Перехід [л] у [ў]

Цей фонетичний процес, безсумнівно, властивий усім діалектам української, а також білоруській. Він пов'язаний із огубленням та ствердінням (наближенням спинки язика до заднього піднебіння), на це явище також вплинув занепад редукованих *ь, *ъ. Перехід відбувся в таких позиціях:

1) замість суфіксального [л] у дієсловах минулого часу чоловічого роду: знав, зробив, колов;

2) у сполуках *ьл та *ъл, коли вони між приголосними: бовван, вовк, жовтий, ковтун, товкти;

Якщо [л] стояв після голосного, що не походить з *ь чи *ъ, або перед голосним, переходу не було: горілка, сопілка, білка, голка. Проте деяким говорам південно-західного наріччя властивий перехід: [горіука], [сопіука], [гоука].

Слово без «не»... вживається?
Творення деяких слів, що пишемо разом із часткою «не».
#словотвір #походження #письмо #словозбір

Ненавидіти. Утворене від навидіти — охоче дивитися. Походить від видіти (бачити). У деяких діалектах розвинулося значення любити, поважати (з ним і пов'язане ненавидіти) та зауважувати.

Нехтувати. Пов'язане з хотіти, хтіти.

Нездара — той, хто не має дару.

Непритомний. Притомний — той, хто був «при тому», тобто присутній. Значення розвинулося до який не втратив свідомості.

Нежить. Утворене від жити, тобто це те, що не гоїться, не лікується. Порівняйте із творенням слова зажити (загоїтися).

Немовля — дитина, яка ще не мовить (говорить).

Нехлюй (нечепура, недбала людина) — запозичення з польської. Дієслово chludzić означає чистити, наводити порядок.

Спільнокореневі слова з коренем «-рук-»
#словотвір #розмаїття #словозбір

Рука, рушниця (ручниця), рушник, виручати, доручення, запорука, заручини, зручний, нáруч (комусь на користь, вигідно), наручник, обруч, підручник, пóруч, ручатися, рýчкатися (вітатися за руку).

Неживі предмети, які належать до істот
#морфологія #граматика

Іноді граматичне значення істоти чи неістоти в українській мові відрізняється від біологічного визначення живого. Наприклад, на питання «хто?» відповідають:

1) люди;

2) тварини;

3) загальні назви на позначення неживих людей: небіжчик, мрець.
Але труп, тіло — «що?»

4) міфологічні, уявні істоти: щезник, мавка, Зевс;

5) іграшки та ігрові атрибути, співвідносні з живими істотами (контекстуально): лялька, ведмедик, дама, валет.

#цікавинка #етимологія #походження #іноземне

Англійське модальне дієслово will споріднене з українськими воля, воліти. Воно виражає не лише майбутній час узагалі, а й бажання, особисту волю мовця. Натомість дієслово shall має відтінок примусу або впливу зовнішніх обставин.

Лицарі ордену мовознавства

Хочете більше якісного наповнення і менше реклами? Надішліть авторці лише дві гривні!
5375414130109811 — Монобанк
5168745104021784 — ПриватБанк

#мимохідь #письмо

Буква ять (ѣ) замість йора (ꙏ).
Кадр з українського фільму «Поводир» 2014 року. Події відбуваються у 1932-1933 роках.
Може здивувати саме використання дореволюційного правопису, тому що ять, йор у кінці слова та деякі інші букви вилучили з російської абетки ще в 1918 році.

Гурт «Оторвальд» поклав на музику вірш класика. Зверніть увагу на слова “це наша пристрасть стала поміж нами, нас розлучаючи назавсігди”.

#слуханка #в_єдності_в_розмаїтті

Про назви національностей
#походження #етимологія

Німець. Пов'язане з німий — «який говорить невиразно, незрозуміло, не говорить узагалі; який не володіє слов'янською мовою».

Жид. Запозичене з італ. giudeo — «єврей», що походить від лат. Jūdaeus — «іудей, єврей». Така форма вживана у слов'янських мовах ще з дописемних часів і первісно негативного стилістичного забарвлення не має.

Угорець. Жодним чином не стосується слова гора. Пов’язане з лат. Ungari, Ungri, Hungari, де початкове h- пояснюється впливом етноніма Hunni — «гунни».

Румун. Походить від лат. rōmānus — «римський», утвореного від назви міста Rōma — «Рим». Пояснюють тим, що Румунія входила до складу земель, завойованих давньоримськими легіонерами.

Пишемо не так, як чуємо
#фонетика #чуй

Уподібнення за місцем і способом творення — чи не найцікавіший вид асиміляції. Він стосується шиплячих приголосних, які перед свистячими стають свистячими, і свистячих, які перед шиплячими стають шиплячими. Наприклад:

Чашці — [чáс'ц'і], де [ц], [с] — свистячі, [ш] — шиплячий.

З джерела — [жд‌‌жеꙵреꙵлá], де [ж], [д‌ж] — шиплячі, [з] — свистячий.

Іншою особливістю цього явища є перетворення звуків [д] або [т] в африкати. Це прослідковуємо в таких словах:

Блюдце — [бл'ýд‌‌зце]
Звідси — [звíд‌‌зси]
Отже — [óд‌‌жже]

Можна вивести схему:
[д] + шипл. → [д‌‌ж] + шипл.
[т] + шипл. → [ч] + шипл.
[д] + св. → [д‌‌з] + св.
[т] + св. → [ц] + св.

Слова «жінка» і «queen» (королева) споріднені
#етимологія #походження

Вони походять від праіндоєвропейського кореня *gwen, який праслов'янській розвинувся у *genā → *žena, звідки укр. жона. У давньоанглійській цей корінь зазнав розвитку в cwen (правителька держави; жінка; дружина), а в середньоанглійській потрактувався як quene (шляхтичка; дружина короля).