Ірпінська громада провела в останню путь двох захисників — Олександра Гумельника та Олексія Демідова.

🕯Олександр Гумельник

Народився на Миколаївщині, у Баштанці, 5 жовтня 1981 року. У 2017 році разом із дружиною Світланою переїхав до Ірпеня, де працював будівельником і виховував двох доньок.

19 грудня 2024 року Олександр добровільно став на захист України заради мирного майбутнього своїх доньок.

Служив водієм господарчого відділення взводу матеріального забезпечення батальйону безпілотних систем 414-ї окремої бригади (ОБрУБАС) "Птахи Мадяра".

Життя захисника обірвалося 27 березня 2026 року під час виконання бойового завдання на Запорізькому напрямку — Олександр загинув внаслідок удару ворожого FPV-дрона.

🕯Олексій Демідов

Народився 20 липня 1978 року в Білій Церкві. 25 років прожив в Ірпені. Майстер спорту з боксу та плавання.

До лав Збройних Сил України приєднався у 2024 році. Служив старшим розвідником у складі 65-ї окремої механізованої бригади.

Олексій загинув 28 лютого 2026 року, коли вибивали ворога з Новоандріївки на Запорізькому напрямку.

"Я з цією людиною пережив багато. Він був добряком і водночас упертим. При тому справжнім і фантастичним", – пригадує Олексія його друг Андрій.

Щирі співчуття рідним, близьким, друзям і побратимам Олександра та Олексія.

Вічна пам’ять і слава Героям!

🕊 Instagram 🕊 Twitter 😎Facebook 📹 YouTube

Ірпінська громада провела в останню путь 45-річного захисника Олексія Гарана.

Олексій був родом із Херсона. У 2022 році, після окупації, разом із родиною переїхав до Ірпеня.

У 2023 році добровольцем доєднався до лав ЗСУ. Брав участь у боях на важких ділянках фронту на сході і півночі України: Луганщині, Донеччині, Харківщині, Чернігівщині та Сумщині.

За особисті бойові заслуги та сумлінну службу був нагороджений почесною відзнакою Головнокомандувача ЗСУ — "Золотим хрестом".

Життя воїна обірвалося 27 березня 2026 року під час виконання разом із побратимами бойового завдання на Сумському напрямку.

Наше військо втратило досвідченого і загартованого в боях воїна.

Від імені всієї Ірпінської громади висловлюю щирі співчуття родині, друзям та побратимам Олексія.

Вічна пам’ять і шана Герою – Олексію Гарану!

🕊 Instagram 🕊 Twitter 😎Facebook 📹 YouTube

Перші дні квітня 2022 року. Ірпінь і Буча щойно були звільнені. Навколо – смерть, руїни, розбиті дороги, відсутність світла, газу і води. Люди виходили з підвалів виснажені після тижнів бойових дій.

Буквально через кілька годин після того, як оголосили про звільнення Київщини, до Ірпеня заїхав шеф Хосе Андрес (José Andrés) зі своєю командою фонду World Central Kitchen.

Не побоялися. Просто приїхали, перейшли Романівський міст і сказали везти до людей.

Хосе особисто роздавав гарячі обіди просто на вулиці. Говорив заплаканим жінкам компліменти. Не звертав увагу на вибухи.

Для людей, які в підвалах не бачили гарячої їжі цілий місяць, це був знак, що світ поруч і що життя повертається.

За ці 4 роки World Central Kitchen приготували для українців по всій країні більше 300 МІЛЬЙОНІВ порцій їжі.

Хосе, дякую тобі, друже, і всій команді фонду.

І окрема подяка волонтерській кухні Олексія Шпіонова, яка допомагає цій підтримці приходити до наших людей.

Ірпінь цього не забуде!

🕊 Instagram 🕊 Twitter 😎Facebook 📹 YouTube

Шановна Ірпінська громадо!

Якщо у ваших телефонах збереглися фото або відео подій повномасштабного вторгнення росіян у 2022 році — поділіться ними для нашої спільної історії.

Зробити це дуже просто. Напишіть на пошту сектору меморіалізації і вам дадуть інструкції, як це краще зробити у вашому випадку: [email protected].

Нам важливо зафіксувати волонтерство, евакуацію, перебування в окупації, взаємодопомогу, боротьбу і дії ворога на нашій землі.

Проєкт "Архів воєнних подій" – це ґрунтовний дослідницький етап меморіалізації в Ірпінській громаді.

У 2024 році ми започаткували Книгу пам’яті, де зібрали історії про кожного нашого полеглого Героя та загиблих мешканців громади: https://irpinmemory.org/

Цього року, спільно з розробниками платформи DeepState, ми масштабуємо цей проєкт у великий цифровий архів бойових подій в Ірпені: https://irpinmemory-map.org.

Крім того, підписано меморандум із Архівом війни – найбільшою базою в Україні, що збирає та зберігає свідчення про злочини росіян в нашій країні.

Руйнування міста, техніка ворога на наших вулицях, злочини проти мирного населення, наші захисники і волонтери, ваші історії порятунку – усе це потрібно зберегти для майбутніх поколінь.

Більше інформації про проєкт ви можете дізнатися на сторінці сектору:
https://www.facebook.com/share/1B2g6cVZ6G/?mibextid=wwXIfr

🕊 Instagram 🕊 Twitter 😎Facebook 📹 YouTube

Друзі, ми всі розуміємо просту річ: росія веде війну не лише проти нашої армії – вона намагається знищити Україну як державу.

Саме тому ворог постійно шукає нові сучасні технології ведення війни і нові способи ударів по українських містах.

Тому змінюємося і ми.

ДФТГ "Ірпінь" готує пілотів нового окремого підрозділу дронів-перехоплювачів для посилення мережі протиповітряної оборони.

Наша мета – зривати плани ворога тоді, коли він намагається бити по енергетиці, критичних об’єктах і житлових кварталах Ірпінської громади.

Хочу, щоб мешканці знали: в нашому місті є бізнеси, які не стоять осторонь безпеки і допомагають добровольцям посилювати захист мирних людей та інфраструктури Ірпеня.

Компанія Ecosoft вже не вперше передає технічне обладнання, необхідне для роботи мобільно-вогневої групи.

Цього разу ми дякуємо за:
– 2 термінали супутникового зв’язку Starlink Mini Kit;
– 2 планшети Lenovo Yoga Tab;
– 2 ноутбуки ASUS Vivobook 15;
– 2 зарядні станції.

Коли відповідальний бізнес підтримує захисників, сильнішою стає вся громада.

🕊 Instagram 🕊 Twitter 😎Facebook 📹 YouTube

Шановна громадо! Завтра,
9 квітня, до рідного Ірпеня на щиті повертається наш земляк – Віталій Ткачук із позивним "Мовчун".

Понад рік захисника вважали зниклим безвісти.

Востаннє Віталій виходив на зв’язок із рідними в середині грудня 2024 року. Але, на жаль, експертиза ДНК підтвердила, що він загинув у віці 36 років.

Віталій Ткачук народився в Ірпені. Через втрату батьків у ранньому дитинстві він зростав і навчався у рідних на Житомирщині. У 20 років знову повернувся до рідного Ірпеня.

У вересні 2024 року приєднався до війська. Служив у складі 241-ї окремої бригади територіальної оборони.

"Віталій був спокійний і врівноважений. Завжди міг і хотів допомогти в будь-чому, що б я не просив. Взагалі був дуже гарною людиною", — згадує захисника двоюрідний брат Олександр.

Щирі співчуття рідним, близьким та побратимам Віталія.

Прощання із захисником відбудеться у четвер, 9 квітня:

10:30 – живий коридор біля повороту на кладовище (вул. Університетська);

10:45 – чин поховання на Алеї Пам’яті Захисників України.

Вічна пам’ять Герою – Віталію Ткачуку!

🕊 Instagram 🕊 Twitter 😎Facebook 📹 YouTube

З 2026 року викладачі та студенти Державного податкового університету матимуть можливість проходити практику на базі ДФТГ Ірпінь.

Відповідний меморандум про співпрацю підписали з ректором ДПУ щодо взаємодії з ДФТГ Ірпеня та Бучі.

Ми вирішили розширити навчання студентів і в межах пілотного проєкту проводити спільні тренування на наших полігонах, практикувати навички пілотування БпЛА, навчати тактичній медицині, військовому зв’язку та основам мінно-вибухової справи.

Дякую в.о. ректора ДПУ Дмитру Серебрянському за позицію та посилення загальновійськової підготовки в Ірпінській громаді.

Разом до перемоги і слава Україні!

🕊 Instagram 🕊 Twitter 😎Facebook 📹 YouTube

Сьогодні Ірпінська громада попрощалася зі своїм захисником Віталієм Ткачуком.

"За характером Віталій був спокійним і мовчазним, але сумлінно й без вагань виконував усі бойові завдання. Через це і отримав позивний "Мовчун". На лінії зіткнення він отримав важку контузію та поранення, проте після лікування знову повернувся в стрій. Під час виконання наступного завдання Віталій загинув. Вічна слава і пам’ять Герою", – ділиться спогадами побратим.

Віталій народився в Ірпені, де провів перші роки дитинства разом із мамою. Після її смерті, його забрала до себе на Житомирщину тітка, яка виховувала хлопця як рідного разом з іншими дітьми. У 20 років юнак повернувся до Ірпеня, де жив, навчався та працював.

У вересні 2024-го Віталій став до лав 241-ї бригади ТрО ЗСУ. Останній зв'язок із ним обірвався в грудні того ж року. Півтора року пошуків та надії закінчилися трагічною звісткою: експертиза ДНК підтвердила загибель воїна у віці 36 років.

"Віталій був надзвичайно доброю і врівноваженою людиною. Він ніколи не відмовляв у допомозі", – згадує його двоюрідний брат Олександр.

Щирі співчуття рідним, близьким та побратимам нашого земляка.

Вічна пам'ять і слава Герою – Віталію Ткачуку!

🕊 Instagram 🕊 Twitter 😎Facebook 📹 YouTube

Друзі, після чергової поїздки на схід
і південь ділюсь думками, які досі
не відпускають.

Росіяни продовжують тиснути. Засобів і людей у них накопичено вдосталь. Вони йдуть буквально по тілах наших хлопців.

Це реальність, яку я прошу вас не ігнорувати.

Наші титани дають гідну відповідь. Відбивають штурми. Утримують позиції до останнього, не відступають і планомірно знищують ворога.

Але їм потрібна наша допомога щодня. І її потрібно більше.

Цього разу передавали 15-дюймові FPV на оптоволокні бійцям 91-го окремого протитанкового батальйону ЗСУ та 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади "Едельвейс".

Дякую проєкту DeepState за дрони, які вже працюють на передовій.

Разом до перемоги і Слава Україні!

🕊 Instagram 🕊 Twitter 😎Facebook 📹 YouTube

Чотири роки тому почалося відродження Ірпеня з руїн, які залишили після себе росіяни.

Ще диміли будинки, ще було небезпечно, а сюди вже їхали люди. Просто їхали прибирати Ірпінь і наші села.

За першу добу після мого заклику ми отримали понад 1500 заявок. Чесно? Я розраховував максимум на сотню, а відгукнулися тисячі неймовірних українців.

Хтось приїжджав із лопатою, хтось привозив генератори, воду, їжу. Бізнеси без зайвих слів надавали техніку, десятки одиниць працювали для міста безкоштовно.

Бригади формувалися на місці. Люди знайомилися з комунальниками, йшли пішки на свої вулиці і разом розгрібали завали. Працювали по 10–12 годин, поки вистачало сил.

Я дякую всім за кожен чистий метр звільненого Ірпеня!

У ті ж дні в Ірпінь почали тягнути водогін із Києва, бо наші станції були розбиті снарядами. Це була одна з перших потреб для повернення ірпінців додому.

Дякую Міжнародному Комітету Червоного Хреста в Україні, водоканалам Києва і Житомира, а також особисто Віталію Кличку за підтримку в той момент, коли вона була критичною.

Ірпінь цього ніколи не забуде.

🕊 Instagram 🕊 Twitter 😎Facebook 📹 YouTube