Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
СЛОВО АРХІЄПИСКОПА ПИМЕНА У ДЕНЬ #СТРІТЕННЯ ГОСПОДНЬОГО
Перший Козацький
15 лютого Церква відзначає #Стрітення Господнє
#СТРІТЕНСЬКА_СВІЧКА – СИМВОЛ СВІТЛА ХРИСТОВОГО
15 лютого Церква відзначає #Стрітення Господнє, свято, яке символізує нашу зустріч з Богом (з церковнослов’янської «сърѣтение» – «зустріч»).
Згідно з Євангелієм, Марія та Йосип за законом Мойсея прийшли в храм на 40-й день після народження – для обряду посвячення Богу свого первородного сина – Ісуса. Тоді Симеон виголосив пророцтво, називаючи Ісуса «Світлом для об’явлення язичникам і славою Ізраїля». Тому це свято багате на символіку світла. Саме через зустріч Божої Дитини з праведним Симеоном і сам празник називається Стрітення.
У Єрусалимі, де Стрітення Господнє відзначалося вже в ІV ст., святкування проводилися зазвичай вночі – влаштовувалися урочисті процесії зі свічками. Літургійну дату свята визначає дата закінчення часу очищення Марії після народження дитяти.
З десятого століття з’являється обряд благословення свічок, який ще більше підкреслює і збагачує символіку світла. Адже свічка – символ світла. Хоч би якою сильною була темрява, коли ми запалимо свічку, вона щезає. Свічка – ще й приклад Христа, який прийшов на землю як «Світло для світу». Свято Стрітення продовжує ідею боговтілення; Ісус прийшов на землю, несучи людині Правду. Тому освячені свічки є знаком світла Христового.
Вона символізує палання людського серця любов’ю до Бога і молитовного піднесення до Неба. Сама з себе вона, безумовно, не справляє якоїсь чудотворної дії, але стає допомогою в зверненні до Бога, підтримуючи молитовний запал у хвилини скрути, сприяючи зосередженню думок і почуттів.
Віднедавна мистецтво створення стрітенської свічки активно почали опановувати у недільних школах. До прикладу, цьогоріч діти з багатьох парафій Рівненської єпархії понесуть до церкви в урочисте свято свою, виготовлену власними руками, свічечку.
15 лютого Церква відзначає #Стрітення Господнє, свято, яке символізує нашу зустріч з Богом (з церковнослов’янської «сърѣтение» – «зустріч»).
Згідно з Євангелієм, Марія та Йосип за законом Мойсея прийшли в храм на 40-й день після народження – для обряду посвячення Богу свого первородного сина – Ісуса. Тоді Симеон виголосив пророцтво, називаючи Ісуса «Світлом для об’явлення язичникам і славою Ізраїля». Тому це свято багате на символіку світла. Саме через зустріч Божої Дитини з праведним Симеоном і сам празник називається Стрітення.
У Єрусалимі, де Стрітення Господнє відзначалося вже в ІV ст., святкування проводилися зазвичай вночі – влаштовувалися урочисті процесії зі свічками. Літургійну дату свята визначає дата закінчення часу очищення Марії після народження дитяти.
З десятого століття з’являється обряд благословення свічок, який ще більше підкреслює і збагачує символіку світла. Адже свічка – символ світла. Хоч би якою сильною була темрява, коли ми запалимо свічку, вона щезає. Свічка – ще й приклад Христа, який прийшов на землю як «Світло для світу». Свято Стрітення продовжує ідею боговтілення; Ісус прийшов на землю, несучи людині Правду. Тому освячені свічки є знаком світла Христового.
Вона символізує палання людського серця любов’ю до Бога і молитовного піднесення до Неба. Сама з себе вона, безумовно, не справляє якоїсь чудотворної дії, але стає допомогою в зверненні до Бога, підтримуючи молитовний запал у хвилини скрути, сприяючи зосередженню думок і почуттів.
Віднедавна мистецтво створення стрітенської свічки активно почали опановувати у недільних школах. До прикладу, цьогоріч діти з багатьох парафій Рівненської єпархії понесуть до церкви в урочисте свято свою, виготовлену власними руками, свічечку.