Forwarded from Zelenskiy / Official
Ще 300 українських захисників повертаються додому з російського полону. Також двох цивільних українців вдалося сьогодні повернути.
Серед них хлопці зі Збройних Сил України, Національної гвардії, нашої прикордонної служби. Рядові, сержанти, офіцери. Захищали Україну на різних напрямках: Донецькому, Луганському, Харківському, Запорізькому, Херсонському, у Маріуполі. Більшість із них були в полоні понад рік, деякі – з 2022 року.
Дякую всім нашим воїнам, які забезпечують цей результат, поповнюючи обмінний фонд для України. Дякую всій команді, яка працювала заради цього результату. Вдячний Сполученим Штатам за посередництво. Важливо що домовленості спрацювали. Памʼятаємо про кожного та кожну й обовʼязково маємо повернути всіх наших людей.
Серед них хлопці зі Збройних Сил України, Національної гвардії, нашої прикордонної служби. Рядові, сержанти, офіцери. Захищали Україну на різних напрямках: Донецькому, Луганському, Харківському, Запорізькому, Херсонському, у Маріуполі. Більшість із них були в полоні понад рік, деякі – з 2022 року.
Дякую всім нашим воїнам, які забезпечують цей результат, поповнюючи обмінний фонд для України. Дякую всій команді, яка працювала заради цього результату. Вдячний Сполученим Штатам за посередництво. Важливо що домовленості спрацювали. Памʼятаємо про кожного та кожну й обовʼязково маємо повернути всіх наших людей.
❤115🙏41👍9🥰1
Друзі! В Ірпінській громаді спрацювала ППО по ворожому БПЛА, який було зафіксовано у повітряному просторі.
Поранених серед наших мешканців немає. Втім, через падіння уламків пошкоджено дах приватного будинку, також зачепило автомобіль.
На місці вже працюють усі відповідні служби.
🕊 Instagram 🕊 Twitter 😎 Facebook 📹 YouTube
Поранених серед наших мешканців немає. Втім, через падіння уламків пошкоджено дах приватного будинку, також зачепило автомобіль.
На місці вже працюють усі відповідні служби.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
🙏150😢48❤11👍6
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
У перші дні боїв за Ірпінь, коли росіяни вже зайшли у декілька районів міста, я отримав повідомлення від росіян.
Пропонували "зберегти життя і здоров’я" та навіть "покращити матеріальне становище". І дали 24 години на відповідь.
Тоді мені було зрозуміло, про що йдеться. Вони пропонували здати місто і очолити окупаційну владу в Ірпені.
Минуло чотири роки і одне питання я хотів би задати деяким ірпінцям та правоохоронцям.
Скільки у 2025 році вам запропонували за зраду нашого міста, наших захисників і нашої країни?
Скільки вам платять внутрішні "окупанти" Ірпінської міської ради за здачу нашого дому?
Думаю, ні росіяни, ні зрадники Ірпеня досі не зрозуміли головного –
українці не продаються.
І ми вистояли не тому, що хтось відмовився від їхньої "пропозиції", а тому що є в житті речі, які не мають ціни.
Разом до перемоги і Слава Україні!🇺🇦
🕊 Instagram 🕊 Twitter 😎 Facebook 📹 YouTube
Пропонували "зберегти життя і здоров’я" та навіть "покращити матеріальне становище". І дали 24 години на відповідь.
Тоді мені було зрозуміло, про що йдеться. Вони пропонували здати місто і очолити окупаційну владу в Ірпені.
Минуло чотири роки і одне питання я хотів би задати деяким ірпінцям та правоохоронцям.
Скільки у 2025 році вам запропонували за зраду нашого міста, наших захисників і нашої країни?
Скільки вам платять внутрішні "окупанти" Ірпінської міської ради за здачу нашого дому?
Думаю, ні росіяни, ні зрадники Ірпеня досі не зрозуміли головного –
українці не продаються.
І ми вистояли не тому, що хтось відмовився від їхньої "пропозиції", а тому що є в житті речі, які не мають ціни.
Разом до перемоги і Слава Україні!🇺🇦
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
👍255❤114🔥21🙏17👎3🕊2🥰1
Вчора ввечері подивився висвітлення ситуації в Ірпені на Bihus.info.
Дякую журналістам, що звернули увагу, і вдячний ірпінцям за підтримку та позицію.
Те, що показали у цьому короткому відео, — лише частина правди. Верхівка Ірпінського айсберга.
Коли мене у 2024 році попереджали, що Карплюк готує підозру і бігає з Пащинським на допити — я не вірив.
Коли ДБР виконало це замовлення і вручило мені підозру, я був здивований тим, як легко в Україні забудовник може усунути очільника громади на очах у керівництва держави та під носом СБУ.
Спочатку я був наївним і впевненим у тому, що вірних закону правоохоронців, суддів і керівників в апараті нашої держави більше, ніж корумпованих.
А потім я побачив на власні очі, як працює "система"...
Побачив, як саме і ким конкретно покривається беззаконня в Україні.
Я довго не міг змиритися: вчора ми могли загинути в Ірпені, а сьогодні мене кидають у СІЗО на замовлення забудовної мафії, на яку роками працює наша правоохоронна і судова система.
Весь цей рік у судах, ДБР, УСР та поліції мені в кулуарах давали одну дивну пораду: "Іди до Офісу Президента. Домовляйся. Твоє питання на контролі самого Олега Т.".
Як бачите, домовлятися і торгувати Ірпенем я не пішов.
Бо якщо ми хочемо кращого і заможного майбутнього для України — з корупцією треба не домовлятися, а боротися.
Я народився в Ірпені. Це моє рідне місто. Тут народилися мої сини, тут росіяни розбомбили мою батьківську хату. І я буду стояти за нього завжди.
Буду боронити від окупантів, якщо вони знову прийдуть на нашу землю.
І буду знищувати мафію, яка вирішила, що, маючи зв’язки у високих кабінетах і верхівках політичних партій, може безкарно грабувати Ірпінську громаду.
Разом із побратимами, юристами та небайдужими мешканцями ми вже не один рік ідемо цим шляхом.
Долучайтеся! Разом до перемоги, і слава Україні!
🕊 Instagram 🕊 Twitter 😎 Facebook 📹 YouTube
Дякую журналістам, що звернули увагу, і вдячний ірпінцям за підтримку та позицію.
Те, що показали у цьому короткому відео, — лише частина правди. Верхівка Ірпінського айсберга.
Коли мене у 2024 році попереджали, що Карплюк готує підозру і бігає з Пащинським на допити — я не вірив.
Коли ДБР виконало це замовлення і вручило мені підозру, я був здивований тим, як легко в Україні забудовник може усунути очільника громади на очах у керівництва держави та під носом СБУ.
Спочатку я був наївним і впевненим у тому, що вірних закону правоохоронців, суддів і керівників в апараті нашої держави більше, ніж корумпованих.
А потім я побачив на власні очі, як працює "система"...
Побачив, як саме і ким конкретно покривається беззаконня в Україні.
Я довго не міг змиритися: вчора ми могли загинути в Ірпені, а сьогодні мене кидають у СІЗО на замовлення забудовної мафії, на яку роками працює наша правоохоронна і судова система.
Весь цей рік у судах, ДБР, УСР та поліції мені в кулуарах давали одну дивну пораду: "Іди до Офісу Президента. Домовляйся. Твоє питання на контролі самого Олега Т.".
Як бачите, домовлятися і торгувати Ірпенем я не пішов.
Бо якщо ми хочемо кращого і заможного майбутнього для України — з корупцією треба не домовлятися, а боротися.
Я народився в Ірпені. Це моє рідне місто. Тут народилися мої сини, тут росіяни розбомбили мою батьківську хату. І я буду стояти за нього завжди.
Буду боронити від окупантів, якщо вони знову прийдуть на нашу землю.
І буду знищувати мафію, яка вирішила, що, маючи зв’язки у високих кабінетах і верхівках політичних партій, може безкарно грабувати Ірпінську громаду.
Разом із побратимами, юристами та небайдужими мешканцями ми вже не один рік ідемо цим шляхом.
Долучайтеся! Разом до перемоги, і слава Україні!
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
👍281❤93🙏30👎6🔥4👏1
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
Кожен, хто переходив через зруйнований Романівський міст у березні 2022 року, має свою історію.
Я випадково познайомився з Анною і Денисом, які потрапили на одну з відомих фотографій і ми вирішили поділитися і зберегти їхні спогади.
Після того як 5 березня російські окупанти завдали удару по залізничній колії, евакуація потягами з Ірпеня до Києва стала неможливою.
Саме тоді руїни Романівського мосту, які впали у крижану воду стали нашою "Дорогою життя".
Анна та Денис покинули свою квартиру, коли у їхньому дворі вже з’явилися російські окупанти. Пішки вони дісталися зруйнованої переправи, разом з тисячами інших людей.
Через Романівський міст тоді вдалося евакуювати близько 40 тисяч людей з Ірпеня і сусідніх громад.
За тією важкою і небезпечною евакуацією спостерігав весь світ через репортажі та фото.
Для всіх це були кадри війни.
Для нас — це пам’ять про сильних духом людей, які пройшли через пекло.
Я хотів би не просто згадувати ті дні. Наше завдання зберігати правду про Ірпінь, яку ніхто і ніколи не зможе переписати.
🕊 Instagram 🕊 Twitter 😎 Facebook 📹 YouTube
Я випадково познайомився з Анною і Денисом, які потрапили на одну з відомих фотографій і ми вирішили поділитися і зберегти їхні спогади.
Після того як 5 березня російські окупанти завдали удару по залізничній колії, евакуація потягами з Ірпеня до Києва стала неможливою.
Саме тоді руїни Романівського мосту, які впали у крижану воду стали нашою "Дорогою життя".
Анна та Денис покинули свою квартиру, коли у їхньому дворі вже з’явилися російські окупанти. Пішки вони дісталися зруйнованої переправи, разом з тисячами інших людей.
Через Романівський міст тоді вдалося евакуювати близько 40 тисяч людей з Ірпеня і сусідніх громад.
За тією важкою і небезпечною евакуацією спостерігав весь світ через репортажі та фото.
Для всіх це були кадри війни.
Для нас — це пам’ять про сильних духом людей, які пройшли через пекло.
Я хотів би не просто згадувати ті дні. Наше завдання зберігати правду про Ірпінь, яку ніхто і ніколи не зможе переписати.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
❤145🙏59😢16👎1
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
Вітаю всіх причетних з Днем українського добровольця!
Ці люди – найвідданіші сини і доньки України, які з 2014 року стали на її захист, обираючи гідність та незалежність не за наказом, а за покликом серця.
Згадаймо сьогодні також подвиг мужніх мешканців-добровольців Ірпеня, які мали причини виїхати, як і всі містяни, але залишилися і прийняли перші бої з російською армією.
У ті страшні дні лютого і березня ми втратили більше сорока побратимів-добровольців.
Маємо бути гідними захисників Ірпеня. Ми у вічному боргу перед ними та їхніми родинами за порятунок міста і його мешканців.
Ірпінь пам’ятає і дякує кожному воїну доброї волі за віру в Україну.
Слава українським добровольцям!
🕊 Instagram 🕊 Twitter 😎 Facebook 📹 YouTube
Ці люди – найвідданіші сини і доньки України, які з 2014 року стали на її захист, обираючи гідність та незалежність не за наказом, а за покликом серця.
Згадаймо сьогодні також подвиг мужніх мешканців-добровольців Ірпеня, які мали причини виїхати, як і всі містяни, але залишилися і прийняли перші бої з російською армією.
У ті страшні дні лютого і березня ми втратили більше сорока побратимів-добровольців.
Маємо бути гідними захисників Ірпеня. Ми у вічному боргу перед ними та їхніми родинами за порятунок міста і його мешканців.
Ірпінь пам’ятає і дякує кожному воїну доброї волі за віру в Україну.
Слава українським добровольцям!
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
❤229🙏82👍14🔥1🥰1👏1🕊1
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
Добровольці йшли в бій з ворогом без вагань, без повісток, без медичного огляду, часто без зброї і забезпечення – незважаючи на посади і вік.
З єдиною метою: не дати захопити Україну з 2014 року.
Честь бути в одному строю з першими.🫡
Вічна пам’ять і слава нашим побратимам!
🕊 Instagram 🕊 Twitter 😎 Facebook 📹 YouTube
З єдиною метою: не дати захопити Україну з 2014 року.
Честь бути в одному строю з першими.🫡
Вічна пам’ять і слава нашим побратимам!
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
🙏137❤76👍16🔥2🥰2
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
У День українського добровольця в Ірпені пройшла чергова акція "Не мовчи! Полон вбиває!".
Пані Наталія чекає на свого брата-близнюка. Він зник безвісти на Курщині у травні минулого року.
"Я живу в Ірпені, приходжу на акції тут і їжджу в Київ. Мені здається, що якщо більше людей говоритимуть про це, то шанс знайти наших рідних буде більший", – каже вона.
І в цьому є правда.
Коли ви це почуєте на акції, зрозумієте, що за кожною картонкою на акції стоїть життя захисника, якого рідні чекають роками.
Приходьте підтримати родини наших полонених і зниклих безвісти. Найгірше – залишитися з цією бідою наодинці.
Тому якщо маєте можливість — долучайтесь.
Акції в Ірпені проходять щодругої суботи об 11:00 біля Центрального парку.
🕊 Instagram 🕊 Twitter 😎 Facebook 📹 YouTube
Пані Наталія чекає на свого брата-близнюка. Він зник безвісти на Курщині у травні минулого року.
"Я живу в Ірпені, приходжу на акції тут і їжджу в Київ. Мені здається, що якщо більше людей говоритимуть про це, то шанс знайти наших рідних буде більший", – каже вона.
І в цьому є правда.
Коли ви це почуєте на акції, зрозумієте, що за кожною картонкою на акції стоїть життя захисника, якого рідні чекають роками.
Приходьте підтримати родини наших полонених і зниклих безвісти. Найгірше – залишитися з цією бідою наодинці.
Тому якщо маєте можливість — долучайтесь.
Акції в Ірпені проходять щодругої суботи об 11:00 біля Центрального парку.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
❤82🙏36👍10
У Козинцях Ірпінської громади трагічна звістка – 38-річний старший солдат Сергій Маруда, який понад рік вважався зниклим безвісти, загинув.
Після тривалого очікування та надії ДНК-експертиза підтвердила загибель захисника.
Сергій народився 3 лютого 1987 року в селі Козинці. Тут, у рідному краї, він навчався та будував плани на майбутнє. Профільну освіту механіка здобув у Немішаївському фаховому коледжі НУБіП України. Після одруження проживав у Києві.
"Він був майстром із золотими руками. Вмів ремонтувати та будувати, лагодити техніку будь-якої складності та розмірів. Був добрим, сильним духом і неймовірно справедливим", – згадують Сергія рідні.
Сергій був із тих, хто не чекав закликів, а діяв за покликом серця. Його шлях воїна розпочався ще у 2014 році, з перших днів російської агресії, у складі 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців. Потім він боронив Україну у складі 95-ї окремої десантно-штурмової Поліської бригади. Служив у першому протитанковому відділенні взводу вогневої підтримки аеромобільної роти.
Під час повномасштабного вторгнення забезпечував передові артилерійські підрозділи боєприпасами. "Міг не спати дві доби, але віз вантажі зі снарядами хлопцям", – згадує дружина захисника Катерина.
За сумлінне виконання службових обов’язків, зразкове та своєчасне забезпечення військ засобами ураження в умовах збройної агресії був нагороджений грамотою від командування артилерійських бригад.
У серпні 2022 року отримав відзнаку Президента України "За оборону України".
Експертиза підтвердила, що Сергій загинув 7 березня 2025 року під час виконання бойового завдання на Курському напрямку
"Він був моєю рідною душею, моїм серцем. Його передостанні слова до мене були: "Ти ще будеш мною пишатися". А останній раз він дзвонив мені вже з позицій і казав, як сильно любить", – додає Катерина.
Сергій Маруда залишиться в пам’яті як людина виняткової мужності, яка присвятила свою молодість боротьбі за нашу свободу.
Щирі співчуття дружині Катерині, 13-річному сину Григорію, батькам, друзям і побратимам Сергія від усієї Ірпінської громади.
Про дату і час прощання у селі Козинці буде повідомлено окремо.
Низький уклін. Вічна пам’ять і шана Герою – Сергію Маруді!
🕊 Instagram 🕊 Twitter 😎 Facebook 📹 YouTube
Після тривалого очікування та надії ДНК-експертиза підтвердила загибель захисника.
Сергій народився 3 лютого 1987 року в селі Козинці. Тут, у рідному краї, він навчався та будував плани на майбутнє. Профільну освіту механіка здобув у Немішаївському фаховому коледжі НУБіП України. Після одруження проживав у Києві.
"Він був майстром із золотими руками. Вмів ремонтувати та будувати, лагодити техніку будь-якої складності та розмірів. Був добрим, сильним духом і неймовірно справедливим", – згадують Сергія рідні.
Сергій був із тих, хто не чекав закликів, а діяв за покликом серця. Його шлях воїна розпочався ще у 2014 році, з перших днів російської агресії, у складі 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців. Потім він боронив Україну у складі 95-ї окремої десантно-штурмової Поліської бригади. Служив у першому протитанковому відділенні взводу вогневої підтримки аеромобільної роти.
Під час повномасштабного вторгнення забезпечував передові артилерійські підрозділи боєприпасами. "Міг не спати дві доби, але віз вантажі зі снарядами хлопцям", – згадує дружина захисника Катерина.
За сумлінне виконання службових обов’язків, зразкове та своєчасне забезпечення військ засобами ураження в умовах збройної агресії був нагороджений грамотою від командування артилерійських бригад.
У серпні 2022 року отримав відзнаку Президента України "За оборону України".
Експертиза підтвердила, що Сергій загинув 7 березня 2025 року під час виконання бойового завдання на Курському напрямку
"Він був моєю рідною душею, моїм серцем. Його передостанні слова до мене були: "Ти ще будеш мною пишатися". А останній раз він дзвонив мені вже з позицій і казав, як сильно любить", – додає Катерина.
Сергій Маруда залишиться в пам’яті як людина виняткової мужності, яка присвятила свою молодість боротьбі за нашу свободу.
Щирі співчуття дружині Катерині, 13-річному сину Григорію, батькам, друзям і побратимам Сергія від усієї Ірпінської громади.
Про дату і час прощання у селі Козинці буде повідомлено окремо.
Низький уклін. Вічна пам’ять і шана Герою – Сергію Маруді!
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
😢205🙏25❤15🕊6
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
Ірпінська громада провела в останню путь 20-річного молодшого сержанта НГУ Віктора Толстого, позивний Барига.
Віктор народився 16 квітня 2003 року в селі Грушине на Харківщині. Він був вірним другом, активним спортсменом і завзятим рибалкою.
Наприкінці 2021 року за власним покликом пішов на строкову службу, яка у лютому 2022 року переросла у боротьбу з ворогом за незалежність України.
Під час повномасштабного вторгнення Віктор служив у 23-й окремій бригаді "Хортиця". Як командир відділення, він був взірцем для побратимів – вмотивованим і мужнім воїном, попри юний вік.
Прагнув звільнити всю Україну від окупантів і підняти синьо-жовтий прапор над вільним Кримом.
Життя воїна обірвалося 7 червня 2023 року поблизу села Ольгівське на Запорізькому напрямку внаслідок ворожого авіаудару. За особисту мужність Віктор був посмертно нагороджений орденом "За мужність" III ступеня.
Мама Героя, Оксана Вікторівна, яка проживає в Ірпені і працює в ліцеї №1, прийняла важке рішення — перепоховати сина в нашій громаді.
"Вдячна громаді, за те що прийняли моє прохання і я зможу бути тут, поруч із сином. Я зможу до нього приходити. На жаль, в Харківську область через небезпеку їздити я вже не зможу. Віктор живе в пам’яті своїх рідних, він живе в усьому, що нас оточує. Бо це була світла, щира, добра людина, яка залишається назавжди в нашому серці та всьому, що навколо нас. Я отримую любов сина через всіх людей, які мене підтримують", – каже про сина мати.
Щирі співчуття від усієї Ірпінської громади Оксані Вікторівні, рідним, друзям і побратимам Віктора.
Вічна пам'ять та слава Герою – Віктору Толстому!
🕊 Instagram 🕊 Twitter 😎 Facebook 📹 YouTube
Віктор народився 16 квітня 2003 року в селі Грушине на Харківщині. Він був вірним другом, активним спортсменом і завзятим рибалкою.
Наприкінці 2021 року за власним покликом пішов на строкову службу, яка у лютому 2022 року переросла у боротьбу з ворогом за незалежність України.
Під час повномасштабного вторгнення Віктор служив у 23-й окремій бригаді "Хортиця". Як командир відділення, він був взірцем для побратимів – вмотивованим і мужнім воїном, попри юний вік.
Прагнув звільнити всю Україну від окупантів і підняти синьо-жовтий прапор над вільним Кримом.
Життя воїна обірвалося 7 червня 2023 року поблизу села Ольгівське на Запорізькому напрямку внаслідок ворожого авіаудару. За особисту мужність Віктор був посмертно нагороджений орденом "За мужність" III ступеня.
Мама Героя, Оксана Вікторівна, яка проживає в Ірпені і працює в ліцеї №1, прийняла важке рішення — перепоховати сина в нашій громаді.
"Вдячна громаді, за те що прийняли моє прохання і я зможу бути тут, поруч із сином. Я зможу до нього приходити. На жаль, в Харківську область через небезпеку їздити я вже не зможу. Віктор живе в пам’яті своїх рідних, він живе в усьому, що нас оточує. Бо це була світла, щира, добра людина, яка залишається назавжди в нашому серці та всьому, що навколо нас. Я отримую любов сина через всіх людей, які мене підтримують", – каже про сина мати.
Щирі співчуття від усієї Ірпінської громади Оксані Вікторівні, рідним, друзям і побратимам Віктора.
Вічна пам'ять та слава Герою – Віктору Толстому!
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
😢210🙏20❤9🕊4
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
Багато наших мешканців впізнають на цих кадрах свій дім або свою вулицю.
За 10 днів до звільнення Ірпінь здригався від безперервних вибухів.
Пам’ятаю майже кожен будинок після російських обстрілів. Вже було важко пересуватися дорогами міста – суцільні руйнування і згарища, розстріляні машини. Вже не було води, газу й електрики.
Коли Київщина буде звільнена від російських військ, ми кинемо всі сили на відновлення нашого міста-героя майже з нуля.
Але пам’ять про той березень залишиться з нами назавжди.
🕊 Instagram 🕊 Twitter 😎 Facebook 📹 YouTube
За 10 днів до звільнення Ірпінь здригався від безперервних вибухів.
Пам’ятаю майже кожен будинок після російських обстрілів. Вже було важко пересуватися дорогами міста – суцільні руйнування і згарища, розстріляні машини. Вже не було води, газу й електрики.
Коли Київщина буде звільнена від російських військ, ми кинемо всі сили на відновлення нашого міста-героя майже з нуля.
Але пам’ять про той березень залишиться з нами назавжди.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
😢142🙏33❤22👍7