* * *

О, поголів'я змучених мрійників,
На ваших синіх плечах
Надія сидить, наче кіт, що уже
сліпий і глухий.

Мерзлі бархани іржавої хвої,
Ковдри кольору шерсті верблюда у місячну ніч
Знічено сіють на вогке, іще неказенне взуття
Сірий бліндажний пісок.

Сіті металу, каркаси й гачки
Посеред тиші, скрипучої і сипкої,
Вловлюють сни,
що їх спровокла на берег виносять
прибій і відбій.

Павло Шикін

#грань_поезії #грань_поезії_військових

* * *

падає сніг
ширячи очі за темною шибою
знов хтось сльозою безодню долив
падає сніг
хто там в снігах кого в полі заносить
падає сніг тихо так ніби шепіт молитви
попелом слова по попелу сліз

Валерій Ілля

#грань_поезії

з плодючої крові деколи народжуються квіти чи світло
з лівого боку світу пульсує форма
місяць із інею
планети кричать до нас крізь хвилі венера – тривога
тіло поростає пижмо вика хвощ деревій землисті пальці –
солом’яні коси кришаться коли ти не дивишся
небо в блискітках
електромаґнетично вниз


Марлєна Нємєц (Польща)
Переклад Юрій Завадський

#грань_перекладів

~

Олегові Лишезі

відходить бородатий поет
каже дочка, що він святий
каже сестра, що святий і усміхнений

рисочки зморшок в кутиках очей —
чи вони були?

соромʼязливий усміх і наче вибачання:
я пливу, я весь час пливу

пішов святому Миколаєві на поміч
бо де б він міг прислужитися
як не в святого Миколая?

Василь Карпʼюк

#грань_поезії

Кохання не закінчується.
Воно існує цілий час усередині нас.
Оскільки ми його пережили.
Міміка без облич
перших снігопадів:
Світло Світло — із паруючими подихами
йшли ми до автобусної зупинки на Lidbergsgatan.
Я розповідав про прочитану книжку,
як вона мене змінила.
Зоряні скупчення перелітали небом.


Йоганнес Анюру (Швеція)
Переклад Лев Грицюк

#грань_перекладів

*

Лишега: — Справжнє лише те що нікуди не веде
нікого не любить не має й злоби
те що самотнє не через те що воно єдине
а через те що воно нічого не означає...

Микола Воробйов

#грань_поезії

* * *

Погляд, затоплений сльозою,
Шукає собі заспокоєння..
О, блискітка снігу вгорі!..
Приємно, звичайно, зіступити з дороги
І в кучугурі обняти
Шорстку величну шию
Мертвого соняшника —
Ніби обнятись зі світом..
Осипати місячний пил з його тімʼя —
І поволі.. поволі повертаючи
Сумне обличчя до себе —
Зазирнути в ці найтемніші очі..
Та приємніший все-таки
Слід полозок у лісі —
Біжить, біжить поперед тебе..
І виростає в молоду сосну..

Олег Лишега

#грань_поезії

* * *

Це дорога від окупації,
по ній іде чоловік.
Танки горять край дороги,
і все навкруги мовчазне.
Цей чоловік — твердий,
він уже пройшов пекло,
і він готовий пройти знову.
Він може себе вдовольнити
самим життям,
він знає ціну життю.
Цей чоловік — мій народ.
Танки горять по всьому обрію,
і мій народ створює себе —
я не знаю такої сили,
котра може його зупинити.

... Чоловік іде дорогою.
Іде жменька попелу,
що веде за руку дитину.

Славмо.

Аттила Могильний

#грань_поезії

СОНЦЕСТОЯННЯ

ми тут і не помітили а
нашої війни найдовша ніч
минулої ночі минула
відтепер і зима – весна
відтепер і сніг – абрикосовий цвіт
білий-білий – і лиш деінде
щось червоне
мабуть черешня
може навіть рання
може навіть мелітопольська
ще наїмося тієї черешні
стоячи по коліна в снігах
абрикосових

Ігор Мітров

#грань_поезії
#грань_поезії_військових

РІЗДВО

Немає бажання
пірнати
у хаос
доріг.
Навалилася
втома
на плечі.
Благаю:
покиньте мене,
як дитячу забавку,
в кутку.
Тут
нічого не чути,
тільки
грубки тепло.
Сиджу,
а диму струмки
виграють
у повітрі.

Джузеппе Унґаретті (Італія)
Переклад Юрій Педан

#грань_перекладів

* * *
вертеп


пости на різдво
так і доповіли

попереду звіздар
із пнб на шоломі

за ним троє царів із подарунками
по цинку на брата

ангел із червоним хрестом на рукаві

два пастушки з кулеметами
аби заганяти отару із флангів

чорт із шайтан-трубою

ж*д по кишенях гранати
цокотять при кожному кроці

козак на позивний козак

ірод у білому маскхалаті
хоча снігу нема

якщо свої то підійміть одну руку
кашляє рація

це всі хто дійшли

за нами ще смерть
доповідає звіздар
тільки не видно її
ні в теплак
ні в пнб

але чути на свист
і на запах

Сергій Рубнікович

#грань_поезії
#грань_поезії_військових

ПОЗА БУРЕЮ

Поза бурею немає óбразів
Дай мені силу прибити
ці хмари
до землі
Ти — єдине, що співає
Стрілка часу обертається, тарілка складається
на підлозі, злітає на стіл
Риба проростає на білому блюді, сяйлива
і сильна

Фредрик Нюберґ (Швеція)
Переклад Лев Грицюк

#грань_перекладів

забуло зійти зерно те осіннє ниву що ним засівав -
засік порожній діти плачуть все більше
кажеш їм: я пелікан
серце от вам моє - їжте

вам отаку співає зоря колискову:
їжте серце моє
кинуте в камінь зерно не зростає знову -
знов різдво настає

Дарина Чупат

#грань_поезії

згадай як уперше заговорила
в грудневу порожнечу
і як світилися святково вікна
немовби темрява
не може ніколи настати

тепер пригадуєш ті часи
із трепетом наче щоразу
спадає на очі спомин про дитячу
книжку що переплутала зі сном
чи з таємничою зустріччю
в сусідньому дворі

от і свято і світло і свято світла
і мерехтять спогади у вікнах
до яких щоразу вертаєшся
та не можеш
розгледіти там відповідь на питання

чому говорити стає все тяжче
хоча відлуння від слів більшає?

Тетяна Непипенко

#грань_поезії

×××

І

щоночі
з неба віє
смертельний вітер

щоночі
іскряться
понад хмарами
не зорепади
а крилаті ракети

і здіймаються в димах огні
і здіймаються в огнях дими
і дахів колосся іржаве
зотнуте спада
на поснулі тіла

і вже темінь
світліша від дня
у загравах пожеж
а день од теміні чорніший —
у кіптяві і крові

ІІ

щоночі
з неба віє
смертельний вітер

а вранці
комунальники
збирають уламки
чиїхось життів

і хвилина мовчання
триває
роками

Ростислав Кузик

#грань_поезії

КОРОЛЬ

Він радо грав з нами в цю гру, аж доки
не втомлювався і не
засинав на скрипучому троні,
випускаючи з рук скіпетр з індичого пір’я.
Наш квітневий король, і король серпневий,
і осінній король, і ніколи – король зимовий,
бо зимою – сніги й ранні тіні,
і замітало схил, яким вела
єдина дорога до нього.
Захмарне королівство, про яке не знали навіть
наші брати і сестри, королівство Карія.
Ми обережно виходили з дому задньою хвірткою,
і, йдучи, готували для нього добірку новин:
хлопці з Лугів програли,
цукор кипить на гарячому камені,
один утопився, заснувши в човні. Бувало,
він чемно вдягав корону, щойно
ми заходили в сад, а бувало, вередував, і тоді
нам треба було розгадувати його загадки,
загадки, на які він сам не знав відповіді, й лише
махав рукою, сміючись із нашого завзяття.
Після трапези і чаркування компотом
був час аудієнцій,
і ми ставали по обидва боки трону
зі смерековими списами, суворі і насторожені,
бо казна-хто міг прийти до нашого короля.
І хтось приходив щоразу, а хто?
Чи приходили ті, кому також в’язали
рукави за спиною? Чи приходили ті, хто в’язав,
щоб попросити у нього невчасне пробачення?
Чи приходили
ті, хто забув його за роки хвороби і усамітнення,
щоб навести лад у власних нотатках?
Чи приходила жінка, щоб довго-довго дивитись,
а потім повернутися до чоловіка в машині,
відкупившись Божим заступництвом?

Приходить король квітневий,
червневий король
приходить,
приходить король осінній, а зимового короля
нема.

Остап Сливинський

#грань_поезії

[…]

Понеділок зав'яз у вівторку,
неділя сплітається з роком:
хіба ж ото час наріжеш
твоїми сумними ножицями?

Пабло Неруда (Іспанія)
Переклад Кость Дрок

#грань_перекладів

Підсумки суму

такі:
зірки нейтронні,
звʼязки нейронні на троні, фоном —
народження заряду.

Снаряду

холодний шепіт, вихід, 
шелест. Шипот, спад 
у спогадах. Тримайся,
не втрачай свідомість. Неходжено-

протоптані шляхи (багнюка, калабаня,
розквась, бруд) шалений крик у мікрофон, 
корпоратив, евак, уламок скроні, 
ковдра, целокс, фольга, сектор приз.

(Напився? — Викликай Uklon).
 
Розірвана пащека, теревені, 
міна, пневмоторакс,
цілющий збір: дизайн,
глибокий маркетинг у мегафон.

Природа спротиву (прогоном руський 
реп) — окопний РЕБ, патрони, пси, свічки, 
посічені дерева, FPV, стрічки й вирви, 
забудь і вирви.

ВОГ.
Верден, украдене нещастя. 

Без змін,
невгавний жарт у Бога — 
життя на Детріксі, обідня кава, 
нафта й кола. На воді 
фігурки Тетрису,
 
зерно і добрива, 
натура скепсису,
лектура Reddit.

Барига вже чекає
в чаті меседжу, 
нема сигналу: доїдеш — напиши, 

турбото. 
За тиждень 

холера. 
Судна у Варні.
Зима у Відні.

Ведмедик Бо. 

Бо хтось повинен 
не померти, щоби
виконувати
ту роботу, 

коти,
Котигорошку.

Сергій Рафальський

#грань_поезії
#грань_поезії_військових

ПРОВИНА

винний за те що цілий. винний за те що живий.
вовком голодним з неба господи боже вий.
винний що маю руки перехреститись. гріх
бути живим і бачити як пролітає сніг

межи дерев обсмоктаних. межи сумних хрестів.
що тобі боже поставити на поминальний стіл?
є в нас горілка й коливо. чаша гарячих сліз.
є трохи солі для ран. дякую що приніс.

є в нас різдво без радості. є святий миколай —
він не до всіх заходив. краще про це не питай.
ще у мішку залишилась купа дарунків тим
хто не дожив до свята як не дожив твій син.

є новий рік на носі. страшно у нього йти.
санта уже тренується. ходить щодня у тир.
страшно йому сюди їхати. санто краще не їдь
нащо тобі старому клунки наших жахіть?

так що ось так наш господи. зла на нас не тримай
що будемо убивати за свій сокровенний край.
дай нам благословення снігом з білих небес
ми будемо убивати. з ним або навіть без.

Ігор Астапенко

#грань_поезії
#грань_поезії_військових

добре слухати

добре слухати
твій голос тише!
лишити в душі
відчинені двері
для твоїх кроків

коли зіниць
розквітлі келихи
наливаються вечором

наче птах повертаюся
втомлена піснею
до свого гнізда

Віра Вовк

#грань_поезії

* * *

віднині
кожне дерево
новорічнішає

обсідають гілки
неперелітні
ялинкові іграшки

дощиком
морозцем

Іван Гнатів

#грань_поезії