, не пýщу боячись,
Що заберéш мене з собом до аду.

24.11.2021

Кришмітки: #уособлення, #природа, #вІрші, #МарійчинаЛірика.

Ґазета «Рада», вип. № 36 за 13.02.1913 р.

#ґазетка, #зняток.

#слуханка
«D-Drifters-5» — гурт рускої діяспори, що був популярний у 1960-х роках. Відомий рускими пересьпівами анґлійских пісень, за що їх прозвали «українськими бітлз». Одна з моїх улюблених пісень: https://youtu.be/ZqQ-xIugtnk

Із журналу "Нова ґенерація", Грудень 1929. #вІрші, #зняток.

Макс Нонненбрух, «На терасї», 1888 р.

Кришмітки: #мальованє, #живопис, #Нонненбрух, #неокласицизм.

Юлїй Клевер, «Зимовий захід сонця в ялиновім лїсї».

Кришмітки: #живопис, #Клевер, #зима.

Жаль! Жаль!
Розбив ти його,
Прекрасний світ,
Ударом руки –
Розбив на друзки!
То вчинок півбога!
Ми зносим
Уламки у вічне Нічого,
Голосим
По загинулій красі.
Сильніший,
Як земнородні всі,
Пишніший
Світ побудуй,
Побудуй його в серці своїм!
І прямуй
Шляхом новим
З духом ясним,
І чарівніший
Спів наш почуй!

Уривок з «Фавста» Гете, перекл. Микола #Лукаш.

Кришмітки: #Ґете, #Фавст.

Лесь Курбас, десь 1908 рік.

Кришмітки: #Курбас, #знимка, #Стара_Галичина.

«Коли сходить уранці сонце й обіцяє ясний день, я не можу втриматися, щоб не вигукнути: знову людям послано небесний дарунок, який вони постараються відібрати один в одного! Вони все можуть відібрати один в одного: здоров'я, добре ім'я, радість, спокій! I здебільшого з дурості, з недоумства й обмеженості. А послухай їх, то з найкращими намірами.»

#Цитата, «Страждання молодого #Вертера», #Ґете, переклав М. #Лукаш.

«Мати з дїтиною», Уїлїям Майнворинґ Пейлин, 1899 р.

Кришмітки: #мальованє, #живопис, #мати, #Пейлин.

#Котик
#вІрші, #інтимне, #Масляк, #мур, #зняток.

Вололимир Масляк.
Більше галицких віршів.