ІМ’Я #ЗАБРАЛИ В УКРАЇНИ: БУЛИ МИ #РУСЬ. ТРЕ ПОВЕРНУТИ? ЯН #ТАКСЮР, #САТИРА "ЖЕРТВА ЛОГІКИ"

Коли в чергове слухаєш зітхання самозваних патріотів та фахівців з альтернативної історії про те, як "кляті мо..алі вкрали наше руське ім'я та привласнили історію", так і кортить запитати: та хто ж тобі не дає зватися руським?! Якщо вкрали, і тобі воно муляє, то нумо повернемо своє законне ім'я!
І на цьому чомусь ентузіазм "повертачів" згасає.
Ось для таких обкрадених чи то історією, чи то Росією, чи то природою (в плані інтелекту) наших братів і призначений цей чудовий вірш сатирика Яна Таксюра.

ЖЕРТВА ЛОГІКИ, АБО #УКРАДЕНЕ_ЩАСТЯ

Почну свою повчальну повість.
На світі жив мій кум і друг –
Таку незайману свідомість
Не бачив досі я навкруг.

Він жив ідейно, без помилки,
Духовну маючи красу:
Не пив «Московської» горілки,
Не їв «Московську» ковбасу».

І в ньому це з дитинства грає –
Малѐ, іще не активіст,
Бувало, вийде із трамваю
І плюне на Московський міст.

І ось недавно п’єм пома̀лу,
Мій друг мовчить, мовчу і я.
І раптом кум зітхнув: – Украли!
Украли, друже, в нас ім’я!

– Як? Хто украв? Я чую вперше!
А він тремтить і личком зблід.
– Ті, хто завждѝ! – сльозу утерши,
Кум гнівно подививсь на Схід.

– Пробач, я щось не розберуся.
А як же звали нас раніш?
– Були ми Русь. Звалися руські.
Та все сплило за мідний гріш.

Прийшли Петро, чи Катерина,
Горіти в пеклі тим панам!
Ім’я забрали в України
Та долю поміняли нам.

Я аж здригнувсь! Забувши, де я,
Сиджу, у розумі туман.
І тут, мов блискавка! Ідея!
Я знаю, як здолать обман!

Народ нічим тепер не скутий,
Земля і Рада в нас своя.
Нам просто треба повернути
Своє украдене ім’я!

Дивіться, куме, все ж логічно,
І це законно, я клянусь!
Спочатку буде нам незвично,
А потім звикнем: руські, Русь.

А ще логічніше – Росія!
Все заберем своє сповна̀.
Хай злодій з люті аж завиє –
А не кради в нас імена!

Теперь мы русские, кумасю!
І вмить...о, жах! Шо за діла?!
Дружка мого як заковбасить!
Ідея в нього не зайшла.

Він став червоним та зеленим
(Мій бідний друг і майже брат)
Схопив повітря і…ой, нене!
Упав! Вхопив його кіндрат.

Чи є моя вина? Можливо.
Та де ж неправда моїх слів?
Втім, мабуть, логіка шкідлива
Для наших ніжних земляків.

В молитвах про̀шу, хоч не часто,
Згадайте кума, то не гріх.
Своє ім’я узнав нещасний,
Та скористатися не встиг.

Ян Таксюр, 2021 https://youtu.be/HBe8heRXsQA

У НИЩИХ СЛУГ НЕТ! #КОММУНАЛЬНАЯ_БАЛЛАДА ЯНА ТАКСЮРА. #САТИРА
Самая невесёлая новость этой осени – платёжки. В ожидании этих «писем счастья» с европейскими тарифами, все украинцы, и киевляне в частности, зябко ежатся и растирают руки в замерзающих квартирах. А литератор и сатирик Ян #Таксюр написал новое стихотворение.

КОММУНАЛЬНАЯ БАЛЛАДА, ИЛИ У НИЩИХ СЛУГ НЕТ

Под платочком пряча ушки,
Побледнев и чуть дрожа,
Шла по Киеву старушка
В «Ощадбанк» для платежа.

И квитанцию держала
В хрупкой старческой руке,
И в глазах её дрожали
Две слезинки в уголке.

Вид старушки был печальным,
Вся в тоске, в беде своей –
Цифры в счёте коммунальном
Разрывали сердце ей.

А навстречу, юный, модный,
Депутат и милый пан,
Вышел вдруг «Слуга народный»,
Покидая ресторан.

И старушку пан увидел,
И усталые глаза.
И беды такой при виде
Огорчился и сказал:

– Как не стыдно вам, мамаша!
Что ж вы бродите, как тень?
Вы за партию, за нашу
Опускали бюллетень.

А теперь, немым укором
Свой являя пессимизм,
Покрываете позором,
Опуская рейтинг вниз.

Чем ты вечно недовольный,
Рідний наш электорат?
Вроде, жизнь твоя прикольна,
Так чего ж ты, блин, не рад?

Хватит слёз и хватит грусти,
Без мандатов нам хоть плачь!
В ресторан и тот не пустят,
Чтобы скушать бизнес-ланч.

И в ту самую минуту
Над страной ударил гром,
И ворвался ветер лютый
Прямо в Центризбирком.

Стон донёсся до Европы,
В небе молния дугой.
И в земле разверзлась пропасть
Меж старушкой и «слугой»

И в открывшуюся бездну
Мы летим в нелёгкий час.
Может, где-то власть полезна,
Только явно не у нас.

Под конец, казалось, внятно
Пару слов ещё скажу.
Но цензурных и печатных
Что-то я не нахожу.

Киев, 28 сентября 2021

https://youtu.be/xSFDup19Edg