Докудейз завершився, а тексти продовжують виходити. Режисерка Ольга Журба взялась за досить складне завдання - створити документальну стрічку, яка з одного боку буде чистою абстракцією війни, а з іншого її ж концентрацією.

"Пісні землі, що повільно горить" - це назва, якою можна було б озаголовити якийсь розділ "Пополь-Вух", але в такій поетиці і криється складніть прийомів Журби - робота з візуальними та аудіальними наративами, споглядальницька манера, дієгітичність звуку, контрастні сцени. Це насправді досить складно сконструйоване кіно про те, наскільки різні виміри може мати війна.

Детальніше в огляді для колег з Лірум.

Думаю всі вже бачили цей масштабний проєкт The New York Times про 100 кращих фільмів 21 століття.

Вирішив зробити свою добірку. В порядку хронології. Зазначу, що це не найулюбленіші мої фільми і точно не фільми, які я вважаю найкращими з точки зору кінематографії. В списку я опирався на те, наскільки вони були важливі для кінематографа на цьому проміжку часу.

"Малголланд Драйв" (2001) - Стенлі Кубрик закрив 20 століття в кіно фільмом "З широко заплющеними очима", а Девід Лінч відкрив 21 своїм "Малголланд Драйв".

"Шрек 2" (2004) - глобальна постмодернічна казка, яка переінакшила розуміння зокрема анімації. Є тут і безліч попкультурних посилань, і вперше (!) використання в якості саундтреку просто плейлиста шлягерів, і одне з перших масових залучень для озвучки зірок і врешті деконструкція диснеївських історій про принцес. З усіх боків видатний культурний феномен.

"Нафта" (2007) - монументальне кіно, яке при перегляді наче розумієш, що знімалось в 21, але водночас відчуваєш, що воно з початку 20. Пол Томас Андерсон задав досить високу планку на американський кінороман, який попри всі судження, що скоро він буде забутий і переоцінений існує і досить непогано існує досі.

"Залізна Людина" (2008) - наша частина 21 століття точно буде епохою розквіту супергеройського кіно. Джон Фавро створив не просто екранізацію підзабутого марвелівського супергероя з 1970-х. Він заклав канони супергеройського екшну, а також повернув США веллсівського громадянина Кейна в обробці 21 століття, який став символічним захисником від глобального тероризму (ще однією прискорбної ознаки нашого століття).

"500 днів літа" (2009) - ромком став одним з базових жанрів 2000-х і дебют Марка Вебба зумів деконструювати цей жанр і його кліше, перетворивши ромком у психологічну драму про те, що ідеальних ромкомівських людей та стосунків не існує, а світ трошки складніший, ніж може здаватись.

"Соціальна мережа" (2010), на межі між "нульовими" та "десятими" Девід Фінчер створив кіно, яке багато в чому окреслило нашу реальність, яка тепер доповнена онлайновим простором. Марк Цукерберг куди актуальніший за Деніела Плейнв'ю, а тому й важливіший для 21 століття.

"Ла-Ла-Ленд" (2016) - Дам'єн Шазель відродив класичний мюзикл і цим все сказано.

"Маяк" (2019) - стильний та дуже кіноманський фільм Роберта Егґерса утвердив явище "постгорору", яке в цілому розкрило нові грані жанру "страшного кіно" в нашому столітті.

"Паразити" (2019) - своїм тріумфом соціальна сатира Пон Чжун Хо відкрила всесвіт корейського кінематографа не лише для таких гурманів, як Тарантіно, але й для дуже багатьох людей в світі. Наразі корейський кінематограф мабуть найбільш амбіційна індустрія, яка поступо підкорює нові і нові простори. Звісно це не виключна заслуга "Паразитів", але багато в чому саме їхня.

"Найгірша людина в світі" (2021) - норвезький режисер Йоакім Трієр пів кар'єри знімав малопомітні, не для фанатів "сканді-кіно", стрічки про інфантильність та дорослішання дорослих. Його "Найгірша людина в світі" врешті ідеально вцілила в те, щоб описати міленіалів - ключове покоління початку 21 століття.

Ви теж діліться своїми списками і кажіть які фільми вважаєте кращим для нашого століття. Свій список можна сформувати ось тут.

Мені здається, що будь-яка людина, яка цікавиться кіно вище середнього, ненавидить запитання: "А який твій улюблений фільм?". Тому що це питання націлене в настільки абстрактну тему, але при цьому вимагає суперконкретної відповіді, що складно висловити це вербально.

Але от з питання "Хто твій улюблений режисер?" у мене останні роки видається справитись - це Пол Томас Андерсон. Якому сьогодні 55.

Самоучка, який все життя мріяв про кар'єру режисера та письменника. Вперше фільм зняв у вісім років і не припиняє до сьогодні.

ПТА мій улюблений режисер, тому що жоден з його фільмів мене не розчарував.

"Фатальна вісімка" виглядала, як "Новий Голлівуд", який раптом виник в середині 1990-х. Було в ній щось ледь вловиме від скорсезівського "Кольору грошей" і від альтманівського "Каліфорнійського спліта".

"Ночі в стилі буггі" сподобались ще більше і своєю стилістикою Нового Голлівуду в цьому ж діапазоні між Скорсезе та Альтманом. І екзотичною тематикою порнобізнесу. І дивним зображення сім'ї і трудового колективу.

Наче дощ з жабів осипалась на голову "Магнолія" з її багатоголосим сюжетом, де авторський голос не домінує, а лише веде сюжетом цих дивних та дисфункційних чоловіків. А ще однозначно найкращою грою Тома Круза евер.

"Кохання, що збиває з ніг" викликало постійне відчуття тривоги та страху завдяки його пустим просторам, кольоровій палітрі та грі зі світлом. А сценам, де Адам Сендлер говорить Філіпу Сеймуру Хофману: "Матрасник, у мене з'явилось кохання і ти не уявляєш наскільки це робить мене сильним" - взагалі одна з ліпших в кіно.

Монументальність - це єдиний епітет вартий "Нафти" - безсумнівно одного з найкращих фільмів 21 століття. Я робив кіноклуб про це видатне кіно і в мене насправді мало що додати.

"Майстер" - став ще одним кінороманом, історією про війну, втрату, релігію. Настільки складний, наскільки й красивий.

Томас Пінчон писав "Вроджену ваду" так, щоб читач під час прочитання відчував канабінольний приход. Пол Томас Андерсон вдруге об'єднавшись з Хоакіном Феніксом створив кіно, яке радше набір абсурдних скетчів, але іншого способу передати це відчуття канабінольного приходу вже глядачеві, я собі не уявляю як.

Найбільш дивною стала "Примарна нитка" - естетсько-мізантропічна історія про чоловіка, жінку та моду. Безумовно прекрасна, вона вибивається з кавалькади досліджень США у непікові моменти історії та того, як американець звивається у наративі протестантської етики (До речі ПТА - католик).

Ромком "Локрича піцца" залишила дивний післясмак, неначе знову 13, неначе знову вперше поцілувався, неначе знову це дивне, але хороше відчуття підліткової закоханості. А ще тут найсмішніша акторська гра Бредлі Купера.

Пол Томас Андерсон - режисер, який ні разу не розчарував і сумніваюсь, що розчарує мене у вересні.

Так, я в курсі, що необ'єктивність цього поста перейшла всі межі пристойності. Але іноді хочеться поговорити про кіно, яке любиш саме, як глядач.

До речі, дивився новий фільм Джозефа Косинські (скільки є варіацій написання його прізвища?) - "F1". Косинські, він як добротний автомеханік - не створює нічого нового, але точно знає, як працює створене іншими. Він чудово знає, як має виглядати спортивна драма і як має працювати літній блокбастер і складає ці дві частини прикладу, щоб отримати в сумі масштабне кіно з вражаючи гонками і передбачливим сюжетом. Навіть примудряється знову потужити за втраченою маскуліннстю з рейганівських 1980-х, як в "Маверіку" і "Вогнеборцях".

В цілому це навіть дуже класний фільм, але тут немає ні ідеальної спортивної історії, як в "Гонці" Говарда, ні історії чоловічої екзистенції, як в "Аутсайдерах". Це просто хороше кіно, де Бред Пітт знову грає Кліфа Бутта, але вже не каскадера, а гонщика. Більше в рецензії для Lb.ua.

Сьогодні радіостанція "Ритми та мелодії 1970-х" гратиме в пам'ять про Майкла Медсена - одного з найулюбленіших акторів Квентіна Тарантіно.

RIP

Написав трохи про "Гру в кальмара" і чому другий і третій сезон (які по факту один сезон розділений на двоє) значно поступаються в якості та популярності першому. Якщо коротко, то перший сезон - це був якісний герметичний квест-трилер, який вийшов неймовірно вчасно - з одного боку після тріумфу "Паразитів" всі зацікавились корейським кіно, а з іншого - розпал ковіду якраз привів багатьох до фінансової скрути. З двома наступними сезонами ситуація була інша, а тому й серіал виглядав слабше.

В успіх американської версії, я теж вірю мало. Але про це вже в матеріалі для колег з Lb.UA

Дививсь цього тижня "Супермена" Джеймса Ганна. Це дійсно гарне кіно, чого вже давно не було з супергеройськими екшнами.

Ганн розповідає в міру смішну, в міру милу, в міру захопливу історію про просто хлопця з Криптону, якому стали рідні кукурудзяні поля Канзасу і беззахисні людини маленької планети Земля.

Окремо варто відзначити шикарного Ніколаса Голта. Більше в рецензії для кулєг з Lb.UA.

Розповів трохи на Телебаченні Торонто про те, чому Юрій Іллєнко база.

Днями глянув "Кривавого лідера", який в оригіналі називається "The Order".

Дуже класний неонуарний поліцейський процедурал про неонацизм в 1980-х.

Джуд Лоу з їбейшими вусами і Ніколас Голта з смішною "шапочкою" на тлі твінпіксівських сосен.

Курзель взагалі любить досліджувати зло через злочин: масшутери, лінчувальники-серійники, а тепер от історія про те, що сенси не вмирають в обгортці міцного трилера. Коротше Інжой.

І поки всі пишуть про програму Венеції, я нагадую, що український прокат очікує такий шедевр

Забув нагадати - 70 же людині сьогодні!

Новий трейлер "Однієї битви за іншою" Пола Томаса Андерсона. Чекаю більше, ніж Грінч Різдва

Сьогодні день трейлерів. От і свіжий трейлер нового фільму "Немає іншого вибору" Пака Чхан Ука, який буде на Венеції.

В основі фільму — книга Дональда Вестлейка «Сокира». У 2005 році її вже екранізував грецький режисер Коста-Гаврас. Пак Чхан Ук запевняє, що хотів зняти цей фільм з 1997 року, коли вперше прочитав роман Вестлейка, і що його стрічка відрізнятиметься від бачення Коста-Гавраса.

Це історія про чоловіка, який так старанно шукав роботу, що врешті став маніяком, який прибирає конкурентів на вакансію.

Пак Чхан Ук уже заявив, що фільм стане головним проєктом у кар’єрі.

Перезапуск "Фантастичної четвірки" вийшов досить нудним. Так акторський склад має хімію, але на цьому все. Ретрофутуризм а-ля 1960-ті виглядає недопрацьовано. Головний антагоніст очікуваним, а сам сюжет нагадує попередні фільми Марвел в часи їх кращої форми.

На тлі свіжого "Супермена" новий виток розвитку Марвел зовсім бляклий. Більше в огляді для колег з Lb.UA.

Насправді існує дві версії "Андрієша" - короткометражна та повнометражна. Перша - це дипломна робота Параджанова, а друга - це вже його перша стрічка.

Параджанов любив говорити, що коли Довженко приймав дипломну короткометрівку "Андрієш", то сказав, що Параджанов - геній і йому треба їхати знімати в Україні. Кінознавець Сергій Тримбач говорить, що насправді Довженко сказав, що Параджанова за таку безалаберну роботу треба вигнати з режисури.

Роберт Еггерс не втрачає жодної можливості, аби розповісти про «Андрієш» (1954) Сергія Параджанова і Якова Базеляна — навіть якщо він у французькій крамниці.

І ми також не втратимо — адже віднедавна казковий дебют двох режисерів можна подивитися в нашому онлайн-кінотеатрі у новій колекції «Поетичне кіно. Витоки».

«"Андрієш". Якщо зможете десь знайти — подивіться». На щастя, шукати довго не доведеться — адже посилання ми залишимо ось тут.

Фрагмент: Konbini — Robert Eggers, le réalisateur de Nosferatu est dans le Vidéo Club