ого заявочки від Пола

насправді, категорично не згоден із тейком від Гвардіан та частково згоден з коментарем

Як би мені не сподобався Марті Супрім, це не рівень "фільму року".

Це драйвова та нестандартна картина. Нестандартна у тому як розповідається історія, але в цьому і є її головна проблема.

Після перегляду Марті Супріма ти не відчуваєш... нічого. Нуль думок в голові. Подібне відчуття в мене було після перегляду фільму від того ж режисера (Джошуа Сефді) - "Гарні часи".

Фільм живе в твоїй голові, поки ти його дивишся. Як тільки починаються титри, ти відчуваєш моральне "спустошення", наче останні 2 години цей фільм був усім, що було в твоєму житті. І тепер це "все" закінчилося

Це звучить дуже пафосно і круто.

Але на практиці, це виглядає наче ти пожував жуйку та виплюнув, нуль післясмаку від картини. І це погано (саме в контексті фільму року). Бо як на мене, фільм року має бути тим, що ти згадаєш через 5-10 років з більш розгорнутими думками, ніж просто "ну це було чіпляюче та динамічно"

P.S.: але Шаламе зобов'язаний забрати Оскар

відос на каналі

інфа з відосу

зіграла ставочка 2.0

One battle for another виграв Оскар за найкращий фільм

я не знаю, що ще потрібно було зробити Шаламе, щоб забрати статуетку, але окей, гра Майкла Б. Джордана в Sinners теж була на ДУЖЕ високому рівні

той самий матеріал

розгорнуто поділився думками про історію падіння авторитетності (якої ніколи і не мало бути) Оскару у своїй статті для Skvot, включаючи і правила запрошень до академії, і з кого вона складається, і ще багато чого. Чекаю там)

так і вийшло

Якщо справа дійсно в висловлюваннях Шаламе про оперу та балет, то це буквальне позорисько на академії. Ти або приймаєш реальність такою як вона є та намагаєшся це змінити, або не реагуєш на подібне бойкотом актора/фільму на церемонії. З кожним роком академія все більше схожа на зібрання пихатих індиків, які голосують як зірки на небі зійдуться, реагуючи дуже і дуже боляче на будь-які висловлювання про будь-що, що лише дотично відноситься до кіно та голосування в цілому.

Я можу навіть зрозуміти БАФТУ, там люди послідовно топлять за традиціоналізм та повагу до сталих цінностей, але ж Оскар взагалі не про це. Його штормить від однієї адміністрації до іншої, в діапазоні 5 років можуть бути кардинально різні рішення, які не мають спільної логіки. Тому образи на думку про сьогоднішній стан театру та балету виглядають не те що смішно, а й лицемірно та жалюгідно

Короче крінжа навалили, як і завжди

сьогодні о 17:30 вийде новий ролик

в цьому коменті прекрасно все

трохи загруз у власних справах, але:

• зовсім скоро чекайте мої думки про "Сопрано" (у текстовому форматі)

• впродовж 2 наступних тижнів вийде відос про "Ейфорію"

• впродовж 3-4 тижнів планую випустити ВЕЛИЧЕЗНИЙ експеримент, але який поки не скажу

в моїх планах встигнути випустити рецензію на Ейфорію цієї неділі, але нічого не обіцяю

p.s.: завтра буде пост про Сема Левінсона (режисер всього цього "шедевру")

Сем Левінсон зараз є одним з найбільш обговорюваних режисерів у світі

Очевидно, що причиною цьому став новий сезон його серіалу "Ейфорія", який у мережі зібрав не тільки купу хейту, а й якусь просто неймовірну кількість хайпу.

І цьому теж є очевидна причина. Усі обговорюють той треш, що відбувається в третьому сезоні. Саме треш, тому що по іншому це назвати важко.

Особисто я не дуже здивований тому, у що перетворилася "Ейфорія", дзвіночки цього постійно з'являлися протягом першого/другого сезону, про що я розповім у завтрашньому відосі. Да і якщо подивитися на те, що знімає Левінсон впродовж своєї кар'єри, все стає ще більш зрозумілим.

Знімати про нього цілий відос я не буду, тому що для цього потрібно дивитися усі його фільми, чого я НЕ хочу, тому що "почерк" Сема видно не то що по Ейфорії, а по одній його картині, тому пост буде про це.

Від нього, до Ейфорії, я дивився фільм "Х", де Сем був одним з продюсерів. Логлайн: хоррор про те, як група зумерів їде знімати порнуху в усіма забуте селище. В принципі, усі деталі картини думаю зрозумілі.

Мій поїнт про те, що Сем завжди знімає саме так, і на мою думку, не знає як зацікавити глядача по іншому. Ось просто не знає.

Ейфорія не його оригінальна ідея. За її основу взятий однойменний ізраїльський міні-серіал. Цікавий факт: в ньому один сезон.

І це пояснює усе. Пояснює чому перший сезон Ейфорії був ще більш менш, а далі все ставало все гірше. Тому що перший сезон побудований на темах і ідеях оригіналу, другий – просто повтор по колу першого, спроба витягнути на тому, що було у першому, третій – стагнація та спроба вже хоча б забайтити на емоції. І це вийшло.

Показовим також є і його серіал The Idol, знятий після Ейфорії у 2023 році. Теж немає нічого окрім постійного thirst trap'у, навколо якого будується увесь сторітейлінг. Але не хочу багато про це, там дійсно нічого цікавого.

Найгірше з усього цього це те, що ситуація з Ейфорією дає приклад усім іншим режисерам того, що можна взагалі не паритися за якийсь фундамент історії, розкриття персонажів та усієї цієї "мішури". Можна напхати голих тіл та трешових фетишів і все одно заробити грошей.

лінки на ресурси з відео:

• про переписування "Ідолу"
• про треш, також в "Ідолі"

• розборки D. A. R. E. з Ейфорією
• розборки D. A. R. E. з Ейфорією 2.0

• зумери менше п'ють
• підлітки менше п'ють