Автобіографія

В горах, де ближче сонця, перший раз приглянувся небу,
тоді щось дивне й незнане пробудилося у мені,
і піднеслася голова, й слова прийшли до уст зелені.
Тепер — де б я не був і коли-небудь,
я все — п'яний дітвак із сонцем у кишені.

А як зійшов із гір гамірливих міст,
у злиднях і невдачах не кляв ніколи долі та не ганив,
глядів спокійно на хвиль противних гурагани.
Мої пісні — над річкою часу калиновий міст,
я — закоханий в життя поганин.

Богдан Ігор-Антонич.

Кришмітки: #вІрші, #ІгорАнтонич

Еміль Нольде, «Великі маки», 1942 рік.

Кришмітки: #мальованє, #живопис, #експресіонізм, #Нольде, #природа.

Чи зумієш?

Чи зумієш ти кохати,
Щоб за все, про все забути,
Щоб усі зірвати пути,
Щоб усі зламати грати?
Чи зумієш ти літати,
Щоб зі мною в парі бути?

Чи здолаєш ти в кохання
Всі скарби душі вложити,
Щоби знов перетворити
їх огнем свого страждання?
Чи здолаєш без вагання
Так же вмерти, як і жити?

Коли так, летімо разом
В неосяжні високості,
Вище, дужче... аж до млості!
Душі, збурені екстазом,
Як раби, не гнуться плазом,—
На землі вони лиш гості!

В світовий процес творіння
Влиймо всі духовні сили.
Будьмо, як громові стріли:
Дві душі — одно горіння!
Щоб згадали покоління,
Як жили ми, як любили.

Микола Вороний, 1912 р.

Кришмітки: #вІрші, #Вороний, #інтимне.

Кришмітки: #цитата, #Вишня, #зняток.

Нехай підождуть невідкладні справи.
Я надивлюсь на сонце і на трави.
Наговорюся з добрими людьми.
Не час минає, а минаєм ми.

А ми минаєм... ми минаєм... так-то...
А час — це тільки відбивання такту.
Тік-так, тік-так... і в цьому вся трагічність.
Час — не хвилини, час — віки і вічність.
А день і ніч і звечора до рання —
це тільки віхи цього проминання.

Це тільки мить, уривочок, фрагмент.
Остання нота ще бринить в повітрі, —
Дивися: Час, великий диригент,
Перегортає ноти на пюпітрі.

Ліна Костенко

Кришмітки: #Костенко, #вІрші.

Шарль Жирон, «Парижанка», 1883 р.

Близько року тому Бумбокс випустив пісню, де основою тексту слугують слова Лесі.
#слуханка

Михайло Гуйда, «Після балу».

Кришмітки: #живопис, #мальованє, #Гуйда, #руський_живопис.

Володимир Маркіянович Шашкевич.

Кришмітки: #вІрші, #Шашкевич, #зняток.

«Перлина»
Михайло Врубель, 1904.

На створенє картини художника надихнув подарунок Максиміліяна Волошина: поет вручив Врубелеві велику перлямутрову мушлю.

Кришмітки: #мальованє, #живопис, #Врубель, #символізм.

«А як подумать, дівчинко моя ти,
то хто із нас на світі не розп'ятий?
Воно як маєш серце не з льодини,
розпяття — доля кожної людини.

Та є печальна втіха, далебі:
комусь на світі гірше, як тобі»

Уривок з роману Лїни Костенківни «Маруся Чурай».

Кришмітки: #Костенко, #вІрші.

Наталя Лївицка-Холодна.

Кришмітки: #вІрші, #Лївицка_Холодна, #інтимне, #зняток.

Микола Вороний із сином Марком, 1920-ті.

Кришмітки: #знимка, #Вороний.

Карл Гольси — «Чеканє коло вікна», приблизно 1930-ті.

Кришмітки: #мальованє, #живопис, #Гольси.

#знимка, #самасвітлила, #природа.

Я кохаю ті хмари похмурі,
Що під час велетенської бурі
Як озвуться, то слово їх — грім,
А ударять — перуном палким, —
І здригнеться земля серед бурі,
Як гуркоче розгніваний грім.

Я кохаю ту квітку маленьку,
Що і вітрик зламає бідненьку:
У громами сполохані дні
Захищать її любо мені,
Боронити від лиха бідненьку
В блискавками сполохані дні.

Борис Грінченко.

Кришмітки: #Грінч, #вІрші.