ПРО ВЕЛИКЕ МОВЧАННЯ ЦЕРКВИ. ПОСТ, ЯКИЙ БАГАТЬОМ НЕ СПОДОБАЄТЬСЯ
#суто_субєктивно

Православні, нас спіткала одна думка.
Чи думка-спостереження. Ми тримали її до часу. Чогось чекали. Того, що чекали, не сталося. Настав час поділитися нею.

Все, що буде написане далі, суб'єктивна позиція головного редактора. Яку в цілому у тій чи іншій мірі поділяють брати-журналісти.

Почнемо.
На скріні — сторінка офіційного сайту УПЦ від 12 березня 2024 р. Вона пуста. Ця пустота важлива.
І ось чому.

Вчора ми усі були обурені безпідставним обшуком та абсурдними звинуваченнями СБУ стосовно отця Миколая Данилевича.
Якщо казати про нас, то ми справді були обурені, заряджені, стурбовані, але — не здивовані і не приголомшені. Квартал давно втратив відчуття реальності і якихось меж — чи то закону, чи то моралі, чи здорового глузду.

Отже, жодного шоку, просто констатація нового рівня сваволі. Система йде вразнос і ва-банк. На останні позичені, як то кажуть.

Але ось що цікаво. 👇

Все одно Козацького для вас вже не існує, судячи з вашої поведінки. Від гріха подалі, розуміємо.

Іронія в тому, що обережність, мовчання і нові поступки гонителям не спрацювали. Точніше, спрацювали навпаки, як ми і прогнозували. Погром має бути повним.

І пасивність жертви лише спокушає агресора. Агресор оцінив ваше мовчання. І зробив черговий крок.

Нещодавно влада заблокувала навіть офіційний сайт УПЦ. А вчора СБУ прийшла до одного з найбільш авторитетних і відомих облич офіційної УПЦ. Неможливого більше нема. Недоторканих нема.

"Коли прийшли за комуністами, я мовчав..." і далі по тексту.
І ви знаєте, як ми опинилися там, де ми сьогодні, у цій прикрій ситуації.

Єдиний просвіт у якій — непохитний авторитет Блаженнішого і наш золотий православний український народ. Який ще більше зміцнюється у вірі. Допомагає нам, грішним, стоїть за свої святині, за своїх батюшок, і тримається до кривавих пальців за УПЦ.

Вони і є сіль землі, правдиве золото Церкви.

Дякуємо вам, любі брати й сестри. Дякуємо тим небагатьом сміливим священикам, єпископам, одному депутату і звичайним мирянам, які підтримали нас публічно. І тим, хто висловив підтримку особисто.

Знаємо, що дехто мав за це погрози і неприємності.
Декого змусили забрати свої слова дзвінком з СБУ.
Тим більш солодкий подвиг правди.

Розуміємо, що хтось має велику відповідальність і мовчить, бо зважає на погрози, які можуть стосуватися не тільки його особисто, але його приходу, його єпархії. Не маємо права судити і тим більше засуджувати. Допоможи вам Боже.

Але маємо право вважати це хибною стратегією: прийдуть за кожним. Просто зручніше ламати нас по одному. Для цього і потрібна атмосфера терору і ваше мовчання. Щоб потім у такому ж мовчанні зламати вас.

Наостанок. Раді, шо хоча б за добу офіційний сайт УПЦ відреагував на обшук в підозри о. Миколаю Данилевичу.
Хай це був просто репост особистого допису заступника голови Відділу зовнішніх зв'язків УПЦ на сайті ВЗЦЗ УПЦ. Без власної оцінки. Без заяв архієреїв.
Але хоч щось.

Хух. Сказав.
Головний редактор, великий грішник з великим браком смирення.Усі каміння кидайте тільки в мене.

#суто_субєктивно