Друзі, коли сьогодні будете вмикати світло – згадайте енергетиків.

Чотири роки тому, 21 квітня 2022 року, енергетики ДТЕК заживили всю критичну інфраструктуру Ірпеня. Це дало нам можливість почати відновлення і повернення до життя.

Тоді фахівці ДТЕК зайшли до міста одразу за саперами і побачили сотні кілометрів понівечених мереж, розбиті опори і трансформатори, які перетворилися на брухт.

Завдяки їхній професійності та відданості своїй справі енергопостачання повернулося в Ірпінь у рекордні три тижні. А вже через 45 днів, 18 травня, фахівці повернули світло в усі населені пункти Київщини.

Минуло чотири роки, і сьогодні, коли ми вмикаємо світло в Ірпінській громаді, все рідше згадуємо, що навесні 2022 року нашим світлом були свічки.

Вдячний команді ДТЕК Київські регіональні електромережі та особисто генеральному директору Віталію Шайді.

Ірпінь пам’ятає — і дякує за те, що вже чотири роки енергетики щодня долають нові виклики, які ворог приносить у наші міста.

🕊 Instagram 🕊 Twitter 😎Facebook 📹 YouTube

Завтра, 24 квітня, зустрінемо на щиті захисника Віктора Степанова, якого родина шукала з 2024 року.

Віктор родом з Нової Каховки на Херсонщині. Освіту здобув у Новокаховському електротехнічному ліцеї (раніше – ПТУ №7), після чого працював на відомому за межами України підприємстві "Дім марочних коньяків "Таврія". Саме там 23 роки тому він познайомився зі своєю майбутньою дружиною. Пара виховувала двох доньок.

На початку повномасштабного вторгнення родина захисника опинилась в окупації. Щоб зібрати кошти на евакуацію сім’ї, Віктор виїхав на заробітки за кордон.

Після повернення на Батьківшину, у травні 2024 року, приєднався до лав ЗСУ. Служив кулеметником у 59-й окремій мотопіхотній бригаді імені Якова Гандзюка. На жаль, того ж року родина отримала звістку, що захисник зник безвісти. Майже два роки тривали пошуки.

За цей час родина за допомогою волонтерів подолала важкий шлях з окупованої Херсонщини та знайшла свій другий дім в Ірпені.

На початку квітня цього року ДНК-експертиза підтвердила, що Віктор загинув 22 липня 2024 року в районі населеного пункту Невельське Донецької області.

"Він був дуже гарним чоловіком, любив дітей. Піклувався про сім'ю, вів здоровий спосіб життя. Був настільки щирим і добрим, що всі постійно дивувалися. А я казала: він таким народився", — згадує дружина Наталія.

Прийдіть підтримати родину воїна завтра, 24 квітня:

11:30 – живий коридор по
вул. Університетській (поворот на кладовище);
11:45 – поховання на Алеї пам’яті захисників України.

Вічна пам'ять і слава Герою – Віктору Степанову!

🕊 Instagram 🕊 Twitter 😎Facebook 📹 YouTube

В Ірпені провели в останню путь захисника Віктора Степанова, якого родина шукала майже два роки.

Віктор був родом із Нової Каховки, Херсонської області.

На початку повномасштабного вторгнення родина опинилася в окупації ворога. У травні 2024 року Віктор доєднався до лав ЗСУ. Служив кулеметником у 59-й окремій мотопіхотній бригаді імені Якова Гандзюка.

На жаль, того ж року зв'язок із ним обірвався. Поки родина за допомогою волонтерів долала важкий шлях із окупованої Херсонщини до Ірпеня, тривали виснажливі пошуки. Лише у квітні цього року ДНК-експертиза підтвердила найстрашніше: Віктор загинув 22 липня 2024 року в районі Невельського на Донеччині.

"Він був дуже гарним чоловіком, любив дітей. Піклувався про сім'ю, вів здоровий спосіб життя. Був настільки щирим і добрим, що всі постійно дивувалися", – згадує дружина Наталія.

Вічна пам'ять і слава Герою – Віктору Степанову!

🕊 Instagram 🕊 Twitter 😎Facebook 📹 YouTube

🏆ЗОЛОТО ЇДЕ В ІРПІНЬ!

Ірина Коляденко – чотириразова чемпіонка Європи з вільної боротьби!

Неймовірна безкомпромісна перемога в Тирані (Албанія)!

Ірина Коляденко здобуває золоту медаль Чемпіонату Європи з боротьби 2026 у ваговій категорії до 65 кг, яка вкотре довела, що є абсолютною лідеркою у своїй категорії.

У вирішальній сутичці українка розгромила суперницю.

Повний контроль поєдинку від першої до останньої секунди.

Її суперницею була віцечемпіонка світу та призерка чемпіонату світу U23 – "нейтральна" росіянка Аліна Касабєєва.

Щирі вітання Ірині та її особистому наставнику Володимиру ЯРЕМЕНКУ!

Іра, Ірпінь пишається твоєю силою. Україна – аплодує стоячи!👏

🕊 Instagram 🕊 Twitter 😎Facebook 📹 YouTube

Учора обмін полоненими приніс радісну звістку до Ірпінської громади – повернувся Андрій Лисаков, старший стрілець 25-ї окремої повітрянодесантної бригади ДШВ.

Він зник у квітні 2024 року під час запеклих боїв на Донеччині. Весь цей час його чекала мама – Лариса.

Вона переїхала до Ірпеня взимку минулого року й одразу приєдналася до наших акцій "Не мовчи! Полон вбиває!".

Лариса Миколаївна не втрачала надії: виходила з фотографією сина, вірила, боролася і не здавалася.

І сьогодні я був приємно здивований, коли побачив її на акції. Після вчорашньої короткої зустрічі з рідним сином вона знову поруч із тими, хто чекає.

"Я все одно буду ходити на акції, буду підтримувати. Я і в Бучі виходила, і ще в Кропивницький збиралася їхати", – каже пані Лариса.

Кожен голос в Ірпені, кожен плакат у руках рідних – це нагадування, що ми не забули про жодного захисника.

Щиро вітаю родину Лисакових!

Приєднуйтеся до акції "Не мовчи! Полон вбиває!" і підтримуйте рідних щодругої суботи об 11:00, у Центральному парку.

Чекаємо на кожного і кожну —
до останнього!

🕊 Instagram 🕊 Twitter 😎Facebook 📹 YouTube

Не віриться, що вже минуло 40 років відтоді, як вибухнув реактор на Чорнобильській АЕС.

Мені тоді щойно виповнилося 6 років. Мама сказала, що ми їдемо з тіткою на канікули.

З часом я зрозумів, що це були не канікули – це була евакуація від небезпеки, про яку влада тоді цинічно мовчала. Поки система ховала масштаби катастрофи, звітувала, що все під контролем і проводила травневі паради, звичайні люди йшли у жерло радіації, звідки вже не поверталися.

Правду про той день ми збираємо досі.

Сьогодні своєю історією поділилася Марія Бузарова. Її шлях проліг від самого епіцентру катастрофи до Ірпінської громади.

Це чесна розмова про офіцерську честь, шість місяців у Зоні відчуження та силу характеру ліквідаторів.

У квітні 1986 року Марія Василівна працювала в Чорнобильському райвідділі міліції, інспектором у справах неповнолітніх. Саме вона разом із колегами організовувала евакуацію дітей у перші дні після аварії. Вона залишалася на службі до жовтня 1986 року, виконуючи завдання у найбільш небезпечний період ліквідації.

Після цього випробування Марія Бузарова переїхала до Ірпеня. Продовжила службу в міському відділі міліції, присвятивши роки захисту ірпінців. У 1992 році вийшла у відставку в званні майора, маючи статус ліквідатора 1-ї категорії та відзнаки за бездоганну службу.

Сьогодні в Ірпінській громаді живуть сотні ліквідаторів. Ці люди приклад честі й відповідальності.

Дякуємо тим, хто й досі поруч із нами.
І шануємо пам’ять тих, хто ціною свого здоров'я і життя врятували мільйони.

Слава героям-ліквідаторам!

🕊 Instagram 🕊 Twitter 😎Facebook 📹 YouTube

Шановна Ірпінська громадо! Завтра ми зберемося, щоб провести в останню путь нашого захисника Олексія Шитова.

Олексій народився у Луганську.
12 років тому, рятуючи родину від окупації, він залишив рідний дім і переїхав до Ірпеня.

Працював водієм в АТП, дбав про сім’ю та став невід’ємною частиною нашої громади.

Коли почалося повномасштабне вторгнення росіян на Україну, Олексій добровільно став до лав 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади. Воював на Запорізькому напрямку, де отримав важке поранення. У 2024 році через стан здоров’я звільнився зі служби. 27 квітня його серце зупинилося після тривалої боротьби з наслідками цього поранення. Герою було 40 років.

Друзі згадують його як людину сильної волі.

"Він з Луганська, я з Донецька. Ми товаришували з 2014-го. Олексій обожнював полювання та підводну риболовлю. Він не знав страху. Після важкого поранення пройшов складну реабілітацію, постійно повторював: "Мій час ще не настав, треба рухатись далі". Його впертість і гасло "я сам" дозволили йому швидко знову стати на ноги. Він був неймовірно цілеспрямованим", – розповідає його друг Олег.

У Олексія в Ірпені залишилися дружина та донька. Щирі співчуття рідним, друзям і побратимам від усієї Ірпінської громади.

Прощання відбудеться завтра, 29 квітня:

11:30 — живий коридор на вул. Університетській (біля повороту на кладовище);

11:45 — чин поховання на міському кладовищі.

Вічна пам’ять Герою – Олексію Шитову!

🕊 Instagram 🕊 Twitter 😎Facebook 📹 YouTube

Рівно чотири роки, як в Ірпінь повернулася вода.

У 2022-му це була одна з найважливіших перемог наших комунальних служб.

Після звільнення системи Ірпіньводоканалу, яка могла швидко відновити водопостачання фактично не існувало. Зруйнована інфраструктура, понівечені мережі, знищена матеріальна база.

І тоді з’явилася ідея, яка багатьом здавалася, м’яко кажучи, навіженою – тягнути водогін із Києва. Фактично будувати нову артерію, щоб Ірпінь міг жити вже зараз, а не чекати повного відновлення.

Дякую Віталію Кличку, що тоді підтримав цю ідею, фахівцям Київводоканалу, Житомирводоканалу, ірпінським комунальникам і всім, хто долучився до цієї роботи.

Окрема подяка від усієї Ірпінської громади Товариству Червоного Хреста України за надане фінансування у 20 мільйонів гривень.

Завдяки вам у домівках знову з’явилася вода, а місто отримало можливість відновлюватися.

Друзі пізнаються в біді. Разом до перемоги і Слава Україні!

🕊 Instagram 🕊 Twitter 😎Facebook 📹 YouTube