​​Напитись голосу твого,
Того закоханого струму,
Тієї радості і суму,
Чаклунства дивного того.
Завмерти, слухати, не дихать,
Зненацька думку перервать.
Тієї паузі безвихідь
Красивим жартом рятувать.
Слова натягувать, як луки,
Щоб вчасно збити на льоту
Нерозшифрованої муки
Невідворотну німоту.
Триматись вільно й незалежно,
Перемовчати: хто кого.
І так беззахисно й безмежно
Чекати голосу твого.

Ліна Костенко.

Фотографиня — Дар'я.
Позувала — Катерина.

Кришмітки: #вірші, #Костенко, #знимка, #Дарʼя.

Кришмітки: #цитата, #Рівз, #ЩоТамУсусідів.

Знимкар — Гендрік Керстенс.

Кришмітки: #знимка, #Керстенс.

Кришмітки: #знимка, #мур, #котик.

«Маруся Чурай», Ліна Костенко, Київ, видав. ”Дніпро“, 1982.

Кришмітки: #зняток, #цитата, #Костенко.

Кришмітки: #знимка, #котик, #мур.

Як бачиш, я — не подарунок долі.
Терпи таку, або втікай щодуху,
Поки ще ми не з’їли пуда солі
І світ не встиг замкнутися наглухо.

... Свавільна, гостра, не терплю розлуки.
Я, мабуть, від природи трохи з перцем.
Дивися сам, до кого тягнеш руки,
Щоб потім не хапатися за серце.

У нас з тобою дуже різні мови.
Чи можна їх в єдину об’єднати?
Повір мені, повір мені на слово:
Тобі не вдасться бурю покохати!

Тетяна Пʼянкова, збірка «Заплакане щастя»

(Не плутати з Ліною Костенко!)

Кришмітки: #вІрші, #Пʼянкова.

Макс Нонненбрух, «Вечір біля озера».

Кришмітки: #мальованє, #живопис, #Нонненбрух, #символізм, #неокласицизм.