* * *

химерні обличчя жінок,
що застигли у камені,
мовлять дивну мелодію.
змолюють сни.
зимні й тонкі,
губи їхні гаснуть уночі.
одламати б їм
крихту місяця
й покласти на язик.

не знають вони,
та й віри б не йняли,
що у стіні,
за метр чи три
од їхніх голів
захована таємна кімната,
в котрій
чотири люстра,
седед яких
хтось дуже самотній
зостатись
хотів.

Ярина Чікало

#грань_поезії

ВЕЧІРНЯ ПІСНЯ

сліпне небо,
а будинки прозрівають

як сумно числити зорі,
мокрі, що втікають із пальців

чому я сам,
із льодовими руками?
чому я не вийду на вулицю,
де капають люди?

сліпне небо,
а будинки прозрівають

як сумно вмирати,
думаючи про життя

Юрій Тарнавський

#грань_поезії

Якби знову вперше я тебе зустрів,
Та в саду не цьому, в іншім гаї,
Може, нам інакше гай би зашумів,
Видовжений млою у безкрає.

Може, інші квіти, і не з тих кущів,
Взяла би рука, затрепетавши.
Може, ти сказала б кілька інших слів, –
Кілька інших слів, не тих, що завше.

Може, я серця нам сонцем би спалив
У троянд каскаді, у чаду п’янкому,
Якби знову вперше я тебе зустрів –
В іншім гаї, у саду не цьому.

Болеслав Лесьмян (Польща)
Переклад Маріанна Кіяновська

#грань_перекладів

*

у нашому місті намиста
тільки з кісток
ми тримаєм своїх
померлих при собі
їхні голоси стоять стіною
поміж нами тодішніми
і теперішніми
голоси - замість стін
а десь - і дому
стоять

голоси - із кісток
колисають
заснеш - не виснуєш
нову намистину

ця була не близьким знайомим
обіцялись на каву
не встигли

Вікторія Фещук

#грань_поезії

СВОБОДА

Не мати дому
не нагромаджувати
не мати човна
складів не мати
запасів не мати
книжкових полиць не мати
рослин не мати
собаки не мати
морської свинки
пташок у клітках
не мати літніх батьків
не мати дружини
не мати коханки
не мати дітей

Ліна Екдаль (Швеція)
Переклад Лев Грицюк

#грань_перекладів

*

ніж або голка

вірш, як по щирості, — серце,
рядочок — поріз або шов.
тобі, що бездумно
нарікся поетом,
належить обрати перо:

ніж або голка

вірш, як по щирості, всюди
єси й наповняє усе,
й тобі, що насмілився словом
збудити його з небуття, —
собі відповíсти по щирості:

словом своїм
я звільнив чи ув'я‌‌знив?

і врешті зізнатись: чи справді
той біль, яким так смакуєш,
ти знаєш достоту? чи чув
і носив у собі?

чи лиш бачив за склом?

*

Степан Пенкалюк

#грань_поезії

КОЖНА КІСТКА

Коли тіла наші зіллються
і розпадеться кожна кістка,
потроху прийде насолода,
аж не зіткнуться наші душі,
не плакатимуть від утіхи очі
і не здригатиметься тіло
та заперечить гарячково
усі старання подолать недугу.


Карлос Карзодо (Бразилія)
Переклад Валерія Глотова

#грань_перекладів

ОКСАНКА

Коли ти лежиш на тротуарі проспекту Степана Бандери,
тримаючи в зубах вітчизняну цигарку,
Оксанка виходить з тролейбуса
і, зупинившись над тобою,
вдивляється у відсутній ґудзик
на твоїй маринарці,

а ти, взявши між два пальці свою приму-люкс,
витягуєш її з рота
і говориш:

коли я лежу на тротуарі проспекту Степана Бандери,
тримаючи в зубах вітчизняну цигарку,
ти виходиш з тролейбуса
і, зупинившись наді мною,
вдивляєшся у відсутній ґудзик
на моїй маринарці,

а я, взявши між два пальці свою приму-люкс,
витягую її з рота і кажу:

коли би хтось лежав на тротуарі проспекту Степана Бандери,
тримаючи в зубах вітчизняну цигарку,
чи ти би вийшла з тролейбуса,
і, зупинившись над ним як наді мною,
чи вдивлялася б у відсутній ґудзик
на його маринарці,

і чи він би тоді взяв між два пальці свою приму-люкс,
чи витягнув би її з рота,
і чи б сказав:

Оксанко, знаєш,
в тебе такі темні очі,
що в них можна висипати сміття,
все одно нічого не видно.

Юрій Завадський

#грань_поезії

Під час розвішування білизни усвідомлюю
нестерпну легкість прання і те, що прищіпка на соску болить
І що гірше мій партнер має такі ж шкарпетки як і мій колишній
І що гірше
не знаю
чи не я купила їх обом
це б могло означати
своєрідне зациклення
у виборі шкарпеток

Мірка Абелова (Словаччина)
Переклад Лесь Белей

#грань_перекладів

свистить в щілинах вікон
власне імʼя метається в пошуках втечі
зранений але відкритий
продуваюся наскрізь життям

Андрій Голоско

#грань_поезії

Кілька днів тому він розповів
— що тебе кохає. Це — cool.

Наді мною виростали зірки
на своїх гілках світла, сяйливо білі
між мокрого важкого великого пальмового листя темряви.

И‌оганнес Анюру (Швеція)
Переклад Лев Грицюк

#грань_перекладів

ПОШЕПКИ

Пошепки дуже боязкі
Вони невпевнені в собі
Невпевнені в тому що в них по-справжньому вірять

Їм здається що їх сприймають як ельфів чи фей
Як якусь вигадку

А щоразу як їх охоплює новий сумнів
Стають майже шелесткими
Ніби от-от розвіються

Андрій Мілецький

#грань_поезії

світ це чудова місцина
щоб у ньому народитися
якщо вам не йдеться про щастя
чи про вічне життя
в ньому стільки радості
якщо не йдеться про дотик пекла
зараз і потім
аби лише все більш-менш складалося
тому що навіть у небі
не завжди
всі співають

Лоренс Ферлінґетті (Америка)
Переклад Юрій Андрухович

#грань_перекладів

×××

обличчя вивчене
як стара затерта мапа
схилитися й накреслити
любові останній маршрут:

поглядом погладити
вигини запалих щік
і вії похитнути —
подихом

та лише губами
торкнутися
холодного чола
і відпустити —
в путь із якої
немає вороття

Ростислав Кузик

#грань_поезії

м е д е я І І

ти ще чекаєш на мене Медеє?
ти ще виходиш зранку на берег?
питаєш у власних богів – де він?
кого ти носиш у круглім череві?

мою дитину? дитину моря?
чи може зґвалтованої Колхіди?
хто майструватиме їй ґодорі?
чиїм вона крокуватиме слідом?

вода пожирає розпечений берег
вітер гуде у верхівках кавказьких
війна вилізає із твого черева
засіває Кавказ військовими базами

не чекай на мене Медеє ні
бережи для дитини всю ніжність свою
Колхіда в огні
Україна в огні
твій чоловік –
навіки в строю

Ігор Мітров

#грань_поезії
#грань_поезії_військових

|tenebrae|

Сплітаєш гілки під кроною дня,
що завтра розкриється квітами. Памʼять
голкою ввíйде у стовбур життя,
вoдами синіми буде здійматись
поміж углибин – вільно текти
вгору до простору міжпотойбіччя.
Доти – наповнюєш росами свій
келих прозорий. Час протиріччя
вже розгортає сувої, і ти
досі снуєш цим розрідженим киснем.
Крапаєш,
довго стікаєш униз –
парою хочеш там статися, димом.
Мокра земля видихає, тремтить,
рясно зволожене лоно стискає –
дерево дня напувається і
падає з тріскотом дóлі –
у хмари,
в білі долоні, в непрóсвіток, в ніч
в довгі печери і чорні провалля
темряви.
Темряви стане для всіх.
Коренем сточеним в сніг загортає
вирване тіло – вологе й липке
дерево памʼяті. Дерево-памʼять.
Хочеш лишитися тут чи ніде –
втім, відступаєш. І падаєш.
Далі.

Марина Горбатюк

#грань_поезії

вчися втрачати

вчися втрачати тому що не навчені цієї науки
сідають за стіл життя як сідає на руку дитини метелик —
з довірою
не знаючи що й він — машина невагомості та трепету —
може раптом скінчитися

не навчені цієї науки живуть як хвилі при березі
набігаючи й відбігаючи грайливо, гадаючи
що вільні будь-якої миті вибігти з моря
й рвонути щодуху й добігти аж до
зарослих сходів на пляж тролейбусної зупинки
вулиці буніна краю землі
до інших незнайомих веселих хвиль що за краєм
а море дозволить море відпустить

вчися втрачати — передовсім себе — проводжати
себе вчорашнього довгою дорогою повз гаражі
не маючи що сказати тільки розпачливо
руку тримаючи вологу вологою рукою тримаючи
в роті слизьке гаряче серце що б’ється так голосно
що скроні гудуть і потім
не згадати де розпрощалися де відпустили руки

вчися втрачати вчися бути деревом голим без листя
вчися бути стільцем без ніжки світлиною на якій
не знане вже нікому навіть мамі
усміхнене кирпате обличчя
вчися бути зношеним пальтом яке міняють на нове
книжкою про піонерів у сільській бібліотеці
улюбленим зайцем без лапи на смітнику

вчися бути злодієм що краде у себе себе
злодієм-сновидою що обчищає вві сні
власні шухляди і скрині
напихаючи їх натомість доверху
місячним світлом прілим листям пташиним пір’ям

ходи на вокзал і вчися
проводжати потяги не від’їжджаючи
залюблюйся навіки в чорнявого хлопця
що сів у метро навпроти
в його пташині жести і трішки криві
трішки сумні вуста
нічого не кажи нехай виходить через чотири зупинки

вправляйся у втрачанні
так як вправляються в стрільбі із лука
зосереджено мовчки
як татуювальник-початківець старанно списує собі байдужою голкою ліву руку
потім роки по тому замальовує все чорним
замальовуй усе чорним
хлопчику дівчинко
хлопчикудівчинко
жінкоптахо
травокамене
морезірко
крапкокомо

Ірина Шувалова

#грань_поезії

Буває минуле насниться -
Шибку прошиє голка срібного місяця
Лусне бульбашка сну
І вже зустрічає ранок
птаха твоя червона у грудях
тріпоче крилами

Приходять усі, з ким давно попрощались,
усі, із ким так і не встигли.
Проводжаєш спогади разом із останнім триванням ночі
Згадуєш імена і розумієш -
це ще не всі

Тримаєш у руках маленьку криничку -
вранішню каву
І загадуєш собі сьогодні -
хай це буде єдина чорнота
хай це буде єдина темрява
цього нового
молодого
дня

Олена Герасимʼюк

#грань_поезії
#грань_поезії_військових

​​🔥 В суботу, 8 лютого, разом з Мистецькою Бібліотекою звемо тебе на поетичні читання біля п’єца. Це традиційна зимова подія, яку ми проводимо спільно з МБ.

«Поезія біля п’єца» — це поетичні читання без концептуальних нашарувань: лише ті, хто читає і ті, хто слухає. І потріскування вогню в печі на тлі.

Участь у події візьмуть:

Заза Пауалішвілі — лауреат літературного конкурсу видавництва «Смолоскип» за збірку поезій «Реґіна Ольсен» (2015). Учасник українських та міжнародних літературних фестивалів, співорганізатор та ідеолог літературних заходів. Публікувався в українських і зарубіжних антологіях та періодиці. Стипендіат PEN Ukraine (2023), учасник BAZHAN residency (2024). Живе та працює в Києві.

Вікторія Краснікова — поетка, яка у 2023 стрімко увійшла до київської поетичної тусовки. Переможниця кількох Перших кав у «Купідоні». Готує до видання дебютну збірку. Навчається у Варшаві.

Максим Христенко — культуролог, поет, письменник. Спеціалізується на сходознавчих студіях (чайна культура, японістика). Має публікації в журналі «Легіт», співорганізатор літературних подій в Нижньому залі.

Ростислав Кузик — поет, перекладач і перформер. Автор двох поетичних книжок і чотирьох аудіопоетичних альбомів. Окремі вірші перекладено англійською, польською, французькою, хорватською та на іврит.

🎤 Також буде вільний мікрофон. Зголоситись до участі можна тут.

👉 8 лютого, 17:00. Мистецька Бібліотека на Шота Руставелі. 8 (синя брама, перший поверх). Вхід вільний, free donate на потреби війська вітається.

Прийдіть, мої піснеспіви,
Давайте звалимо все ненависне в купу й покінчимо з ним,
Спекотне сонце, чиста водо, свіжий вітре,
Дозвольте мені звільнитись від ґрунту,
Дозвольте мені без друкарень відчути свободу.
Нехай приходять красиві люди,
Вбрані у шовкосирець прекрасного кольору,
Хай приходять талановиті оратори,
Хай приходять гостроязикі,
Хай приходять зухвальці, нахаби та тріумфатори.
Ми поговоримо про блискучі озера,
Та повітря сухе, чисте, неначе метал.

Езра Паунд (Америка)
Переклад Олена Бодасюк

#грань_переклади

ця війна траншеями
на лініях наших доль

холодом долонь
на могильних плитах

криком пташиним
серед руїн

вітрами з різних сторін

словами серед уцілілих стін

ця війна маками
і молитвами

шрамами напрямків
на червоних від крові мапах

відчуваєш її запах?
відчуваєш її на смак?

ця війна повзе слідами

йде слідом за бійцями
мостами та містами

лягає травою

звучить звуками мови людської

ця війна холоне як вода
в калюжі дороги ґрунтової

там над шахтами прокидається світанок
повзе хмарами так ніби наостанок

Валерій Пузік

#грань_поезії
#грань_поезії_військових