ти спиш
а ми спалюємо квіти
щоб з роси і попелу
виліпити тобі нове серце

ти спиш
а пташки визбирують з ґрунту кров
щоб ти не вміла плакати

я
виймаю цвяхи з дерев
щоб ти могла дихати

Володимир Калина

#грань_поезії

* * *


розливає тишу
зелена квітка тиші —
заховатися в ній
чи як?..

Михайло Григорів

#грань_поезії

***

немов каміння
вплетене в коси джерелець
так лиця — усіх своїх —
вплітаються в зоровий нерв
наносячись звідти де чорні ниточки
вздовж і впоперек перепливають
раптово розморгане око
чаїнками в молочному морі склери
які проступають наче контури літер
на зворотному боці аркуша — лиш на світло —
і я — ніби ота крихка самотинна гора
що ніяк не ладна вдячно вимовити ім’я птаха
осілого на порослих жерепом схилах —
марно силуюся обернути світло на мову
щоб перелічити нею вголос
усіх своїх

Тарас Яресько

#грань_поезії

В'янення колишнє і нинішнє — я наповнив, я вичерпав те й те,
І далі виповнюю новий сувій майбутнього.

Гей, слухачу!
Що ти хочеш звірити мені?

Дивись мені в очі, поки я вдихаю скрадливе наближення вечора
(Щиро кажи, більш ніхто тебе тут не чує, але за хвилину
мене тут не буде).

Чи я собі суперечу?

То й дарма — значить, я суперечу собі
(Я великий, я вміщую безліч людей).
Я дослухаюсь до тих, хто поруч, я на порозі чекаю.

Хто завершив свою денну роботу?
Хто довечеряє швидше?
Хто бажає пройтися зі мною?

Ну то як — говоритимеш, поки я не пішов?
Чи волієш дочекатися,
коли буде запізно?

Волт Вітмен (Америка)
Переклад Лесь Герасимчук, Са Пачико

#грань_перекладів

◉\

платівка з хропінням казарм
платівка із кашлем казарм
соус солдатського мокротиння

телефон у режимі вертольотика
насінинки

немає маржі
почуваюся npc

загугли без покриття
подзвони без паличок

зброя вусів

команда hassen

письменник що досі не сходив у бібліотеку
всесильногазований

вітровлоги

навіщо нам гаряча лінія якщо є гарячий чай

пост днювального біля кзз схожий на грибочок
який відкидає тінь достоту саперна лопатка
нею хіба що закопувати мокротиння

каркотура

кіт на плацу наплакав

кімната для виживання
віджимний об'єкт

дон кіхот і санчастина

тактична made in china
нетактовна

Михайло Жаржайло

#грань_поезії #грань_поезії_військових

я переписував це з кінця до початку
але й тоді слова
не вдовольнили мене:
я остання людина
а не найперша

мова навчилась вирішувати за нас
її сувій досі
не загортається
хтось написав отут
все про що ми хотіли забути й воно
досі горить

я остання людина а не найперша —
щоб не боятися серед вогню я співатиму про вогонь

Дарина Чупат

#грань_поезії

* * *

О, поголів'я змучених мрійників,
На ваших синіх плечах
Надія сидить, наче кіт, що уже
сліпий і глухий.

Мерзлі бархани іржавої хвої,
Ковдри кольору шерсті верблюда у місячну ніч
Знічено сіють на вогке, іще неказенне взуття
Сірий бліндажний пісок.

Сіті металу, каркаси й гачки
Посеред тиші, скрипучої і сипкої,
Вловлюють сни,
що їх спровокла на берег виносять
прибій і відбій.

Павло Шикін

#грань_поезії #грань_поезії_військових

* * *

падає сніг
ширячи очі за темною шибою
знов хтось сльозою безодню долив
падає сніг
хто там в снігах кого в полі заносить
падає сніг тихо так ніби шепіт молитви
попелом слова по попелу сліз

Валерій Ілля

#грань_поезії

з плодючої крові деколи народжуються квіти чи світло
з лівого боку світу пульсує форма
місяць із інею
планети кричать до нас крізь хвилі венера – тривога
тіло поростає пижмо вика хвощ деревій землисті пальці –
солом’яні коси кришаться коли ти не дивишся
небо в блискітках
електромаґнетично вниз


Марлєна Нємєц (Польща)
Переклад Юрій Завадський

#грань_перекладів

~

Олегові Лишезі

відходить бородатий поет
каже дочка, що він святий
каже сестра, що святий і усміхнений

рисочки зморшок в кутиках очей —
чи вони були?

соромʼязливий усміх і наче вибачання:
я пливу, я весь час пливу

пішов святому Миколаєві на поміч
бо де б він міг прислужитися
як не в святого Миколая?

Василь Карпʼюк

#грань_поезії

Кохання не закінчується.
Воно існує цілий час усередині нас.
Оскільки ми його пережили.
Міміка без облич
перших снігопадів:
Світло Світло — із паруючими подихами
йшли ми до автобусної зупинки на Lidbergsgatan.
Я розповідав про прочитану книжку,
як вона мене змінила.
Зоряні скупчення перелітали небом.


Йоганнес Анюру (Швеція)
Переклад Лев Грицюк

#грань_перекладів

*

Лишега: — Справжнє лише те що нікуди не веде
нікого не любить не має й злоби
те що самотнє не через те що воно єдине
а через те що воно нічого не означає...

Микола Воробйов

#грань_поезії

* * *

Погляд, затоплений сльозою,
Шукає собі заспокоєння..
О, блискітка снігу вгорі!..
Приємно, звичайно, зіступити з дороги
І в кучугурі обняти
Шорстку величну шию
Мертвого соняшника —
Ніби обнятись зі світом..
Осипати місячний пил з його тімʼя —
І поволі.. поволі повертаючи
Сумне обличчя до себе —
Зазирнути в ці найтемніші очі..
Та приємніший все-таки
Слід полозок у лісі —
Біжить, біжить поперед тебе..
І виростає в молоду сосну..

Олег Лишега

#грань_поезії

* * *

Це дорога від окупації,
по ній іде чоловік.
Танки горять край дороги,
і все навкруги мовчазне.
Цей чоловік — твердий,
він уже пройшов пекло,
і він готовий пройти знову.
Він може себе вдовольнити
самим життям,
він знає ціну життю.
Цей чоловік — мій народ.
Танки горять по всьому обрію,
і мій народ створює себе —
я не знаю такої сили,
котра може його зупинити.

... Чоловік іде дорогою.
Іде жменька попелу,
що веде за руку дитину.

Славмо.

Аттила Могильний

#грань_поезії

СОНЦЕСТОЯННЯ

ми тут і не помітили а
нашої війни найдовша ніч
минулої ночі минула
відтепер і зима – весна
відтепер і сніг – абрикосовий цвіт
білий-білий – і лиш деінде
щось червоне
мабуть черешня
може навіть рання
може навіть мелітопольська
ще наїмося тієї черешні
стоячи по коліна в снігах
абрикосових

Ігор Мітров

#грань_поезії
#грань_поезії_військових

РІЗДВО

Немає бажання
пірнати
у хаос
доріг.
Навалилася
втома
на плечі.
Благаю:
покиньте мене,
як дитячу забавку,
в кутку.
Тут
нічого не чути,
тільки
грубки тепло.
Сиджу,
а диму струмки
виграють
у повітрі.

Джузеппе Унґаретті (Італія)
Переклад Юрій Педан

#грань_перекладів

* * *
вертеп


пости на різдво
так і доповіли

попереду звіздар
із пнб на шоломі

за ним троє царів із подарунками
по цинку на брата

ангел із червоним хрестом на рукаві

два пастушки з кулеметами
аби заганяти отару із флангів

чорт із шайтан-трубою

ж*д по кишенях гранати
цокотять при кожному кроці

козак на позивний козак

ірод у білому маскхалаті
хоча снігу нема

якщо свої то підійміть одну руку
кашляє рація

це всі хто дійшли

за нами ще смерть
доповідає звіздар
тільки не видно її
ні в теплак
ні в пнб

але чути на свист
і на запах

Сергій Рубнікович

#грань_поезії
#грань_поезії_військових

ПОЗА БУРЕЮ

Поза бурею немає óбразів
Дай мені силу прибити
ці хмари
до землі
Ти — єдине, що співає
Стрілка часу обертається, тарілка складається
на підлозі, злітає на стіл
Риба проростає на білому блюді, сяйлива
і сильна

Фредрик Нюберґ (Швеція)
Переклад Лев Грицюк

#грань_перекладів

забуло зійти зерно те осіннє ниву що ним засівав -
засік порожній діти плачуть все більше
кажеш їм: я пелікан
серце от вам моє - їжте

вам отаку співає зоря колискову:
їжте серце моє
кинуте в камінь зерно не зростає знову -
знов різдво настає

Дарина Чупат

#грань_поезії

згадай як уперше заговорила
в грудневу порожнечу
і як світилися святково вікна
немовби темрява
не може ніколи настати

тепер пригадуєш ті часи
із трепетом наче щоразу
спадає на очі спомин про дитячу
книжку що переплутала зі сном
чи з таємничою зустріччю
в сусідньому дворі

от і свято і світло і свято світла
і мерехтять спогади у вікнах
до яких щоразу вертаєшся
та не можеш
розгледіти там відповідь на питання

чому говорити стає все тяжче
хоча відлуння від слів більшає?

Тетяна Непипенко

#грань_поезії

×××

І

щоночі
з неба віє
смертельний вітер

щоночі
іскряться
понад хмарами
не зорепади
а крилаті ракети

і здіймаються в димах огні
і здіймаються в огнях дими
і дахів колосся іржаве
зотнуте спада
на поснулі тіла

і вже темінь
світліша від дня
у загравах пожеж
а день од теміні чорніший —
у кіптяві і крові

ІІ

щоночі
з неба віє
смертельний вітер

а вранці
комунальники
збирають уламки
чиїхось життів

і хвилина мовчання
триває
роками

Ростислав Кузик

#грань_поезії