КОРОЛЬ

Він радо грав з нами в цю гру, аж доки
не втомлювався і не
засинав на скрипучому троні,
випускаючи з рук скіпетр з індичого пір’я.
Наш квітневий король, і король серпневий,
і осінній король, і ніколи – король зимовий,
бо зимою – сніги й ранні тіні,
і замітало схил, яким вела
єдина дорога до нього.
Захмарне королівство, про яке не знали навіть
наші брати і сестри, королівство Карія.
Ми обережно виходили з дому задньою хвірткою,
і, йдучи, готували для нього добірку новин:
хлопці з Лугів програли,
цукор кипить на гарячому камені,
один утопився, заснувши в човні. Бувало,
він чемно вдягав корону, щойно
ми заходили в сад, а бувало, вередував, і тоді
нам треба було розгадувати його загадки,
загадки, на які він сам не знав відповіді, й лише
махав рукою, сміючись із нашого завзяття.
Після трапези і чаркування компотом
був час аудієнцій,
і ми ставали по обидва боки трону
зі смерековими списами, суворі і насторожені,
бо казна-хто міг прийти до нашого короля.
І хтось приходив щоразу, а хто?
Чи приходили ті, кому також в’язали
рукави за спиною? Чи приходили ті, хто в’язав,
щоб попросити у нього невчасне пробачення?
Чи приходили
ті, хто забув його за роки хвороби і усамітнення,
щоб навести лад у власних нотатках?
Чи приходила жінка, щоб довго-довго дивитись,
а потім повернутися до чоловіка в машині,
відкупившись Божим заступництвом?

Приходить король квітневий,
червневий король
приходить,
приходить король осінній, а зимового короля
нема.

Остап Сливинський

#грань_поезії

[…]

Понеділок зав'яз у вівторку,
неділя сплітається з роком:
хіба ж ото час наріжеш
твоїми сумними ножицями?

Пабло Неруда (Іспанія)
Переклад Кость Дрок

#грань_перекладів

Підсумки суму

такі:
зірки нейтронні,
звʼязки нейронні на троні, фоном —
народження заряду.

Снаряду

холодний шепіт, вихід, 
шелест. Шипот, спад 
у спогадах. Тримайся,
не втрачай свідомість. Неходжено-

протоптані шляхи (багнюка, калабаня,
розквась, бруд) шалений крик у мікрофон, 
корпоратив, евак, уламок скроні, 
ковдра, целокс, фольга, сектор приз.

(Напився? — Викликай Uklon).
 
Розірвана пащека, теревені, 
міна, пневмоторакс,
цілющий збір: дизайн,
глибокий маркетинг у мегафон.

Природа спротиву (прогоном руський 
реп) — окопний РЕБ, патрони, пси, свічки, 
посічені дерева, FPV, стрічки й вирви, 
забудь і вирви.

ВОГ.
Верден, украдене нещастя. 

Без змін,
невгавний жарт у Бога — 
життя на Детріксі, обідня кава, 
нафта й кола. На воді 
фігурки Тетрису,
 
зерно і добрива, 
натура скепсису,
лектура Reddit.

Барига вже чекає
в чаті меседжу, 
нема сигналу: доїдеш — напиши, 

турбото. 
За тиждень 

холера. 
Судна у Варні.
Зима у Відні.

Ведмедик Бо. 

Бо хтось повинен 
не померти, щоби
виконувати
ту роботу, 

коти,
Котигорошку.

Сергій Рафальський

#грань_поезії
#грань_поезії_військових

ПРОВИНА

винний за те що цілий. винний за те що живий.
вовком голодним з неба господи боже вий.
винний що маю руки перехреститись. гріх
бути живим і бачити як пролітає сніг

межи дерев обсмоктаних. межи сумних хрестів.
що тобі боже поставити на поминальний стіл?
є в нас горілка й коливо. чаша гарячих сліз.
є трохи солі для ран. дякую що приніс.

є в нас різдво без радості. є святий миколай —
він не до всіх заходив. краще про це не питай.
ще у мішку залишилась купа дарунків тим
хто не дожив до свята як не дожив твій син.

є новий рік на носі. страшно у нього йти.
санта уже тренується. ходить щодня у тир.
страшно йому сюди їхати. санто краще не їдь
нащо тобі старому клунки наших жахіть?

так що ось так наш господи. зла на нас не тримай
що будемо убивати за свій сокровенний край.
дай нам благословення снігом з білих небес
ми будемо убивати. з ним або навіть без.

Ігор Астапенко

#грань_поезії
#грань_поезії_військових

добре слухати

добре слухати
твій голос тише!
лишити в душі
відчинені двері
для твоїх кроків

коли зіниць
розквітлі келихи
наливаються вечором

наче птах повертаюся
втомлена піснею
до свого гнізда

Віра Вовк

#грань_поезії

* * *

віднині
кожне дерево
новорічнішає

обсідають гілки
неперелітні
ялинкові іграшки

дощиком
морозцем

Іван Гнатів

#грань_поезії

лялька

крихітна
воскова лялька
вона —
не говорить
і в дзеркало подивитись
їй не дають
не усміхається

все життя —
метушилась
тепер спить
спокійна як очерет
під снігом

Павло Щепан

#грань_поезії

КОЛЯДКА

провалюється сонце
у церкві вечора туляться одне до одного сироти
очі заплющені
роти розкриті широко
а голосів нема

Валерій Ілля

#грань_поезії

* * *

Моє серце давно не б'ється
витікає, як річка.

Пливи
пливи
стрибай
бовтайся
на гачку.

Я шукаю черевики
я шукаю ноги.

Фонетика болю
транскрипція пам'яті
пунктуація смерті
граматика любові.

Життя це випадковість
смерть це випадковість
любов це закономірність.
Розчавлений мандарин неба
витікає, як серце.

Я впав у кому свого речення
і поки тут бовтаюся
рибкою слова
поставте за мене крапочку.

Максим «Далі» Кривцов

#грань_поезії
#грань_поезії_військових

Сьогодні рік без Максима "Далі" Кривцова.
7 січня 2024 року він загинув під час бойових дій на Харківщині.
Вічна слава Героям України!

​​Список памʼятних заходів про Максима "Далі" Кривцова:

• 7 січня, Рівне — екскурсія та вечір пам’яті ⏰ 14:00;
• 7 січня, Київ — вистава «Я поверну собі своє життя», яку гратимуть актори @фантазія ⏰ 18:00.
• 7 січня, Львів — вечір пам’яті Максима Кривцова у світлиці К2 УКУ ⏰ 19:00;
з 7 до 22 січня, Харків — фотовиставка «Далі: Я поверну собі своє життя» у кавʼярні Makers.
• 14 січня, Дніпро — читання віршів у Музеї сучасної російсько-української війни о ⏰ 12:00;
• 16 січня, Капитолівка — читання віршів у Капитолівській сільській бібліотеці ⏰ 16:00;
• 17 січня, Вінниця — читання віршів у культурному просторі «Піч» ⏰ 18:30;
• 18 січня, Івано-Франківськ — читання віршів о 19:00 (деталі події на @kulturnyy.kod та на сторінках Фонду імені Максима Кривцова);
• 19 січня, Одеса — читання віршів полеглих поетів в Одеському національному художньому музеї ⏰ 16:00;
• 20 січня, Богодухів — виставка-презентація збірки «Вірші з бійниці» й читання віршів у Богодухівській публічній бібліотеці від 10:00 до 15:00;
• 21 січня, Дрогобич — читання віршів у Молодіжному просторі Дрогобича ⏰ 14:00;
• 22 січня, Дрогобич — показ фільму «Наші котики» в Молодіжному просторі Дрогобича ⏰ 14:00;
• 24 січня, Хмельницький — відкриття виставки «Візьми лиш за руку мене і стисни як зброю» та вечір памʼяті у Хмельницькому обласному художньому музеї ⏰ 17:00;
• Київ — читання віршів у книгарні Vivat, стежте за анонсами на наших сторінках.
Ще 2 події відбудуться закордоном:
• 18 січня, Нідерланди — виставка «Далі: я поверну собі своє життя, обіцяю»;
• 22 січня, Португалія — вечір памʼяті Далі.

Джерело:
У памʼять про Максима «Далі» Кривцова

Ані поруху, ані вітерця тільки пульс спогаду в листі.
На садовій огорожі жевріють лишайник та цятки іржі неголосні відголоси минувщини.
Півмісяці розрубаних стовбурів ще сяють зі стосу духмяним теплом.
Пес нишпорить грядками мітить дрова й приносить холод у дім
поки не споночіє так ніби натягуєш шапку на обличчя

Саша Ґарцетті (Швейцарія)
Переклад Ганна Гнедкова

#грань_перекладів

Замість жеребу витягни
розжарену голку з ока
Замість крові розкидай
ягоди глоду на сніг
Подивися на схід –
Вслід за цятками
намистинок поодиноких
Сонце викочується тарéлем
обабіч ніг
Розвиднюється
Надщерблено, неповоротко
У сітку тілесних шрамів
Вплуталася стрічка пітьми
Виплітай її обережно
Повільно, як реп'яхи
Грудки з корінням в ласці
Туляться до лиця
Сон вже не прийде
Не чекай його в стеблах
Що кістьми виростають
З обох сторін манівця
Попри болі та втрати шкіра
в жадобі прагне тепла

Як не подивишся –
вибору небагато
Півні горлають
Потрібно встати

Ніч добігає кінця

Максим Христенко

#грань_поезії

поверх упав
на поверх

плита стіни
склалася всередину
кімнати

тільки стіл запилений
у квадраті вікна
стоїть

сідаймо вечеряти
аби мати сили

вранці пам'ять збирати
про дім


Олександр Мимрук

#грань_поезії

* * *

химерні обличчя жінок,
що застигли у камені,
мовлять дивну мелодію.
змолюють сни.
зимні й тонкі,
губи їхні гаснуть уночі.
одламати б їм
крихту місяця
й покласти на язик.

не знають вони,
та й віри б не йняли,
що у стіні,
за метр чи три
од їхніх голів
захована таємна кімната,
в котрій
чотири люстра,
седед яких
хтось дуже самотній
зостатись
хотів.

Ярина Чікало

#грань_поезії

ВЕЧІРНЯ ПІСНЯ

сліпне небо,
а будинки прозрівають

як сумно числити зорі,
мокрі, що втікають із пальців

чому я сам,
із льодовими руками?
чому я не вийду на вулицю,
де капають люди?

сліпне небо,
а будинки прозрівають

як сумно вмирати,
думаючи про життя

Юрій Тарнавський

#грань_поезії

Якби знову вперше я тебе зустрів,
Та в саду не цьому, в іншім гаї,
Може, нам інакше гай би зашумів,
Видовжений млою у безкрає.

Може, інші квіти, і не з тих кущів,
Взяла би рука, затрепетавши.
Може, ти сказала б кілька інших слів, –
Кілька інших слів, не тих, що завше.

Може, я серця нам сонцем би спалив
У троянд каскаді, у чаду п’янкому,
Якби знову вперше я тебе зустрів –
В іншім гаї, у саду не цьому.

Болеслав Лесьмян (Польща)
Переклад Маріанна Кіяновська

#грань_перекладів

*

у нашому місті намиста
тільки з кісток
ми тримаєм своїх
померлих при собі
їхні голоси стоять стіною
поміж нами тодішніми
і теперішніми
голоси - замість стін
а десь - і дому
стоять

голоси - із кісток
колисають
заснеш - не виснуєш
нову намистину

ця була не близьким знайомим
обіцялись на каву
не встигли

Вікторія Фещук

#грань_поезії

СВОБОДА

Не мати дому
не нагромаджувати
не мати човна
складів не мати
запасів не мати
книжкових полиць не мати
рослин не мати
собаки не мати
морської свинки
пташок у клітках
не мати літніх батьків
не мати дружини
не мати коханки
не мати дітей

Ліна Екдаль (Швеція)
Переклад Лев Грицюк

#грань_перекладів

*

ніж або голка

вірш, як по щирості, — серце,
рядочок — поріз або шов.
тобі, що бездумно
нарікся поетом,
належить обрати перо:

ніж або голка

вірш, як по щирості, всюди
єси й наповняє усе,
й тобі, що насмілився словом
збудити його з небуття, —
собі відповíсти по щирості:

словом своїм
я звільнив чи ув'я‌‌знив?

і врешті зізнатись: чи справді
той біль, яким так смакуєш,
ти знаєш достоту? чи чув
і носив у собі?

чи лиш бачив за склом?

*

Степан Пенкалюк

#грань_поезії

КОЖНА КІСТКА

Коли тіла наші зіллються
і розпадеться кожна кістка,
потроху прийде насолода,
аж не зіткнуться наші душі,
не плакатимуть від утіхи очі
і не здригатиметься тіло
та заперечить гарячково
усі старання подолать недугу.


Карлос Карзодо (Бразилія)
Переклад Валерія Глотова

#грань_перекладів

ОКСАНКА

Коли ти лежиш на тротуарі проспекту Степана Бандери,
тримаючи в зубах вітчизняну цигарку,
Оксанка виходить з тролейбуса
і, зупинившись над тобою,
вдивляється у відсутній ґудзик
на твоїй маринарці,

а ти, взявши між два пальці свою приму-люкс,
витягуєш її з рота
і говориш:

коли я лежу на тротуарі проспекту Степана Бандери,
тримаючи в зубах вітчизняну цигарку,
ти виходиш з тролейбуса
і, зупинившись наді мною,
вдивляєшся у відсутній ґудзик
на моїй маринарці,

а я, взявши між два пальці свою приму-люкс,
витягую її з рота і кажу:

коли би хтось лежав на тротуарі проспекту Степана Бандери,
тримаючи в зубах вітчизняну цигарку,
чи ти би вийшла з тролейбуса,
і, зупинившись над ним як наді мною,
чи вдивлялася б у відсутній ґудзик
на його маринарці,

і чи він би тоді взяв між два пальці свою приму-люкс,
чи витягнув би її з рота,
і чи б сказав:

Оксанко, знаєш,
в тебе такі темні очі,
що в них можна висипати сміття,
все одно нічого не видно.

Юрій Завадський

#грань_поезії